Рішення № 23761442, 10.04.2012, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 1116/582/12 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Старенченко Олена Василівна

при секретарі: Саванюк Т.Ю.

адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення збитків завданих злочином, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулися з позовом до відповідачки про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що в період з 16 вересня 2010 року по 02 лютого 2011 року та 17 лютого по 22 травня 2011 року ОСОБА_4 працюючи продавцем в продуктовому магазині Корона, який належить позивачам по справі та розташований в с.Рівне Новоураїнського району, незаконно, безоплатно вилучила та витратила на користь третіх осіб чужого майна на загальну суму 20256,75 грн., чим заподіяла потерпілим матеріальних збитків, що підтверджено актами ревізії за названі періоди.

Позивачі також вважають, що фактом скоєння злочину відповідачка заподіяла їм моральну шкоду, яка полягає в перенесенні позивачами тривалих душевних страждань що були повязанні з фактом протиправного привласнення та розтратою майна позивачів, яке було ввірене відповідачці. Виходячи з кратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законодавцем на момент подачі позову до суду позивач ОСОБА_3 оцінює розмір грошового відшкодування завданої йому моральної немайнової шкоди фактом вчинення злочину в сумі 3000 грн. Позивач ОСОБА_2 оцінює розмір грошового відшкодування завданої їй моральної немайнової шкоди фактом вчинення злочину в сумі 2500 грн.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та додав що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, данні обставини не потребують доказування, оскільки при розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.191 КК України вона повністю визнала свою вину.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі і суду пояснила, що дійсно працювала продавцем в продуктовому магазині Корона, на підставі трудового договору від 08 грудня 2010 року, який належить позивачам по даній справі. Даних грошей вона не брала і визнала вину лише для того щоб до неї застосували ЗУ Про амністію.

Заслухавши пояснення представника позивачів, відповідачки та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено наступні обставини.

Згідно постанови Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області в кримінальній справі № 1-229/2011 від 06 грудня 2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнена від кримінальної відповідальності по ч.1 ст.191 КК України в силу п. в ст.1 Закону України Про амністію від 08 липня 2011 року, з закриттям кримінальної справи (а.с.8). Дана постанова суду ніким з учасників не оскаржувалася та на момент предявлення позову набрала законної сили. Отже фактично ОСОБА_4 повністю визнала свою вину, що також підтверджується особистою заявою про згоду на застосування Закону України «Про амністію», яку оглянуто судом в матеріалах кримінальної справи № 1-229/2011 р.

Згідно статті 9 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні» особи на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом. Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду. У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, відповідачка, даючи згоду на застосування амністії, визнавала себе винною на час її застосування та відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про застосування амністії в Україні» не звільняє її від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, у зв»язку з розтратою майна позивачів.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачі вважають, що фактом скоєння злочину відповідачка заподіяла їм моральну шкоду, яка полягає в перенесенні позивачами тривалих душевних страждань що були повязанні з фактом протиправного привласнення та розтратою майна позивачів, яке було ввірене відповідачці та перебувало у її оперативному віданні, але ні в судовому засіданні ні в письмових матеріалах справи не було надано доказів, які б підтвердили тривалі душевні страждання позивачів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про стягнення моральної (немайнової) шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд вважає за можливе задовольнити вимоги щодо відшкодування потерпілим витрат на правову допомогу в сумі 500 грн., кожному, які підтверджені документально відповідними прибутковими квитанціями.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований частково і підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню судові витрати від сплати яких позивачі звільнені на підставі п.6 ч.1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року Про судовий збір, в розмірі 212,57 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, Постановою ПВСУ №3 від 31.03.2008 року, Постановою ПВСУ №4 від 31.03.1995 року, ст.ст. 3, 10, 61, 88, 119, 120, 208-209 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 13112 (тринадцять тисяч сто дванадцять) грн., 93 коп., відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 500 (п»ятсот) грн., витрат понесених на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 7143 (сім тисяч сто сорок три) грн., 80 коп., відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 500 (п»ятсот) грн., витрат понесених на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованості.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 57 коп., - отримувач коштів УДК у Новоукраїнському районі, код ЄДРПОУ суду 2896974, код отримувача 23680948, МФО - 823016, рахунок отримувача - 31219206700322, код класифікації доходів бюджету - 22030001, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: О. В. Старенченко