Постанова № 23788323, 19.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2600/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Ворошило О.Є .

за участю сторін:

представника позивача Богатирьової А.Ю.

представника відповідача Верхолончука І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ірбіс" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України про визнання неправомірними дій, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення , -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Ірбіс» до Державної податкової інспекції в місті Первомайську про визнання неправомірними дій, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення.

Ухвалою від 30 березня 2012 року по справі було відкрито провадження.

Ухвалою суду від 11 квітня 2012 року було замінено неналежного відповідача належним - Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби України

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в м. Первомайську на підставі наказу від 12.12.2011 №462 проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Ірбіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.12.2011 №601/23/31140050, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000022301.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2012 №0000022301, ПП «Ірбіс» направило скаргу від 23.01.2012 до Державної податкової служби у Луганській області.

На адресу ПП «Ірбіс» надійшло рішення Державної податкової служби у Луганській області від 21.03.2012 №3503/10-408 про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000022301 про сплату 453 888,00 грн. по податку на додану вартість та нарахованої штрафної санкції в розмірі 226 944,00 грн., а скаргу директора ПП «Ірбіс» від 23.01.2012 залишено без змін.

Позивач вважає дії податкової інспекції щодо проведення перевірки підприємства та прийняття податкового повідомлення-рішення незаконними з наступних підстав.

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

1 ) пункту З статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України; п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.09.2011 по 31.09.2011 завищено податковий кредит на суму 453 888,00 грн.;

2) згідно пункті 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 650, 655, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг).

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки, на письмові запити податкової інспекції щодо підтверджень відносно наданої податкової декларації за вересень 2011 року підприємством були надані первинні бухгалтерські документи в установлені Податковим кодексом України строки. Додаткових запитів про відсутність або недостатність документів податковим органом на адресу підприємства не направлялось.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Ірбіс» безпідставно врахувало до складу податкового кредиту суму отриманого податку на додану вартість від ПП «КФ «С.Т.К. - Сервіс», ТОВ «Метастіл», ПП «М.О.Н.Т.» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.

Як підстава для цього висновку податковим інспектором, який здійснював перевірку, наведені висновки актів зустрічних перевірок між ПП «Ірбіс» та контрагентами ланцюгу постачання кремній місткого матеріалу та зроблені посилання на вимоги пункту 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, які, на його думку, порушені позивачем.

Позивач не погоджується із висновком податкової інспекції про порушення вимог Цивільного кодексу України щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, оскільки відповідачем не надано роз'яснень, в чому полягають реальні наслідки та з яких міркувань вони не настають. Висловлювання власної думки перевіряючим інспектором про нікчемність укладених угод ПП «Ірбіс» із контрагентами є помилковим, оскільки згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність угод між ПП «Ірбіс» та контрагентами в судовому порядку не встановлена.

У зв'язку із чим позивач просив визнати неправомірними дії Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ПП "Ірбіс" з контрагентами - ПП «С.Т.К.-Сервіс», ТОВ «Метастіл», ПП «М.О.Н.Т.» за вересень 2011 року; визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.01.2012 №0000022301 про збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 453 888,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 226 944,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав наступні пояснення.

Державною податковою інспекцією в м. Первомайську на підставі наказу від 12.12.2011 №462 проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Ірбіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011

Перевіркою було встановлено, що ПП "Ірбіс" сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів - постачальників ПП «С.Т.К.-Сервіс», ТОВ «Метастіл», ПП «М.О.Н.Т.», у яких відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні необхідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, договори, укладені з контрагентами, відповідно до пункту 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статей 228 Цивільного кодексу України визнані нікчемними.

У зв'язку із тим, що договори поставок товарі є нікчемними,нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, ПП "Ірбіс" безпідставно врахувало до складу податкового кредиту суму отриманого податку на додану вартість від ПП «С.Т.К.-Сервіс», ТОВ «Метастіл», ПП «М.О.Н.Т.» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 453 888,00 грн.

Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Ірбіс» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Первомайської міської ради 25.09.2000 за № 484527, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №595786 ( т.1 а.с.18).

ПП «Ірбіс» є платником податків і зборів та перебуває на обліку в ДПІ в м. Первомайську з 05.10.2000.

Також ПП «Ірбіс» є платником податку на додану вартість, про що ДПІ в м. Первомайську видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії від 27.11.2006 №100002072, індивідуальний податковий номер 311400512105.

Державною податковою інспекцією в м. Первомайську на підставі наказу від 12.12.2011 №462 проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Ірбіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 (т.1 а.с.43).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.12.2011 №601/23/31140050, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000022301 (т.1 а.с.19-40, 41).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2012 №0000022301, ПП «Ірбіс» направило скаргу від 23.01.2012 до Державної податкової служби у Луганській області.

