Ухвала суду № 23733948, 26.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 р. Справа № 35223/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2010 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.08.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26.07.2010 року №0000822301/0 про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 140674,00 грн., в тому числі 93782,00 грн. основного платежу та 46892,00 грн. штрафних санкцій, та №0000832301/0 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 208607,00 грн., в тому числі 139071,00 грн. основного платежу та 69536,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що актом відповідача № 4141/23-50/05505667 від 14.07.2010 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року встановлено, що ним зайво включено до валових витрат 30000 грн., сплачених підприємцю ОСОБА_2 за надані інформаційно-консультаційні послуги. Перевіркою встановлено, що акт №ДА-000018 здачі прийняття робіт (надання послуг) складений без належного оформлення, у ньому відсутнє відображення питань, з яких здійснені консультації, відсутня інформація про характер послуг, які були надані. Вказує, що ним не порушено вимоги чинного податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту. Вважає, помилковими висновки відповідача у акті перевірки.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2010 року у задоволенні адміністративного позову ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що фактично договір був між ним та підприємцем ОСОБА_2 укладений та наданий для перевірки. Акти виконаних робіт між сторонами підписані, кошти перераховані безготівковим шляхом. Вказує, що законодавством не встановлено обов'язкової форми акту виконаних робіт, а відтак сторони мають право укладати його на власний розсуд. Той факт, що у акті виконаних робіт не прописані відомості, які відповідач вважає необхідними не спростовує доказів виконання своїх зобов'язань сторонами по договору про надання послуг. Зазначає, що даний договір та акти виконаних робіт не визнавались нікчемними чи недійсними, а тому він підставно відніс їх до валових витрат.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством неправомірно віднесено до валових витрат суми по придбанню інформаційних-консультаційних послуг, оскільки такі витрати не підтверджені належними первинним документами, суми поворотної фінансової допомоги, погашеної шляхом взаємозаліку внаслідок передачі позикодавцю основних засобів, а також не проведено коригування податкового кредиту на суму вартості товару, повернутого товариству «Кайросбуд».

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Акту Луцької ОДПІ № 4141/23-50/05505667 від 14.07.2010 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року встановлено, що позивачем зайво включено до валових витрат 30000 грн., сплачених підприємцю ОСОБА_2 за надані інформаційно-консультаційні послуги. Перевіркою встановлено, що акт № ДА-000018 здачі прийняття робіт (надання послуг) складений без належного оформлення, у ньому відсутнє відображення питань, з яких здійснені консультації, відсутня інформація про характер послуг, які були надані.

Відповідно п. 1.1.1 договору від 01.07.2006 р. про надання послуг по управлінню з фінансових питань, укладеного підприємством із підприємцем ОСОБА_2, виконавець приймає на себе зобов'язання виконувати від імені замовника наступні дії: надавати послуги з управління фінансовими питаннями, консультацій з питань бухгалтерського обліку, податкового, формування та подачі звітності, згідно з передбаченою посадовою інструкцією заступника генерального директора з фінансових питань. Відповідно п. 2.2.1 вказаного договору Виконавець зобов'язаний належним чином та якісно виконувати роботу за даним договором та п.2.2.5 після виконання повернути Замовнику всю документацію по даній справі.

В наданих при перевірці документах та акті виконаних робіт не зазначено, яку саме роботу проведено, які документи використовувались, тощо.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, при перевірці встановлено відсутність такого зв'язку, дані висновки не спростовані позивачем належними та допустимими доказами, а тому позивачем безпідставно зменшено базу оподаткування податком на прибуток за рахунок витрат, понесених ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» при придбанні інформаційних послуг.

Також Актом перевірки № 4141/23-50/05505667 від 14.07.2010 р. встановлено, що 15.10.2008 року між громадянином ОСОБА_4 та ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» було укладено договір №15/10-08 про надання грошової фінансової допомоги (позики) в сумі 800000 грн. На виконання вимог даного договору ОСОБА_4 вніс кошти: в жовтні 2008 р. -4866,92 грн. в касу товариства та 496000 грн. на його розрахунковий рахунок, у листопаді 2008 р. - 6346,79 грн. в касу товариства та 11500 грн. на його розрахунковий рахунок. Всього станом на 30.11.2008р. внесено позики ОСОБА_4 в сумі - 518713,71 грн.

