Рішення № 23750884, 19.04.2012, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1111/2225/12

2/1111/800/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2012 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі: Фришко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічному позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійним додаткової угоди № 2 від 05.12.2008 року і кредитного договору № 47/2007/СІ від 10.04.2007 року,-

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свій позов тим, що 10.04.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 47/2007/СІ та 14.09.2007 року, 20,06.2007 року, 05.12.2008 року, 19.02.2009 року, 01.04.2009 року, 02.04.2009 року, 05.08.2009 року додаткові договори до нього.

Відповідно до п.п. 1.1-1.4 даного договору та з урахуванням додаткових угод про внесення змін до кредитного договору від 14.09.2007 року та від 05.12.2008 року позивач надав відповідачці кредит на споживчі потреби в розмірі 14 000,00 доларів США за плату в розмірі 17 відсотків річних терміном до 10.12.2015 року.

Відповідно до умов кредитного договору та графіку погашення заборгованості по кредиту і відсотків, наведеному в додатку № 1 до нього, відповідачка зобов»язалась щомісячно в дату зазначену у графіку поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням у сумі не менше суми чергового погашення відповідної частини кредиту, встановленої у графіку та суми нарахованих відсотків відповідно до п.2.4 цього договору, а з 05.08.2009 року поповнювати балансовий рахунок № НОМЕР_2 (п.2.5.1 кредитного договору).

Позивачем повністю виконані взяті на себе зобов»язання, передбачені даним договором. В порушення умов договору відповідачка від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється. В зв'язку з чим, станом на 29.02.2012 року заборгованість відповідачки перед банком складає 122 127,44 грн. в перерахунку на національну одиницю України (за курсом НБУ 7,9898 станом на 23.01.2012 року) із них: сума загальної заборгованості по кредиту - 88 377,97 грн.; сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 27 523,75 грн.; пені/штрафу за несвоєчасне погашення кредиту (п.4.5 договору) - 6 225,72 грн.

08.02.2012 року відповідачка, листом-вимогою, була попереджена про дострокове виконання своїх зобов»язань, але на даний час відповідачка умови договору не виконує, тому, посилаючись на норми діючого законодавства, просив задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просила позов задовольнити і стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості і судові витрати по справі.

Представники відповідачки в судовому засіданні позов не визнали та подали суду зустрічну позовну заяву про визнання недійним додаткової угоди № 2 від 05.12.2008 року і кредитного договору № 47/2007/СІ від 10.04.2007 року мотивуючи її тим, що дійсно 10.04.2007 року між позивачем та нею був укладений кредитний договір № 47/2007/СІ та додаткові договори до нього.

Однак, додаткова угода № 2 від 05.12.2008 року була укладена до договору № 47/2007/СІ від 06.04.2007 року, якого фактично не існує, оскільки договір укладено 10.04.2007 року.

Також є дуже багато розбіжностей і змін у всіх угодах, що стосуються основного договору, а саме: всіх додаткові договори мають бути нотаріально посвідчені, банком дана вимога не виконана.

Крім того, дана додаткова угода була фактично підписана в січні 2009 року і підвищення відсоткової ставки за даною угодою є незаконним.

В жовтні 2008 року вона поховала свою матір і знаходилась в дуже тяжкою обставиною, а право чин вчинений під впливом тяжкої обставини може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, єдиним засобом платежу на території України є грошова одиниця - гривня, надання та отримання кредитів в іноземній валюті законодавством не встановлені. Відповідно до декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» для надання та отримання кредиту в іноземній валюті потрібні ліцензії, вона та банк такої ліцензії не мають.

Посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві, просить суд визнати недійними додаткову угоду № 2 від 05.12.2008 року та кредитний договір № 47/2007/СІ від 10.04.2007 року

Представник позивача по первісному позову вимоги зустрічної позовної заяви не визнала в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.04.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 47/2007/СІ та 14.09.2007 року, 20,06.2007 року, 05.12.2008 року, 19.02.2009 року, 01.04.2009 року, 02.04.2009 року, 05.08.2009 року додаткові договори до нього.

Відповідно до умов даного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 10 000 доларів США зі сплатою відсотків 13% річних, терміном повернення 10.12.2015 року.