На адресу ПП «Ірбіс» надійшло рішення Державної податкової служби у Луганській області від 21.03.2012 №3503/10-408 про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000022301 про сплату 453 888,00 грн. по податку на додану вартість та нарахованої штрафної санкції в розмірі 226 944,00 грн., а скаргу директора ПП «Ірбіс» від 23.01.2012 залишено без змін (т.1 а.с.232-238).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 наказ Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 12.12.2011 №462 «Про проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Ірбіс" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.11 по 30.09.11» скасовано (т. 1 а.с.229-231).

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у пункті 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, між ПП «Ірбіс» (Покупець) та ПП «С.Т.К.-Сервіс», ТОВ «Метастіл», ПП «М.О.Н.Т.» (Постачальники) було укладено договори поставки від 01.06.2011 №№3/06, 2/06 та 1/06 відповідно (т.1 а.с.210-212).

Згідно договорів перехід права власності на товар відбувається з моменту отримання товару і підписання накладної.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договорів від контрагентів - постачальників на адресу позивача було здійснено поставку товару, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно - транспортними накладними, подорожними листами вантажного автомобіля (т. 1 а.с.47-209, 213-228).

19.10.2011 ПП «Ірбіс» було надано до ДПІ в м. Первомайську податкову декларацію за вересень 2011 року (т.1 а.с.44-46).

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як передбачено підпунктом 7.6.2 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість» вбачається, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було сплачено за кремній місткий матеріал, одержано від контрагентів - постачальників податкові накладні та отримано товар, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суд вважає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку чи третьою особою у другому ланцюгу постачання. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2012 №0000022301 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 453 888,00 грн. та штрафним санкціям у розмірі 226 944,00 грн. на підставі акту перевірки, висновками якого встановлено нікчемність право чинів, укладених позивачем із третіми особами (контрагентами платника податків).

Як встановлено в судовому засіданні, на час здійснення господарських операцій (укладення договорів поставки), за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, операції з постачання товарів, надання послуг контрагентами позивача ПП «С.Т.К.-Сервіс», ТОВ «Метастіл», ПП «М.О.Н.Т.» не були визнані нікчемними у судовому порядку.

Тобто висновки про нікчемність правочинів податковим органом були зроблені у акті на підставі аналізу, проведеного по ланцюгу постачання позивача.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що при проведенні перевірки позивачем на вимогу перевіряючих інспекторів були надані усі необхідні документи первинного обліку, серед яких були й податкові накладні, які формували податковий кредит звітного періоду, відображений в декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, що документально підтверджено під час судового розгляду справи.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками, суд оцінює критично з наступних підстав.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки цивільно-правові договори, укладені ПП «Ірбіс» з його контрагентами, не визнанні судом недійсними та їх недійсність не встановлена законом, то вони на цей час є чинними.

Таким чином, орган державної податкової служби, аналізуючи порядок поставки продукції (товарів, робіт, послуг) передчасно дійшов висновку, що здійснення поставки товару не відбувалось, оскільки не мав на це достатніх доказів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що при проведенні перевірки позивачем були надані документи, що свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Ірбіс» у вересні 2011 року, в тому числі первинні та бухгалтерські документи, документи щодо отримання та поставки товару.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПП «Ірбіс» документально підтвердило реальність проведених господарських операцій із своїми контрагентами, а також правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «С.Т.К.-Сервіс», ТОВ «Метастіл», ПП «М.О.Н.Т.».

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що підставою для висновків у акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є порушення позивачем частини 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Оскільки у судовому засіданні не знайшли своє підтвердження висновки Первомайської ОДПІ щодо нікчемності правочинів, вчинених ПП «Ірбіс» із контрагентами по ланцюгу постачання, то і як наслідок безпідставно нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 453 888,00 грн. та штрафних санкціях у розмірі 226 944,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентами-постачальниками та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" визначено, що посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на державну податкову службу функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини по справі, суд вважає, що позивач навів обставини, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.

Отже суд при вирішенні цієї справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2179,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Ірбіс" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України про визнання неправомірними дій, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення від 13.01.2012 №0000022301 задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України щодо визнання нікчемними правочинів, укладених Приватним підприємством "Ірбіс" з контрагентами - приватним підприємством «С.Т.К.-Сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Метастіл», приватним підприємством «М.О.Н.Т.» за вересень 2011 року.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.01.2012 №0000022301 про збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 453 888,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 226 944,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Ірбіс" судовий збір у розмірі 2179,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2012 року.

СуддяС.В. Прудник