Ухвала суду № 23763496, 18.04.2012, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Cправа№1512/3505/2012

УХВАЛА

18.04.2012 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Сушко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3, в якій просив суд визнати дії вказаного старшого державного виконавця по накладенню арешту на належне йому рухоме майно автомобілі КІА CERES державний номер ВН 5130 CA, 1997 року випуску, TOYOTA AVALON державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить скаржнику неправомірними, а постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 30170896 від 10.02.2012 р. другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на автомобілі КІА CERES державний номер ВН 5130 CA, 1997 року випуску, TOYOTA AVALON державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, які належать скаржнику та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить йому скасувати.

Вимоги скарги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 01 листопада 2011 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, відповідно до якого з нього вирішено стягувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн., починаючи з 01 серпня 2011 року і до повноліття сина - 04 липня 2014 року та на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн., починаючи з 01 серпня 2011 року і до повноліття сина 01 червня 2025 року.

На підставі зазначеного рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2011 року були видані виконавчі листи та державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 були відкриті виконавчі провадження згідно постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 30170745 та ВП № 30170896 від 01.12.2011р.

Скаржник також вказує, що аліменти він сплачував належним чином, однак 03 лютого 2012 року від державного виконавця Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 ним було отримано розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого загальна заборгованість по аліментам складає 18 000 грн., з якою скаржник не погодився, про що повідомив державного виконавця.

У скарзі ОСОБА_2 посилається також на те, що при розрахунку заборгованості державним виконавцем Мельниченко A.B. не була взята до уваги розписка ОСОБА_4 від 06.08.2011 року на суму 700 (сімсот) доларів США, що еквівалентно 5 600 грн., так як в розписці відсутнє посилання на те, що це «аліменти».

ОСОБА_2 також вказує, що змінився його сімейний стан, старший син ОСОБА_7 з 01 листопада 2011 року проживає разом із ним, його доходи знизились, а тому він неспроможній сплачувати ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 3 000 гривень щомісяця, у звязку із чим скаржник звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_4 про припинення стягувати аліменти, звільнення від виплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів. Розгляд по цій справі ще триває.

02 березня 2012 року скаржнику стало відомо, що постановою державного виконавця Мельниченко A.B. від 10 лютого 2012 року з метою забезпечення виконання рішення суду, накладено арешт на майно ОСОБА_2, а саме: автомобіль KIA CERES державний номер ВН 5130 CA, 1997 року випуску, та автомобіль НОМЕР_2, 2008 року випуску та оголошена заборона відчуження будь-якого належного боржнику майна в межах суми стягнення.

ОСОБА_2 посилається на положення ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.

Боржник також вказує, що згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 03 лютого 2012 року заборгованість складає 1 місяць з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

Скаржник наполягає на тому, що державний виконавець здійснив накладення арешту на майно без проведення грошової оцінки майна, а вартість двох арештованих автомобілів значно перевищує існуючу заборгованість по аліментам.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник наполягали на задоволенні скарги.

Заінтересована особа ОСОБА_4, її представник, а також субєкт оскарження старший державний виконавець другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 в судове засідання зявились, просили суд відмовити у задоволенні скарги.

Державний виконавець у наданому суду запереченні вказував, що діяв у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для задоволення скарги немає.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення скаржника, заінтересованої особи, їх представників, а також старшого державного виконавця Мельниченко А.В., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 01 листопада 2011 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, відповідно до якого з ОСОБА_2 вирішено стягувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн., починаючи з 01 серпня 2011 року і до повноліття сина - 04 липня 2014 року та на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн., починаючи з 01 серпня 2011 року і до повноліття сина 01 червня 2025 року (а.с. 21).

На підставі зазначеного рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2011 року були видані виконавчі листи та державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 були відкриті виконавчі провадження згідно постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 30170745 та ВП № 30170896 від 01.12.2011р. (а.с. 10, 11).

03.02.2012 року державним виконавцем були складені розрахунки заборгованості по сплаті аліментів, зі змісту яких вбачається, що згідно одного виконавчого документу встановлено заборгованість в розмірі 12000,00 грн. (а.с.14), а відповідно до другого виконавчого документу встановлено заборгованість в розмірі 6000,00 грн. (а.с. 13), тобто загальна сума заборгованості ОСОБА_2 склала 18000,00 грн.

Посилання ОСОБА_2 на положення ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника, а також на те, що його заборгованість складає лише 1 місяць з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, є помилковими, оскільки, державним виконавцем не вчинялись дії щодо звернення стягнення на майно боржника, а лише було накладено арешт з метою забезпечення виконання рішення суду, а, по-друге, зазначена у розрахунку заборгованість у розмірі 12000 грн. за одним лише виконавчим документом, сума стягнення за яким складає 3000 грн. на місяць, свідчить про наявність у ОСОБА_2 заборгованості не за 3, а навіть за 4 місяці (12000 / 3000 = 4).

З метою забезпечення виконання рішення суду після отримання відповіді з управління ДАІ щодо наявності транспортних засобів у боржника, 10.02.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було арештовано автотранспортні засоби належні боржникові, а саме: а саме: автомобіль KIA CERES державний номер ВН 5130 CA, 1997 року випуску, та автомобіль НОМЕР_2, 2008 року випуску та оголошена заборона відчуження будь-якого належного боржнику майна в межах суми стягнення (а.с. 12).

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

В даному випадку арешт на майно боржника було накладено з метою подальшого забезпечення виконання рішення суду, що передбачено ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У скарзі боржник посилається на статті Закону України «Про виконавче провадження», що регулюють порядок звернення стягнення на майно боржника, в тому числі щодо його оцінки.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Судом встановлено, що автотранспортні засоби боржника не вилучались та примусово не реалізовувались, тобто арешт було застосовано державним виконавцем виключно для збереження майна та забезпечення виконання рішення суду в майбутньому, а тому статті Закону України «Про виконавче провадження», що регулюють порядок звернення стягнення на майно боржника не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, в тому числі і щодо залучення субєкта оціночної діяльності до виконавчого провадження на даному етапі виконавчого провадження.

Крім того, положення ч.2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»вказують на те, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Не відповідають дійсності і посилання скаржника на те, що державним виконавцем Мельниченко А.В. накладено арешт на все його майно, адже зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що було оголошено заборону відчуження будь-якого належного боржнику майна в межах суми стягнення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порушення вимог вказаної статті ОСОБА_2 не надав суду рішення суду, що набрало законної сили, яким скаржника звільнено від виплати заборгованості по аліментам та зменшено розмір аліментів.

Судовим розглядом встановлено, що державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а права скаржника жодним чином не було порушено.

Згідно ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При викладених обставинах у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом пяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 19 квітня 2012 року.

Суддя : Петренко В. С.