Рішення № 23756350, 11.04.2012, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Номер провадження 2/0828/173/2012

Справа № 0828/793/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"11" квітня 2012 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого судді - Нестеренко Т.В.,

при секретарі - Пономаренко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, мотивуючи це тим, що рішенням Якимівського районного суду в Запорізькій області ОСОБА_4 визнаний винним у здійсненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України. Вирок суду №1-17/2010 року від 23.06.2010 року. Судом встановлено, що ОСОБА_4, зареєстрований 21.12.2007 року Баришевською райдержадміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності - приватна особа, про що видане свідоцтво з номером запису про державну реєстрацію 2 327 000 0000 001159.ОСОБА_4, як суб'єкт підприємницької діяльності займався наданням послуг з будівництва в АДРЕСА_1 та достовірно знаючи про те, що відповідно до вимог ст.ст.24, 24-1 КЗпП України, при використанні найманої праці він повинен укласти в письмовій формі трудовий договір з найманим їм працівником і зареєструвати зазначений договір у державній службі зайнятості в 7-денний строк з моменту фактичного допуску особи до роботи. З 01.07.08 по 25-27.10.08 ОСОБА_4, будучи посадовою особою - приватним підприємцем і маючи організаційно-розпорядницькі функції, діючи навмисно, усно домовився про працевлаштування й допустив до роботи в зазначений період ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2. У встановлений законом строк ОСОБА_4 із зазначеними працівниками трудові відносини належним чином не оформив та у період з 01.07.08 по 25-27.10.08 використав їхню найману працю, що є грубим порушенням вимог ст.ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України та спричинило істотне порушення трудових і конституційних прав громадян на захист і піклування з боку держави, а саме: права на працю, права на включення проробленого часу у виробничий стаж працівника, права на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів. Заробітну плату приватний підприємець ОСОБА_4 виплачував зазначеним особам готівкою, ніяких відміток у документах про одержання заробітної плати ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не ставили, тобто заробітну плату одержували «у конверті». Згідно ч.4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи. Тобто вважається, що трудові договори ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали з ОСОБА_4 з 01 липня 2008 року, тому що з даної дати вони приступили до роботи та припинені були трудові договори 27 жовтня 2008 року. За домовленістю з ОСОБА_4 виплата заробітної плати повинна була провадитися по фактичному виконанню роботи. У відповідності із чинним законодавством ОСОБА_4 суму в розмірі 10 300,00 гривень за виконану роботу не виплатив ОСОБА_1, суму в розмірі 10 300,00 гривень за виконану роботу не виплатив ОСОБА_2 та суму в розмірі 10 300,00 гривень за виконану роботу не виплатив ОСОБА_3, чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП України. Усього за виконану роботу ОСОБА_1 було виплачено 4 000 грн. і заборгованість у цей час становить 10 300 гривень, за виконану роботу ОСОБА_2 було виплачено 4000 гривень та заборгованість у цей час становить 10 300 гривень, за виконану роботу ОСОБА_3 було виплачено 4000 гривень та заборгованість у цей час становить 10 300 гривень. Усього ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 працювали 85 днів (без вихідних 34 дня), тобто середньоденний заробіток склав 168 гривень 23 копійок. Затримка з розрахунку становить із 27 жовтня 2008 року по 27 лютого 2012 року - 870 днів. Тобто станом на 27 лютого 2012 року ОСОБА_4 повинен виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 146 360,10 гривень, ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 146 360,10 гривень і ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 146 360,10 гривень. Також протиправними діями ОСОБА_4 була заподіяна моральна шкода який ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 оцінюють у розмірі 10 000 гривень на кожного, що відповідає вимогам ст. 237-1 КЗпП України де сказано, що відшкодування власником і чи вповноваженим їм органом моральної шкоди працівникові провадиться у випадку, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином позивачі просять стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 10 300 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 10 300 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату в розмірі 10 300 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 146 360,10 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 146 360,10 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 146 360,10 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень.

