Рішення № 23795231, 24.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.12 р. Справа № 5006/37/61/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Первомайської державної сортодослідної станції, м. Первомайськ Миколаївської області, ідентифікаційний код 04685472

до Відповідача: Держаної установи «Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція інституту рослинництва ім. В.Я. Юрєва Національної академії аграрних наук України», с. Піски Ясинуватського району Донецької області, ідентифікаційний код 00729333

про: стягнення збитків у розмірі 3441,42грн. за невиконання умов договору.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не зявився;

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 10.04.2012р. на 24.04.2012р.

У судовому засіданні 24.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Первомайська державна сортодослідна станція м. Первомайськ Миколаївської області (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького інституту агропромислового виробництва, с. Піски (далі Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 3441,42грн. за невиконання умов договору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором №06-10\010бюдж про надання платних послуг з проведення ґрунтового та лабораторного сортового контролю від 30.09.2010р., внаслідок чого утворились стягувані збитки у розмірі несплачених послуг.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №06-10\010бюдж про надання платних послуг з проведення ґрунтового та лабораторного сортового контролю від 30.09.2010р. з додатком, а проміжний акт прийому-передачі, претензію №178 від 28.09.2011р. з доказами надсилання, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 193, 218, 224 Господарського кодексу України.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не зявився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобовязань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 24.04.2012р. (а.с.а.с.19-21), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таке повідомлення вважається належним згідно правової позиції, викладеної в абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., тим більше що повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (а.с.24) вказує на обізнаність Відповідача про судовий розгляд.

У судове засідання 24.04.2012р. представники сторін без пояснення причин не зявились, жодних додаткових документів не надали.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомлених Позивача та Відповідача та ненадання ними певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2010р між Відповідачем (Замовник поточне найменування цієї юридичної особи згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, визначене за спів падінням ідентифікаційного коду - Держана установа «Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція інституту рослинництва ім. В.Я. Юрєва Національної академії аграрних наук України»), Українським інституту том експертизи сортів рослин (Інститут), Донецьким обласним державним центром експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Донецької області (обласний центр) та Позивачем (пункт випробування) був укладений договір № 06-10\010/бюдж (а.с.а.с.5, 6), відповідно до умов п.п. 1.1, 8.1. якого Виконавці (Інститут, обласний центр та пункт випробування) зобовязуються надати Замовнику послуги з проведення ґрунтового та лабораторного сортового контролю насіння зернових культур (пшениці твердої, пшениці мякої, жита, ячменю, вівса, гречки, рису), кукурудзи і сорго (сорис, просо), занесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні з метою визначення належності партії насіння до відповідного сорту рослин, із подальшим встановленням його сортової чистоти на підставі відібраних відповідно до ДСТУ 4138-2002 Українською державною насіннєвою інспекцією проб насіння, який діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Як вибачається з п. 2.1 договору загальна вартість наданих послуг складає 6384 грн. без з ПДВ з розрахунку 1064 грн. за проведення ґрунтового контролю партії насіння, які визначені додатком (а.с.7), що сплачується кожному Виконавцеві з розрахунку:

- 442,07грн. Інституту;

- 48,36грн. обласному центру;

- 573,57грн. пункту випробування

Відповідно до п. 2.2. оплата послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточні рахунки Виконавців на ступним чином:

- за проміжним актом приймання-передачі наданих послуг не пізніше 30 грудня року, в якому підписано такий акт, вартість послуг за яким згідно п. 3.4. договору має становити не менше 30% від загальної вартості послуг;

- не пізніше 3 робочих днів з дня підписання підсумкового акт приймання-передачі наданих послуг. не пізніше 3 робочих днів з дня підписання підсумкового акту приймання-наданих послуг.

На виконання вимог п. 3.4. між Відповідачем і Позивачем був підписаний проміжний акт прийому-передачі №06-10/010/3 від 30.09.2010р.(а.с.8) на суму 3441,42грн. разом із ПДВ.

Листом №178 від 28.09.2011р. (а.с.9), який був надісланий Відповідачу 29.09.2011р. (а.с.10), Позивач наполягав на погашенні заборгованості за договором у розмірі 3441,42 грн.

У звязку із незадоволенням викладених у вказаному листі вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, заявляючи, також, про стягнення витрат за надання правової допомоги за договором №1/11 від 24.11.2011р. (а.с.11) у розмірі 172,01грн.

