Ухвала суду № 23785613, 26.04.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/1825/12 26.04.2012 < Дата розгляду справи > 26.04.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/1253/12 Головуючий першої інстанції Закревський В.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Скопенко В.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 березня 2012 р. про повернення позову,

В С Т А Н О В И Л А:

15 лютого 2012 р. ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав у відношенні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 березня 2012 р. указаний позов повернуто позивачці для подання до належного суду на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати ухвалу судді, як незаконну, а позов повернути до місцевого суду для розгляду по суті.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Питання щодо підсудності справ врегульовано Главою 1 Розділу III ЦПК України (в редакції Закону від 7 липня 2010, який набрав чинності 30 липня 2010 р.). Зокрема, ст. 109 ЦПК встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку

місцем її перебування.

З матеріалів позову вбачається, що місцем проживання і реєстрацій відповідача ОСОБА_3 є м. Радужний Ханти-мансійського автономного округу Югра Тюменської області Російської Федерації.

Правильно встановивши, що відповідач не перебуває і не проживає на території, яка обслуговується Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, суддя місцевого суду, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, обґрунтовано та відповідно до зазначених вище правил підсудності повернув заяву позивачці для подання до належного суду Російської Федерації.

Безпідставними є посилання апелянтки на Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (надалі - Конвенція) та Протокол до цієї Конвенції від 22 січня 1993 р., підписаний у Москві 29 березня 1997 р., що набрав чинності для України 17 вересня1999 р.

Указана Конвенція була ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 р. і набула чинності для України 14 липня 1995 р.

Згідно вказаної Конвенції громадяни кожної Договірної Сторони (в тому числі України та Російської Федерації), а також особи, які проживають на їхніх територіях, мають право вільно та безперешкодно звертатися до суду, прокуратури та інших закладів кожної Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні та кримінальні справи, можуть бути їх учасниками, подавати клопотання, подавати позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що і громадяни кожної Договірної Сторони.

Статтею 20 Конвенції, яка регулює правила підсудності, встановлено, що позови до фізичних осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подаються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони.

Що ж до статті 32 Конвенції (Правовідносини батьків і дітей), на яку посилається апелянтка, то нею визначені правила застосування норм не процесуального, а матеріального права при вирішенні таких спорів. Зокрема: 1. Правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти. 2. По справах про стягнення аліментів з повнолітніх дітей застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої має місце проживання особа, що претендує на одержання аліментів. 3. По справах про правовідносини між батьками і дітьми компетентний суд Договірної Сторони, законодавство якої підлягає застосуванню відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті.

Таким чином вказана норма міжнародного права теж не передбачає права позивачки на подачу в суд за місцем свого проживання позову про позбавлення батьківських прав (в якому не ставиться питання про стягнення аліментів) до відповідача, який зареєстрований і проживає в Російській Федерації.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильної по суті ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 березня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

< Текст >