Рішення № 23795959, 24.04.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 18/487/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД", 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Лохвицький райавтодор", 36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-А

про стягнення 70674,48 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Гусак О.М.

від відповідача: Лісіченко О.В.

Представники після перерви:

від позивача: Гусак О.М.

від відповідача: не з'явився

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 10.04.2012 року.

В судовому засіданні 24.04.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 70674,48 грн. боргу за договором поставки № 28/07 від 28.07.2011 року, в т.ч. 63999,92 грн. основної заборгованості, 5026,45 грн. пені, 511,95 грн. інфляційних витрат та 1136,16 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, але надіслав до суду клопотання б/н від 24.04.2012 року (а.с. 43-44) про розгляд справи без його участі. У попередньому судовому засіданні та наданому до суду відзиві на позовну заяву б/н від 10.04.2012 року (а.с. 26-27) представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту поставки спірного товару.

Подане відповідачем клопотання про розгляд даної справи без участі його уповноваженого представника судом задовольняється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

28.07.2011 року між Філією "Лохвицький райавтодор" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" (позивач, постачальник) було укладено договір поставки № 28/07 (а.с. 8-10), у відповідності до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити дьоготь дорожній марки Д-3 (далі - товар), найменування, марка й кількість якого вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, на умовах, що викладені у договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 11.2. договору поставки № 28/07 від 28.07.2011 року (далі - договір), цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Приписами п. п. 3.1.-3.4. договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом та/або залізничним транспортом на умовах СРТ - місце, визначене покупцем у заявці. Постачальник здійснює поставку товару партіями на підставі заявки покупця та в терміни, що вказані в заявці. Заявка надається покупцем не пізніше, ніж за один день до необхідної дати поставки товару. Поставка товару підтверджується видатковими накладними. Накладна підписується на фактично поставлений товар. Датою поставки товару вважається дата відвантаження цього товару покупцем, що підтверджується підписом відповідальної особи покупця у видатковій накладній.

У відповідності до положень п. п. 2.1., 2.2. договору, ціна на товар, який поставляється за цим договором, встановлюється у гривнях для кожної партії окремо та вказується у видаткових накладних. Загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними до даного договору.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві визначений договором товар на загальну суму 75999,92 грн., що підтверджується наявною у справі копією видаткової накладної № НТ-0000005 від 29.07.2011 року (а.с. 11). Вказаний товар був отриманий відповідачем на підставі довіреності № 141 від 29.07.2011 року (а.с. 12) через уповноваженого представника ОСОБА_3.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.3. договору, покупець здійснює оплату згідно виставленого рахунку в гривнях за банківськими реквізитами постачальника. Термін оплати за поставлену за договором кожну партію товару складає чотирнадцять календарних днів з моменту поставки товару. Датою оплати вважається дата отримання коштів банком постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 12000,00 грн., що підтверджується наданою до справи копією платіжного доручення № 466 від 09.08.2011 року (а.с. 13), в графі "Призначення платежу" якого вказано: "Згідно рахунку № НТ-9 від 29.07.2011 року за дьоготь Д-3".

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за спірним договором товар з урахуванням часткового її погашення складає 63999,92 грн., які позивач і просить суд стягнути з відповідача. Також позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані на суму основного боргу пеню за період з 13.08.2011 року по 13.02.2012 року в розмірі 5026,45 грн., інфляційні витрати за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 511,95 грн. та 3% річних за період з 13.08.2011 року по 15.03.2012 року в розмірі 1136,16 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

За змістом ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що у наданій позивачем копії довіреності від імені довірителя проставлені підписи не директора та не бухгалтера відповідача, у зв'язку з чим підстави вважати її належним доказом відсутні, отже, факти поставки товару та його прийняття відповідачем матеріалами справи не підтверджуються.

У відповідності до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року (далі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно приписів п. 5 Інструкції, довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Наявна у матеріалах справи копія довіреності № 141 від 29.07.2011 року видана відповідачем на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, а саме - дьогтю в кількості 19 тон, та містить зразок підпису особи, що одержала довіреність, підпис керівника - ОСОБА_4, підпис головного бухгалтера - ОСОБА_5, а також відтиск печатки відповідача. При цьому наявний у довіреності підпис керівника за своїми зовнішніми ознаками співпадає з його підписом у спірному договорі поставки, який не оспорюється з боку відповідача.

Слід зазначити, що представником відповідачем всупереч вимогам ст. 33, 34 ГПК України не було надано до суду жодних доказів на підтвердження того, на час видачі довіреності № 141 від 29.07.2011 року на підприємстві відповідача працював інший керівник або головний бухгалтер, ніж вказані у даній довіреності (наказ про призначення тощо).

Про прийняття відповідачем поставленого за спірним договором товару свідчить також те, що ним було проведено часткову оплату його вартості в розмірі 12000,00 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи відповідача щодо недоведеності факту поставки та прийняття товару за спірним договором судом відхиляються.

З урахуванням викладеного вимоги про стягнення з відповідача 63999,92 грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Лохвицький райавтодор" (36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-А, код ЄДРПОУ 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4, код ЄДРПОУ 34889044) - 63999,92 грн. основної заборгованості, 5026,45 грн. пені, 511,95 грн. інфляційних витрат, 1136,16 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення складено 27.04.2012 року.