Відповідач процесуальними правами, визначеними ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права/інтересу;

- порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

- адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із вказаних умов унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування збитків, завданих в результаті невиконання обовязків за договором№06-10\010 про надання платних послуг з проведення ґрунтового та лабораторного сортового контролю від 30.09.2010р.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору №06-10\010 про надання платних послуг з проведення ґрунтового та лабораторного сортового контролю від 30.09.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, субєктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються саме на договорі №06-10\010 про надання платних послуг з проведення ґрунтового та лабораторного сортового контролю від 30.09.2010р. і полягають в отриманні оплати наданих за ним послуг.

Відносно наявності захищуваних прав та інтересів Позивача у визначених ним межах:

Так, як вбачається із матеріалів справи, розмір заявлених вимог Позивача визначається вартістю наданих послуг за підписаним між сторонами справи проміжним актом приймання-передачі від 30.09.2010р.

Між тим, за умовами п. 2.1.1. договору, доказів зміни редакції якого до матеріалів справи не надано, Позивач є отримувачем лише певної визначеної частини вартості послуг, так як і інші Виконавці, розподіл коштів між якими має здійснювати Замовник самостійно шляхом оплати за відповідними рахунками в порядку п. 2.2. договору.

Дотримання означеної умови є обовязком для всіх сторін договору в силу положень ст.629 Цивільного кодексу України та унеможливлює обґрунтованість вимог про отримання всього розміру вартості наданих послуг лише Позивачем, яким всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не приведено розрахунку своєї частки.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем наявності субєктивного права на отримання всього розміру стягуваної суми вартості наданих послуг за проміжним актом.

Відносно обраного способу судового захисту позиція суду полягає в такому:

Дійсно, невиконання або неналежне виконання грошових зобовязань Відповідачем з оплати наданих за договором послуг, доказів на спростування чого останнім до справи не надано, є порушенням таких зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та підставою для кваліфікації Замовника як такого, що прострочив виконання платежу у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

В свою чергу, одним з наслідків порушення зобовязання за змістом ст.ст. 611,623 вказаного Кодексу, серед іншого, є необхідність відшкодування завданих збитків, тягар доказування розміру яких покладено на кредитору, в розглядуваному випадку на Позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, за якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Поряд із цим, приписи ст.225 Господарського кодексу України визначають всі можливі складові збитків, включаючи до них наступні елементи:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Положення ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України визначає дві категорії збитків реальні збитки (втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права) та упущену вигоду (доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене), які (категорії) фактично охоплюють всі визначені елементи вказаною вище ст.225 Господарського кодексу України.

Між тим, за висновком суду, заявлена до стягнення вартість наданих і несплачених послуг не може буті віднесена до жодної з передбачених діючим законодавством категорії (елементів) збитків, оскільки не повязана ані з втратами чи пошкодженнями майна Позивача, чи витратами з відновлення права, ані з упущеною вигодою, яку Позивач міг отримати у разі належного виконання порушеного обовязку (тобто понад суму відповідної частини вартості наданих послуг).

Дійсно, невиконане грошове зобовязання за змістом ст.625 Цивільного кодексу України є заборгованістю перед кредитором, а не його збитками, стягнення якої (заборгованості) опосередковує самостійний по відношенню до заявленої вимоги про стягнення збитків спосіб судового захисту у розумінні ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, оскільки спосіб судового захисту визначається предметом позову згідно приведеного в абз.3 п.3.12. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р. визначення, а зміна предмету позову відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України віднесена до виключного права Позивача, остільки неналежність обраного ним способу судового захисту в розглядуваному випадку і не здійснення дій з його зміни та відсутністю підстави для виходу за межу позовних вимог в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України зумовлює відмову у позові у повному обсягу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Первомайської державної сортодослідної станції, м. Первомайськ Миколаївської області (ідентифікаційний код 04685472) до Держаної установи «Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція інституту рослинництва ім. В.Я. Юрєва Національної академії аграрних наук України», с. Піски Ясинуватського району Донецької області (ідентифікаційний код 00729333) про стягнення збитків у розмірі 3441,42грн. за невиконання умов договору.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.04.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2012р.

Суддя Попков Д.О.