Постанова № 23796422, 18.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа № 5015/5659/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді - Юркевича М.В.

суддів - Желіка М.Б.

Малех І.Б.

розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Листопадове" м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2011 р.

у справі № 5015/5659/11

за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави, уповноважений орган -Міністерство інфраструктури України, в особі державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6" м. Львів

до відповідача: ЛКП "Листопадове" м. Львів

про стягнення 1 249 794,90 грн.

за участю представників :

від прокуратури: Манюк М.Р. -помічник прокурора

від позивача: ОСОБА_3 -юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2011 р. у справі № 5015/5659/11 (суддя Мазовіта А.Б.) позовні вимоги Львівського міжрайонного транспортного прокурора, заявлені в інтересах держави, уповноважений орган -Міністерство інфраструктури України, в особі державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6" м. Львів задоволено частково, стягнувши з ЛКП "Листопадове" м. Львів на користь ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6" 1 090 191,41 грн. основного боргу, 77 615,83 грн. 3% річних та інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ЛКП "Листопадове" не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступні обставини і підстави:

· Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд не надав належної оцінки тій обставині, що на момент укладення договору, а також в період його дії, як у ДТГО «Львівська залізниця»та і в ВП «УБМР і ЦС №6»були відсутні ліцензії на постачання теплової енергії. Відповідач звертав увагу суду на те, що укладений між сторонами договір суперечить чинному законодавству, а тому з врахуванням приписів п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України його слід визнати недійсним;

· В обґрунтування розміру задоволених вимог суд покликається на долучені до матеріалів справи докази та приходить до висновку, що факт надання відповідного обсягу послуг з теплопостачання підтверджується розрахунками за спожиту теплову енергію у спірних періодах, рахунками на оплату, поясненнями позивача та поданими в їх підтвердження документами;

· У поданому відзиві відповідач вказував про те, що згадані розрахунки та рахунки на оплату не можуть свідчити про фактично спожиту кількість теплової енергії відповідачу, оскільки за своїм характером не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій;

· В якості доказу існування заборгованості за спожите тепло позивач посилається також на акт звірки розрахунків. Однак, акт звірки взаємних розрахунків не є документом, який свідчить про визнання відповідачем свого боргу;

· Відповідно до п. 3.1.2. договору тариф на теплову енергію з централізованого опалення становить 178,31 грн. за 1 Гкал. тепла. В той час, вартість 1 Гкал. тепла згідно долучених розрахунків за період з 03.03.2009 р. по 26.11.2009 р. вказано в розмірі 233,91 грн., а з 26.11.2009 р. по 30.12.2009 р. в розмірі 240,60 грн. Відповідно до умов договору (п. 5.2.3.) енергопостачальна організація зобов'язана письмово повідомити споживача про зміну тарифів на теплову енергію. В порушення даної умови договору відповідач не був повідомлений про зміну тарифів.

ДТГО «Львівська залізниця»проти доводів апеляційної скарги заперечило з підстав та мотивів викладених у своєму відзиві, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник прокурора в судових засідання в усній формі повністю підтримав правову позицію викладену ДТГО «Львівська залізниця»у відзиві, рішення місцевого господарського суду також просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суд від 16.01.2012 р. дана апеляційна скарга була прийнята до розгляду колегією суддів у складі: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., та Мурської Х.В.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 р., в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Кордюк Г.Т., відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно проведеного повторного розподілу матеріали даної справи передано на розгляд до колегії суддів у складі: Юркевича М.В., Малех І.Б. та Желіка М.Б.

В судове засідання призначене на 29.03.2012 р. відповідач явку свого представника не забезпечив, в зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було відкладено.

В останнє судове засідання відповідач повторно явку свого представника не забезпечив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомляв, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

23 листопада 2006 року між ДТГО "Львівська залізниця" в особі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6" та ЛКП "Листопадове" був укладений договір №32 про постачання теплової енергії, на умовах якого енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами).

В додатку №1 до даного договору сторони встановили обсяги постачання теплової енергії та визначили об'єкт відповідача, до якого здійснюється постачання теплової енергії в гарячій воді.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивач, на виконання умов вищевказаного договору, забезпечив об'єкти відповідача за період з листопада 2008 р. по квітень 2009 р. включно та з листопада 2009 р. по грудень 2009 р. включно тепловою енергією у відповідних обсягах на загальну суму 1 642 156 грн. 47 коп., що підтверджується рахунками на оплату.

В п. 3.6. договору про постачання теплової енергії сторони передбачили, що споживач (відповідач) сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії до 15 числа, наступного за звітним місяцем.

Як прослідковується із наявних матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем склала в сумі 1 090 191 грн. 41 коп.

Виходячи із приписів ст. ст. 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 625, 626 ЦК України та ст. ст. 193, 230, 231, 232, ГК України місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості, що складає 1 090 191 грн. 41 коп. та 77 615 грн. 83 коп. 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтовані поданими доказами, а відповідно підлягають до задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Договором в силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, сторони укладаючи договір про постачання теплової енергії дійшли згоди всіх його істотних умов і взяли на себе зобов'язання з їх виконання.

