Рішення № 23795168, 26.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.12 р. Справа № 21/142

Позивач: Державне підприємство „Донецька залізниця", м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", перейменованого під час розгляду справи у Приватне акціонерне товариство "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", м. Докучаєвськ

3-і особи: Дочірнє підприємство „Трансгарант-Україна"

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметалургтранс"

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс"

Закрите акціонерне товариство «Укренерготранс»

про стягнення 89 731,56 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Ігнатова Н.О. - пров. юр., Мануїлова І.Г. - заст. нач. станції Оленівка

відповідача: Олійник О.С. - нач. юр. від., Мисько Т.Г. - нач. вантажного двору

ДП „Трансгарант-Україна": не з'яв.

ТОВ „Укрметалургтранс": Петриченко Н.В. - заст. нач. упр. комерційної роботи

ТОВ „Лемтранс": Неізвестна О.Ю. - заст. нач. юр. упр., Найданова Л.С. - заст. нач. від.

ЗАТ «Укренерготранс»: не з'яв.

Державне підприємство „Донецька залізниця" звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", яке під час розгляду справи змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", про стягнення 89 731,56 грн., у тому числі:

- 86 212,80грн. - плати за користування вагонами;

- 3 518,76грн. - збору за зберігання вантажу.

В обґрунтування позову залізниця посилається на те, що:

- у період з 27 січня 2010р. по 28 лютого 2010р. на станцію Оленівка на адресу комбінату надходили приватні порожні вагони під навантаження, частина з яких ним на під'їзну колію не приймались, а затримувались на станції Оленівка;

- затримка вагонів на станції з причин, що залежать від вантажовласника, засвідчена актами загальної форми;

- порожні приватні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус „вантажу" і тому вантажоодержувач зобов'язаний отримати їх від перевізника, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1;

- за час перебування (затримки) вагонів на коліях станції відповідно до ст.119 Статуту залізниць України комбінату нарахована плата за користування вагонами у сумі 86 212,80грн.;

- за час затримки приватних вагонів на станції, що перевищує одну добу, відповідно до ст.46 Статуту залізниць України нарахований збір за зберігання вантажу у сумі 3 518,76грн.;

- відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки комбінат підписав із зауваженнями і від сплати нарахованих сум відмовився без достатніх на те підстав.

Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат позив не визнав з посиланням на те, що:

- залізниця не подавала вагони на під'їзну колію комбінату з невідомих причин (вони знаходились на станції Оленівка);

- частина вагонів, які надійшли під завантаження, була несправна у технічному відношенні;

- вини комбінату у простої вагонів на станції Оленівка не має.

Позивачем під час розгляду справи заявлене клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідачів операторів, в управлінні яких находились спірні вагони (Закрите акціонерне товариство «Укренерготранс», Дочірнє підприємство „Трансгарант-Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметалургтранс", Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс").

Клопотання позивача судом залишене без задоволення, оскільки на думку суду достатніх підстав для цього не має.

В той же час господарський суд за власною ініціативою залучив операторів, в управлінні яких находились спірні вагони (Закрите акціонерне товариство «Укренерготранс», Дочірнє підприємство „Трансгарант-Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметалургтранс", Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс") до участі у справі як 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення по цій справі може вплинути на їх права та обов'язки щодо Державного підприємства "Донецька залізниця".

ТОВ „Укрметалургтранс" пояснило, що:

- забезпечення відповідача порожніми вагонами оператора у спірний період здійснювалось залізницею на підставі та в обсягах, затвердженого плану перевезень вантажів;

- затримка вагонів по станції Оленівка мала місце з незалежних від оператора причин.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс" пояснило, що вагони, які знаходились у його експлуатації (управлінні) і про які йдеться мова у позовах залізниці, надавалися відповідачу відповідно до його замовлень на виконання відповідних планів перевезень.

Сторонами за участі ТОВ „Укрметалургтранс" і ТОВ „Лемтранс" складений акт звірки розрахунків щодо кількості вагонів (у спірному періоді):

- запланованих,

- поданих під завантаження,

- прийнятих відповідачем під завантаження,

- завантажених відповідачем,

- неприйнятих відповідачем під завантаження (з зазначенням причин неприйняття),

- перенаправлених у порожньому стані іншим одержувачам.

