Ухвала суду № 23781980, 27.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/4064/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі № 2а-1870/4064/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ланатекс"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Ланатекс", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000562305/0/44196 від 03.06.2011 року про встановлення завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2212000,00 грн., № 0000562305/0/44213 від 03.06.2011 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 144971,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 36243,00 грн., № 0000562305/0/44210 від 03.06.2011 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 21000,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р. по справі № 2а-1870/4064/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ланатекс" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0000562305/0/44196 від 03.06.2011 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 212 000,00 грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0000562305/0/44213 від 03.06.2011 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 144971,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 36243,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0000562305/0/44210 від 03.06.2011 р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84000,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 21000,00 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція в м. Суми, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при подачі уточнюючих розрахунків підприємством порушено порядок заповнення додатків до Декларації з податку на прибуток підприємств, затверджений Наказом ДПА України № 143 від 9.03.2003 р., згідно якого заповнення додатків до Декларації з податку на прибуток підприємств починається з податкового періоду (перший квартал, півріччя, 3 квартали та рік). Вказує, що операції, що проводилися ТОВ "Ланатекс" по обміну векселя фактично є товарними, ТОВ " Ланатекс " не здійснювало випуску (емісії) цінних паперів чи їх погашення, а передало вексель в рахунок погашення боргу. Також вважає, що позивачем завищено валові витрати, так як згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на кожну дату балансу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної інстанції, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ в м. Суми проведено документальну планову виїзну перевірку TOB "Ланатекс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 20.05.2011р. №3338/235/33525969/41.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем було порушено вимоги пп.1.6 ст.1, пп. 4.1.1 п 4.1 ст.4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній в періоді, що перевірявся, також, товариством порушено вимоги п.1.4, п.1.17 ст. 1, пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами планової документальної перевірки TOB "Ланатекс", ДПІ в м. Суми були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.06.2011р. №0000552305/0/44210, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 105000,00 грн., в т.ч. основний платіж - 84000,00 грн., штрафні санкції-21000,00 грн., № 0000542305/0/44213, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 181214,00 грн., в т.ч. основний платіж - 144971,00 грн., штрафні санкції - 36243,00 грн., №0000562305/0/44196, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2212000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що операція з передачі векселів від позивача до ПП "Суми-текс" повинна розглядатися як операція по проведенню розрахунків, а не як операція з їх продажу, обміну чи відчуженню, то підстави для віднесення вказаної вище суми до складу валових доходів з метою оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, відсутні, позивач не відображав результат перерахунку заборгованості в іноземній валюті (а саме отриманий ним збиток) в податковому обліку, але вказані помилки були ним самостійно виявлені, що і було відображено в уточнюючих розрахунках, поданих до ДПІ в м. Суми до початку перевірки відповідно до п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що згідно договору купівлі - продажу товарів від №16 від 16.01.2006 року ПП "Суми-Текс" придбало товар у ТОВ "Ланатекс", розрахунки по вказаній угоді були проведені у вексельній формі, ПП "Суми-Текс" на користь TOB "Ланатекс" згідно акту прийому передачі від 19.02.2007р. були передані прості векселі в кількості 4 штуки на загальну суму 420000 грн.:

- від 19.02.2007р. № 783374833732, номінальна вартість 100000 грн., за пред'явленням,

- від 19.02.2007р № 78337483373, номінальна вартість 1200000 грн., за пред'явленням,

- від 19.02.2007р. №78337483370, номінальна вартість 100000 грн., за пред'явленням,

- від 19.02.2007р. № 783374833731, номінальна вартість 100000 грн., за пред'явленням,

В 2009 р. підприємством TOB "Ланатекс" згідно договору купівлі-продажу № 1-6/09 від 01.01.2009р. було придбано товари у ПП "Суми-Текс". В рахунок погашення кредиторської заборгованості по договору № 16/09 від 01.01.2009 р., в січні 2010 р., згідно акта-прийому передачі векселів від 20.01.2010 р., TOB "Ланатекс" було передано вище перелічені векселі на загальну суму 420000 грн. ПП "Суми-Текс".

На думку податкового органу, TOB "Ланатекс" повинно було включити до обсягів поставки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, та до складу валового доходу декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року суму 420000 грн. - вартість векселів, переданих згідно акту прийому - передачі цінних паперів від 01.02.2010 р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що операція з передачі векселів від позивача до ПП "Суми-текс" повинна розглядатися як операція по проведенню розрахунків, а не як операція з їх продажу, обміну чи відчуженню, то підстави для віднесення вказаної вище суми до складу валових доходів з метою оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, відсутні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як встановлено з матеріалів справи, позивачем на користь ПП "Суми-текс" були передані не векселі власної емісії, а векселі, емітовані ПП «Суми -Текс»згідно акту прийому 20.01.2010 р., були передані прості векселі в кількості 4 штуки на загальну суму 420000 грн.: від 19.02.2007р. № 783374833732, номінальна вартість 100000 грн., за пред'явленням, від 19.02.2007р № 78337483373,номінальна вартість 1200000 грн., за пред'явленням, від 19.02.2007р. №78337483370 номінальна вартість 100000 грн., за пред'явленням, від 19.02.2007р. № 783374833731, номінальна вартість 100000 грн., за пред'явленням.

Як встановлено при розгляді справи, розрахунок векселями проведений на погашення заборгованості по договору № 16/09 від 01.01.2009 р.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з пунктом 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій. При цьому передача векселя, раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, розглядувана операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення й продажу (викупу, погашення) за кошти цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємництва, Нацбанком України, Мінфіном України, органами місцевого самоврядування. Ці норми не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських і особистих чеків, цінних паперів, розрахункових і платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток.