Зміст договору, в силу приписів ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання.

Так, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 3.6. договору сторони передбачили, що споживач (відповідач) сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії до 15 числа, наступного за звітним місяцем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Порушенням зобов'язання в силу приписів ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд повністю погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, нарахованих інфляційних та 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із приписів наведеної статті ЦК України позивачем нараховано відповідачу 24 122,82 грн. інфляційних втрат та 73 460,39 грн. -3% річних за весь час прострочення (розрахунок від 18.04.2012р.) Однак, у позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача зменшену суму інфляційних втрат та 3% річних, що складає разом 77 615,83 грн.

Апелянт у своїх доводах апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що місцевий господарський суд при прийняті рішення не надав належної оцінки тій обставині, що на момент укладення договору, а також в період його дії, як у ДТГО «Львівська залізниця»та і в ВП «УБМР і ЦС №6»були відсутні ліцензії на постачання теплової енергії, відтак на думку відповідача укладений договір є недійсним, оскільки суперечить вимогам закону.

В ході розгляду справи Львівського апеляційним господарським судом з'ясовано, що ЛКП «Листопадове»зверталось до господарського суду Львівської області з позовом до ДТГО «Львівська залізниця»про визнання недійсним спірного договору № 32 від 23.11.2006 р. з тих же підстав, зокрема стосовно правомірності надання позивачем послуг з постачання теплової енергії.

За результатами розгляду позовної заяви, господарським судом Львівської області була надана правова оцінка спірному договору та прийнято рішення від 02.02.2012 р. у справі № 5015/7014/11, яким в задоволені позову ЛКП «Листопадове»відмовлено.

ЛКП «Листопадове»у своїх доводах апеляційної скарги акцентує увагу апеляційного господарського суду на те, що розрахунки та рахунки на оплату послуг не можуть свідчити про фактично спожиту кількість теплової енергії відповідачем, оскільки за своїм характером не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З такою позицією апелянта не погоджується судова колегія Львівського апеляційного господарського суду.

Так, відповідно до п. 6.1. договору № 32 про постачання теплової енергії облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії (п. 6.3. договору).

При відсутності загальнобудинкових приладів обліку теплової енергії споживач до 28-го числа звітного місяця подає енергопостачальній організації: перелік всіх квартир житлового будинку, який охоплений цим договором, із зазначенням номерів квартир та кількості осіб, які проживають у кожній квартирі; покази всіх квартирних приладів обліку гарячого водопостачання житлового будинку, що охоплений цим договором.

Як прослідковується із наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача розрахунки за теплову енергію та рахунки на оплату оформлялися на підставі поданих відповідачем показів лічильників, опитувальних листів споживача теплової енергії, актів про відключення квартир від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, листів про проведення перерахунку за теплову енергію.

Отже, долучені до матеріалів справи докази, а саме розрахунки за спожиту теплову енергію у спірних періодах та рахунки на оплату є належними та допустимими доказами, які засвідчують дійсний обсяг надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання.

Споживач відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Місцевий господарський суд підставно звернув увагу на те, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту надання послуг з теплопостачання на спірну суму. Не представлено відповідачем і жодних доказів того, що ним заявлялися позивачу претензії щодо якості та обсягів надання послуг.

Більше того, між сторонами було підписано акт № 465 звірки розрахунків станом на 01.01.2011 р., в якому відповідачем визнано заборгованість за теплову енергію в розмірі 1090191 грн. 41 коп.

Не заслуговують на увагу апеляційного господарського суду доводи апелянта про те, що акт звірки взаємних розрахунків не є документом, який свідчить про визнання відповідачем боргу.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на те, що акт звіряння розрахунків є документом, який відображає дані про заборгованість, з якою погоджується або не погоджується боржник.

Спростовуються також наявними матеріалами справи доводи апелянта про те, що позивачем в порушення п. 5.2.3. договору не було повідомлено відповідача про зміну тарифів.

Відповідно до умов договору (п. 5.2.3.) енергопостачальна організація зобов'язана письмово або через засоби масової інформації повідомити споживача про зміну тарифів на теплову енергію. Позивачем на вимогу суду було долучено до матеріалів справи докази (витяг з книги реєстрації вихідної кореспонденції за 2009 рік) надсилання листа повідомлення ЛКП «Листпадове»про зміну тарифу № 1076 від 25.05.2009 р. Крім того, інформація про зміну тарифів (рішення) була розміщена і в засовах масової інформації, а саме в газеті «Високий замок»за 16.03.2009 р.

Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач при наданих йому можливостях, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, підставності своїх вимог не довів, а доводи останнього зводяться лише до намагання уникнути обов'язку виконання договірних зобов'язань.

З огляду на вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2011 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Львівського комунального підприємства "Листопадове" м. Львів відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2011 р. у справі №5015/5659/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5015/5659/11 повернути в господарський суд Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 20.04.2012 р.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.