14.09.2007 року додатковою угодою про внесення змін до кредитного договору сума кредиту збільшена до 14 000,00 доларів США.

Додатковою угодою № 2 від 05.12.2008 року підвищена відсоткова ставка по кредиту до 17% річних. Дана додаткова угода була укладена до договору № 47/2007/СІ від 06.04.2007 року, графік платежів (додаток № 1, який є невід»ємною частиною договору визначає кредитний договір № 47/2007/СІ від 10.04.2007 року).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позичкодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт отримання відповідачкою зазначених коштів не оспорюється в судовому засіданні представниками відповідачки.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 47/2007/СІ від 10.004.2007 року станом на 29.02.2012 року заборгованість відповідачки перед банком складає 122 127,44 грн. в перерахунку на національну одиницю України (за курсом НБУ 7,9898 станом на 23.01.2012 року) із них: сума загальної заборгованості по кредиту - 88 377,97 грн.; сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 27 523,75 грн.; пені/штрафу за несвоєчасне погашення кредиту - 6 225,72 грн.

Пунктом 4.5 даного договору передбачена відповідальність позичальника-відповідачки за порушення строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, комісій та інших платежів, передбачених договором. За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату відсотків, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 20 відсотків від суми неповерненого кредиту та/або несплачених відсотків.

Ст. 611 ЦК України передбачає, що в разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені Договором або Законом.

Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг, а також відсотки.

Відповідно до умов кредитного договору та графіку погашення заборгованості по кредиту і відсотків, наведеному в додатку № 1 до нього, відповідачка зобов»язалась щомісячно в дату зазначену у графіку поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням у сумі не менше суми чергового погашення відповідної частини кредиту, встановленої у графіку та суми нарахованих відсотків відповідно до п.2.4 цього договору, а з 05.08.2009 року поповнювати балансовий рахунок № НОМЕР_2 (п.2.5.1 кредитного договору).

Остання оплата за кредитом була здійснена відповідачкою в березні 2009 року, а по відсоткам в листопаді 2010 року.

Судом встановлено, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов'язання, а тому позивач має право вимагати від боржника дострокового погашення боргу, що відповідає п.п. 3.2.4 та 5.2 кредитного договору, відповідно до яких у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором та/або договором застави, позивач має право вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Позивачем 08.02.2012 відповідачка, листом-вимогою, була попереджена про дострокове виконання своїх зобов»язань.

За ст. ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та ц порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок.

Таким чином, суд встановив, що позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" доведений в судовому засіданні, вимоги базуються на нормах чинного законодавства і він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стягненню з відповідачки підлягають і судові витрати, понесені позивачем при розгляді даної справи, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 221,27 грн.

Вимоги зустрічної позовної заяви не знайшли свого підтвердження в суді.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України та згідно роз»яснень Пленуму Верховного Суду України п.7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинен мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що договір укладається в письмовій формі, а ст. 627 цього Кодексу передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд дійшов висновку, що вказані правочини вчинено у письмовій формі, з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством. Погодження умов договору та додаткових угод відповідають положенням ч.1 ст. 628 ЦК України про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До вказаних договорів законодавцем не передбачена вимога про обов»язкове нотаріальне посвідчення.

Так в судовому засіданні встановлено, що сторони узгодили всі умови кредитного договору та додаткових угод до нього, що підтверджується підписанням даного договору сторонами та виконанням його умов на протязі тривалого часу, а тому суд не вбачає підстав для визнання їх недійсними.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення представника позивача, що дата в додатковій угоді № 2 є технічною помилкою, інші реквізити зазначені вірно, а тому лише з цієї підстави вона не може бути визнана недійсною.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Конституція України не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановленому законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (Декрет КМУ).

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі генеральної ліцензії.

Наявність у банку генеральної ліцензії не оспорюється представниками відповідачки, а відтак, договір укладений в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 526, 611, 612, 625, 628, 1046, 1049, 1050, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 212, 213 - 215 ЦПК України, суд ,-

В и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідент. № НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість по кредитному договору № 47/2007/СІ від 10.04.2007 року в сумі 122 127,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідент. № НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" судові витрати по справі в сумі 1 221,27 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійним додаткової угоди № 2 від 05.12.2008 року і кредитного договору № 47/2007/СІ від 10.04.2007 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко