Ухвала суду № 23781780, 27.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/5363/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивапча - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі № 2а-1870/5363/11

за позовом Науково-вироюничого приватного підприємства " Маранна"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства "Маранна" (далі -НВПП "Маранна") до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -ДПІ в м. Суми ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0/57574 від 19 липня 2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 546 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ в м. Суми подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів до виробника.

Так , НВПП "Маранна" згідно із додатком №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (розділ "податковий кредит") за лютий 2011р. було задекларовано суму податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Галузеве підприємство "Промсервіс" (далі - ТОВ "ГП Промсервіс") суму в розмірі 4546 грн.

За результатами проведеної перевірки ТОВ "ГП "Промсервіс"було встановлено нікчемність правочинів, укладених між підприємством з постачальниками та покупцями. Так, основними постачальниками ТОВ "ГП Промсервіс"в лютому 2011 року були ТОВ "Компанія УКРГАЗБУД"(код 36858065, м. Київ) та ТОВ "ГАЗТОРГ УКРАЇНА"(код ЄДРПОУ 36185253 м. Київ).

В свою чергу, ТОВ "Компанія УКРГАЗБУД" подавало останню податкову звітність - декларацію з ПДВ за серпень 2010. За даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг)за 2010 рік склала 38363,1 тис. грн. Основні засоби у ТОВ „Укргазбуд" відсутні.

Щодо ТОВ "ГАЗТОРГ УКРАЇНА", податковий орган вказує, що стан платника - 9 направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження. Вид діяльності - розподілення та постачання газу, кількість працівників 4. Основні фонди відсутні. Директор та головний бухгалтер в одній особі.

Згідно даних Системи автоматизовані співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України зазначено, що ТОВ "ГП "ПРОМСЕРВІС" включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 565500,00 грн. сплаченого при отриманні товару від контрагента ТОВ "ГАЗТОРГ Україна", які в свою чергу не були задекларовані ТОВ "ГАЗТОРГ Україна".

Апелянт вважає, що оскільки контрагентами позивача не було сплачено до бюджету суми ПДВ, то по даним операціям не виник об'єкт оподаткування, а отже у позивача не було достатніх підстав для врахування у складі податкового кредиту сум ПДВ лише за фактом отримання від недобросовісних контрагентів податкових накладних, а отже -і права на відшкодування податку з бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю підтверджено факт взаємовідносин із контрагентом -ТОВ "ГП "Промсервіс".

Податковим органом під час розгляду справи не було надано жодного доказу того, що операції позивачем не проводились, товар не отримувався. Позивачем же було виконано передбачені законом умови для отримання бюджетного відшкодування, він має всі документальні підтвердження розміру сум податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДПІ в м. Суми у період з 24 червня 2011 року по 29 червня 2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку НВПП "Маранна" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт № 4951/2301/23816885/53 від 29 червня 2011 року.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ в м. Суми прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0/57574 від 19 липня 2011 року, яким НВПП "Маранна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4546 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом -ТОВ "ГП "Промсервіс", є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між 30.12.2009 року НВПП "Маранна" (Покупець) та з ТОВ "ГП Промсервіс"(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) №540/8820, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець покупає та оплачує поставлені обсяги природного газу, на умовах цього договору. Згідно із п.4.1 Договору, технічний прийом-передача газу здійснюється на замірних вузлах та контрольно-вимірювальних приладах Покупця та оформлюються Актом, підписаним Покупцем та газорозподільною організацією, один екземпляр якого передається Продавцеві.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "ГП Промсервіс"продало НВПП "Маранна" товар (природний газ) в обсязі 9584 куб.м. на загальну суму 27275, 76 грн.

Транспортування придбаного у ТОВ "ГП "Промсервіс" природного газу газотранспортною мережею здійснювалось на підставі договорів укладених позивачем з ВАТ "Сумигаз" та Сумське ЛВУМГ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі обсягів природного газу, актом приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 28 лютого 2011 року, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату транспортування природного газу та реєстром.

Вартість придбаного товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ГП "Промсервіс", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень. Дана обставина відповідачем не оскаржується.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не було надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обв"язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Крім того колегія суддів зазначає, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року по справі №2а-1870/4661/11, залишеної без змін ухвалою колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 року, адміністративний позов ТОВ "ГП "Промсервіс" до ДПІ в м. Суми про скасування наказу та визнання дій протиправними було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ в м. Суми № 2877 від 03.06.2011 р. "Про організацію невиїзної документальної перевірки ТОВ "ГП "Промсервіс".

Визнано протиправними дії ДПІ в м. Суми щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "ГП "Промсервіс" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., оформлену актом № 3933/2301/36066710/38 від 06.06.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В зв'язку з чим, посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на висновки проведеної перевірки ТОВ "ГП "Промсервіс", результати якої оформлені актом № 3933/2301/36066710/38 від 06.06.2011 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дії податкового органу щодо проведення невиїзної були визнані протиправними у судовому порядку, та як наслідок висновки перевірки не несуть негативних наслідків як до ТОВ "ГП "Промсервіс", так і до НВПП "Маранна".

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав, та такими що не впливають на висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року по справі № 2а-1870/5363/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 02.04.2012 р.