Рішення № 23795493, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/1297-2012 18.04.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 21 770,00грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивач: Задорожній Р.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 21 770грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, в частині поставки оплачених ним дерев'яних піддонів в повному обсязі, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. №679 від 11.03.2011р.) щодо здійснення у семиденний строк від дати вимоги поставку піддонів на адресу позивача на суму 21 700грн. Також у зазначеній вимозі позивач повідомив відповідача, що в разі прострочення ним виконання зобов'язання в натурі, таке втрачає інтерес для позивача та вимагав повернення здійсненої оплати в сумі 21 770грн. Оскільки поставка піддонів відповідачем не здійснена, виконання зобов'язання втратило для позивача інтерес, а вимога про повернення грошових коштів залишена відповідачем без задоволення, позивач просить стягнути 21 770грн. в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2012р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2012р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

12.03.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, з підстав повного виконання своїх зобов'язань за договором.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі позивач подав заперечення на відзив, в яких зазначає, що не отримував дерев'яні піддони у кількості загальною вартістю 29 750,00 грн., видана відповідачем накладна №17/3 від 20.03.2009 р. є фіктивною, а тому не може бути врахована при прийнятті рішення.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.04.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2009 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виставлено рахунок-фактуру Публічному акціонерному товариству "Київський завод шампанських вин "Столичний" на оплату дерев'яних піддонів на загальну суму 35 000, 00 грн.

Платіжними дорученнями №576 від 02.02.2009 р., №617 від 03.02.2009 р., №825 від 11.02.2009 р. №905 від 17.02.2009 р. позивачем перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти на підставі рахунку-фактури від 29.01.2009 р. на загальну суму 35 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за піддони».

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поставила на користь Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" дерев'яні піддони у кількості 360 шт. на загальну суму 13 230,00 грн., що підтверджується накладними № 5/3 від 16.03.2009 р., №25/4 від 28.04.2009 р. та №26/4 від 22.05.2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 21 770,00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, строк виконання зобов'язання щодо поставки товару, відповідно, не встановлений.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15.02.2012 р. позивачем була надіслана вимога за №493 від 15.02.2012 р., яка була отримана відповідачем 17.02.2012 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якій позивач вимагає у семиденний строк здійснити відповідачеві поставку піддонів, а у разі порушення вищевказаного строку, таке виконання втратить інтерес для позивача.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач поставки товару не здійснив, суму передоплачних коштів позивачеві не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Щодо посилання відповідача на накладну № 17/3 від 20.03.2009 р., як на факт поставки позивачеві дерев'яних піддонів в кількості 850 шт. на загальну суму 29 750,00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частині документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Подана відповідачем ксерокопія накладної № 17/3 від 20.03.2009 р. в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом у справі.

Відповідно до п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. відповідача зобов'язано надати суду оригінали доданих до відзиву документів та оригінал накладної №17/3 від 20.03.2009 р.

Проте, відповідач вимог ухвали суду від 04.04.2012 р. не виконав, оригіналу накладної №17/3 від 20.03.2009 р. не подав.

Разом з тим, з поданої відповідачем ксерокопії накладної № 17/3 від 20.03.2009 р. вбачається, що товар отримав ОСОБА_3, на підставі доручення НБИ № 644129, однак довіреність серії НБИ № 644129 від 11.03.2009 р. видана на ім'я ОСОБА_4, а відтак - зазначена в накладній № 17/3 від 20.03.2009 р. особа - ОСОБА_3, не мала жодного права отримувати товар, оскільки не була уповноваженою особою позивача на здійснення таких дій.

Крім того, надана відповідачем ксерокопія довіреності серії НБИ № 644129 від 11.03.2009 р. також не є належним доказом у справі в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Оригіналу вищезазначеної довіреності відповідачем не надано.

Ксерокопія довіреності серії НБИ № 644129 від 11.03.2009 р. видана на ім'я ОСОБА_4, підписана невідомими особами, як керівником та головним бухгалтером підприємства, зразки дійсних підписів яких вбачаються в копіях наказів № 87-П від 12.05.2008 р. та № 130-П від 23.07.2009 р., наявних в матеріалах справи. Також вищевказана довіреність не містить зразку підпису особи на ім'я якої вона виписана.

Відповідно до п. 7 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р., забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Пунктом 12 вищевказаної інструкції встановлено, що забороняється відпускати цінності у випадках: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт передачі Публічному акціонерному товариству "Київський завод шампанських вин "Столичний" товару за накладною №17/3 від 20.03.2009 р. на загальну суму 29 750,00 грн., а відтак -вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення 21 770,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03170, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м. Київ, вул. Сиренька, буд. 27, код 30373419) 21 770 (двадцять одну тисячу сімсот сімдесят) грн. 00 коп. та 1609 (тисячу шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 23.04.2012р.