Постанова № 23788306, 18.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2628/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петросян К.Є.,

при секретарі судового засідання Ковіній І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (дов. №741/10 від 06.04.2012),

ОСОБА_2 (дов. №113/10 від 26.03.2012),

від відповідача - ОСОБА_3 (дов. №56 від 03.01.2012),

ОСОБА_4 (дов. №6 від 01.01.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 1 406 604,00 грн. з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2012 року позивач, ДПІ у місті Лисичанську Луганської області, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 675 408,00 грн. з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (ідентифікаційний код юридичної особи 13401321) зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 18.10.1996 за реєстраційним номером №124. На даний час, згідно довідки Лисичанської міської ради державна реєстрація відповідача не скасована. Відповідно до п.1.2 розділу І Статуту підприємство відповідача діє на принципах господарського розрахунку, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банка, печатку і штамп зі своїм найменуванням, безпосередньо підпорядковується міській раді народних депутатів і органу управління комунальної власності, призначеному міською радою народних депутатів, у своїй фінансово-господарській діяльності несе перед ними повну відповідальність.

Станом на 26.03.2012 у відповідача, Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», утворився податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у загальній сумі 675 408,00 грн., який виник на підставі самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання у поданій останнім податковій декларації з податку на додану вартість №9006282635 від 17.02.2012 на суму 675408,00 грн. До цього часу податковий борг за зазначеною декларацією відповідачем не сплачений та продовжує збільшуватися. На виконання вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (який був чинним до 01.01.2011) Державною податкової інспекцією у м.Лисичанську Луганської області відповідачеві були виставлені перша податкова вимога №1/45 від 21.01.2002 на суму 1152,50 грн., яка була надіслана поштою та отримана уповноваженою особою відповідача 25.01.2002, та друга податкова вимога №2/302 від 26.03.2012 на суму 48747,13 грн., яка також була отримана уповноваженою особою відповідача. Однак, усі вжиті податковим органом заходи, спрямовані на погашення відповідачем у добровільному порядку існуючого податкового боргу, позитивних результатів не дали. На підставі викладеного, позивач просив стягнути в судовому порядку з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» кошти на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 675 408,00 грн. з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

Представники позивача в судовому засіданні заявою №734/10 від 06.04.2012 збільшили свої позовні вимоги та просили стягнути з відповідача кошти на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 406 604,00 грн., який виник станом на 06.04.2012 на підставі поданих Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року №9006282635 від 17.02.2012 на суму 675408,00 грн. та податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року №9012727573 від 19.03.2012 на суму 731196,00 грн., у зв'язку з несплатою у встановлені податковим законодавством строки сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, дали суду пояснення по суті збільшених позовних вимог, аналогічні викладеному в заяві №734/10 від 06.04.2012 (а.с.29-30).

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали в повному обсязі, дали суду пояснення, аналогічні викладеному у відгуку на адміністративний позов №879 від 18.04.2012 (а.с.40-43), зокрема, зазначили, що у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства відсутня можливість одноразового та повного погашення існуючого податкового боргу, у зв'язку з чим просили встановити строк та порядок виконання постанови суду шляхом надання розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 1 406 604,00 грн. строком на 20 (двадцять) років, починаючи з 01.05.2012 по 31.04.2032 включно, зі сплатою рівними частинами щомісячно по 5860,85 грн. згідно наданого в судовому засіданні графіка погашення заборгованості, погодженого з позивачем.

Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на таке.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (що набрав законної сили з 01.01.2011), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

У відповідності із статтею 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1. цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2. ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (ідентифікаційний код юридичної особи 13401321) зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області в якості юридичної особи 18.10.1996 за реєстраційним номером №124 та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7,12-16), знаходиться на податковому обліку в якості платника податків у ДПІ в м.Лисичанську Луганської області з 27.04.1992 за №1-50 (а.с.6) та є платником податку на додану вартість.

Так, станом на 06.04.2012 за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 406 604,00 грн., який виник внаслідок несплати останнім сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених самостійно платником податку в поданих до ДПІ в м.Лисичанську Луганської області податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року №9006282635 від 17.02.2012 на суму 675408,00 грн. (а.с.17-18) та податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року №9012727573 від 19.03.2012 на суму 731196,00 грн. (а.с.31-32).

Так, через несплату Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань в установлені законодавством строки, ДПІ у м. Лисичанську Луганської області на адресу відповідача були направлені перша податкова вимога №1/45 від 21.01.2002 на суму 1152,50 грн. та друга податкова вимога №2/302 від 26.03.2002 на суму 48747,13 грн., які були отримані уповноваженою особою відповідача (а.с.20,21).

У даному випадку, податкові вимоги було направлено боржнику на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (який був чинним до 01.01.2011), яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) під час первинного виникнення податкового боргу у Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа».

Однак, ужиті ДПІ у м. Лисичанську Луганської області заходи не призвели до добровільного погашення податкового боргу відповідачем.

Даних про оскарження відповідачем зазначених податкових вимог або про їх відкликання судом не встановлено, а тому вони є узгодженими та чинними на час розгляду справи.

Частиною 1, 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1,3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання позовних вимог відповідачем суд не вбачає.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI контролюючими органами, зокрема, є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Пунктом 41.5. ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Розглядаючи заяву представників відповідача щодо встановлення строку та порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення виконання постанови відповідно до наданого суду графіка погашення заборгованості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Згідно з ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Як вбачається зі змісту зазначених норм, питання про розстрочення виконання судового рішення може розглядатися лише після набрання ним законної сили та відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, заява про розстрочення виконання судового рішення подана представниками відповідача передчасно, що унеможливлює її задоволення.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 406 604,00 грн. не сплатив, суд дійшов висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом щодо стягнення з Комунального підприємства «Лисичанськтепломержа» коштів на суму податкового боргу з усіх наявних рахунків у банках платника податків, дотримані вимоги пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому збільшений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (який набув чинності з 01.11.2011) від сплати судового збору звільнений, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 18 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 квітня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 1 406 604,00 грн. з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (ідентифікаційний код юридичної особи 13401321, місцезнаходження: 93113 Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Баумана,17) кошти за податковим боргом з податку на додану вартість в сумі 1 406 604,00 грн. (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот чотири грн. 00 коп.) з розрахункових рахунків, відкритих у банках, обслуговуючих платника податків - Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 23 квітня 2012 року.

СуддяК.Є. Петросян