ДП „Трансгарант-Україна" і ЗАТ «Укренерготранс» своїх представників у судове засідання не направили, ніяких пояснень щодо суті спору суду не надали, від звірки розрахунків ухилились.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і 3-х осіб у відкритому судовому засіданні, господарський суд вважажє, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке:

Як встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. по справі №17/36 „між позивачем та відповідачем 29.12.2006р. укладено договір №47/465жд про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, згідно з п.2.2 якого залізниця зобов'язувалась приймати до перевезення вантажі відповідача, для чого подавати під навантаження вагони згідно із затвердженими планами і заявками та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Додатковою угодою № 15 від 12.06.2009р. до договору сторони внесли зміни в п.3.1 договору та передбачили сплату плати за користування вагонами згідно Розділу V таблиці 1.2 "Збірника тарифів".

Також між сторонами укладений договір № 1/29 від 13.11.2006р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" при станції Оленівка, п.1 якого передбачено, що на підставі чинного транспортного законодавства і на умовах цього договору здійснюється експлуатація під'їзної колії відповідача, яка примикає до станції Оленівка Донецької залізниці.

В п.4 договору зазначено, що подача вагонів на під'їзну колію і зарахування їх в користування власнику під'їзної колії здійснюється у такому порядку:

- між порожніми вагонами в кількості від 20 і більше вагонів - за інтервалом 1 година;

- в інших випадках - за повідомленнями, які передаються не пізніше ніж за 2 години до подачі з записом в книгу повідомлень.

Згідно п.5 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на приймально-здавальні колії 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 станції Оленівка-Нова, де здійснюється передача їх власнику колії в технічному і комерційному відношеннях. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Відповідно до п.9 договору максимальна переробна спроможність всіх фронтів навантаження і вивантаження під'їзної колії складає 985 вагонів на добу.

Крім того, взаємовідносини сторін і 3-х осіб з подачі та забирання вагонів врегульовані умовами договорів, які укладені власниками (операторами) порожніх вагонів з залізницею та відповідачем.

У період з 27 січня 2010р. по 28 лютого 2010р. на станцію Оленівка Донецької залізниці на адресу Відкритого акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" за повними перевізними документами надходили приватні порожні вагони під навантаження, частина з яких залізницею на приймально-здавальні колії для передачі їх комбінату не виставлялась, а знаходилась на станції Оленівка, а частина - знаходилась на приймально-здавальних коліях станції Оленівка-Нова і не була здана відповідачеві для здійснення навантажувальних операцій.

Порядок використання порожніх вагонів встановлено в п.6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, яким передбачено, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням із власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Отже, забезпечення вантажовідправника власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів.

За наявності укладених договорів відповідачем із залізницею, з власниками вагонів (операторами), власників вагонів із залізницею, можна констатувати, що сторонами дотриманий передбачений чинним законодавством порядок експлуатації власних вантажних вагонів, узгоджені плани перевезень вантажів в даних вагонах з залізницею і з власниками вагонів на лютий 2010 року.

Так, згідно облікових карток планів перевезень у спірному періоді:

- план перевезень № 631/12, оператором яких було ТОВ „Лемтранс", у лютому 2010р. загалом складав 1 319 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 1 217 вагонів, відповідачем було завантажено 1 217 вагонів;

- план перевезень № 637/5, оператором яких було ТОВ „Лемтранс", у лютому 2010р. загалом складав 376 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 376 вагонів, відповідачем було завантажено 376 вагонів;

- план перевезень № 636/20, оператором яких було ТОВ „Лемтранс", у лютому 2010р. загалом складав 2 вагони, для виконання плану перевезень залізницею не було подано жодного вагону, відповідачем вагони під цей план не завантажувались;

- план перевезень № 204/доп, оператором яких було ТОВ „Лемтранс", у лютому 2010р. загалом складав 242 вагони, для виконання плану перевезень залізницею було подано 113 вагонів, відповідачем було завантажено 113 вагонів;

- план перевезень № 119/доп, оператором яких було ТОВ „Лемтранс", у лютому 2010р. загалом складав 134 вагони, для виконання плану перевезень залізницею було подано 130 вагонів, відповідачем було завантажено 130 вагонів;

- план перевезень № 32/доп, оператором яких було ТОВ „Лемтранс", у лютому 2010р. загалом складав 400 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 400 вагонів, відповідачем було завантажено 400 вагонів;

- план перевезень № 19/доп, оператором яких було ТОВ „Лемтранс", у лютому 2010р. загалом складав 72 вагони, для виконання плану перевезень залізницею було подано 72 вагони, відповідачем було завантажено 72 вагони;

- план перевезень № 632/16, оператором яких було ТОВ „Укрметалургтранс", у лютому 2010р. загалом складав 433 вагони, для виконання плану перевезень залізницею було подано 332 вагони, відповідачем було завантажено 332 вагони;

- план перевезень № 34/доп, оператором яких було ТОВ „Укрметалургтранс", у лютому 2010р. загалом складав 300 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 269 вагонів, відповідачем було завантажено 269 вагонів;

