Постанова № 23794560, 27.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2012 р. Справа № 2-а-901/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Ревенко О.М.,

представника відповідача - Горбунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (далі - ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів", позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 р. № 0000020700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року на 2917 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 729,25 грн.

У зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у м.Херсоні 23.02.2012 р. реорганізована та виключена з Єдиного державного реєстру, а її правонаступником є Державна податкова інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру від 23.02.2012 р., за клопотанням представника відповідача на підставі ст.55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.

Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Державну податкову інспекцію у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС, відповідач).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що спірне податкове повідомлення-рішення складено на підставі протиправних висновків акту невиїзної перевірки від 06.01.2012 р. № 38/07-0/00952367. Зазначила, що бюджетне відшкодування за серпень 2009 року зменшено у зв'язку з виключенням із складу податкового кредиту податку на додану вартість, сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ "Строй-Вінд". Позивач вважає, що податковий кредит платника податку на додану вартість складається з сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів (робіт, послуг) у зв'язку з придбанням цих товарів (робіт, послуг) для використання у власній господарській діяльності платника податку в межах його оподатковуваних операцій та підтверджені належними податковими накладними. Ці вимоги були повністю виконані при формуванні податкового кредиту по відносинам з ТОВ "Строй-Вінд", сплата вартості поставлених товарів здійснена у безготівковому порядку. Вказує на те, що висновок про неможливість здійснення поставки товарів з ТОВ "Строй-Вінд" відповідачем зроблена на підставі неповних даних про їх господарські можливості здійснення операцій з поставки товарів.

Представник відповідача заперечувала проти позову, так як згідно акту перевірки від 25.03.2011 р. № 242/23-023/33528488, складеного ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, правочини, укладені ТОВ "Строй-Вінд" з постачальниками та покупцями товарів (послуг) є нікчемними в силу ч.1 ст.203, п.2 ст.215 ЦК України. Згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено, що у ТОВ "Строй-Вінд" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. У зв"язку з тим, що по постачальнику товару ТОВ "Строй-Вінд" неможливо встановити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, у ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" відсутнє право на бюджетне відшкодування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 05.01.2012 р. по 06.01.2012 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" щодо обгрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість у зменшення податкових зобов"язань з ПДВ наступних податкових періодів за період: липень-серпень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 38/07-0/00952367 від 06.01.2012 р.

Згідно акту перевірки, встановлено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого здійснено завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету у зменшення податкових зобов"язань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 2916,67 грн., в тому числі:

- по декларації за серпень 2009 року - 2916,67 грн.

На порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму податкового кредиту на 2916,67 грн., а саме - по декларації за липень 2009 року - 2916,67 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення № 0000020700 від 10.01.2012 р., яким ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" зменшено бюджетне відшкодування за серпень 2009 року на 2917 грн., сформованого по відносинах з ТОВ "Строй-Вінд", та застосовано штрафну санкцію у розмірі 729,25 грн.

Під час проведення перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року податковим органом вивчався стан сплати податку на додану вартість постачальниками товарів (робіт, послуг).

Так, постачальником товарів (послуг) ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" в липні 2009 року було ТОВ "Строй-Вінд" на загальну суму 175000 грн., в тому числі ПДВ - 2916,67 грн.

Згідно акту перевірки від 25.03.2011 р. № 242/23-023/33528488, складеного ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, встановлено, що правочини, укладені ТОВ "Строй-Вінд" з постачальниками та покупцями товарів (послуг) є нікчемними.

Такий висновок податковим органом зроблено у зв"язку з тим, що у ТОВ "Строй-Вінд" немає трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, не встановлено надходження товару до ТОВ "Строй-Вінд" від постачальників ТОВ "Конті Макс", ТОВ "Ферроконтакт 77", ТОВ "КРАСЛ ЮНІ", ТОВ "СОЮЗ "ОПТ", ТОВ "НИККОЛТОРГ", ПП "Джокер інвест", ТОВ "Олвен груп", ТОВ "ЛЕВІС КОМПАНІ", ТОВ "Сенеж Дніпро", ТОВ "Спектор комтрейд".

На думку ДПІ у м.Херсоні, оскільки по постачальнику товарів ТОВ "Строй-Вінд" неможливо встановити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування.

За приписами пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Судом встановлено, що позивач під час формування податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування виконав всі вимоги для відображення їх у податковій звітності.

За матеріалами перевірки позивача, які стали підставою для складення спірного податкового повідомлення-рішення, неправомірне формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування є наслідком відсутності у відповідача інформації стосовно наявності у постачальника - ТОВ "Строй-Вінд" необхідних трудових та матеріальних ресурсів для фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві, у зв"язку з чим податковим органом зроблено висновок про безтоварність цих операцій.

Між тим, факти встановлені судом в судовому засіданні, спростовують висновки податкового органу щодо безтоварності господарської операції між ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Строй-Вінд".

Так, відповідно до договору купівлі-продажу № 45/82 від 09.07.2009 р. ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" у липні 2009 року придбав у ТОВ "Строй-Вінд" систему контролю транспорту "Глобус" на загальну суму 17500 грн., в тому числі ПДВ 2916,67 грн.

Факт отримання товару підтверджено видатковою накладною № РН-0000328 від 21.07.2009 р., кількість товару - 7 одиниць.

На підставі рахунку-фактури № 0000243 від 21.07.2009 р. позивач розрахувався із ТОВ "Строй-Вінд" у повному обсязі через розрахунковий рахунок у ХОВ ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 17500 грн., в тому числі ПДВ - 2916,67 грн., що підтверджується випискою банку від 12.08.2009 р. та платіжним дорученням № ІС-1987 від 12.08.2009 р.

Товар, що був придбаний у ТОВ "Строй-Вінд", використаний у власній господарській діяльності ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів".

Так, на підставі наказу № 223 від 19.08.2009 р. та актів приймання-передачі основних засобів, обладнання з контролю транспортних засобів "Глобус" було встановлено на 7 автомашин підприємства. Згідно договору № 45/ІН/821 від 09.07.2009 р. між ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" та ЗАТ "Елсітон", останній здійснив роботи по монтажу обладнання "Глобус" на автотранспорт, що підтверджується актом № ОУ-00524 від 18.08.2009 р. здачі-прийняття робіт.

Суд зазначає, що в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Посилання відповідача в акті перевірки в обгрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ТОВ "Строй-Вінд" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає необгрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента - ТОВ "Строй-Вінд".

Факт того, що ТОВ "Строй-Вінд" на момент здійснення поставок позивачу мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано платником податку на додану вартість встановлено ДПІ в акті від 25.03.2011 р. № 242/23-023/33528488.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ТОВ "Строй-Вінд" на момент придбання у нього товарів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ "Строй-Вінд", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "Строй-Вінд", вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Строй-Вінд", є дійсними.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ не надало суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Строй-Вінд" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Строй-Вінд" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

На думку суду, при здійснені господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

За наданими відповідачем доказами неправомірного формування податкового кредиту позивача по відносинам з ТОВ "Строй-Вінд" відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" відповідальність за визначені порушення можлива постачальником та постачальниками постачальника позивача, а не безпосередньо позивачем, саме тому суд вважає неправомірним зменшення податкового кредиту позивача по відносинам з ТОВ "Строй-Вінд".

Суд вважає, що не відображення зобов'язань з продажу товарів у податковій звітності постачальниками ТОВ "Строй-Вінд" свідчить про невиконання обов'язків щодо декларування ПДВ до сплати саме постачальниками, а не отримувачем товарів і, відповідно, обов'язок податкового органу полягає у залученні до сплати саме суб'єкта підприємницької діяльності, який отримав доходи від продажу товарів, а не того суб'єкта господарювання, який поніс витрати по придбанню товарів та оплати пред'явленого до сплати ПДВ постачальником цих товарів.

Відповідач, посилаючись на пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає, що джерелом відшкодування податку на додану вартість з бюджету є надходження цього податку до бюджету від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) платникові податку на додану вартість, який задекларував бажання отримати бюджетне відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок. Не сплата, або не підтвердження такої сплати ПДВ до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх ланцюгах проходження товарів не дає право платникові податку отримати бюджетне відшкодування з бюджету. При цьому, відповідач не вказує на можливий механізм контролю з боку платника ПДВ за такою сплатою податку до бюджету постачальниками товарів в ланцюгах проходження товарів. Відповідач не надав суду доказів про несплату податку всіма постачальниками, а робить припущення про можливу несплату лише в результаті неможливості це перевірити з тих чи інших підстав.

Суд вважає, що відповідач на виконання вимог пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР мав вжити контрольних заходів по перевірці структури задекларованого податкового кредиту. Відповідно до вказаної норми протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Несвоєчасне проведення перевірок та зволікання у проведенні контрольних заходів з боку відповідача вплинули на наслідки проведення цієї роботи та не дали змогу прослідкувати стан сплати ПДВ на всіх ланцюгах проходження товарів.

Суд вважає, що відповідач, позбавляючи права позивача на податковий кредит по операціях з контрагентом на підставі того, що не підтверджено факт здійснення операцій з купівлі-продажу товарів контрагентами по ланцюгах проходження товарів та у зв'язку з несплатою ПДВ по цим операціям постачальниками товарів (робіт, послуг), перекладає власну відповідальність за неналежну організацію контролю за нарахуванням та сплатою податків на позивача, який у відповідності із законодавством України не наділений обов'язком та функцією такого контролю.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій цих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оцінюючи неможливість проведення господарських операцій, відповідач жодним чином не доводить наявність провини позивача щодо недекларування податкових зобов'язань постачальників товарів ТОВ "Строй-Вінд" та обізнаність позивача з фактичними обставинами здійснення господарської діяльності постачальників.

Відповідачем не надано до суду доказів на обґрунтування своїх заперечень, які підтверджували б, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

На думку суду, позиція ДПІ, яка полягає в тому, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Відповідно до п.7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону № 168/97-ВР джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Фактично відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування підприємству, яке виконало всі вимоги, передбачені податковим законодавством, із підстав, існування яких довести не може, тобто ґрунтуючи свої висновки на припущеннях.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги Закону № 168/97-ВР, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Враховуючи, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування ПДВ виникає лише при його фактичній надмірній сплаті, а факт сплати позивачем ПДВ в складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок податкової інспекції про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 10.01.2012 р. № 0000020700 протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 10.01.2012 р. № 0000020700.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (м.Херсон,вул.Порт-елеватор, 5) судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) грн. 45 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 травня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1