Постанова № 237672, 02.11.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.06

Справа №АС10/575-06.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді – Малафеєвої І.В.,

секретаря судового засідання – Логоша О.М.,

розглянувши справу

За позовом приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС» м.Конотоп

до відповідача Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

від позивача Хлопяникова І.В. , Дубовик Л.І.

від відповідача Рибець В.Н. (доруч. №9776/9/10 від 04.10.2006р.)

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача №0000562311/2 та №0000572311/2 від 29.08.2006р. , посилаючись на їх неправомірність.

Відповідач проти позову заперечує, ці повідомлення-рішення вважає законними та обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Відповідачем було здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., про що складено акт №115/23-3/30196254/52 ДСК від 25.04.2006р. і прийняті оспорювані повідомлення-рішення. Цими рішеннями позивачу донараховано 16120,01 грн. зобов’язання зі сплати податку на додану вартість ( в т.ч. 10746,66 грн. за основним платежем, 5373,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій ) та 39410 грн. податку на прибуток (28150 грн. основного платежу, 11260 грн. штрафних (фінансових) санкцій)

Так, в квітні 2005 року ПВКФ «ОАС» відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включило до податкового кредиту 22513,33 грн. податку на додану вартість по податковій накладній №20 від 30 березня 2005 року, виписаної ТОВ «Лілея» за попередню оплату сільськогосподарської продукції в розмірі 135080,00 грн.. В липні 2005 року ТОВ «Лілея» частково повернуло попередню оплату ПВКФ «ОАС» в сумі 64480.00 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 10746,67 грн.

Матеріалами перевірок (акт перевірки від 25 квітня 2006 року №115/23-3/30196254/52ДСК) встановлено, що ПВКФ «ОАС» сільськогосподарської продукції від ТОВ «Лілея» на суму сплаченого авансу (135080, грн.) не отримувало.

Внаслідок часткового повернення попередньої оплати (64480,00 грн.) поставка товару не відбулася, а отже відсутній об'єкт оподаткування. Таким чином відповідач вважає, що ПВКФ «ОАС» втрачає право на податковий кредит.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тому суд погоджується з позицією податкового органу щодо порушення позивачем цієї норми і донарахування по податку на додану вартість вважає правомірним.

Що стосується податку на прибуток, актом перевірки від 25.04.2006 року №115/23-3/30196254/52ДСК встановлено, що ПВКФ «ОАС» в порушення вимог п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесло до валових витрат 112566,67 грн. попередньої оплати сплаченої ТОВ «Лілея» - платнику фіксованого сільськогосподарського податку за товар, чим занижено податок на прибуток в сумі 28150,00 гри. в II кварталі 2005 року.

Відповідно до п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати, у тому числі часткової або авансової.

В податковому роз'ясненні, на яке посилається позивач, щодо застосування п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» затвердженого наказом ДПА України від 07.03.2003 року № 107 зазначено, що під фіксованим податком мається на увазі фіксований сільськогосподарський податок, запроваджений Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок"

Головне ж, – відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких втрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, поставка (продаж) товару по даній господарській операції не відбулась, попередня оплата була частково повернута, що свідчить про безпідставність віднесення до валових витрат суми попередньої оплати.

Крім того, позивач зазначає в позові, що при перевірці не враховані збитки минулих періодів в сумі 181,6 тис. грн. Ці обставини ніякого відношення не мають до предмету позову - визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Більш того, у своїх пояснення з цього питання, наданих Конотопській МДПІ 19.07.06р.. директор ПВКФ «ОАС» Овдієнко С.В. зазначає, що «мова йде про збитки минулих періодів в сумі 181,6 тис. грн.., які були не враховані при перевірці, а саме: збитки 2003 року та І півріччя 2004р.». Таким чином, збитки, про які йде мова у позові, не могли бути враховані тому, що відповідно до акту від 25.04.2,006р. №115/23-3/30196254/52ДС перевірявся період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає позовні вимоги неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позву відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

Повний текст постанови складений і підписаний 06.11.2006р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.