Постанова № 23796389, 18.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа № 5015/4112/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді - Юркевича М.В.

суддів - Желіка М.Б.

Малех І.Б.

розглянув апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 31.01.2012 р.

у справі № 5015/4112/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна»м. Київ

до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Львів

про стягнення 210 054,62 грн.

та за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна»м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 298/2010 від 01.02.2010 р.

за участю представників :

за первісним позовом

від позивача: Захаров І.Ф. -представник

від відповідача: не з'явився

та за зустрічним позовом:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Захаров І.Ф. -представник

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.01.2012 р. у справі №5015/4112/11 (суддя Деркач Ю.Б.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна»м. Київ задоволено частково, стягнувши з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Львів на користь позивача 182 975,85 грн. основного боргу, 181,47 грн. пені та 12 259,38 грн. інфляційних втрат. В задоволенні зустрічних позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна»про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 298/2010 від 01.02.2010 р. відмовлено повністю.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний - задоволити з огляду на наступні обставини і підстави:

· Договір купівлі-продажу № 298/2010 від 01.02.2010 р. не був укладений між ТОВ «Вавін Україна»та СПД ОСОБА_2, як це встановлено в оскарженому рішенні. Підпис, який міститься на даному договорі не належить ОСОБА_2, про що свідчить висновок судової почеркознавчої експертизи № 3865 від 08.12.2011 р.;

· Місцевим господарським судом при вирішенні даного спору не було взято до уваги нотаріально посвідчене пояснення ОСОБА_2, в якому йдеться зокрема про те, що відтиски печатки підприємця були здійснені невідомими особами на чистих аркушах, на яких пізніше були надруковані документи;

· Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Спірний договір не відповідає вимогам закону, а тому є таким що підлягає визнанню недійсним. Крім того, даний договір не відповідає внутрішній волі ОСОБА_2, а також суперечить ст. 638 ЦК України.

ТОВ «Вавін Україна»проти доводів апеляційної скарги заперечило з підстав та мотивів викладених у своєму відзиві, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суд від 29.02.2012 р. дана апеляційна скарга була прийнята до розгляду колегією суддів у складі: Юркевича М.В., Кузя В.Л. та Малех І.Б.

В зв'язку з тим, що суддя Кузь В.Л. перебував у відпустці і відповідно не мав змоги приймати участь у розгляді даної апеляційної скарги, розпорядженням голови суду від 20.03.2012 р. суддю Кузя В.Л. замінено суддею Желіком М.Б.

В призначене судове засідання ОСОБА_2 явку свого представника не забезпечила, подавши 19.03.2012 р. клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду 21.03.2012 р. клопотання ОСОБА_2 було задоволено, розгляд справи відкладено.

Однак, відповідач повторно явку свого представника в наступне судове засідання не забезпечив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомляв, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

Як вбачається із наявних матеріалів справи, 01.02.2010 р. між ТОВ «Вавін Україна»та СПД ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 298/2010, на умовах якого позивач взяв на себе зобов'язання продати відповідачу за кошти товар - пластмасові сантехнічні вироби в кількості і асортименті, що визначається видатковими накладними на кожну частину товару.

Відповідно до п. 1.2. договору перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару покупцеві (відповідачу) (або особі, що уповноважена покупцем) і підписання видаткових накладних.

Із наявних матеріалів справи прослідковується, що на виконання умов договору позивач по видаткових накладних № РНК-000130 від 26.02.2010 р., № РНк-000237 від 25.03.2010 р., № РНк-000589 від 27.05.2010 р., № РНк-000583 від 27.05.2010 р., № РНк-000772 від 21.05.2010 р., № РНк-000670 від 10.06.2010 р., № РНк-000671 від 10.06.2010 р., № РНк-000892 від 05.07.2010 р., № РНк-000946 від 09.07.2010 р., № РНк-001165 від 10.08.2010 р., № 001533 від 21.09.2010 р., № РНк-001655 від 07.10.2010 р., № РНк-001836 від 26.10.2010 р., № РНк-001837 від 26.10.2010 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 295 550,07 грн.

В п. 4.1. договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару від продавця (позивача) згідно п. 1.2. цього договору.

Позивач, звертаючись до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів, звертав увагу суду на те, що відповідач частково здійснив розрахунок за отриманий ним товар на загальну суму 112 574,22 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, з врахуванням часткової його оплати, склала суму в розмірі 182 975,85 грн., яку позивач просив стягнути з підприємця ОСОБА_2.

Разом з тим, ОСОБА_2 заявляючи зустрічні позовні вимоги до ТОВ «Вавін Україна»просила визнати недійсним договір купівлі-продажу № 298/2010 від 01.02.2010р.

Як на підставу своїх вимог ОСОБА_2 покликалася на те, що договір купівлі-продажу № 298/2010 від 01.02.2010 р. нею не укладався та не підписувався, а відтак не відповідає її внутрішній волі, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Місцевий господарський суд в ході розгляду даної справи дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково, а саме в частині 182 975,85 грн. суми основного боргу, 181,47 грн. пені та 12 259,38 грн. інфляційних втрат. Щодо позовних вимог за зустрічним позовом то місцевий господарський суд встановив, що вони необґрунтовані та безпідставні, в зв'язку з чим до задоволення не підлягають.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Виходячи із аналізу наявних матеріалів справи прослідковується, що позивач за первісним позовом поставив відповідачу товар - пластмасові сантехнічні вироби на загальну суму 295 550,07 грн., про що свідчать видаткові накладні № РНК-000130 від 26.02.2010 р., № РНк-000237 від 25.03.2010 р., № РНк-000589 від 27.05.2010 р., № РНк-000583 від 27.05.2010 р., № РНк-000772 від 21.05.2010 р., № РНк-000670 від 10.06.2010 р., № РНк-000671 від 10.06.2010 р., № РНк-000892 від 05.07.2010 р., № РНк-000946 від 09.07.2010 р., № РНк-001165 від 10.08.2010 р., № 001533 від 21.09.2010 р., № РНк-001655 від 07.10.2010 р., № РНк-001836 від 26.10.2010 р., № РНк-001837 від 26.10.2010 р.

