Рішення № 23796076, 23.04.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року справа № 5020-377/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.2011 № 7654);

представника відповідача -ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2012 №10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до Публічного акціонерного товариства «Фармація»

(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, 52-А)

про стягнення 2 984,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2012 Комунальне підприємство «Севтеплоенерго»Севастопольської міської ради (далі -позивач, КП «Севтеплоенерго») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармація» (далі -відповідач, ПАТ «Фармація») про стягнення 2 984,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 526, 536, 610, 611, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 24 Закону України «Про теплопостачання», та вказує на неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії від 08.02.2006 №64/у, в частині обов'язку щодо внесення плати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою суду від 05.04.2012 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначений на 23.04.2012.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому визнав заборгованість перед позивачем у сумі 2 984,54 грн, з яких: основний борг -у розмірі 2 963,51 грн, пеня у розмірі 17,62 грн, 3% річних у розмірі 3,41 грн (а.с. 27).

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

08.02.2006 між КП «Севтеплоенерго»(продавець) та Відкритим акціонерного товариства «Фармація»(нині -ПАТ «Фармація») (покупець) був укладений договір №64/у купівлі-продажу теплової енергії (далі -Договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався передати теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності та своєчасно і належної якості, а покупець -прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору) (а.с. 6-9).

Згідно з п. 2.2 Договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії Договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним Договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не меншій від 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (п. 4.3 Договору).

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.4 Договору).

За несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від належної до сплати суми (п. 4.5 Договору).

Договір укладений строком на 3 роки та набирає чинності з 01.02.2006 (п.10.1 Договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії сторони на заявлять про розірвання договору або його перегляду (п.10.2 Договору).

У Додатку №1 до Договору визначений перелік об'єктів надання послуг та дані про прилади обліку теплової енергії (а.с. 10).

На виконання умов вказаного договору позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури № 64/у: від 09.12.2011 на суму 1 660,73 грн (а.с. 16), від 27.12.2011 на суму 1 302,78 грн (а.с. 17). У зв'язку з несплатою зазначених рахунків, у відповідача виникла заборгованість за поставлену теплову енергію на суму 2 963,51 грн (1 660,73 грн - 1 302,78 грн = 2 963,51 грн). Доказів добровільної сплати відповідач суду не надав. За несвоєчасну оплату теплової енергії позивачем нараховане відповідачу пеня у розмірі 17,62 грн та 3% річних у розмірі 3,41 грн (а.с. 13).

Наведене стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України (далі -ГК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законом України «Про теплопостачання»від 02.06.2005 № 2633-IV (далі -Закон).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 19 Закону діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором про купівлю продаж теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 ГК України) .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором, однак вартість теплової енергії відповідачем не сплачувалась, через що у останнього перед позивачем виникла заборгованість за рахунками-фактурами за грудень 2011 року (від 09.12.2011 та від 27.12.2011) у розмірі 2 963,51 грн.

Відповідно до ст. 24 Закону споживач зобов'язаний дотримуватися умов договору та за його порушення несе відповідальність перед теплопостачальною організацією.

Ураховуючи те, що своєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також те, що доказів внесення плати відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача у розмірі 2 963,51 грн (за період з листопада по грудень 2011 року) є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17,62 грн та 3% річних у розмірі 3,41 грн за період з 17.01.2011 по 30.01.2012 року.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначалося вище, п.п. 4.8 та 6.1.2 Договору передбачено, що покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію -шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 № 543/9-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені за період з 17.01.2012 по 30.01.2012 (а.с. 15), встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 17,62 грн заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача 3 % річних за період з 17.01.2012 по 30.01.2012 (а.с. 16) визнаний судом правильним, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 3,41 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем зроблена технічна помилка під час підрахування загальної суми, що підлягає стягненою з відповідача (а.с. 13), тобто помилково зазначена сума 2 984,55 грн замість 2 984,54 грн, оскільки 2 963,51+17,62+3,41 = 2 984,54.

Крім того, під час судового розгляду справи відповідач в порядку ст. 78 ГПК України визнав позовні вимоги у розмірі 2 984,54 грн (а.с 27), проте доказів погашення існуючої заборгованості суду не надано.

За приписами ч.4 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Ураховуючи викладене, оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а сама заборгованість є доведеною та обґрунтованою, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у розмірі 2 984,54 грн.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 78, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація» (ідентифікаційний код 16515077; 99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, 52-А, п/р 2600200015733 в СФ ВАТ «Укрексімбанк»або з іншого рахунку, виявленого під час виконання рішення)на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26030945206831 в СФ ВАТ «Укрсоцбанк», МФО 324195) 2 984, 54 грн (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 54 коп.), з яких: 2 963,51 грн - основний борг, пеня у розмірі 17,62 грн та 3% річних у розмірі 3,41 грн, а також судовий збір судовий збір у розмірі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог, у розмірі 0,01 грн, відмовити.

Суддя підпис О.С.Янюк

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 28.04.2012.