Постанова № 23753820, 26.03.2012, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 1319/2373/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В. при секретарі Петришак Н.І., з участю прокурора Леськіва А., захисника скаржника ОСОБА_1, скаржника ОСОБА_2, розглянувши в залі суду у м.Львові скаргу ОСОБА_2 на постанови від 25 червня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно останнього за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, та від 14 лютого 2012 року про порушення кримінальної справи відносно нього за ст.ст.366 ч.2, 358 ч.4 КК України, -

в с т а н о в и в :

скаржник, який є директором ЗАТ «Агенство економічної безпеки», звернувся до суду зі скаргою на постанови від 25 червня 2011 року про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, та від 14 лютого 2012 року про порушення кримінальної справи за ст.ст.366 ч.2, 358 ч.4 КК України. В її обґрунтування покликається на те, що оскаржувані постанови винесена без законних приводів та підстав на її порушення, т.я на момент винесення такої були відсутні будь-які дані, які б могли вказувати на вчинення злочинів. До винесення оскаржуваної постанови від 25.06.11. про порушення кримінальної справи в розпорядженні слідчого не було жодних даних про ухилення ним від сплати податків. Інша ж постанова від 14.02.12. базується на тій же самій інформації, що і від 25.06.11. Уся позиція слідчого побудована на його ж припущеннях та є передчасною. Акт та податкове повідомлення-рішення, на які останній покликається, є предметом розгляду Львівського окружного адміністративного суду, а відтак сума зобов*язання є неузгодженою. Крім того жоден із укладених договорів не був визнаний у встановленому законом порядку недійсним. Таким чином вважає, що оскаржувані постанови не містять достатніх даних про ознаки вказаного у постановах злочинів, а тому, з уточненням, просить скасувати оскаржувані постанови про порушення кримінальних справ.

У судовому засіданні захисник скаржника та сам скаржник скаргу з уточненням підтримали, з мотивів, викладених у ній, додавши, що наявні ж інші документи доводять, що товариств0 здійснювало операції з різними суб'єктами, відсутні рішення судів про визнання договорів недійсними чи нікчемними.

Слідчий подану скаргу з її уточненням заперечив, мотивуючи, що винесені постанови були законні.

Прокурор вважає дану скаргу з уточненням безпідставною та в її задоволенні просить відмовити, так як на момент винесення постанов були усі підстави для порушення кримінальних справ, з мотивів, наведених у них слідчим.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали, що слугували підставою для кримінальних справ, щодо приводів і підстав винесення 25червня 2011 року та 14 лютого 2012 року постанов про порушення кримінальних справ, суд приходить до висновку, що скарга з уточненням підлягає до задоволення з наступних підстав.

25 червня 2011 року ст. слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській обалтсі Колосівським Р.М., як повноваженою на те особою, була винесена постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

Ним же, як повноважною особою, 14 лютого 2012 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ст.ст.366 ч.2, 358 ч.4 КК України.

Відповідно до ст.236-7 КПК України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності. Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи. Суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства. Оскаржувані постанови про порушення кримінальних справ порушують права та інтереси ОСОБА_2, як особи, персонально відносно якої такі і порушені.

Відповідно до ст.94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину; а підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

З оскаржуваних постанов вбачається, що приводом для порушення кримінальних справи було безпосереднє виявлення слідчим ознак складів злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2, 358 ч.4 КК України.

Підставами для порушення кримінальних справ були достатні дані, які містяться в матеріалах перевірки: акті № 2348/23-2/20852449 від 16.09.10. про результати планової виїзної перевірки ЗАТ «АЕБ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07. по 31.03.10.; повідомлення № 01-7/272 від 16.07.10., № 13622/10/28-34/2334 від 16.06.10.; інформаціях; показаннях свідків; висновках експертів від 24.06.10. та 26.04.11.; в деклараціях про податок на прибуток та про податок на додану вартість; в первинних фінансово-господарських документах, документах бухгалтерської та податкової звітності та інших документах, що вказують на наявність у діях ОСОБА_2 ознак злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2, 358 ч.4 КК України.

Відповідно до ст.98 КПК України при наявності приводів та підстав, зазначених у ст.94 КПК України слідчий зобов*язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, а якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи. Відповідно до ч.2 ст.94 КПК України кримінальна справа може бути порушена лише у тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальні справи, суд приходить до переконання, що у ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у Львівській області Колосівського Р.М. станом на 25.06.11. та 14.02.12. не було достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2, 358 ч.4 КК України, з наступних мотивів.