- план перевезень № 33/доп, оператором яких було ТОВ „Укрметалургтранс", у лютому 2010р. загалом складав 150 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею не було подано жодного вагону, відповідачем вагони під цей план не завантажувались;

- план перевезень № 31/доп, оператором яких було ТОВ „Укрметалургтранс", у лютому 2010р. загалом складав 60 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею не було подано жодного вагону, відповідачем вагони під цей план не завантажувались;

- план перевезень № 630/15, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", у лютому 2010р. загалом складав 683 вагони, для виконання плану перевезень залізницею було подано 683 вагони, відповідачем було завантажено 683 вагони;

- план перевезень № 31а/доп, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", у лютому 2010р. загалом складав 160 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 138 вагонів, відповідачем було завантажено 138 вагонів;

- план перевезень № 70/доп, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", у лютому 2010р. загалом складав 25 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 15 вагонів, відповідачем було завантажено 15 вагонів;

- план перевезень № 43/доп, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", у лютому 2010р. загалом складав 1 вагон, для виконання плану перевезень залізницею був поданий 1 вагон, відповідачем був завантажений 1 вагон;

- план перевезень № 36/доп, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", у лютому 2010р. загалом складав 435 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею не було подано жодного вагону, відповідачем вагони під цей план не завантажувались;

- план перевезень № 35/доп, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", у лютому 2010р. загалом складав 500 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею не було подано жодного вагону, відповідачем вагони під цей план не завантажувались;

- план перевезень № 28/доп, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", у лютому 2010р. загалом складав 418 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 132 вагони, відповідачем було завантажено 132 вагони;

- план перевезень № 27/доп, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", у лютому 2010р. загалом складав 465 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 88 вагонів, відповідачем було завантажено 88 вагонів;

- план перевезень № 633/17, оператором яких було ЗАТ „ Укренерготранс", у лютому 2010р. загалом складав 130 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 36 вагонів, відповідачем було завантажено 36 вагонів;

- план перевезень № 29/доп, оператором яких було ЗАТ „ Укренерготранс", у лютому 2010р. загалом складав 150 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 150 вагонів, відповідачем було завантажено 150 вагонів.

Тобто згідно облікових карток планів перевезень у лютому 2010р. усі подані залізницею вагони відповідачем були прийняті і завантажені.

Загалом протягом спірного періоду залізницею не було передано відповідачеві 1 427 напіввагонів після їх прибуття на станцію Оленівка, з яких ТОВ „Лемтранс" було оператором 908 вагонів, ТОВ „Укрметалургтранс" - 105 вагонів, ДП „Трансгарант-Україна" - 413 вагонів, ЗАТ «Укренерготранс» - 1 вагону.

Про затримку вагонів на станції призначення залізницею були складені акти загальної форми №№ 335, 337, 356, 383, 385, 386, 389, 390, 394-402, 404-411, 413-415, 417, 419, 420, 423, 426-429, 431-433, 435-438, 441, 443-445, 447, 452, 454-470, 472-482, 484-488, 490-506, 508, 509, 511-514, 517-519, 523-528, 530-534, 537-542, 544-552, 573-590, 592-597, 599, 600-619, 621-646, 648-651, 655-671.

В актах, в яких був вказаний тільки час початку затримки вагонів, залізниця зазначила: "Затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. ... вагони простоюють по .... колії (зазначений номер колії) в очікуванні оформлення перевізного документу".

Від підписання актів загальної форми відповідач відмовився.

На підставі актів загальної форми залізницею були складені відомості плати за користування вагонами №№ 02020111, 03020113, 05020120, 08020133, 10020143, 10020145, 11020147, 12020150, 13020154, 14020157, 17020166, 18020169, 18020170, 19020172, 20020175, 21020179, 23020190, 24020193, 25020197, 25020199, 25020200, 25020201, 25020202, 26020206, 26020207, 26020208, 27020210, 27020212, 27020213, 28020215, 28020218, 28020220, 28029024, 28029025, 28029026, 28029027, 01030224, 01030225 та за відповідний час нарахована плата за користування вагонами у сумі 86 212,80грн., від оплати якої відповідач відмовився.

Відомості плати за користування вагонами відповідач підписав з зауваженнями, які у більшій частині стосуються технічного стану вагонів.

Крім того, з посиланням на ст.46 Статуту залізниць України залізницею за час затримки приватних вагонів на станції, що перевищує одну добу, був нарахований збір за зберігання вантажу (вагонів) у спірному періоді у сумі 3 518,76грн., від сплати якого відповідач також відмовився.

