Ухвала суду № 23795034, 27.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.04.12р. Справа № 22-183За заявою Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень", м. Івано-Франківськ

про зміну способу та порядку виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 20.05.1999р.

у справі

за позовом Чернівецького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень", м. Івано-Франківськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 48 863, 30 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: начальник позовного бюро юридичного відділу правового управління ОСОБА_1, дов. № 19 від 30.01.2012р.

за участю прокурора: прокурор відділу прокуратури області Горан Ю.М., посвідчення № 313 від 19.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

29.12.2001р. Львівська державна залізниця в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень звернулась до господарського суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 20.05.1999р. у справі № 22-183.

Заява мотивована тим, що 20.05.1999р. арбітражним судом Дніпропетровської області у справі № 22-183 прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 48 863, 30 грн. В цю ж дату на виконання рішення суду видано наказ.

На підставі наказу арбітражного суду позивач виставив платіжну вимогу № 10 від 16.06.1999р. на загальну суму 113 087, 01 грн.

З моменту пред'явлення в банк наказу суду про стягнення коштів та платіжної вимоги вони знаходилась в картотеці № 2 у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника.

Враховуючи вимоги господарського суду при зверненні позивача раніше з заявами про зміну способу та порядку виконання рішення суду, позивач відкликав з банку оригінали наказів та платіжних вимог. Наказ арбітражного суду Дніпропетровської області від 20.05.1999р. у справі № 22-183 в оригіналі позивач додав до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Оскільки рішення суду у встановленому порядку, а саме шляхом виконання банком наказу суду та платіжної вимоги не було виконане через відсутність коштів на рахунку відповідача, позивач вбачає підстави для зміни способу та порядку виконання рішення суду -виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно відповідача на користь позивача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2002р. провадження у справі з розгляду заяви позивача зупинено.

Цією ж ухвалою позивача у справі замінено на Львівську державну залізницю в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, у зв'язку з чим господарський суд при поновленні провадження позивачем у справі зазначив Львівську державну залізницю в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.01.2006р. № 80 "Про затвердження нової редакції Статуту Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" змінено найменування Львівської державної залізниці на Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця". Наказом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від 14.04.2006р. № 354/4 "Про зміну найменувань та затвердження нових редакцій положень Дирекцій залізничних перевезень" найменування відокремленого підрозділу Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень Львівської державної залізниці змінено на відокремлений підрозділ "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень".

Також, відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" від 22.04.2011р., протокол № 12, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.05.2011р., найменування товариства в частині типу та організаційно-правової форми приведено у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства".

Частиною п'ятою Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення, у тому числі, такої дії як внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство. Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням.

Зміна найменування позивача та зміна найменування відповідача в частині типу та організаційно-правової форми, які приведені у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства", не є підставою для застосування ст. 25 ГПК України (процесуальне правонаступництво).

Однак, у зв'язку із змінами в найменуваннях позивача та відповідача, державною реєстрацією відповідних змін до їх установчих документів позивачем у справі на дату розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду є Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень", а відповідачем - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

09.04.2012р. від Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" надійшла заява про поновлення провадження у справі № 22-183 з розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 22-183. Справа передана на розгляд судді Коваль Л.А.

Після отримання 13.04.2012р. матеріалів справи ухвалою господарського суду від 17.04.2012р. провадження у справі № 22-183 з розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду поновлено, розгляд заяви призначено у судове засідання на 26.04.2012р.

У судовому засіданні 26.04.2012р. в межах передбаченого процесуальним законом строку розгляду заяви оголошено перерву на 27.04.2012р.

Прокурор підтримує заявлені позивачем вимоги про зміну способу та порядку виконання рішення суду, просить заяву позивача задовольнити.

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду заяви, не забезпечив. Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Оскільки заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду відповідно до ст. 121 ГПК України розглядається у судовому засіданні в десятиденний строк, неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою для розгляду поданої заяви.

Відповідач не погоджується з наявністю підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду. Відповідач посилається на ті обставини, що 21.04.1999р. прийнято Закон України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Згідно зі статтею 2 цього закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався з наказом арбітражного суду, виданим у даній справі, до державної виконавчої служби для примусового виконання рішення арбітражного суду. Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України господарський суд може змінити спосіб виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Разом з тим, за доводами відповідача, матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би свідчив про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Зокрема, заявником не підтверджено відсутність грошових коштів у боржника.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 20.05.1999р. у справі № 22-183 за позовом Чернівецького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України -Івано-Франківського відділення Львівської залізниці до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" про стягнення 48 863, 30 грн. стягнено з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" на користь держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України -Івано-Франківського відділення Львівської залізниці 28 547, 80 грн. штрафу та 20 315, 50 грн. заборгованості.