Згідно п. 1.3 договору вищезазначена фінансова допомога повертається позикодавцю повністю або частинами у готівковому порядку, шляхом виплати грошових коштів на рахунок позикодавця. Повне повернення допомоги 20.10.2008 р.

У строк, передбачений договором, фінансова допомога повернута не була, ОСОБА_4 звернувся з позовом до Луцького міськрайонного суду про стягнення боргу за договором позики.

19.11.2008 року ухвалою Луцького міськрайонного суду було затвердженого мирову угоду, згідно якої в рахунок боргу товариство передало ОСОБА_4 майно.

До затвердження судом мирової угоди 17.11.2008 року згідно податкової накладної № 2302/2 та видаткової накладної № О-0000007 ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» передало ОСОБА_4 основні засоби на загальну суму 793696 грн.

По бухгалтерському обліку дана операція відображена по рахунках Д-т-377 «Розрахунки з іншими дебіторами» - К-т 742 «Дохід від реалізації 03» - 793696 грн.

У акті перевірки Луцькою ОДШ зроблено висновок про те, що позику в сумі 518 713,71 грн. погашено шляхом взаємозаліку, в листопаді поставлено у валові витрати. В грудні вказана сума витрат (позики) була сторнована частково в сумі 227315 грн., а залишок віднесеної позики до валових витрат по взаємозаліку становить 291399 грн.

Відповідно до п. п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - поворотна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що товариством зараховано суму дебіторської заборгованості по фінансовій допомозі, наданій ОСОБА_4, в рахунок погашення суми кредиторської заборгованості ОСОБА_4 перед товариством за передані основні засоби, тому позивачем неправомірно віднесено 291399 грн. позики до валових витрат, оскільки у даному випадку відбувся взаємозалік зустрічних однорідних вимог, а не повернення суми позики.

Актом перевірки Луцької ОДПІ № 4141/23-50/05505667 від 14.07.2010 р. також встановлено завищення податковою кредиту в сумі 138 738 грн. за червень 2009 р., зокрема не відображення зазначеної суми у червні 2009 р. в сторону зменшення у декларації з податку на додану вартість.

Згідно акту перевірки у грудні 2008 р. товариством придбано відповідно до договору купівлі-продажу № 7 від 24.12.2008 р. товар - плитку облицювальну для підлоги в кількості 973,6 кв.м. у ТзОВ «Кайрос-буд» відповідно до видаткової накладної № РН-000009 від 30.12.2009р. та податкової накладної № 9 від 30.12.2008р. на суму 832 428 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 138 738 грн.

Відповідно до податкової накладної від 30.12.2008 за № 9 на суму 832 428 гри. в т.ч. ПДВ в сумі 138 738, 22 грн. сформовано податковий кредит за грудень 2008 року.

У червні 2009 р. відповідно до даних оборотно-сальдового балансу та оборотної відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», а також накладної про повернення товару № 0-00000005 від 05.06.2009 р. в сумі 832 428 грн., в т.ч. ПДВ 138738 грн., проведено повернення товару ТзОВ «Кайрос-буд».

Вищевказане повернення товару знайшло своє відображення у податковому обліку ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», зокрема, по податку на прибуток здійснено коригування валових витрат через рядок 05.2 декларації в сторону зменшення в сумі 693 690 грн.

05.06.2009р. ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» отримано розрахунок № 1/9 від 05.06.2009 р. від ТзОВ «Кайросбуд» щодо коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.12.2008 р. № 9 про проведення коригування податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця в сторону зменшення в сумі 138 738 грн. Однак, ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» не провело коригування податкового кредиту.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 вказаного Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позивачем безпідставно включено до валових витрат сум коштів, сплачених за надання інформаційно-консультаційних послуг підприємцем ОСОБА_2 та неправомірне віднесення до валових витрат вартості основних засобів, переданих товариством ОСОБА_4, тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 26.07.2010 року № 0000822301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 140674 грн., в т. ч. 93782 грн. основного платежу та 46892 грн. штрафних санкцій, є законним. Також позивачем не надано суду жодного доказу у спростування на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та ведення податкового обліку по ПДВ, а відтак податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000832301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 208607 грн., в т. ч. 139071 грн. основного платежу та 69536 грн. штрафних санкцій є правомірним.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2010 року у справі №2а-2327/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді І.І.Запотічний

Р.М.Шавель