Ухвала суду № 23740406, 11.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/1863/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача -Ващенко Н.Д.,

представника відповідача -Переяслівця В.М.,

представника Генеральної прокуратури України -Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Тайга і К»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року

у справі № 2а-47219/09/1670

за позовом Приватного підприємства «Тайга і К»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Тайга і К»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2006 року №0004542301/0/2869 та № 0004532301/0/2870.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004542301/0/2869 від 09 вересня 2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1412144,00 грн., в тому числі: основний платіж - 941429,00 грн. та штрафні санкції в сумі 470715,00 грн. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0004532301/0/2870 від 09 вересня 2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині визначення основного платежу в сумі 768884,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 1439031,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Тайга і К»витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПП «Тайга і К», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року -без змін.

В судовому засіданні 11 квітня 2012 року відповідач заявив усне клопотання про заміну Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області її правонаступником -Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 29 лютого 2012 року серії АЖ № 590348 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 05 квітня 2012 року серії ААВ № 554139.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити Кременчуцьку ОДПІ у Полтавській області її правонаступником -Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела планову виїзну перевірку ПП «Тайга і К»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої було складено акт № 4871/23-209/13965957 від 27 серпня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги, зокрема, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1498228,00 грн.; порушені вимоги підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 941429,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що договори, укладені між позивачем та ПП «Гросс», ТОВ «Анга», ТОВ «Ресурс АТХ-2006 ЛДТ», ТОВ «Скаволайнінг групп», ТОВ «Крембудінвест», ПП «Рішон», ТОВ «Нефтекор-СК», не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки згідно даних податкового органу у вказаних підприємств відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним договорам.

09 вересня 2009 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004532301/0/2870, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Тайга і К»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2937259,00 грн., у тому числі: 1498228,00 грн. -за основним платежем, 1439031,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

09 вересня 2009 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004542301/0/2869, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Тайга і К»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1412144,00 грн., у тому числі: 941429,00 грн. - за основним платежем, 470715,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено нікчемності договорів, укладених позивачем з ПП «Гросс», ТОВ «Анга», ТОВ «Ресурс АТХ-2006 ЛДТ», ТОВ «Крембудінвест», ПП «Рішон», ТОВ «Нефтекор-СК», та, як наслідок, правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, в зв'язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат суму витрат по придбанню товарів, а податок на додану вартість -до податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами. Також суд виходив з того, що вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 05 жовтня 2009 року у справі № 1-503/09 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за виправдано за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 28, статтею 205 Кримінального кодексу України. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд виходив з того, що первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «Скаволайнінг групп»було підписано ОСОБА_7, тоді як згідно бази даних електронної звітності АРМ «Контрагенти»декларації, які подавалися у перевіряємому періоді ТОВ «Скаволайнінг групп», були підписані ОСОБА_8, який був керівником підприємства у зазначений період, з урахуванням відсутності у позивача товарно-транспортних накладних за надані йому експедиційно-транспорті послуги.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження наявності технічної можливості здійснення операцій, що свідчить про недійсність правочинів, зважаючи на недоведеність реальності здійснених господарських операцій. Також суд виходив з того, що податковим органом правомірно визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абзацу 1 пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про відсутність контрагентів позивача -за юридичною та фактично адресою; створенням підприємств -контрагентів позивача з ознаками фіктивності з метою прикриття незаконної діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з метою надання іншим підприємствам, в тому числі ПП «Тайга і К», податкової переваги у вигляді незаконного формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 05 жовтня 2009 року у справі № 1-503/09, яким ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 200, частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України; відсутністю у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам; вчиненням позивачем дій без належної обачності, оскільки йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан контрагентів, умови ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ними допускались; не підтвердженням позивачем валових витрат, а також реальності здійснення господарської операції з придбання товару, первинною транспортною документацією при наданні експедиційно-транспортних послуг; складанням та підписанням документів первинного бухгалтерського обліку (накладних, актів приймання передачі, довідок про вартість та інших) без наміру створити правові наслідки та з метою незаконного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на те, що фактичне виконання зобов'язань сторін за укладеними усними угодами підтверджене первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими накладними (т.4 арк. справи 13-139), видатковими накладними (т.2 арк. справи 51-62, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 161, 250, т.3 арк. справи 40а-40г, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 170-172), проектно-кошторисною документацією (т.2 арк. справи 22-50, 157-160, 163-164, т.3 арк. справи 1-32, 39-40, 166-169, 192-193), актами здачі-прийнятті робіт (надання послуг) (т.3 арк. справи 34, 63, 66, 68, 69, 71, 71, 75, 78, 80, 83, 86, 89, 92, 95-97, 100, 102), а оплата вартості таких товарів (робіт, послуг) платіжними документами, зокрема, виписками банку та квитанціями до прибуткових касових ордерів (т.2 арк. справи 63-136, 165-195, т.3 арк. справи 41-45, 104-144, 173-186) не можна визнати обґрунтованими, оскільки наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення витрат по оплаті вартості таких товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі їх вартості, - до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що дії позивача внаслідок укладення угод з ПП «Гросс», ТОВ «Анга», ТОВ «Ресурс АТХ-2006 ЛДТ», ТОВ «Скаволайнінг групп», ТОВ «Крембудінвест», ПП «Рішон», ТОВ «Нефтекор-СК», спрямовані на заволодіння майном держави -сум податку на додану вартість, належних до сплати до держбюджету також не є таким, що достовірно підтверджений належними доказами.

Ці обставини могли бути підтверджені вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію, винними у скоєнні відповідних злочинів. При цьому, судам слід врахувати обставини, встановлені вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 05 жовтня 2009 року у справі № 1-503/09, з урахуванням повно і всебічно встановлених обставин у даній справі.

Також судам слід виходити з того, що самого по собі факту відсутності товарно-транспортних накладних при перевезенні товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про ненадання позивачу експедиційно-транспортних послуг з урахуванням положень абзацу 2 пункту 14.4 статті 141 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з цим, судами попередніх інстанцій вказаним обставинам належна правова оцінка надана не була, хоча зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню судом.

Судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено питання щодо підстав застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з огляду на підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначені у спірних податкових повідомленнях-рішенням, а саме: згідно підпункту 17.1. пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Тайга і К»задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна