Постанова № 23737541, 29.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.03.12Справа №2а-2510/10/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.;

секретар -Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»- ОСОБА_1, довіреність від 17 листопада 2011 року б/н;

представника відповідача -Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя -ОСОБА_2, довіреність від 06 березня 2012 року № НОМЕР_1

представника прокуратури м. Севастополя -Марченко Миколи Юрійовича, посвідчення від 06 лютого 2012 року № НОМЕР_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби, за участю Прокуратури м. Севастополя, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з зазначеним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27 серпня 2010 року відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 жовтня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»залишено без розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року апеляційна скарга позивача на зазначену ухвалу суду першої інстанції залишена без задоволення, ухвала Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 жовтня 2010 року у справі № 2а-2510/10/2770 -залишена без змін.

19 липня 2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство»задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Севастополі від 01 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі № 2а/2510/10/2770 -скасовано. Справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Севастополя для вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство».

Ухвалою від 29 липня 2011 року справу № 2а-2510/10/2770 призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 вересня 2011 року зупинено провадження у справі № 2а-2510/10/2770 до розгляду Верховним судом України заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року у справі № К9991/26068/11.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2011 року у справі № В/9991/1951/11 Державній податковій інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя відмовлено у допуску справи № 2а-2510/10/2770 для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року.

03 жовтня 2011 року ухвалою суду поновлено провадження у справі № 2а-2510/10/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 26 січня 2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про заніження обєкту оподаткування та завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки, на думку позивача, ремонтні матеріали, використані при наданні Замовнику -Міністерству оборони Російської Федерації, послуг (робот), підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою з податку на додану вартість та не потребують для підтвердження експорту таких матеріалів оформлення вантажних митних декларацій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у задоволені позову відмовити, з тих підстав, що позивачем при виконанні робіт за контрактами з Міністерством оборони Російської Федерації закуповувалось устаткування та запасні частини, що використовувались при здійсненні ремонтних робіт, включались до їх вартості та використовувались поза межами території України, а отже ці операції є поставкою товарів, що виключає застосування нульової ставки з податку на додану вартість у частині вартості такого устаткування та запасних частин.

Представник прокуратури м. Севастополя також проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової служби м. Севастополя та Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя у період з 10 листопада по 30 листопада 2009 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди: травень, липень - грудень 2006 року, січень - грудень 2007 року, січень - квітень, червень - грудень 2008 року, січень -квітень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 грудня 2009 року №2198/10/23-423/30394016/150, у якому зазначено, що ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство»у порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 15555268 грн. 00 коп., та у порушення підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищена сума податку на додану вартість, що заявлена за вересень 2009 року до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 11043929,00 грн. 00 коп.

Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі того, що позивачем не оформлені вантажні митні декларації, які підтверджують факт експорту товарів, використаних для ремонту кораблів, що виключає можливість застосування нульової ставки з податку на додану вартість, і, відповідно, можливість бюджетного відшкодування з цього податку.

Крім того, у ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2009 року на 208 грн. 00 коп. внаслідок повторного відображення у порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною підприємства ГУ МНС України у м. Севастополі від 31 січня 2009 року №128.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2009 року № 0000142340/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27 057 147 грн. 00 коп. та № 0000132340/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у суму 11 043 929 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації м. Севастополя.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 28 травня 2010 року № 1919/7/25-030 скаргу платника задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2009 року № 0000142340/0 скасовано у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11 960 085 грн. 00 коп. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 9 704 287 грн. 79 коп.; податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2009 року № 0000132340/0 скасовано з одночасним дорученням ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя направити ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»податкове повідомлення-рішення за формою «В1»про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 13 353 869 грн. 00 коп. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 3 724 245 грн. 29 коп.

На підставі зазначеного рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополі відповідачем 28 травня 2010 року було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082340/2 про зменшення ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 353 869 грн. 00 коп. і застосування штрафних санкцій у сумі 3 724 245 грн. 29 коп. та № 0000102340/2 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 3 595 183 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 797 591 грн. 50 коп.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство»у період, що перевірявся, здійснювало операції з ремонту об'єкту «Човен»за державним контрактом від 20 грудня 1999 року № 4199012 (з врахуванням додаткових угод від 30 листопада 2005 року №714/03/27/ДЭЗ/1721-05, від 19 листопада 2007 року №253/04/7/Д7/0739-07, від 18 вересня 2008 року №253/04/7/Д7/0468-08) про виконання робіт по комплексному ремонту замовлення проекту 641Б заводський № 133 (Човен), а також операції з ремонту об'єкту БПК «Очаків»за державним контрактом від 20 грудня 1999 № 4199011 на виконання робіт для федеральних державних потреб з ремонту замовлення БПК «Очаків», проекту 1134Б заводський №2002, Генеральним замовником яких є Міністерство оборони Російської Федерації, а Головним виконавцем - ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство».