З загальної кількості непереданих відповідачеві вагонів 561 вагон, з яких ТОВ „Лемтранс" було оператором 251 вагону, ТОВ „Укрметалургтранс" - 79 вагонів, ДП „Трансгарант-Україна" - 231 вагону, знаходились на станції Оленівка і за твердженням залізниці не могли бути виставлені на приймально-передавальні колії для передачі їх відповідачеві зважаючи на їх (колій) зайнятість іншими вагонами. Таке твердження залізниці не відповідає дійсності, оскільки протягом спірного періоду 3-я колія, на яку відповідно до п.5 договору № 1/29 від 13.11.2006р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" при станції Оленівка залізниця мала своїм локомотивом подавати вагони, весь час була вільна.

Посилання залізниці на те, що з середини 2004 року 3-я колія була закрита для руху поїздів у зв'язку з гнилістю шпал, і як наслідок, непридатна для здійснення приймально-здавальних операцій, що підтверджено випискою з журналу форми ДУ-46 станції Оленівка і на неї не могли виставлятись вагони, судом до уваги не прийняте, оскільки договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" при станції Оленівка № 1/29 між сторонами укладений у 2006 році і якщо б 3-я колія була непридатна для здійснення приймально-здавальних операцій, то залізниця, яка відповідно до чинного транспортного законодавства розробляла проект договору, не включила в пункт 5 договору серед інших приймально-здавальних колій (№№ 1, 2, 4, 5, 6, 7 станції Оленівка-Нова) колію № 3. До того ж відповідно до ст.71 Статуту залізниць України експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання, перед складанням якого здійснюється обстеження колій..

На 120 вагонів, з яких ТОВ „Лемтранс" було оператором 1 вагону, ТОВ „Укрметалургтранс" - 8 вагонів, ДП „Трансгарант-Україна" - 111 вагонів, залізницею були складені повідомлення про ремонт вагону форми ВУ-23, у зв'язку з чим на думку суду складення на ці вагони актів загальної форми про затримку вагонів з вини відповідача є безпідставним, і як наслідок, безпідставно є нараховані суми 19 053,30грн. плати за користування вагонами і 731,60грн. збору за зберігання вантажу.

185 вагонів, оператором яких було ТОВ „Лемтранс" і які спочатку були виставлені на приймально-здавальні колії для передачі їх відповідачеві в технічному і комерційному відношеннях відповідно до п.5 № 1/29 від 13.11.2006р., після перевірки їх технічного стану оглядачами вагонів станції Оленівка і комбінату згідно Технологічного процесу роботи пункту технічної передачі вагонів на під'їзні колії ВАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", затвердженого у 2005 році, були перенаправлені на ТОВ „РосУкрТранс" для технічного обслуговування, з яким ТОВ „Лемтранс" укладений договір № 63/09 від 23.03.09р. про надання послуг з виконання технічного обслуговування вагонів з відчепленням під час підготовки до навантаження з заміною зношених вузлів деталей кузова напіввагону.

З огляду на те, що відповідно до розділу 3 Технологічного процесу роботи пункту технічної передачі вагонів на під'їзні колії ВАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" черговий по станції дає вказівку на проведення маневрових робіт (викидки вагонів) після одержання інформації від ремонтно-оглядової бригади про технічний стан вагонів, господарський суд вважає, що без одержання інформації про технічно несправний стан цих вагонів маневрові роботи здійснені б не були.

На порушення Інструктивних вказівок про порядок складання звітних та облікових форм по вагонному господарству, зокрема пунктами 1, 2 яких передбачено, що повідомлення форми ВУ-23 „є документом, яке посвідчує технічно несправний стан вагону, і підставою для виключення вагону з парку справних вагонів і зарахування в парк несправних, незважаючи від їх місцезнаходження" і воно видається на кожний вантажний вагон, який підлягає капітальному, заводському, деповському, поточному відцепочним ремонтам, укрупненому технічному обслуговуванню залізницею повідомлення форми ВУ-23 на зазначені 185 вагонів, оператором яких було ТОВ „Лемтранс", складені не були.

Аналогічна ситуація склалась і з 415 вагонами, оператором яких було ТОВ „Лемтранс" і які були пере направлені на інші станції іншим вантажовідправникам. На думку суду маневрові роботи щодо цих вагонів здійснені б не були, якби черговий по станції не одержав інформації від ремонтно-оглядової бригади про їх технічний стан.

