Рішення № 23795534, 04.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/130-35/424 04.04.12

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 119 497 620,88 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Ягічева Н.І.

Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -предст. за довір.;

від відповідача: ОСОБА_3 -предст. за довір.

Обставини справи:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у розмірі 119 497 620,88 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011 у справі №42/130, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2011 рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі №42/130 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи №42/130, вказана справа передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 справа №42/130 прийнята суддею Літвіновою М.Є. до свого провадження, справі присвоєно №42/130-35/424, її розгляд призначено на 05.12.2011.

У судових засіданнях 05.12.2011, 26.12.2011, 11.01.2012 та 30.01.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

У судовому засіданні 26.12.2011 представником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У судовому засіданні 11.01.2011 представником відповідача подано клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету.

Згідно із розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 06.02.2012, призначено колегіальний розгляд справи №42/130-35/424 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Ягічева Н.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2012 розгляд справи №42/130-35/424 призначено на 14.03.2012.

У судовому засіданні 14.03.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.04.2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було укладено договір № 06/09-1235ТЕ-41 поставки природного газу ТЕЦ-5 Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання та протягом грудня 2009-серпня 2010 років додаткові угоди до цього договору, відповідно до умов яких позивач зобов'язався передати відповідачу для ТЕЦ-5 протягом жовтня 2009-вересня 2010 природний газ у обсязі до 385 013 тис. м3, а останній -прийняти та оплатити його вартість (п.п. 1.1., 2.1. договору).

Відповідно до умов п. 6.1. договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: - перша оплата у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а також поданий позивачем розрахунок боргу, за період з жовтня 2009 по вересень 2010 позивач передав відповідачу природний газ та надав послуги з його транспортування у обсязі 419 234 тис. куб. м. вартістю 375 507 116,45 грн., який був оплачений відповідачем у розмірі 287 498 540,74 грн.

Таким чином, станом на дату звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий ним природний газ становить 88 008 575,71 грн.

У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач також просив стягнути з відповідача 8 100 604,85 грн. - пені, 7 241 520,04 грн. -процентів річних та 16 146 920,28 грн. - збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011, позов задоволено, вирішено стягнути з ПАТ "Київенерго" 88 008 575,71 грн. боргу, 16 146 920,28 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 7 241 520,04 грн. процентів річних, 8 100 604,85 грн. пені.

Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011, Вищий господарський суд України виходив з того, що судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень не була надана правова оцінка доводам відповідача про те, що заборгованість, що є предметом спору, виникла як різниця в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державною перераховуються субвенції.

Як передбачено ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2011, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 88 008 575,71 грн.

Як пояснив представник відповідача та свідчать матеріали справи, після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу перед позивачем за поставлений природний газ у розмірі 88 008 575,71 грн.

Відповідно до п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач сплатив позивачеві борг у сумі 88 008 575,71 грн. і в цій частині у сторін не залишилось неврегульованих питань, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору між сторонами в частині позовних вимог про стягнення 88 008 575,71 грн. основного боргу.

З огляду на зазначене, суд припиняє провадження в справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 88 008 575,71 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умовам п. 6.1. договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та на підставі вищенаведених положень законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача 8 100 604,85 грн. - пені, 7 241 520,04 грн. -процентів річних та 16 146 920,28 грн. - збитків від інфляції.

Відповідач проти вимог про стягнення пені, процентів річних та збитків від інфляції заперечив, посилаючись на те, що у простроченні розрахунків за газ відсутня вина відповідача, оскільки заборгованість за договором виникла в результаті заборгованості державного та місцевого бюджетів перед відповідачем за компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалась відповідачем населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались відповідним органом. При цьому розрахунки за природний газ відбулись у встановленому законодавством порядку із залученням бюджетних коштів.

Наведені заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на нижчевикладене.

Як свідчать надані представником відповідача пояснення, поставлений позивачем природний газ використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2.4. Статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго" метою діяльності товариства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності, в порядку та за умов, визначених чинним законодавством.

Предметом діяльності товариства є, зокрема, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

Як передбачено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, поставлений позивачем природний газ був використаний відповідачем для здійснення статутної діяльності із виробництва теплової енергії та подальшого її продажу споживачам з метою отримання прибутку.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору здійснення розрахунку за поставлений природний газ не ставиться в залежність від розрахунків споживачів теплової енергії перед відповідачем, в тому числі і в порядку компенсації різниці в тарифах на теплову енергію.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене та перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та процентів річних за несвоєчасну оплату поставленого природного газу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача.

Разом з тим, зважаючи, що основним видом діяльності відповідача є надання послуг з постачання теплової енергії споживачам - фізичним та юридичним особам, які несвоєчасно та не у повному обсязі розраховуються за надані послуги, зважаючи на існуючу різницю в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, а також несвоєчасне перерахування з державного бюджету субвенцій на її погашення, та виходячи з того, що вказані обставини впливають на своєчасність та повноту виконання зобов'язань відповідача перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем, беручи до уваги подане відповідачем клопотання, суд відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені та присудити на користь позивача пеню у розмірі 4 050 302,43 грн.

Судом відхиляється клопотання відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення 31 489 045,17 грн. пені, процентів річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем не надано належних доказів списання вказаної суми заборгованості у порядку, передбаченому Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 31 489 045,17 грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основного боргу у сумі 88 008 575,71 грн. на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 4 050 302,43 грн. (чотири мільйони п'ятдесят тисяч триста дві гривні 43 коп.) -пені, 16 146 920,28 грн. (шістнадцять мільйонів сто сорок шість тисяч дев'ятсот двадцять гривень 28 коп.) -інфляційних втрат, 7 241 520,04 грн. (сім мільйонів двісті сорок одну тисячу п'ятсот двадцять гривень 04 коп.) -процентів річних, 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) -державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді Н.І. Ягічева

Є.Ю. Шаптала

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.04.2012