Отже, на підставі контрактів та укладених додаткових угод позивачем здійснювався ремонт військових кораблів, що належать Російської Федерації (прапор Росії).

Податковим органом у ході проведення перевірки встановлено та не заперечувалось представником позивача, що списання витрат (у тому числі і матеріальних) на собівартість продукції здійснюється підприємством відповідно до актів часткової готовності щокварталу. На кінець кожного звітного року, виконуючи умови контрактів, виконавець в повному обсязі виконує заплановані роботи, а замовник в повному обсязі їх оплачує. При здійсненні ремонту судна використовувалися сировина, матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби, готова продукція, товари (далі товарно-матеріальні цінності). Вартість товарно-матеріальних цінностей, на придбання яких призначалися аванси, включається підприємством в кінцеву вартість продукції.

Відповідно до пункту 2.3 контрактів № 4199011 та № 4199012 від 20 грудня 1999 року за узгодженням з «Замовником»«Виконавець» - ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство», наділяється повноваженням щодо часткової закупки комплектуючих виробів, устаткування та матеріалів для закінчення ремонту Замовлення, які відсутні у «Замовника».

Згідно з підпунктом 4.1.2.1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 зазначених Контрактів «Виконавець»зобов'язаний за узгодженням з «Замовником»поставить відсутні матеріали, комплектуючі, устаткування, що необхідні для закінчення ремонту.

Таким чином, з умов контрактів від 20 грудні 1999 року № 4199012 та № 4199011 вбачається, що зазначені контракти в розумінні цивільного законодавства мають ознаки як договору підряду, так і договору поставки.

Відповідно до приписів пункту 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяли на час виникнення спірних правовідносин, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг -це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, результатами яких є передача нематеріальних активів, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товаром, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Товари -це матеріальні і нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій по їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" матеріальними активами, зокрема, є основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

З аналізу зазначених норм вбачається, що у розумінні пунктів 1.1, 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" матеріальні активи (сировина, матеріали, комплектуючі вироби), використані при здійсненні ремонтних робіт, вартість яких включається у ціну кінцевої продукції за контрактами, безпосередньо є товарами.

Порядок застосування нульовій ставки з податку на додану вартість встановлено нормами міжнародного та національного законодавства України.

Згідно з пунктом 1 статті 8-а Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами -учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 року, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди про створення зони вільної торгівлі та Протоколу про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі»від 06 жовтня 1999 року № 1125-ХІ, Договірні Сторони у взаємній торгівлі не обкладають побічними податками (ПДВ, акцизами) товари (роботи, послуги), які експортуються з митної території однієї з Договірних сторін на митну територію іншої Договірної Сторони.

Відповідно до пункту 2 статті 8-а Угоди, положення, передбачене пунктом 1 цієї статті, означає обкладення ПДВ за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, які експортуються. У державах - учасницях цієї Угоди, в яких не передбачено національним законодавством обкладення ПДВ за нульовою ставкою, застосовується звільнення від ПДВ товарів (робіт, послуг).

Тобто положеннями пункту 2 вказаної статті закріплено, що звільнення товарів (робіт, послуг) від ПДВ застосовується лише у тих державах-учасницях Угоди, в яких обкладення податком на додану вартість за нульової ставкою взагалі не передбачено національним законодавством.

Відповідно до статті 2 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав, яка ратифікована Законом України від 20 квітня 2000 року № 1690-ІІІ, жодна зі Сторін не оподатковує непрямими податками товари (роботи, послуги), які експортуються на територію іншої Сторони.

Це правило означає оподаткування ПДВ за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, що експортуються. В державах - учасницях Угоди, в яких не передбачено національним законодавством оподаткування ПДВ за нульовою ставкою, застосовується звільнення від ПДВ товарів (робіт, послуг).