Твердження залізниці про те, що ці вагони іншими вантажовідправниками були прийняті до завантаження і, як наслідок, вони були справними, судом до уваги не прийняте, оскільки в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговуванню форми ВУ-14 напроти номерів більшості спірних вагонів, у тому числі і перенаправлених іншим вантажовідправникам, залізницею були проставлені букви „б", „бн", тобто вони були визнані непридатними для навантаження (рос. „больной").

36 вагонів, з яких ТОВ „Лемтранс" було оператором 3 вагонів, ТОВ „Укрметалургтранс" - 18 вагонів, ДП „Трансгарант-Україна" - 14 вагонів, ЗАТ „ Укренерготранс" - 1 вагону, залізницею було здійснене технічне обслуговування без відчеплення від потягу на коліях станції.

Залізницею також було здійснене технічне обслуговування з відчеплення від потягу на коліях станції 6 вагонів, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна".

Інші 53 вагони, оператором яких було ТОВ „Лемтранс" і 51 вагон, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна", залізницею не були подані відповідачеві з посиланням на те, що вагони, які надійшли від ТОВ „Лемтранс" перевищували заявку, а від було ДП „Трансгарант-Україна" - не замовлялись відповідачем. Твердження залізниці не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Застосування залізницею ст.119 Статуту залізниць України щодо спірних правовідносин у частині стягнення плати за користування вагонами на думку суду є неправомірним, оскільки ч.2 ст.119 Статуту залізниць України передбачено стягнення 50 відсотків плати за користування вагонами за час затримки вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, на станціях призначення (на коліях залізниці) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, тобто ця норма регламентує розмір плати за користування завантаженими вагонами, а по станції Оленівка перебували порожні вагони.

Наполягаючи на стягненні з комбінату збору за зберігання вагонів (як вантажу), залізниця посилається на ст.46 Статуту, та пояснюючи, що відповідно до ст. 909 ЦК України, яка кореспондується із ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної. Статтею 6 Статуту визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту і Правил перевезень і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантажу, який укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Відповідно до пункту 6.4 "Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 856 від 28 вересня 2004р. і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2004р. за № 1316/9915 ("Правила реєстрації та експлуатації"), порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок нарахування плати за перевезення приватних власних порожніх вагонів встановлений у п.14 р.2 Тарифного керівництва № 1. Отже, на думку Залізниці, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу".

З таким висновком залізниці погодитись не можна, виходячи з наступного.

Виходячи з вимог ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Пунктом 5 Правил зберігання визначено, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Пунктом 8 цих Правил встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх (тобто - вагонів) з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Тобто, як у Статуті, так і у нормах Правил зберігання, на які посилається залізниця, мова йде про зберігання вантажів та - плату за таке зберігання. Більш того п. 8 Правил зберігання конкретизує про збір "…за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах)…"

Зміст терміну "вантаж" у розумінні Статуту та Правил зберігання, визначений в абзаці 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" та абзацу 1 ч. 1 ст. 6 Статуту, де чітко зазначено, що під вантажем розуміється матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Тобто, системний аналіз згаданих норм дає усі підстави для твердження, що вагони, які транспортуються по залізничних коліях на власних осях, не є „вантажем" у розумінні вимог Статуту та Правил зберігання. Адже такі залізничні вагони хоча і є матеріальною цінністю, однак - не перевозиться "…у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі…", а транспортуються на власних осях.

Такі вагони за усіма ознаками відносяться до "транспортних засобів", адже за абзацом 11 ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" та за абзацом 2 ч. 4 ст. 6 Статуту залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери є транспортними засобами.

Вагон будь-якої власності можна було б віднести до категорії вантажу, у розумінні Статут та Правил зберігання, лише у разі, його перевезення в іншому рухомому складі (транспортному засобі), а не транспортування по залізничних коліях на власних осях.

Перевезення (транспортування) зазначених порожніх власних вагонів за повними перевізними документами не надає таким вагонам статусу вантажу, про який йдеться у нормах Закону Статуту та Правил зберігання.

Пункт 6.4 Правила реєстрації та експлуатації лише регулює порядок транспортування зазначених вагонів, але ж не змінює їхнього статусу з "транспортного засобу" на "вантаж".

Відтак, підстави для нарахування та стягнення збору за зберігання спірних вагонів, навіть у разі їх затримання з вини комбінату - відсутні.

Судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.1 Закону України „Про залізничний транспорт", ст.ст.6, 31, 46, 129 Статуту залізниць України і керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" про стягнення 89 731,56 грн., у тому числі 86 212,80грн. плати за користування вагонами і 3 518,76грн. збору за зберігання вантажу, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

Повний текст рішення складено 26.04.2012р.

Надруковано примірників:

1 - до справи;

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

4 - 3-м особам

Вик:

Тел.381-91-18