КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2012 року місто Київ № 2а-1405/12/1070
12.40
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача: - Неватос Ю.С.,
відповідача: - Шкоропад О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Продукт» доДержавної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез-Продукт», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000122300.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства України, отже, підлягає скасуванню.
В призначений день та час в судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Під час розгляду справи сторонами надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач, ТОВ «Синтез-Продукт», зареєстрований 24.05.2006 року в Макарівській районній державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 24.05.2006 року № 13401020000000664. Код форми власності -10.
Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.05.2006 року за 3 134010200000 ДПІ у Макарівському районі Київської області.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість від 14.06.2006 року № 13912987, видного ДПІ у Макарівському районі, був зареєстрований платником ПДВ з 14.06.2006 року.
У період перевірки позивач здійснював такі види діяльності: виробництво продуктів нафтоперероблення, виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей, виробництво неметалевих мінеральних виробів, не віднесених до інших групувань, оптова торгівля паливом, оптова торгівля хімічними продуктами, інші види оптової торгівлі.
З матеріалів справи встановлено, що 24.02.2011 року ДПІ у Макарівському районі Київської області проведено перевірку позивача про що складено Акт перевірки № 56/14/23-0/34311199 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Синтез-Продукт»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року»(далі -Акт перевірки)
Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:
- пункти 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000122300 про сплату 12632 (дванадцяти тисяч шістсот тридцяти двох) гривень 73 копійок за платежем податок на додану вартість у сумі 12631 (дванадцяти тисяч шістсот тридцяти однієї) гривень 73 за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 (одна) гривня.
Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішення, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000122300, що і є предметом даного спору.
Як вбачається з наданих суду документів, в ході проведеної перевірки було встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством «Белвас»було укладено договір від 07.06.2011 року № 07/06-2011 про надання транспортних послуг.
Також, взаємовідносини позивача та ПП «Белвас»мали місце у травні 2011 року. Представник позивача пояснив, що договору між позивачем та ПП «Белвас»від 23.05.2011 року про поставку продукції у письмовому вигляді не існує. Зазначив, що податковий орган при проведенні перевірки помилково вказує на дату та номер такого договору. Договірні відносини з ПП «Белвас»мали місце на підставі усної домовленості.
Відповідно до виставленого контрагентом з ПП «Белвас»рахунку-фактури № СФ-0000150 від 20.05.2011 року позивачем перераховано на користь продавця 10228 гривень 36 копійок за придбаний товар, що підтверджується відповідною видатковою накладною від 23.05.2011 року № РН-0000235.
За даний товар було здійснено оплату шляхом перерахування коштів на розрахункових рахунок ПП «Белвас»у відповідності до платіжного доручення № 161 від 23.05.2011 року.
По договору від 07.06.2011 року № 07/06-2011 ПП «Белвас»надано транспорті послуги на суму:
- по рахунку - фактурі № СФ-0344 від 07.06.2011 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.06.2011 року на суму 18492 гривні;
- по рахунку-фактурі № СФ-0345 від 30.06.2011 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року на суму 46620 гривень.
За дані послуги позивачем здійснено оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Белвас»у відповідності до платіжних доручень № 174 від 07.06.2011 року, № 194 від 30.06.2011 року.
На кінець періоду дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар (надані роботи/послуги) за рахунками з ПП «Белвас»становить 0 гривень.
Надані послуги по перевезення надавалися позивачу на виконання договору між ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»та позивачем про поставку товару -нафтопродуктів.
Як вбачається з акту перевірки при проведені перевірки податковий орган в основу своїх висновків поклав довідку від 19.09.2011 року № 90/23-1/32222453 Кіровоградської ОДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Белвас»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року».
Перевіркою встановлено порушення ПП «Белвас»частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлені ними по право чинах, здійснених ПП «Белвас»при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Євросвіт», товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.
Зазначено, що ПП «Белвас»безпідставно сформував податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Євросвіт»на суму 883581 гривень 20 копійок та податкові зобов'язання в сумі 889134 гривень.
Враховуючи вищенаведене, Кіровоградська ОДПІ дійшла висновку, що усі операції ПП «Белвас»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
З огляду на такий висновок, відповідач у справі дійшов до висновку, що у зв'язку з цим, ПП «Бел вас»не могло надавати послуги і поставляти товар позивачу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що підставою неправомірності формування податкового кредиту є факт його формування на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам чинного законодавства та у зв'язку з непідтвердженням використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих послуг та придбаного товару.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .
Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виписані ПП «Белвас»податкові накладні за договором про надання послуг перевезення та рахунку-фактури про поставку товару відповідає вимогам, встановленими пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Водночас суд зазначає, що за нормами Податкового кодексу України існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з видів економічної діяльності позивач займається, окрім іншого, оптовою торгівлею паливом.
В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
З матеріалів справи вбачається, що придбані нафтопродукти в Укртатнафті позивач реалізовував іншим підприємствам, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні.
Позивач вказує, що він не здійснює діяльності по перевезенню вантажів, отриманий товар від Укртатнафти силами ПП «Белвас»було доставлено до інших контрагентів-покупців позивача.
Щодо отримання будівельних матеріалів, на підтвердження дійсності господарської операції, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалося, ПП «Белвас»відповідно до видів діяльності, окрім іншого, надає послуги по іншим видам оптової торгівлі.
З пояснень представника позивача вбачається, що придбаний товар (будівельні матеріали) на даний час знаходиться на балансі позивача, на бухгалтерському рахунку № 152 «інвестиції», що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості за 01.05.2011 року по 31.12.2011 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, факт здійснення позивачем розрахунку за придбаний товар, надані послуги, в ціні яких включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Підприємством податкових зобов'язань за договором про надання транспортних послуг та поставки товару.
В той же час, суд вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податкові зобов'язання та пільги, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшої реалізації придбаних товарів та господарської обґрунтованості потреб в отриманні товарів за договором про надання послуг та про отримання товарів.
Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Документи, які стосуються надання послуг та отримання товару містять назву замовника та виконавця, перелік товару, наданих послуг підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договорів документи дають змогу визначити, які саме послуги були виконані, який товар поставлено і за якою ціною.
Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, є фіктивним підприємством, відповідачем суду не надано.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів та підстав, якими керувався під час винесення спірного рішення.
Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000122300 про сплату 12632 (дванадцяти тисяч шістсот тридцяти двох) гривень 73 копійок за платежем податок на додану вартість у сумі 12631 (дванадцяти тисяч шістсот тридцяти однієї) гривень 73 за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 (одна) гривня.
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Синтез-Продукт» судові витрати з Державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 126 (сто двадцять шість) гривень 32 копійки.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 квітня 2012 р.
Судове рішення № 23794094, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 27.04.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-1405/12/1070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: