Рішення № 23795471, 25.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/15/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.12 Справа № 5009/813/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача -ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.03.2012 р.; від відповідача -не з'явився;

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/813/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Василівський завод технологічного обладнання»(71600, Запорізька обл., м. Василівка, а/с 5) (скорочено ПАТ «ВЗТО»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд-007»(69040, м.Запоріжжя, вул.Барикадна, 87) (скорочено ТОВ «Євротрейд-007»);

про визнання правочину недійсним

Сутність спору:

ПАТ «ВЗТО»заявлено позовні вимоги до ТОВ «Євротрейд-007»про визнання правочинів, вчинених позивачем та відповідачем в період з липня по грудень 2009 р. щодо поставки брухту та відходів кольорових металів, недійсними.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно номер провадження 34/15/12, справу призначено до розгляду на 21.03.2012 р. Розгляд справи відкладався до 04.04.2012 р. та до 25.04.12 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний правочин є недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ч. 2 ст. 234 ЦК України, оскільки договір вчинено без наміру створення правових наслідків та його зміст суперечить інтересам держави та суспільства.

02.04.12 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява ПАТ «ВЗТО»про зміну предмету позову, в якій позивач вказує, що протягом 2009 року на підставі видаткових накладних, доданих до позову, відповідач здійснював позивачу поставку брухту та відходів кольорових металів, вказані поставки здійснювалися на підставі умов договору № 12/01/09 від 12 січня 2009 р. та відповідних специфікацій, таким чином позивач змінює предмет позову та просить визнати правочин, укладений 12 січня 2009 року між ПАТ «ВЗТО»та ТОВ «Євротрейд -007», поставки брухту та відходів кольорових металів № 12/01/09, недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов в редакції заяви від 02.04.12 р. про зміну предмету позову, просив його задовольнити. До початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.04.12 р. судом прийнято до розгляду заяву від 02.04.12 р. ПАТ «ВЗТО»про зміну предмету позову згідно вимог ст. 22 ГПК України.

ТОВ «Євротрейд-007», відповідач по справі, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвали суду було направлено за адресою відповідача, яка вказана у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.04.12 р.: м.Запоріжжя, вул. Барикадна, 87, що відповідає приписам ст. 64 ГПК України.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивачем до матеріалів справи надана копія договору № 12/01/09 від 12.01.09 р. (далі договір № 12/01/09) між ПАТ «ВЗТО»(покупець) та ТОВ «Євротрейд-2007»(продавець), в п. 1.1 якого зазначено, що продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та сплачує брухт та відходи кольорових металів, надалі товар, в номенклатурі, кількості, та за ціною відповідно доданим специфікаціям, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1 договору № 12/01/09, продавець здійснює поставку товару на умовах, вказаних у специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємними частинами

Товар вважається переданим продавцем та остаточно прийнятим покупцем:

а) за кількістю -відповідно до актів приймання встановленої форми (Ф 19 акт приймання-передачі) у відповідності до маси, вказаної в акті зваження в пункті призначення, за вирахуванням засмічуваності;

б) за якістю -відповідно до актів приймання встановленої форми (Ф 19 акт приймання-передачі) та технічних умов, обов'язкових для даного виду товару (п. 3.2 Договору);

Датою передачі брухту та переходу права власності вважається дата акту приймання покупцем (Ф 19 акт приймання-передачі) (п.3.3 договору № 12/01/09);

Продавець зобов'язується на кожний відправлений транспортний засіб оформити:

- транспортну накладну;

- документ, підтверджуючий виникнення та власника вантажу;

- посвідчення про вибухонебезпечність вантажу;

- протокол радіаційного обстеження за встановленою формою;

- сертифікат якості з обов'язковою вказівкою виду та категорії металобрухту;

всі вище перераховані документи направляються одночасно з відвантажувальними документами. Також продавець зобов'язаний передати покупцю накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру (п.3.4 договору № 12/01/09).

Оплату за товар покупець здійснює на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України. Оплата за товар здійснюється за чистою вагою на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання (або виписки) акту приймання-передачі (п. 4.1 договору № 12/01/09);

В розрахунках між сторонами допускається передоплата на погоджений об'єм товару до його відвантаження. При цьому продавець зобов'язується відвантажити увесь погоджений об'єм товару або повернути суму передоплати на розрахунковий рахунок покупця на протязі 10-ти робочих днів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок у випадку невиконання зобов'язання (п. 4.2 договору № 12/01/09);

Щомісячний кінцевий обсяг поставок за даним договором визначається за результатами звірки продавцем та покупцем помісячно на основі актів приймання-передачі, які сторони зобов'язуються підписати (п. 4.3 договору № 12/01/09);

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року (п. 8.5 договору № 12/01/09).

ПАТ «ВЗТО»додано до позову копії видаткових накладних на загальну суму 889054,38 грн. (а.с. 46-82), та копії платіжних доручень на таку ж суму (а.с. 83-100).

