Рішення № 23763063, 03.05.2012, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 1502/698/2012

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2012 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Борисової С.П., при секретарі Каширній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Одеське РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»»ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі «Одеське РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»»(далі Банк) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором на загальну суму складає 117 793,38 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що 03.07.2008 р. між Банком та відповідачкою ОСОБА_2 (далі Позичальник) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту № 17к-178 (далі ОСОБА_3 договір) про надання Банком відповідачці кредиту в сумі 2 000,00 доларів США на умовах забезпеченості, строковості та платності, шляхом відкриття Карти VISA Classik № 4146 3201 0003 6390, які відповідачка зобовязалася повернути в строк до 31.07.2009 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних відповідно до п.п. 2.1, 3.2, 4.1 ОСОБА_3 договору. Банк свої зобовязання виконав повністю та надав обумовлену суму кредиту, а позичальниця належним чином свої зобовязання не виконала, внаслідок чого станом на 10.01.2012 р. за ОСОБА_3 договором у неї виникла заборгованість перед Банком на загальну суму 14 742,97 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 10.01.201 р. (100 доларів США дорівнює 798,98 грн.) складає 117 793,38 грн., у тому числі, прострочена заборгованість за кредитом та відсоткам 3 419,22 долар США, що за курсом НБУ станом на 10.01.2012р. дорівнює 27 318,88 грн.; пеня 11 323,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.01.2012р. дорівнює 90 474,10 грн.

Представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 17.01.2012р. (а.с. 48) у судове засідання не зявився, заявою (а.с. 47) просив справу розглянути у відсутність представника позивача на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений представником позивача позов не визнала, при цьому вона в судовому засіданні дала пояснення, які співпадають з її письмовими запереченнями, наданими на позов (а.с. 54 57), в яких вона посилаючись на норми ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», вказувала на необґрунтованість вимоги позивача про стягнення х неї пені в заявленому позові та можливість її зменшення судом на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, тому просила суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з неї пені.

Суд, заслухавши позивачку, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з п/п. 2.1. п. 1. ОСОБА_3 договору від 03.07.2008 р. (а.с. 5 6), укладеного між Банком (далі Кредитор), з однієї сторони, та ОСОБА_2 (далі Позичальник), з іншої сторони, Кредитор відкриває на картковий рахунок Позичальника, на якому враховуються операції, здійснені з використанням карти VISA Classik № 4146 3201 0003 6390 на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності поновлювальну кредитну лінію з розміром ліміту овердрафту в сумі 2 000,00 доларів США, з виплатою відсотків за використання кредитними ресурсами в розмірі процентної ставки 15% річних, а Позичальник зобовязується повністю повернути отримані в рахунок поновлювальної кредитної лінії кредитні ресурси в строк до 31.07.2009 року на сплатити відсотки за користування кредитними ресурсами в розмірі, порядку та строки, встановлені ОСОБА_3 договором.

Зобовязання щодо повернення отриманих кредитних коштів, а також строк їх повернення встановлені п.п. 3.2. ОСОБА_3 договору. Цим же підпунктом передбачено, що при відсутності позитивного залишку коштів по картрахунку Позичальника в достатньому для сплати заборгованості 31.07.2009р., Позичальник зобовязується внести суму заборгованості за ОСОБА_3 договором і відсотки за їх використання готівкою до каси Банку. Позичальник зобовязується щомісячно, протягом місяця, наступного за поточним (починаючи з першого числа наступного місяця проізводити погашення розміру позикової заборгованості (суми виданих кредитних ресурсів)), яка виникла на поточну дату нарахування відсотків; щомісячно, в строк до 30 числа поточного місяця, зявлятись до Банку та отримувати витяг Позичальника з зазначеною в нього сумою зменшення заборгованості, яка підлягає сплати Позичальником; зменшення заборгованості має бути зменшено Позичальником шляхом внесення на картрахунок Позичальника грошових коштів або готівки в касу Банку; у випадку невиконання Позичальником зобовязання по зменшенню позикової заборгованості, настають наслідки, передбачені п.п.3.4., 3.5., 3.6., 7.1. ОСОБА_3 договору (п/п 3.2.1. ОСОБА_3 договору)

У відповідності до п.п. 7.1. ОСОБА_3 договору за прострочку повернення кредитних ресурсів або уплати відсотків, Позичальник сплачує Банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.п.3.2., 3.2.1., 4.3., 4.4. ОСОБА_3 договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених ОСОБА_3 договором її сплата не звільняє Позичальника від обовязку сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та у пунктах 3 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Отже Банком правомірно був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених ОСОБА_3 договором, однак, відповідачка ОСОБА_2 всупереч вимогам чинного законодавства та умов ОСОБА_3 договору належним чином свої зобовязання по поверненню кредиту не виконала та не здійснила повернення кредиту у повному обсязі у встановлені ОСОБА_3 договором строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначив представник Банку в позовній заяві та вони не спростовані та не заперечувались відповідачкою.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Згідно норми ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Судом встановлено, що відповідачка у справі в порушення зазначених норм закону та умов ОСОБА_3 договору, зобов'язання за вказаним договором кредиту належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість перед кредитором в зазначеному вище розмірі і ця сума підлягає примусовому стягненню з відповідачки на користь позивача.

Крім того, сторонами у наявній справі розмір неустойки (пені) був визначений ОСОБА_3 договором у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, що відповідає положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України і ця пеня нараховувалася Кредитором у звязку з порушенням Позичальником умов ОСОБА_3 договору щодо вчасного погашення заборгованості за кредитом.

