Ухвала суду № 23737839, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К-22801/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Маринчак Н.Є.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 12.06.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010

у справі № 2а-113/2009

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ім. К.Л. Петровського"

до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської

області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ім. К.Л. Петровського" звернулось до Березанського районного суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172301/1 від 21.04.2008.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 12.06.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 16.06.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого не податкового законодавства з 01.07.2006 по 30.03.2007 та складено акт № 2-2300/34559826 від 26.01.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 12.02.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств 2214694 грн., 1107347 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.9 ст. 5, пп. 5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств",

п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Державна реєстрація підприємства проведена 21.09.2006, договори оренди земельних ділянок підприємством з фізичними особами - власниками земельних паїв укладено 15.10.2006, позивачем реалізована суданка, яка на думку Державної податкової інспекції не є продукцією власного виробництва підприємства.

Також, підприємство не отримувало доходи протягом податкового року (а лише 3 місяці, виходячи з дати державної реєстрації), тому не мало в 2006 році 75% питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства.

Державною податковою інспекцією зроблено висновок, що в 2007 році позивач не міг бути платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Статтею 3 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

При цьому, згідно вимог Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" необхідними умовами для переходу підприємства на сплату ФСП підприємству необхідно: бути юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є сільськогосподарське виробництво, коди якого підтверджуються довідкою управління статистики; мати у наявності об'єкт оподаткування - площі сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), їх грошову оцінку, що підтверджується довідкою органів земельних ресурсів, для яких Законом N 320 встановлені ставки ФСП; дотримуватися критерію, відповідно до якого сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Договорами купівлі-продажу незавершеного виробництва від 29.09.2006 у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позивачем придбано незавершеного виробництва посівів суданки на площі 10 га за 2298, 80 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що частка добавленої вартості сіна під час його переробки з трави склала 77,3 відсотків (вартість придбаного незавершеного виробництва 2298, 80 грн. + вартість внесених під посів добрив 1095, 83 грн. + вартість використаних паливно-мастильних матеріалів для проведення робіт по внесенню добрив, культивацію, косовицю, збирання 680, 17 грн. (1095,83 + 680,17) /2298,8 х 100 + 77%, що підтверджується актами приймання передачі незавершеного виробництва від 29.09.2006, форма № 119 „Звіт про використання добрив", нарядами трактористів про виконані роботи та використане пальне.

Згідно довідки Данилівської сільської ради від 09.01.2008, вбачається, що позивачем орендуються земельні ділянки площею 176, 12 га. і що договори оренди цих земельних ділянок в кількості 17 штук зареєстровані 15.10.2006 у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Данилівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)" від 24.01.2000 № 119.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач є сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням зернових та технічних культур і сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Таким чином, позивач правомірно набув статус платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Розрахунком прибутку підприємства за 9 місяців 2007 року підтверджується, що прибуток позивача склав 59,1 тис. грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 27.10.2006, № РН-0000002 від 26.12.2006.

Позивачем реалізовано СГВК „Колос", ПП ОСОБА_7 сіно суданки на загальну суму 54, 6 тис. грн.

Цей розрахунок зроблено відповідачем відповідно до Методичних рекомендацій для визначення питомої ваги доходу від реалізації продукції сільського та рибного господарства власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики № 6 від 12.01.2007.

Таким чином, позивач мав всі законні підстави скористатися правом визначення звітного періоду тривалістю 3 місяці і 10 днів з дня реєстрації підприємства.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 12.06.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 у справі № 2а-113/2009 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 12.06.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 у справі № 2а-113/2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович Н.Є. Маринчак

Суддя М.О. Федоров