ПАТ «ВЗТО»просить господарський суд визнати недійсним договір № 12/01/09 на загальну суму 889054,38 грн., що визначена у наступних видаткових накладних: № ЕТ-0000174 від 01.07.2009 р. на 24 640 грн.; № ЕТ-0000175 від 06.07.2009 р. на 35 952 грн.; № ЕТ-0000176 від 13.07.2009 р. на 16 060 грн.; № ЕТ-0000189 від 22.07.2009 р. на 14 938 грн.; № ЕТ-0000192 від 29.07.2009 р. на 17 142,10 грн.; № ЕТ-0000205 від 04.08.2009 р. на 44 400 грн.; № ЕТ-0000206 від 06.08.2009 р. на 27 269,40 грн.; № ЕТ-0000208 від 10.08.2009 р. на 18 880 грн.; № ЕТ-0000218 від 19.08.2009 р. на 51 221 грн.; № ЕТ-0000230 від 02.09.2009 р. на 36 045 грн.; № ЕТ-0000231 від 22.09.2009 р. на 40 892,26 грн.; № ЕТ-0000232 від 22.09.2009 р. на 44 520 грн.; № ЕТ-0000233 від 23.09.2009 р. на 28 114,50 грн.; № ЕТ-0000234 від 28.09.2009 р. на 27 090 грн.; №ЕТ-0000235 від 29.09.2009 р. на 23 326 грн.; № ЕТ-0000263 від 01.10.2009 р. на 17 955 грн.; № ЕТ-0000265 від 05.10.2009 р. на 30 996 грн.; №ЕТ-0000266 від 06.10.2009 р. на 25 519,50 грн.; № ЕТ-0000268 від 12.10.2009 р. на 59 025 грн.; № ЕТ-0000271 від 14.10.2009 р. на 11 707,50 грн.; № ЕТ-0000281 від 20.10.2009 р. на 12 150 грн.; № ЕТ-0000282 від 22.10.2009 р. на 30 469,50 грн.; № ЕТ-0000292 від 04.11.2009 р. на 20 521,91 грн.; № ЕТ-0000287 від 12.11.2009 р. на 15 387 грн.; № ЕТ-0000289 від 23.11.2009 р. на 20 642,10 грн.; № ЕТ-0000291 від 24.11.2009 р. на 1 600 грн.; № ЕТ-0000294 від 25.11.2009 р. на 19 483,96 грн.; № ЕТ-0000295 від 30.11.2009 р. на 15083,40 грн.; № ЕТ-0000296 від 30.11.2009 р. на 6 329,45 грн.; №ЕТ-0000313 від 03.12.2009 р. на 16 954,50 грн.; № ЕТ-0000314 від 07.12.2009 р. на 13 959 грн.; № ЕТ-0000315 від 09.12.2009 р. на 18 975 грн.; № ЕТ-0000316 від 14.12.2009 р. на 18 906 грн.; № ЕТ-0000317 від 16.12.2009 р. на 12 282 грн.; № ЕТ-0000318 від 17.12.2009 р. на 35 943 грн.; № ЕТ-0000319 від 23.12.2009 р. на 15 728,10 грн.; № ЕТ-0000320 від 29.12.2009 р. на 18 946,20 грн.; та специфікаціях: № 7 від 01.07.09 р.; № 8 від 29.07.09 р.; № 9 від 04.08.09 р.; № 10 від 19.08.09 р.; № 11 від 02.09.09 р.; № 12 від 21.09.09 р.; № 13 від 22.09.09 р.; № 14 від 04.11.09 р.; № 15 від 12.11.09 р.; № 16 від 07.12.09 р.; посилаючись на те, що оспорюваний правочин суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, що не відповідає вимогам ч.1, 5 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 215 ЦК України, ст. 228 ЦК України, правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, передбачених самим договором, в результаті чого він є фіктивним.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно із абз. 4 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів, крім посилання на акт ДПІ у Василівському районі Запорізької області № 01/23/14313872 від 03.01.2012 р. на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт ДПІ у Василівському районі Запорізької області від 03.01.2012 р. № 01/23/14313872 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Василівський завод технологічного обладнання», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р.», не є належним доказом на підтвердження вимог позивача.

Юридичною формою рішень державного чи іншого органу є акт - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальний акт), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Акт перевірки № 01/23/14313872 від 03.01.2012р., складений ДПІ у Василівському районі Запорізької області за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ВЗТО», не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у ПАТ «ВЗТО».

Зазначений акт перевірки, як і інші подібні документи, складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників), а саме: акти документальних перевірок, акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо, не можуть розглядатись як нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії.

Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів: винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій) тощо, які і можуть бути оскаржені платником до суду саме як правові акти індивідуальної дії.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В силу ст. 35 ГПК України, акт ДПІ у Василівському районі Запорізької області від 03.01.2012р. № 01/23/14313872 та зазначені в ньому відомості, також не є підставою для звільнення від доказування.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя А.О. Науменко

Повний текст рішення складено 28.04.12 р.