Кожна Сторона має право регулювати порядок відшкодування сум податку на додану вартість під час експорту відповідно до свого законодавства.

Статтею 4 Угоди Про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами - учасницями співдружності незалежних держав, введений у дію механізм контролю за переміщенням товарів через митні кордони Сторін і сплатою непрямих податків, що викладений у Положенні про механізм стягування непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх стягування за принципом країни призначення, яке є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Положення про механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння за принципом країни призначення, під час експорту робіт і послуг господарюючими суб'єктами до податкового органу за місцем реєстрації подаються документи, що підтверджують фактичний експорт товарів у разі, якщо виконання робіт (послуг) пов'язане з експортом товарів.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Положення про механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння за принципом країни призначення, під час експорту товарів господарюючими суб'єктами до податкового органу за місцем реєстрації подаються вантажна митна декларація на експорт (за наявності відмітки митних органів на кордоні країни-експортера) та інші документи.

Статтею 2 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1690-ІІІ „Про ратифікацію Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав", встановлює, що стаття 2 Угоди застосовується з урахуванням норм національного законодавства.

У свою чергу стаття 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою товарів, що експортуються, та супутніх такому експорту послуг.

Так, відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", податок за нульовою ставкою обчислюється, зокрема, відносно операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

При цьому, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 "Про затвердження положення про вантажну митну декларацію" товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у випадку, якщо їх вивіз (експорт) засвідчений належним чином оформленою вантажною митною декларацією.

Згідно положень Митного кодексу України, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за її межі - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у відповідному напрямку при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних з ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за її межі або переміщення їх митною територією України транзитом.

Обов'язковою вимогою переміщення товарів через митний кордон у відповідному напрямку є оформлення вантажної митної декларації, що підтверджує ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів з митної території.

Відповідно до статей 40, 74, 132 Митного Кодексу України всі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, військова техніка, повністю укомплектована військовою командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі, судна забезпечення Військово-морських Сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Наказу Державної митної служби України від 17 вересня 2004 року № 678 «Про затвердження Інструкції про організацію митного контролю і митного оформлення судів та товарів, які ними переміщуються», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08 жовтня 2004 року за № 1286/9885 визначено, що військові кораблі та судна забезпечення військово-морських сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню.

Таким чином, положення пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»не суперечать вимогам статті 8-А Протоколу від 02 квітня 1999 року щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість при експорті товарі, при тому, що ні сама Угода від 15 квітня 1994 року, ні Протокол від 02 квітня 1999 року про внесення змін та доповнень до неї, не скасовують обов'язок підтвердження факту експорту належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно із підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при постачанні товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого здійснюється будь-яка із подій, що відбулася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку у якості оплати товарів, робіт, послуг, що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, тільки після фактичного виконання ремонту (підписання актів виконаних робіт) і оформлення вантажної митної декларації, що підтверджує вивезення товарно-матеріальних цінностей за межі митної території України, платник податку на додану вартість може задекларувати обсяг виконаних робіт і застосувати нульову ставку податку.

Разом з тим, у випадку відсутності документального підтвердження факту вивезення товарно-матеріальних цінностей поза митну територію України операції з такого ремонту оподатковуються за ставкою 20%, а податкові зобов'язання визначаються на дату першої з подій, визначеної підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником позивача, що вантажні митні декларації на товар, що був використаний при здійсненні ремонту кораблів, ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство»не оформлювались.

Щодо доводів позивача про виконання робіт на території військових кораблів іншої держави, тобто за межами митної території України, які відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування, суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарі (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

При цьому, за виключеннями, визначеними у підпунктах «в», «д»- «е»пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»місцем поставки послуг вважається місце, де особа, що надає послуги, зареєстрована платником цього податку.

Згідно з частиною першою статті 5 Митного кодексу України митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно до статті 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифікованої Верховною радою України 24 березня 1999 року) підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку місцем постачання з ремонту, який виконувався позивачем, є місце реєстрації в якості платника податку на додану вартість, ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України.

Аналогічну правову позицію зазначено Верховним судом України в постанові від 09 червня 2009 року у справі № АС-13/460-05-20-12/046 та Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19 квітня 2012 року у справі № К-2741/08.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника позивача щодо неправомірності прийнятих рішень Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняти відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством України.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 03 квітня 2012 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін