Рішення № 23795144, 03.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.12р. Справа № 27/5005/2081/2012

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпродзержинськ)

до Дніпродзержинської міської ради (м. Дніпродзержинськ)

про розірвання договору

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Дякун А.І.

Представники:

від позивача -ОСОБА_2 дов. від 04.11.2011 №2520

від відповідача -ОСОБА_3 дов. від 10.02.2012 №01-17/2/81

Суть спору:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дніпродзержинської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.02.2001 (державна реєстрація від 28.02.2001 №018), укладеного між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- чинним законодавством не передбачена можливість укладення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності визначення в натурі (на місцевості) такої земельної ділянки;

- є неможливим надання в оренду частини земельної ділянки на якій розташований багатоквартирний житловий будинок;

- є неправомірною сплата одночасно податку згідно з п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України і орендної плати відповідно до спірного договору;

- договір повинен бути розірваний на підставі ст. 652 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що:

- спірний договір відповідає ст. 15 Закону України «Про оренду землі»і містить всі істотні умови, передбачені законом;

- земельна ділянка під багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 не передана у користування об'єднанню співвласників такого будинку;

- при укладенні угоди позивачем надано технічну землевпорядну документацію.

В судовому засіданні 24.04.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

20.02.2001р. між Дніпродзержинською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0047га (із них 0,0028га -частка земельної ділянки багатоповерхового будинку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Згідно з п. 1.5 договору, земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для розміщення адміністративного приміщення -0,0028га, здійснення благоустрою -0,0019га.

Договір укладається на термін до 28.12.2025р. (п.1.5 договору).

Суд вважає за необхідне визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.02.2001р. з таких підстав.

Частиною 1 статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1 -3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи викладене з метою вирішення даного спору суду слід встановити відповідність спірного договору законодавству, зокрема, щодо наявності всіх необхідних істотних умов такого договору.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про оренду землі»(в редакції на час укладення договору) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) термін договору оренди;

3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;

7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

8) відповідальність сторін.

На думку суду спірний договір не містить належного викладення такої істотної умови як розмір орендованої земельної ділянки.

Як зазначалось вище, пунктом 1.5 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для розміщення адміністративного приміщення -0,0028га, здійснення благоустрою -0,0019га.

Таким чином, договір передбачає надання в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0028га -ділянка, що знаходиться під приміщенням позивача і 0,0019га -прилеглої до будинку території.

Однак, фактично адміністративне приміщення позивача не має окремо встановлених меж розташування на земельній ділянці, оскільки є вбудованим приміщенням у багатоповерховому будинку АДРЕСА_2 і площа наданої в оренду земельної ділянки за договором визначена без урахування часток інших власників приміщень у вказаному будинку.

Враховуючи викладене, в договорі оренди не визначено належним чином таку істотну умову як об'єкт оренди.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Наведені положення містяться і в ч. 2 ст. 15 Закону України (в редакції на час вирішення спору).

Право господарського суду визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, передбачено п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

З урахуванням викладеного, суд визнає недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.02.2001 (державна реєстрація від 28.02.2001 №018) та відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст.ст. 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки договір оренди земельної ділянки від 20.02.2001 (державна реєстрація від 28.02.2001 №018), укладений між Дніпродзержинською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Дніпродзержинської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, ідентифікаційний код 24604168) на користь державного бюджету (одержувач управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ідентифікаційний код 37989269, р/р 31214206783005, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, судовий збір, код 03499891) 536грн.50коп. -судового збору.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (51939, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету (одержувач управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ідентифікаційний код 37989269, р/р 31214206783005, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, судовий збір, код 03499891) 536грн.50коп. -судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.О. Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України -28.04.2012.