Постанова № 23794059, 26.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року місто Київ № 2а-1330/12/1070

16.32

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Кривша О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомсуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000131710/0 від 12.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства України, отже, підлягає скасуванню.

В призначений день та час в судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Під час розгляду справи сторонами надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивач, ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 від 22.09.2011 року, позивач є платником ПДВ.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 31.08.2011 року № 26547, позивач узятий на облік в органах державної податкової служби 20.05.2004 року за № 26547, на дату видачі даної довідки перебував на обліку у васильківській ОДПІ Київської області.

З матеріалів справи встановлено, що 29.02.2012 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 336/1710/НОМЕР_1 «Про результати планової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків (обов'язкових платежів) фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року».

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- пункти 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки від 29.02.2012 року № 336/1710/НОМЕР_1, Васильківською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000131710/0 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем -18 329, 28 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -4 582, 32 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішення, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000131710/0, що і є предметом даного спору.

Як в вбачається з наданих суду документів, в ході проведеної перевірки було встановлено, що у вересні 2011 року постачальником позивача було ТОВ «А-Квін».

Позивачем було задекларовано податковий кредит за вересень 2011 року на суму 18 329, 28 гривень.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «А-Квін»11.08.2011 року був укладений договір поставки № 11/08 та була підписана видаткова накладна від 19.10.2011 року № 9008993830.

При проведені перевірки, податковий орган в основу своїх висновку поклав Акт № 52/23-6/37507660 від 11.01.2012 року ДПІ у Печерському районі міста Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін»код за ЄДРПОУ 37507660 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року».

З вищевказаного Акту встановлено, що згідно Висновку № 571 від 03.01.2012 року НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ, підписи в оригіналах податкових декларацій по ПДВ, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в оригіналах податкових декларацій з податку на прибуток та додатках до неї, податкових накладних -виконані не громадянкою ОСОБА_4, а іншою особою. громадянка ОСОБА_4 за реєстраційними документами є керівником та головним бухгалтером ТОВ «А-Квін»(код за ЄДРПОУ 37507660).

Як зазначив позивач, директором та засновником ТОВ «А-Квін»код за ЄДРПОУ 37507660 є ОСОБА_4, яка особисто підписувала всі фінансово-господарські та звітні документи власного підприємства. Також, громадянка ОСОБА_4 в січні 2012 року не надавала до ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва або НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ для проведення будь-яких експертних досліджень оригіналів вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків її підписів та почерку, більш того, тим же самим експертом НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ, за ініціативою самої ОСОБА_4 у вересні 2011 року проводилося аналогічне почеркознавче дослідження документів податкової звітності ТОВ «А-Квін», в результаті чого було встановлено, що підписи вищезазначених документів зроблені саме ОСОБА_4.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні громадянка ОСОБА_4 підтвердила своїми поясненнями факт підписання нею усіх фінансово-господарських та звітних документів підприємства -ТОВ «А-Квін», директором якого вона є. Зазначила про договірні відносини між ТОВ «А-Квін»та позивачем, підтвердила факт виконання вказаних відносин.

Отже, суд дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалася в межах правового поля, що в свою чергу свідчить про належні фінансово-господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «А-Квін».

Таким чином, визнання відповідачем фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «А-Квін»є безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо неможливості проведення перевірки контрагента позивача у зв'язку з його відсутністю за місцемреєстрації, суд виходить з наступного.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу, що посилання відповідача в Акті перевірки на Акт перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва № 52/23-6/37507660 від 11.01.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін»код за ЄДРПОУ 37507660 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року» не є належними та допустимими доказами, що підтверджують відсутність підприємства за юридичною адресою, зважаючи на таке.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 21.03.2012 року вбачається, що він не містить записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «А-Квін».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виписана ТОВ «А-Квін»податкова накладна за договором поставки від 11.08.2011 року № 11/08 відповідає вимогам, встановленими пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Водночас суд зазначає, що за нормами Податкового кодексу України існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з видів економічної діяльності позивач займається, окрім іншого, іншими видами оптової торгівлі.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що придбану у ТОВ «А-Квін»продукцію (ватні спонжи) було реалізовано відповідно до договору від 27.12.2010 року № 1/12, укладеним між ФОП Запорожець та ЗАТ «Ельфа»(термін дії від 27.12.2010 року по 31.12.2011 року).

Відповідно до додаткової угоди від 22.07.2011 року правонаступником по договору стає ТОВ «Ельфа лабораторія».

Передача товару відбулася 01.09.2011 року, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видаткова накладна, податковою накладною від 01.09.2011 року).

Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме роботи були виконані та за якою ціною.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, є фіктивним підприємством, відповідачем суду не надано.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів та підстав, якими керувався під час винесення спірного рішення.

Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 12.03.2012 № 0000131710/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 здійснені ним судові витрати в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 13 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 квітня 2012 р.