Постанова № 23794112, 24.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2641/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ципко О.В.

при секретарі судового засідання Гаркуші Ю.О.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.01.2012 р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.03.2012 р. № 12),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом приватного підприємства "Авангард-Свердловськ" до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012344 від 04.01.2012 р.,-

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся позивач - приватне підприємство "Авангард-Свердловськ" з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську № 0000012344 від 04.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Авангард-Свердловськ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ПКФ «Дельта» за період з 01.03.11 по 31.03.11 не відповідають чинному законодавству, не мають належного обґрунтування на підставі чого податкове повідомлення-рішення № 0000012344 від 04.01.2012 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та зазначив, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАСУ перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Авангард-Свердловськ» зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради 05.11.2004 року № 1 391 105 0004 000069(а.с.6). Підприємство значиться в реєстрі під приємств та організацій України (а.с.7) та знаходиться на обліку в ДПІ у м.Свердловську з 05.11.2004 року як платник податків (а.с.8)

Згідно вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

09.06.2011 року та 19.10.2011 року ДПІ у м.Свердловську були направлені на адресу приватного підприємства "Авангард-Свердловськ" запити № 7886/23-30 та №13561/23-30, в яких просила надати пояснення та їх документальні підтвердження по взаєморозрахункам з ТОВ «ПКФ «Дельта» за січень-березень 2011 року (а.с.51-52).

Листом від 15.06.2011 року ПП "Авангард-Свердловськ" повідомило ДПІ у м.Свердловську про те, що дійсно у березні 2011 року між ПП "Авангард-Свердловськ" та ТОВ «ПКФ «Дельта» були договірні відносини. Копії фінансово-господарських документів, що підтверджують передачу товарів (послуг,робіт), податкових накладних, актів приймання-передачі товарів та виконаних робіт, акти звіряння, розшифровку по банку по розрахункам з ТОВ «ПКФ «Дельта», за березень 2011р. та реєстр отриманих та виданих податкових додав (а.с.53).

Судом встановлено, 20.12.2011 року працівниками ДПІ у м.Свердловську згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до на казу ДПІ у м.Свердловську від 12.12.2011 року № 530 проведена позапланова невиїзна до кументальна перевірка Приватного підприємства «Авангард-Свердловськ» з питань дот римання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB ПКФ "Дельта" за період з 01.03.11 по 31.03.11р., за результатами якої складений акт № 805/23/33211573 від 20.12.2011 року (а.с.9-22).

З акту перевірки позивача вбачається, що невиїзною документальною перевіркою ПП «Авангард-Свердловськ» встановлено відсутність поставок товарів, робіт та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки товару та виконання робіт є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такі нікчемні правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю: на порушення п.198.2, п. 198.3, п.198.6 от. 198. п.201.1 от.201 Податкового Кодексу України від 02.12.20 10 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ПП «Авангард-Свердловськ» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 201 1 року на загальну суму 57732 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м.Свердловську винесено подат кове повідомлення-рішення № 0000012344 від 04.01.2012 року про донарахування подат кових зобов'язань з ПДВ у розмірі 57 732 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1 грн.(а.с.23).

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2011 року між TOB «ПКФ "Дельта» та ПП «Авангард-Свердловськ» було укладено договір №01/11/10, за яким постачальник у порядку, на умовах, визначених догово ром, передає у власність покупцю, а той зобов'язується в порядку та на умовах, визначе них договором, прийняти та сплатити товар, визначений у видаткових накладних або специфікаціях до договору.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має здійснюватися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що TOB "ПКФ "ДЕЛЬТА" за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника TOB "ПКФ "ДЕЛЬТА" згідно баз даних АІС РПП- «10» - запит на встановлення місцезнаходження. За результатами виїзду не встановлено місцезнаходження ТОВ "ПКФ "ДЕЛЬТА", за юридичною адресою про що складено акт про відсутність підприємства за місцезнаходженням № 325 від 08.06.2011р. TOB "ПКФ "ДЕЛЬТА" порушено ст.93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями), п.п. 45.2. ст. 45 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року та ст. 1 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», а саме - за юридичною адресою TOB "ПКФ "ДЕЛЬТА" керівник відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. Також, відсутність у TOB ПКФ «Дельта» основних фондів, устаткування та персоналу для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства.

Актом перевірки № 1026/16/37287667 від 08.06.11 про результати камеральної перевірки TOB ПКФ «Дельта» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 по декларації з ПДВ за березень 2011 року здійсненою МДПІ у Ленінському р-ні у м. Луганську встановлено, що TOB "ПКФ "Дельта" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Зокрема, пунктом навантаження дизельного палива, запасних частин до автомобілів, згідно товарно-транспортних накладних, вказано адреса - м. Луганськ, кв. Героїв Брестської Фортеці 4/22, з якої неможливо здійснювати дані операції (житловий будинок). Згідно листа Головного управління статистики у Луганській області від 04.11.11 №13-48/2498, у ЄДРПОУ по Луганській області не значаться суб'єкти, які зареєстровані за адресою м. Луганськ, кв. Героїв Брестської Фортеці, 4/22, місцезнаходженням TOB «ПКФ «Дельта» була адреса м. Луганськ, кв. Героїв Брестської Фортеці, 4/22 до 29.12.10, після 29.12.10 місцезнаходження TOB ПКФ «Дельта» - м. Луганськ, Ленінський р-н, вул. 1-а Слов'янська, буд.1В.

Згідно листа від 07.11.11 № 622 TOB «Азовська нафтова компанія» вбачається, що підприємство ніколи не реалізувало дизельне паливо ані ПП «Авангард-Свердловськ» ані TOB ПКФ «Дельта». TOB «Азовська нафтова компанія» надано перелік суб'єктів господарювання, яким була здійснена реалізація дизельного пального у червні-липні 2010 року.

Податковий кредит платника податку відповідно до норм п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України формується з сум ПДВ, визначених з суми вартості поставлених товарів, робіт, послуг, що використовуються в оподаткованих операціях в рамках господарської діяльності.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та робіт із метою їх використання в господарській діяльності.

На підтвердження реальності спірного договору судом були дослідженні товарно-транспорні накладні та видаткові накладні, виписані приватним підприємством "Авангард-Свердловськ".

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що вищевказані товарно - транспорні накладні, оформлені позивачем всупереч вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704.

Крім того, наказом Міністерства палива та енергетики України Міністерства економіки України Міністерства транспорту та зв'язку України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. З додатку 3 вказаної Інструкції вбачається чітко встановлена форма товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів, тому суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є обовязковою обставиною для підтвердження здійснення господарської операції щодо закупівлі дизельного палива та його доставку від продавця до покупця. Разом з цим позивачем, окрім приймальних актів (а.с.77,81,84), ні надано документальних підтверджень використання дизельного палива у господарській діяльності або його подальшої реалізації, визначення правильності формування податкового кредиту позивачем судом вважається не доведеним.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірного договору.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно з п. 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, зазначений спірний договір є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт реальності спірного договору, а відтак висновки відповідача щодо порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п.198.6 от. 198. п.201.1 от.201 Податкового Кодексу України від 02.12.20 1 0 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ПП «Авангард-Свердловськ» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року на загальну суму 57732грн. є обґрунтованим, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення № 0000012344 від 04.01.2012 року відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином відповідач, як субєкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог приватного підприємства "Авангард-Свердловськ", за таких обставин вони не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову приватного підприємства "Авангард-Свердловськ" до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012344 від 04.01.2012 р. відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 03.05.2012 року.

Суддя О.В. Ципко