Для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості про неї сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому не можна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р., яким визначено граничний розмір саме договірної неустойки, на норми якого посилалася позивачка у своїх запереченнях на позов, згідно преамбулі якого, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а не фізичні особи, якою є позивачка у справі.

Також до правовідносин, які виникли між сторонами у наявній справі не може бути застосована норма ч. 6 ст. 231 ГК України, оскільки відповідно до ст. 1 ЦК України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом, а відповідно до ст. 1 ГК України цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і встановлений строк відповідно до умов договору та вимогою закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідачка ОСОБА_2 не спростувала зміст укладеного з позивачем ОСОБА_3 договору, не довела ті обставини, що вона не була ознайомлена з умовами договору, вона підписала лише останню сторінку договору та до неї не було доведено банком про відповідальність, яку вона буде нести за невиконання взятого на себе зобовязання, у звязку з чим не виконала вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, у звязку з чим його доводи, викладені в письмовій заяві не беруться судом взяті до уваги.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 має нести відповідальність за порушення свого обовязку по поверненню кредиту, по сплаті відсотків за користування кредитом, а також по сплаті інших штрафних санкцій, передбачених вищезазначеним ОСОБА_3 договором.

Згідно розрахункам, наданим представником позивача, які перевірені судом, загальна сума заборгованості перед Банком за ОСОБА_3 договором станом на 10.01.2012р. становить 14 742,97 доларів США, що, як зазначив представник позивача, в еквіваленті за курсом НБУ станом на 10.01.2012р. (100 доларів США дорівнюють 7,98 грн.) складає 117 793,38 грн., у тому числі, заборгованість за кредитом 3 419,22 долар США, що за курсом НБУ станом на 10.01.2012р. дорівнює 27 318,88 грн.; пеня за невиконання зобовязання 11 323,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.01.2012р. дорівнює 90 474,50, яка нарахована у відповідності до п.п. 7.1. ОСОБА_3 договору.

Судом не встановлено, що боржниця ОСОБА_2 не виконала зобовязання в повному обсязі по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом внаслідок випадку або непереборної сили, тому вона має сплатити пеню по кредиту.

Частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє суду зменшити розмір пені за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Аналізуючи ситуацію, яка сталася між сторонами у наявній справі, суд враховує обставини, які стосуються ступеню виконання зобов'язання ОСОБА_2 та причини невиконання зобовязання. Судом також враховується значне прострочення виконання зобов'язання, а також той факт, що відповідачка ОСОБА_2 не вжила жодного заходу щодо добровільного усунення порушення та його наслідків, зокрема погашення заборгованості за ОСОБА_3 договором, а вдалася лише до оспорювання розміру нарахованої пені та вказання на ті обставини, що її не було ознайомлено з умовами ОСОБА_3 договору та відповідальністю за невиконання цих умов, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачка ОСОБА_2 заявляючи в запереченнях на позов про необхідність відмови у задоволенні позову в частині стягнення з неї на користь Банку пені, яка нарахована за невиконання ОСОБА_2 взятого на себе зобовязання, вона не навела жодної переконливої обставини, яка мала бути підтверджена відповідними належними доказами і дала б суду підстави для прийняття саме такого рішення в частині стягнення з відповідачки пені. Суд вважає, що не заслуговують на увагу і не можуть вплинути на рішення суду лише посилання відповідачки на норму ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки у випадку заявлення клопотання про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, обовязок доводити наявність підстав для зменшення неустойки, покладається саме на сторону, що звертається з таким клопотанням, але відповідачка цей обовязок не виконала не надала суду доказів наявності підстав для задоволення її клопотання.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову Банку про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за кредитом на загальну суму 14 742,97 доларів США.

У абз. 2 п. 14 постанови від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі»Пленум Верховного Суду України розяснив, що у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземні валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Крім того, згідно розяснень, Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 12 Постанови від 30 березня 2012 року N 5 у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Відповідно до повідомлення Національного банку України від 25.04.2012 р. на день ухвалення рішення Національним банком України встановлений такий офіційний курс гривні до долара США: 100 доларів США дорівнюють 798,77 гривням.

Отже, приймаючи до уваги заявлені Банком позовні вимоги в іноземній валюті (в доларах США), а також офіційний курс долара США до української гривні на день ухвалення рішення, з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за кредитом на загальну суму 14 742,97 доларів США, що еквівалентно 117 762,42 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги представника позивача щодо відшкодування судових витрат також підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені квитанціями.

Керуючись ст. 99 Конституції, ст. ст. 192, 524, 525, 533, 549, 550, 553, 554, 1046, 1048 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 р. №2121-III, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93, ст. ст. 10, 11, 57 60, 88, 209, 212, 214 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Одеське РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»»ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Одеське РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»»(м. Одеса, вул. Армійська, 18/Б, п/р 35196010001980 у філії «Одеське РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»», МФО 328823, код ЄДРПОУ 21017660) заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 117 762,42 грн. (еквівалент за курсом НБУ станом на 25.04.2012 р., виходячи з розрахунку 798,77 грн. за 100 доларів США, складає 14 742,97 доларів США), а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 177,93 грн., а всього стягнути 118 940,35 грн. (сто вісімнадцять тисяч девятсот сорок гривень 35 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ

Арцизького районного суду