Відповідно ст.236-8 КПК України суд під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи перевіряє наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи та законність джерел отримання даних, що стали підставою для прийняття правоохоронними органами такого рішення.

Згідно з ч.1 ст.94 КПК України одним із приводів для порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

В силу п.8 постанови Пленуму ВС України «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого,прокурора про порушення кримінальної справи»№ 6 від 04.06.10. підставою для порушення кримінальної справи згідно з частиною 2 ст.94 КПК України є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об*єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.

При цьому підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, яке не містять інформації про злочин.

Статтею 212 КК України передбачено відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів.

Зазначене свідчить про те, що ухилення від сплати податків (злочин, передбачений ст.212 КК України) є злочином із матеріальним складом, тобто таким, для кваліфікації та встановлення ознак якого необхідним є встановлення суспільно-небезпечних наслідків, а саме -фактичного ненадходження до бюджетів коштів у відповідних розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). Вказаний злочин вважається закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, що передбачені законодавством з питань оподаткування, тобто з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, безпосередньо зумовлений ухиленням від його сплати.

Водночас Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру і підстави стягнення податкової заборгованості і оскарження дій органів стягнення.

Судом були перевірені вказані документи в межах наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи та законності джерел отримання цих даних.

За змістом ст.94 КПК України безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, як одного із приводів для порушення кримінальної справи, передбачає наявність конкретних фактів вчинення злочину в документах, які були в розпорядженні слідчого.

Вказаний вище акт перевірки не містить у собі обов'язкових для виконання рішень органів державного контролю, не має обов'язкового характеру та за своєю природою не породжує, не змінює та не припиняє прав і обов'язків.

Як пояснив захисник скаржника, наявний в матеріалах акт, на основі якого фактично і порушено кримінальні справи, не є документом, що нараховує чи донараховує податкове зобов'язання чи породжує обов`язок сплати податку для підприємства. Також не можуть містити даних для порушення кримінальної справи і решта документів, на які покликається слідчий при прийнятті ним оскаржуваних постанов.

Слід звернути увагу на те, що вказані документи: акт і повідомлення, є предметом розгляду Львівського окружного адміністративного суду, з урахуванням чого порушення податкового законодавства не може вважатися достовірно встановленим фактом, а відтак наявне свідчить про передчасність винесених слідчим постанов про порушення кримінальної справи, зокрема остання з них базується на підставах першої.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.03. фактичні дані на підтвердження розміру отриманого доходу від вчинення діянь, передбачених ст.ст.202, ч.2 ст.203 КК можуть установлюватись як висновком експерта, так і за допомогою актів документальної перевірки виконання податкового законодавства та ревізії фінансово-господарської діяльності з урахуванням витрат, безпосередньо пов*язаних з отриманням такого доходу, а в разі потреби -із застосуванням непрямих методів згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Оскільки акт перевірки, на який покликається прокурор, як на підставу порушення кримінальної справи оскаржуються скаржником, то винесення постанови про порушення кримінальної справи до вирішення зазначеної скарги Львівським окружним адміністративним судом є передчасним.

За наведених вище обставин, перелічені слідчим інші документи не можуть прийматись до уваги, оскільки самі по собі не вказують на наявність в діях скаржника ознак злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2, 358 ч.4 КК України, і як наслідок не є достатніми для порушення кримінальних справ.

Тому твердження слідчого у постановах про наявність підстав для порушення кримінальної справи за відсутності таких даних, які вказують на наявність ознак злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2, 358 ч.4 КК України, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, без вдавання до аналізу і оцінки доказів, що вирішуються судом при розгляді справи по суті, постанова ст. слідчого з ОВС Колосівського Р.М. від 25 червня 2011 року про порушення кримінальної справи за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, та від 14 лютого 2012 року про порушення кримінальної справи відносно скаржника за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2, 358 ч.4 КК України, з врахуванням перевірки наявності приводів і підстав для винесення зазначених постанов, законності джерел отримання даних, які стали підставою для їх винесення, прийняті за відсутності наявності законних приводів та достатніх підстав для порушення кримінальних справ, у зв*язку із чим у суду наявні підстави для їх скасування.

Керуючись ст.ст.94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, рішенням Конституційного Суду України від 30.06.09., постановою Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обо*язкових платежів" № 15 від 08.10.04. та постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи»№ 6 від 04.06.10., -

п о с т а н о в и в :

скаргу з уточненням задоволити.

Постанови від 25 червня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, та від 14 лютого 2012 року - за ст.ст.366 ч.2, 358 ч.4 КК України, с к а с у в а т и.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом 7 діб з дня її винесення.

Суддя О.В.Тімченко

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.