Отже, відповідно до прийнятого судом рішення з відповідача на користь позивача стягнено 48 863, 30 грн.

На виконання рішення суду 20.05.1999р. видано наказ.

Відповідно до ст.ст. 115, 116 Арбітражного процесуального Кодексу України в редакції на дату прийняття рішення суду та дату видачі судом наказу рішення, ухвала, постанова арбітражного суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами. Виконання рішення арбітражного суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ надсилається одночасно з рішенням. Накази про стягнення грошових сум видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом, а про стягнення сум у доход бюджету - місцевим органам податкової служби і виконуються у встановленому порядку через установи банку. Решта наказів виконується судовими виконавцями.

21.04.1999р. прийнято Закон України "Про виконавче провадження", який відповідно до Прикінцевих положень Закону набрав чинності з дня його офіційного опублікування -з 28.05.1999р. та введений в дію з 01.07.1999р.

Відповідно до статті 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Разом з тим, відповідно до статті 9 наведеного Закону у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватися також іншими органами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Отже, з прийняттям Закону України "Про виконавче провадження" порядок виконання рішення суду про стягнення коштів, який існував до його прийняття, не змінився. Рішення арбітражного суду підлягало виконанню на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, наказ про стягнення грошових сум підлягав виконанню у встановленому порядку через установи банку.

З 20.02.2002р. набрали чинності зміни до ст. 116 ГПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 10.01.2002р. № 2922-ІІІ.

Змінена редакція статті 116 ГПК України не містить положень про те, що накази господарського суду про стягнення грошових коштів, видані на виконання його рішень, виконуються у встановленому порядку через установи банку. Відповідно ж до статті 115 ГПК України в редакції за станом на 20.02.2002р. рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до порядку виконання рішення суду та виданого на його виконання наказу, що існував, позивач подав до установи банку платіжну вимогу.

Матеріали справи містять повідомлення відділення Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 20.08.1999р. про те, що платіжні вимоги № 10 від 16.06.1999р. на суму 113 087, 01 грн. та № 14 від 22.07.1999р. на суму 21 579, 46 грн. поміщені в картотеку до забалансового рахунку 9803 ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" відповідно 22.06.1999р. та 27.07.1999р. і будуть виконані при надходженні коштів на поточний рахунок платника в черговості платежів, встановленій НБУ.

Враховуючи неодноразові звернення до суду з заявами про зміну способу та порядку виконання рішення суду, вимоги суду надати оригінал наказу та платіжної вимоги, позивач відкликав з банку платіжні вимоги та додав до заяви, яка розглядається, оригінал наказу від 20.05.1999р., виданий у даній справі.

Звернення з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, яка розглядається, також мало місце у період дії порядку виконання наказу суду про стягнення грошових сум через установи банку.

Рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 20.05.1999р. у справі № 22-183 та виданий на його виконання наказ на дату розгляду господарським судом заяви не виконані. Протилежне відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, у тому числі, змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.3. зазначеного роз'яснення під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом відозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Враховуючи ті обставини, що рішення суду у даній справі не виконане з 1999 року, а позивачем до звернення з заявою вжиті всі залежні від нього заходи, направлені на виконання рішення суду, а саме у встановленому порядку мало місце звернення до установи банку з платіжною вимогою, яка не виконана через відсутність коштів у боржника, суд вбачає підстави для задоволення заяви та звернення стягнення на майно відповідача у сумі 48 863, 30 грн.

З огляду на наведене вище, суд відхиляє доводи відповідача у справі.

Окрім того, суд зважає на ті обставини, що відповідач жодним чином не підтвердив свою платоспроможність, не вчинив жодних дій, направлених на виконання рішення встановленим ним способом -стягнення грошових коштів як в тривалий період зупиненого провадження з розгляду заяви, так і після поновлення провадження з розгляду заяви. Доводи відповідача ґрунтуються лише на обставинах не пред'явлення наказу суду до виконання у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", які не враховують порядок виконання рішення суду про стягнення грошових сум, що існував до звернення позивача з заявою та на дату звернення. Також, стверджуючи, що заявником не підтверджено відсутність грошових коштів у боржника, відповідач, в свою чергу, шляхом надання належних доказів зазначене не спростував, тоді як ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно, обов'язок можливості виконання рішення суду у грошовій формі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 22-183 задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 20.05.1999р. у справі № 22-183 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" 28 547 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 80 коп. штрафу, 20 315 (двадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 50 коп. заборгованості на наступний: звернути стягнення на майно Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 01059900) в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" (76001, м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, буд. 15, ідентифікаційний код 25910967) у сумі 48 863 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 30 коп.

Суддя Л. А. Коваль