Постанова № 23788248, 23.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/3162/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Данилкіній Н.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, накладеного рішенням від 12.04.2012 № 1/19 , -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, накладеного рішенням від 12.04.2012 № 1/19 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що АМКП «Теплокомуненерго» ,і.к. 03076618, є юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою Управління статистики у м.Антрациті № 320746 від 15.09.2011. Зазначене підприємство взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 09.01.1992 за № 29 та перебуває на обліку у Антрацитівській ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 15.09.2011 № 471. Станом на 12.04.12 року податковий борг Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» становить - 3 206 552,62 грн.

Начальником Антрацитівської ОДПІ 09.04.2012 було прийнято рішення про здійснення опису майна, що перебуває у власності АМКП «Теплокомуненерго» у податкову заставу. Разом із тим, на адресу підприємства було направлено лист від 09.04.2012 № 620/10/19, яким платника податків було попереджено про те, що 11.04.2012 на підприємстві буде проведено опис майна в податкову заставу. Податковим керуючим Антрацитівської ОДПІ 11.04.2011 був здійснений вихід на підприємство, з метою опису майна, на яке поширюється право податкової застави, але представники платника податків з невідомих причин не допустило податкових керуючих для здійснення опису, про що було складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу від 11.04.2012 № 1/24. Посилаючись на норми п.п. 94.2.7 п.94.2 ст.94 ПКУ та п.94.10 ст.94, зазначає, що першим заступником начальника Антрацитівської ОДПІ 12.04.2012 було прийнято рішення №1/19 про застосування адміністративного арешту майна платника податків АМКП «Теплокомуненерго».

На підставі викладеного позивач просив задовольнити подання у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання, в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання в якому зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника підприємства.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2012 року Антрацитівська ОДПІ Державної податкової служби звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з поданням Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, накладеного рішенням від 12.04.2012 № 1/19 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою суду від 13 квітня 2012 року зазначене подання залишено без розгляду , у зв'язку з пропуском строку звернення до суду ( а.с.29-32).

19 квітня 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами в загальному порядку, виклавши їх в позовній заяві.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Відповідач - Антрацитівське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» , і.к. 03076618, зареєстроване Виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 21.05.1996, запис № 1 379 120 0000 000481. ( а.с.6).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (підпункт 16.1.9 пункту 16.1 статті 16); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (підпункт 16.1.13 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Через несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за відповідачем станом на 12.04.2012 утворився податковий борг перед бюджетом у розмірі 3 206 552,62 грн., наявність якого підтверджено довідкою про стан розрахунків з бюджетом (а.с.22).

Згідно п. 88.1 ст.88 ПКУ з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі, зокрема несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до ст.91 ПК України керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган державної податкової служби.

Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1035, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1430/18725 визначено основні функції податкового керуючого щодо податкової застави.

Так, відповідно до р.3 вказаного Порядку, до функцій та повноважень податкового керуючого,серед іншого, відноситься: здійснення опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та складання акта опису такого майна, реєстрація податкової застави у відповідному державному реєстрі та її виключення із такого реєстру, одержання від платника податків документів, необхідних для опису майна в податкову заставу, складання акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Згідно п.2 наказу № 24 від 03.04.2012 «Про призначення податкових керуючих» оперативне супроводження при проведенні заходів стягнення податкового боргу закріплено за начальником БФБООЗСПБ ВПМ ДПІ у м.Красному Лучі майором податкової міліції Тюріним С.М. ( а.с.20).

09 04.2012 позивачем було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 619/10/19( а.с.23).

09.04.2012 на адресу відповідача було направлено лист, в якому повідомлено, що 10.04.2012 буде проведено опис майна АМКП «Теплокомуненерго» в податкову заставу податковими керуючими, які призначені наказом Антрацитівської ОДПІ від 03.04.2012 № 24( а.с.20), запропоновано 11.04.2012 надати загальний перелік активів підприємства ( а.с.25-26).

Відповідно до п.п. 89.4.ст.89 ПКУ у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

11.04.2012 уповноваженими податковими керуючими складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу ( а.с.24).

Статтею 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.6 пункту 94.2 ст.94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (пункт 94.4 статті 94 ПК України).

Відповідно до п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Пунктом 94.10 статті 94 ПК України передбачено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

З матеріалів справи вбачається, що начальник відділу ВПМ ДПІ у м.Красному Лучі, перевіривши матеріали начальника ВБФБООЗСПБ ВПМ ДПІ у м.Красному Лучі майора податкової міліції Тюріна С.М., звернувся до начальника Антрацитівської ОДПІ щодо винесення рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна АМКП «Теплокомуненерго», і.к. 03076618 ( а.с.27).

Застуником начальника Антрацитівської ОДПІ 12.04.2012 прийнято рішення № 1/19 від 12.04.2012 про застосування умовного адміністративного арешту майна Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», з вимогою тимчасово зупинити відчуження ( а.с.28).

Функції виконавця рішення про умовний адміністративний арешт майна Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» наказом Антрацитівської ОДПІ від 12.04.2012 № 56 були покладені на начальника БФБООЗСПБ ВПМ ДПІ у м.Красному Лучі майором податкової міліції Тюріна С.М.

Відповідно до ч. 1 ст.136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового засідання, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Дії представника відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення заступника начальника Антрацитівської ОДПІ про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків прийнято з дотриманням вимог Податкового Кодексу України, тому позовні вимоги визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішуються, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, накладеного рішенням від 12.04.2012 № 1/19 задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» , і.к.03076618 , накладеного рішенням Антрацитівської ОДПІ від 12.04.2012 № 1/19 про застосування адміністративного арешту майна платника податків .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяС.М. Чиркін