Відповідач частково, що також випливає із поданих доказів, здійснив оплату за отриманий ним товар на загальну суму 112 574,22 грн. Відтак, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 182 975,85 грн.

Суб'єкти господарювання в силу приписів ст. 193 ГК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 298/2010 на умовах якого сторони взяли на себе зобов'язання: позивач -продати належної якості та кількості товар, а відповідач -оплатити встановлену продавцем вартість товару.

В силу приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В п. 1.2. договору сторони встановили, що перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного передання товару покупцеві (відповідачу) (або особі, що уповноважена покупцем) і підписання видаткових накладних.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару від продавця (позивача) згідно п. 1.2. цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи. Позивач передав у власність відповідачу товар відповідної якості та кількості згідно умов договору купівлі-продажу №298/2010 від 01.02.2010 р.

Як вбачається із наявних матеріалів та поданих доказів у справі, на що також звернув увагу місцевий господарський суд, претензій щодо кількості, якості та своєчасності переданого товару, відповідачем заявлено не було. Зокрема зворотнього суду не доведено. Доказів оплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із наявних матеріалів справи чітко прослідковується, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, доказів зворотнього суду не надав.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду повністю погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду щодо підставності задоволення позовних вимог в частині стягнення 182 975,85 грн. суми основного боргу, 181,47 грн. пені та 12 259,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідач -підприємець ОСОБА_2 спростовуючи доводи позовних вимог і наводячи підстави для скасування прийнятого рішення, акцентувала увагу на тому, що договір купівлі-продажу № 298/2010 від 01.02.2010 р. не був укладений між ТОВ «Вавін Україна»та СПД ОСОБА_2. Підпис, який міститься на даному договорі не належить ОСОБА_2, про що свідчить висновок судової почеркознавчої експертизи № 3865 від 08.12.2011 р., відтак на думку відповідача такий договір підлягає визнанню недійсним.

Так, згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 3865 від 08.12.2011 р. підписи від імені ОСОБА_2 які містяться на: договорі купівлі-продажу № 298/2010 від 01.02.2010 р. та на видаткових накладних: № РНк-000589 від 27.05.10; №РНк-000583 від 27.05.10; № РНк-000130 від 26.02.10; № РНк-004753 від 17.12.08 виконані однією особою, однак не самою ОСОБА_2

Місцевий господарський суд виходячи із правового аналізу наявних матеріалів справи та поданих доказів в їх сукупності, зважаючи на значний обсяг переданого товару, який був здійсненний на підставі договору купівлі-продажу № 298/2010, а також наявності у матеріалах справи первинної документації, що підтверджує факт передання (отримання) товару у власність покупця, дійшов висновку про те, що твердження відповідача -ОСОБА_2 про неукладення договору купівлі-продажу № 298/2010 від 01.02.2010 року є такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, а відтак є безпідставними.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду повністю погоджується із такою правовою позицією місцевого господарського суду з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу його укладено у м. Києві. Місцем передачі товару за договором встановлено склад продавця (позивача), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Із поданих позивачем видаткових накладних вбачається, що в період з лютого по жовтень 2010 року весь товар відвантажувався позивачем підприємцю ОСОБА_2 за вказаною адресою на складі № 1 продавця.

Підприємцем ОСОБА_2 не надано суду як першої так і апеляційної інстанції доказів, які б спростовували відвантаження позивачем товару. Більше того, відповідач, як в своїх доводах зустрічного позову, так і в апеляційній скарзі не спростовує факт відвантаження товару, а лише покликається на те, що договір купівлі-продажу не місить підпису ОСОБА_2

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що крім підпису на договорі купівлі-продажу також міститься і відбиток печатки підприємця ОСОБА_2, який нанесений круглою печаткою останньої, про що свідчить висновок судової експертизи.

Порядок зберігання печаток і штампів визначено п. 3.4 ст. 3 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, згідно з яким відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

Відтак, не заслуговують на увагу апеляційного господарського суду доводи апелянта про те, що вказана печатка могла залишатися без догляду на декілька хвилин (у випадку, коли виникала необхідність відлучитись на нетривалий час), що спричинило наявність її відтисків на документах, які були зроблені невідомими їй особами на чистих аркушах паперу, на яких пізніше були надруковані згадані документи. Такі доводи підприємця на підтверджені належними та допустимими доказами. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували звернення ОСОБА_2 в спірний період з 01.02.2010 р. по 26.10.2010 р. з повідомленням до органів МВС про відомі обставини незаконного використання печатки підприємця.

Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач при наданих йому можливостях, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, підставності своїх вимог не довів, а доводи останнього зводяться лише до намагання уникнути обов'язку виконання договірних зобов'язань та відповідальності за їх неналежне виконання.

З огляду на вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що рішення господарського суду Львівської області від 31.01.2012 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Львів відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 31.01.2012 р. у справі №5015/4112/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5015/4112/11 повернути в господарський суд Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 19.04.2012 р.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.