Постанова № 23787020, 24.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 р. 17:04 Справа №2а-1572/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Єлжової Н.М.,

представників позивача -Перец О.І., Ганін А.О.;

представника відповідача -Грязнова Г.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський"(далі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Нижньогірському районі АР Крим від 08 вересня 2009 року №0000012400/0.

Позов мотивовано тим, що податковим органом з порушенням норм податкового законодавства, за відсутністю підстав нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції за відчуження активів, які перебували у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу. Позивач зазначає про те, що право податкової застави не могло поширюватись на всі активи платника податку, оскільки це суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 24.03.2005 року №2-рп/2005. Майно, яке податковий орган вважає реалізованим без узгодження з ним, не було включено до акту опису активів, що є порушенням встановленого порядку реалізації права податкової застави.

Ухвалами суду від 01.03.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.03.2012 року здійснена заміна відповідача на правонаступника Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких вказав, що всі активи позивача знаходились в податковій заставі з жовтня 2008 року. Акт опису активів, на які поширюються право податкової застави, від 21.10.2008 року №6/24-02 не був ані визнаний протиправним, ані скасований. Актом перевірки встановлено, що в період перебування активів у податковій заставі, позивач, без письмової згоди податкового органу, розпорядився активами вартістю 140300 грн. Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", вважає таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень і способом, які встановлені законом.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 00412978, знаходиться на податковому обліку в Джанкойській ОДПІ.

Посадовими особами ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим проведено перевірку збереження активів позивача, які перебувають у податковій заставі.

За результатами перевірки складено акт від 02.09.2009 року №757/24-0. За даними вказаного акту активи позивача з 22.10.2008 року знаходяться у податковій заставі (згідно із записом в Державному реєстрі заставного нерухомого і рухомого майна від 22.10.2008 року №21399476 в податкову заставу введені всі активи підприємства). Станом на 21.02.2009 року загальний розмір податкового боргу підприємства складає 139414,65 грн.

Перевіркою встановлено порушення приписів пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (чинний на час виникнення спірних відносин), сутність якого полягала у реалізації основних засобів на загальну суму 140300,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2009 року №0000012400/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 140300,00 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини щодо нарахування податкових зобов'язань з штрафних санкцій виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

За приписами підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 названого Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Згідно з підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005 про податкову заставу положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 ст. 8 Закону N 2181-III в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу визнані такими, що не відповідає Конституції України, є неконституційними. Конституційний Суд України визнав, що розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. При цьому Конституційний Суд України в своєму Рішенні зазначив, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності.

Відповідно до частини 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, положення п. п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" втратили чинність з 24.03.2005 р., з чого випливає, що рішення Конституційного Суду України стосовно розповсюдження права податкової застави на активи боржників з урахуванням їх сум податкового боргу стосуються тих платників податків, активи яких передаються у податкову заставу, починаючи з 24.03.2005 р.

Таким чином, право податкової застави поширюється не на всі активи платника податків, а залежно від суми податкового боргу. Якою б не була сума боргу, податковий орган зобов'язаний описати активи, що є предметом податкової застави, в акті встановленої форми, при цьому опис заставних активів здійснюється таким чином, щоб у подальшому такі активи можна було ідентифікувати.

Судом встановлено, що станом на 21.02.2009 року загальний розмір податкового боргу підприємства складає 139414,65 грн.

Податковим органом позивачу було спрямовано першу податкову вимогу №1/44 від 08.05.2008р.на суму 111771,86 грн. Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 08.02.2010р. у справі №2а-264/08 залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010р, встановлено факт правомірності направлення позивачу першої податкової вимоги.

Судом встановлено, що податковим органом направлено другу податкову вимогу №2/52 від 04.07.2008р. на суму 199761,83грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 24.02.2011р. у справі №2а-6278/08/5, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011р., встановлено факт правомірності направлення позивачу другої податкової вимоги та прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.06.2008 року: №0000271500/0 про стягнення 40905,01грн штрафу за несвоєчасну сплату ПДВ; №0000881503/0 - про стягнення 37703,34 грн. штрафу за несвоєчасну сплату фіксованого сільгоспподатку (ФСП); №0000261500/0 про стягнення 30682.71 грн. штрафу за несвоєчасну сплату акцизного збору; №0000901503/0 про стягнення 181,90 грн. штрафу за несвоєчасну сплату збору за забруднення середовища; №0000251500/0 - про стягнення 506,92грн штрафу за збір на розвиток виноградарства; №0000241500/0 - про стягнення штрафу за збір на розвиток виноградарства.

Згідно ст.255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішень від 06.06.2008 року №0000271500/0 про стягнення 40905,01грн штрафу за несвоєчасну сплату ПДВ; №0000881503/0 - про стягнення 37703,34 грн. штрафу за несвоєчасну сплату фіксованого сільгоспподатку (ФСП); №0000261500/0 про стягнення 30682,71 грн. штрафу за несвоєчасну сплату акцизного збору; №0000901503/0 про стягнення 181,90 грн. штрафу за несвоєчасну сплату збору за забруднення середовища; №0000251500/0 - про стягнення 506,92грн штрафу за збір на розвиток виноградарства; №0000241500/0 - про стягнення штрафу за збір на розвиток виноградарства були спрямовані на адресу позивача та отримані останнім 10.06.2008 року. Між тим, з позовом щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся у листопаді 2008 року, а відтак податкові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями у розумінні норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є узгодженими, отже нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання на час прийняття вимоги є податковим боргом платника податків.

У зв'язку з чим, посилання представника позивача на відсутність податкового боргу, суд вважає безпідставним.

З тих же міркувань суд не приймає до уваги посилання представника позивача на поновлення провадження у справі про банкрутство, адже вказана обставина не має правового значення.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що вартість активів платника податків - позивача у справі, значно перевищує суму податкового боргу. Так, згідно бухгалтерської довідки статутний капітал станом на 01.10.2009 року становить 5343 тис. грн., згідно балансу на 01.09.2009 року вартість основних засобів становить 1927 тис. грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, податковий орган повинен був визначити, на яке саме майно поширюється податкова застава. Оскільки цього зроблено не було, позивач мав право самостійно визначати майно, що перебуває в заставі та вільно відчужувати будь-яке інше майно з врахуванням, що вартість заставленого майна повинна бути більше від суми податкового боргу.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відмову платника податків визначити активи, які підлягають передачі у податкову заставу, оскільки вказана обставина не звільняє податковий орган від дотримання вимог Рішення Конституційного суду України від 24.03.2005 N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки питання правомірності застосування штрафу на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону стосується розпорядження активів, які перебувають у податковій заставі. При відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відчужених позивачем автомобілів та об'єктів нерухомості факт їх перебування у податковій заставі оцінюються судом як недоведений.

Таким чином, висновки про розпорядження позивачем майном, на яке поширювалось право податкової застави, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки майно, на яке поширювалось таке право не було описано у встановленому порядку та не було індивідуалізовано.

Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 17 листопада 2009 року N 09/217.

Так, враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги справедливості та розмірності, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу.

Саме з таких засад виходив Конституційний Суд України, постановляючи згадане Рішення, в якому зазначив, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 24.04.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 28.04.2012 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 08 вересня 2009 року №0000012400/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" 1403,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.