При цьому згідно з п. 4.8 ст. 4 Закону якщо підприємство здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайну ціну без урахування дисконтів або інших знижок від номіналу такого векселя, а за процентними векселями -договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайну ціну, збільшена на суму процентів, які нараховані або підлягають нарахуванню на суму номіналу такого векселя.

У випадку якщо підприємство-векселедавець здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеної у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайну ціну без урахування дисконту або інших знижок від номіналу такого векселя, а за процентними векселями -договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайну ціну, збільшену на суму процентів, які нараховані або підлягають нарахуванню на суму номіналу такого векселя.

З метою оподаткування податком на додану вартість векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу і не змінюють суми податкового кредиту або податкового зобов'язання, крім податкових векселів.

Враховуючи наведене, базою оподаткування є вартість таких товарів, в рахунок оплати якої поставлені векселі.

Разом із тим, особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначений пункт регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту -векселі).

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 зазначеного Закону для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість": векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування (пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість").

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо заниження позивачем валового доходу за 2010 рік в сумі 159885,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ланатекс" подало наступні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок:

- від 09.02.2011 р. №6449 за 1 кв. 2010 р. підприємство збільшило валові доходи: відобразило рядок 01.6 „інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5" на суму 88710 грн., також в цьому розрахунку підприємство збільшило валові витрати і відобразило рядок 04.13 "інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12)в сумі 88710,00 грн.

- від 09.02.2011р. №6450 за півріччя 2010 р. підприємство збільшило валові доходи а саме: відобразило рядок 01.6 "інші доходи, крім визначених у 0.1.1 - 01.5" в сумі 71175 грн. також в цьому розрахунку підприємство збільшило валові витрати і відобразило рядок 04.13 "інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12) в сумі 71175,00 грн.

З пояснень позивача встановлено, що необхідність складання уточнюючих розрахунків була викликана невідображенням підприємством в раніше поданих деклараціях курсових різниць від перерахунку валютного кредиту та відсотків, нарахованих на суму цього кредиту. Тобто, підприємством було уточнено як суму валових доходів, так і суму валових витрат.

Відповідач в акті перевірки не визнав показників задекларованих підприємством самостійно виявлених помилок в уточнюючих розрахунках до декларацій з податку на прибуток за перший та другий квартали 2010 року в частині валового доходу на загальну суму доходу 159885,00 грн. Про суму уточнених валових витрат, задекларованих в рядку 04.13 "інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12) на загальну суму 159885,00грн. за перший та другий квартали 2010 року, в акті перевірки взагалі нічого не зазначено. При цьому, відповідач не спростовував того, що у позивача наявні підстави для уточнення показників раніше поданих декларацій, а посилався лише на порушення порядку заповнення додатків до декларації. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вищевказані уточнюючі розрахунки з наростаючим підсумком були включені до декларації з податку на прибуток за 2010 рік (вх.№ 22984 від 09.02.2010р. рядок 01.6-04.13), цього факту відповідач також не спростовував.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не порушено порядку складання декларації з наростаючим підсумком, та на момент проведення планової перевірки всі вищезазначені дані були відображені підприємством в деклараціях.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ "Ланатекс" отримало кредит від ПАТ "АК ПІБ" мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію згідно договору №2-42/782 від 05.09.2007р., в сумі:

- 777800 доларів США,

- 55000 ЄВРО,

Курси валют на 30.09.2007р. складали долар США - 5,05грн., ЕВРО - 7,187 грн.

Згідно договору про внесення змін від 29.10.2010р. № 3/2-6-118 до кредитного договору про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №2-42/782 від 05.09.2007р., сума простроченої заборгованості по кредиту в іноземних валютах підлягає до конвертації шляхом перерахуванню в гривню по ринковому курсу, курси валют на момент конвертації (на 31.12.2010р.) склали: долар США - 7,962 грн., ЄВРО - 11,04 грн.

Курсові різниці за період з 30.09.2007 р. по 31.12.2010 р. підприємство відобразило в р. 04.13 Декларацій "Інші витрати, крім зазначених у 04.1 - 04.12" в сумі 2212000,00 грн., уточнюючим розрахунком поданим до ДПІ в м. Суми від 04.04.2011 . №66560. Відповідач вважає, що ТОВ "Ланатекс" завищено валові витрати на вказану суму в зв'язку з тим, що віднесення курсових різниць повинно проводиться на кожну дату балансу, тобто з 30.09.2007 р. по 30.09.2009 р., курсові різниці безпідставно віднесені до валових витрат перевіряємого періоду з 01.10.2009р. по 31.12.2010. Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним та таким що суперечить нормам діючого на той час законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Тобто, законодавством передбачений обов'язок платника податків подати уточнюючий розрахунок при виявленні помилок в раніше поданих деклараціях.

Пунктом 7.3. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено порядок оподаткування оперцій із розрахунками в іноземній валюті, так зокрема пп. 7.3.3. Закону передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що платник податків зобов'язаний здійснювати перерахунок балансової вартості заборгованості в іноземній валюті на кінець звітного періоду за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому, в залежності від перерахунку, результат відноситься або до складу валових витрат або до складу валових доходів платника. В порушення зазначених вище норм законодавства позивач не відображав результат перерахунку заборгованості в іноземній валюті (а саме отриманий ним збиток) в податковому обліку, але вказані помилки були ним самостійно виявлені, що і було відображено в уточнюючих розрахункам поданих до ДПІ в м. Суми до початку перевірки, що і зобов'язує зробити п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України. Тобто, суд вважає, що позивач діяв відповідно до норм законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі № 2а-1870/4064/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі № 2а-1870/4064/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 02.04.2012 р.