В судове засідання представник позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_8 надав письмову заяву, в якій просить розглянути дану справу за його відсутністю. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти винесення заочного рішення в разі необхідності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки про одержання судової повістки, долучені до матеріалів справи, причини неявки суду не повідомив. Відповідач надав письмову заяву та копії документів - резолютивну частину вироку Якимівського районного суду від 23.06.2010 року та копії квитанцій про сплату штрафу в дохід держави. В заяві відповідач ОСОБА_4 також зазначив, що згідно рішення суду штраф він виплатив. Питання про стягнення заробітної плати ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 суд залишив без розгляду. Адвокат потерпілих ОСОБА_8 під час суду претензій до нього не мав. Апеляційна скарга не була подана. Тому він повторює ще раз, що він не був замовником будівництва та фінансові питання з приводу боргу повинен вирішувати хазяїн домоволодіння ОСОБА_9, так як ніяких коштів на покриття боргів він не виплачував. Винним в заборгованості по заробітній платі себе не вважає і не бачить своєї вини це визнавати. Заяви про розгляд справи без його участі відповідачем ОСОБА_4 до суду не надано.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, прийшов до наступного, що вимоги, зазначені в позовній заяві законні та обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню. Небажання відповідача надавати докази по справі, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, а саме: копіями паспортів позивачів; копіями трудових книжок позивачів; копією вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 23.06.2010 року відносно ОСОБА_4; копією розрахунку виконаних робіт ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Судом встановлено, що відповідно вироку Якимівського районного суду від 23.06.2010 року, відповідач ОСОБА_4 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 чт. 172 КК України та йому призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850 гривень (а.с.13-17). Зазначений вирок не оскаржував ся в апеляційній інстанції та набрав законної сили 09.07.2010 року (а.с.17). Відповідно до копії квитанцій про сплату штрафу в дохід держави (а.с.35, 37), відповідачем ОСОБА_4 зазначений штраф сплачено добровільно. Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення та є обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 23.06.2010 року ухваленого відносно ОСОБА_4, з 01.07.08 по 25-27.10.08 року ОСОБА_4, будучи посадовою особою - приватним підприємцем і маючи організаційно-розпорядницькі функції, діючи навмисно, усно домовився про працевлаштування й допустив до роботи в зазначений період ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2. У встановлений законом строк ОСОБА_4 із зазначеними працівниками трудові відносини належним чином не оформив та у період з 01.07.08 по 25-27.10.08 року використав їхню найману працю. Згідно ч.4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи. Тому вимоги про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати в розмірі 10300,00 (десять тисяч триста) гривень кожному з позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, підтверджуються наданими позивачами розрахунками виконаних робіт (а.с.18) та підлягають задоволенню. У відповідності зі ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У відповідності зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Щодо вимог позивачів про стягнення з відповідача на користь позивачів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав. Як вбачається з позову та наданих до нього доказів, фактичного звільнення позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не проводилося. А факт використання їх найманої праці у період з 01.07.08 по 25-27.10.08 року без оформлення належним чином відповідачем із зазначеними працівниками, позивачами по справі, трудових відносин встановлений вироком Якимівського районного суду від 23.06.2010 року, де відповідач ОСОБА_4 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 чт. 172 КК України. Зазначеним вироком не встановлено розміри належних до сплати працівникам, позивачам по справі, сумм, які відповідач повинен був сплатити, як заробітну плату та відшкодування за її затримку. Також слід зазначити, що позивачами не надано письмових доказів про пред'явлення ними вимоги про розрахунок до відповідача. В ході розгляду зазначеної кримінальної справи у відношенні відповідача ОСОБА_4, за клопотанням представника потерпілих, ОСОБА_8, цивільні позови про стягнення заробітної плати, затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, з невідомих причин залишені без розгляду.

Щодо вимог позивачів про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень кожному з позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як нічим не підтверджуються. Слід зазначити, що вирок, ухвалений у відношенні ОСОБА_4, відповідача по зазначеній справі, набрав законної сили ще 09.07.2010 року, а з позовом до суду вони звернулися тільки 05.03.2012 року та в поданій до суду позовній заяві не міститься посилання на те, у чому саме позивачам завдано моральну шкоду, якими доказами це підтверджується, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 24,115,116,117,237-1 КЗпП України, та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212, 224, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 10 300,00 ( десять тисяч триста) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 10 300,00 (десять тисяч триста) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату в розмірі 10 300,00 (десять тисяч триста) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, судовий збір на користь держави у розмірі 309,00 (триста дев»ять) гривень (РЕКВІЗИТИ РАХУНКУ: отримувач коштів - Держбюджет Якимівського району, код ЄДРПОУ - 34676885; МФО банка - 813015; Код ЄДРПОУ суду - 37429279; УДК у Якимівському районі ГУДКУ у Запорізькій області; розрахунковий рахунок - 31212206700016; код класифікації доходів бюджету - 22030001).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:Т. В. Нестеренко