Рішення № 23730873, 28.04.2012, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

Справа № 2-271/2012

"28" квітня 2012 р.

РІШЕННЯ

іменем України

25 квітня 2012 року Первомайський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Скочій Г.Д.

при секретарі Бондар К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Первомайськвугілля" про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що з 29.12.1980 р. по 22.11.2010 р. працював на шахті «Тошківська»електрослюсарем підземним, а потім прохідником підземним. Під час праці на шахті одержав професійне захворювання : хронічне обструктивне захворювання легень 2 стадії, фаза загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН- 2 стадія. Причина виникнення професійного захворювання -пил, тобто тривалий вплив шкідливих виробничих факторів в період роботи в підземних гірничих виробках. Також встановлений супутній діагноз: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопав стадії неповної ремісії з помірним статико-дінамічними порушеннями та больовим компонентом. Дане захворювання виникло із-за тяжких умов праці по переміщенню важкого обладнання. Дані захворювання були встановлені 05.10.2010 р. у зв'язку з професійним захворюваннями 14.12.2010 р. йому встановлена 3 група інвалідності та 40% втрати працездатності довічно. У зв'язку з одержанням професійного захворювання з вини відповідача причинена моральна шкода. Із-за захворювання легень виникають труднощі з диханням, тому вимушений постійно звертатись до лікарів за медичною допомогою. Також постійно відчуває біль у попереково-крижовому відділу хребта, у нього обмежений рух при ходінні. Наявність вказаних хвороб привели до моральних страждань і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 25 000 грн.

В суді представник позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та додатково пояснили, що у зв'язку з отримання професійного захворювання ОСОБА_1 у 2010-2011 р.р. звертався до лікарів, у 2011 р. проходив санаторно-курортне лікування, а з квітня 2012 р. знаходиться на амбулаторному лікування у зв'язку з захворюванням легенів.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з наступних підстав.

Вини відповідача в спричиненні моральної шкоди ОСОБА_1 немає, оскільки підприємством розтлумачено ОСОБА_1 його права та обов'язки та він був проінформований під розписку про умови праці, наявності на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих факторів виробництва, які ще не усунені, про наявні наслідки їх дії на здоров'я, та його право на пільги та компенсації за працю в таких умовах, згідно з діючим законодавством та колективним договором. Позивач був ознайомлений з умовами праці на робочому місці та наявності небезпечних та шкідливих факторів та можливими наслідками на його здоров'я, з правами на пільги та компенсації на підставі з законодавством та колективним договором, що підтверджується розпискою позивача, копія якої додається.

Строк позовної давнини відносно стягнення моральної шкоди, з'явилися на підставі трудових відносин, складають три місяці (ст. 233 КЗпП України).

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.03.1995р. з наступними змінами, згідно до якого вказується «Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяли цю шкоду». У зв'язку з загальною зміною у Державному законодавстві порядку відшкодування шкоди, спричиненої умовами виробництва, п.2 вказаної Постанови Пленуму, роз'яснюється, що спір про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (не майнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством. Такими нормами на момент розгляду спору є:

1. Закон «Про охорону праці», згідно до ст. 2 цього закону його дія поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Відшкодування шкоди, заподіяної на всіх працюючих. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'ю або у разі смерті працівника, визначено ст. 9 вказаного закону, якою передбачено, що відшкодування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». «Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору». Крім того ст. 26 вказаного закону встановлено: «Роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам та Державі, на загальних підставах, передбачених законом. Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з врятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складення санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством».

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, яка передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з врахуванням характеру правопорушення з боку відповідача, глибина фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, ступеню вини особи, що спричинила моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, та з врахуванням інших обставин. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Просить суд відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В суді встановлено:

ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з шахтою «Тошківська»з 29.12.1980 р. по 22.11.2010 р, працював на різних посадах зі шкідливими умовами праці.

Згідно випискам з актів огляду МСЕК від 14.12.2010 р. ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та 40 % втрати працездатності безстроково. Йому встановлений основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень 2 стадії, фаза загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН- 2 стадія, також встановлений супутній діагноз: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопав стадії неповної ремісії з помірним статико-дінамічними порушеннями та больовим компонентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на усіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 ст. 153 КЗпП України покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивачем настала внаслідок трудового каліцтва, отриманого під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд прийшов до висновку про обов'язок ДП «Первомайськвугілля» відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду.

Зупинення, а в подальшому й скасування права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на що посилається відповідач, не є підставою для відмови у позові. На думку суду це право все таки ґрунтується на Законі, а саме на ст. 237-1 КЗпП України, за якою їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджується самим фактом професійного захворювання. Позивач отримав професійне захворювання легенів, а також супутні захворювання хребта, які виникли у зв'язку з тяжкими умовами праці. Позивачу встановлено 40% втрати працездатності, яка носить стійкий характер і не може бути відновлена.

Беручи до уваги конкретні обставини по справі, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність інвалідності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, а також наслідки, що наступили, суд вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 15 000 грн., яка також буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України загальний строк звернення до суду за вирішення трудового спору становить 3 місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Однак, суд не вважає пропущення цього строку підставою для відмови у позові, оскільки: по-перше, моральні страждання носять довготривалий характер і фактично не можливо дізнатися про день порушення свого права, по-друге, іншими нормативними актами, які регулюють правовідносини в частині відшкодування моральної шкоди, зокрема ст. 268 ЦК України, передбачається, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків встановлених Законом та на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 268, 1167 ЦК України, ст. ст. 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Первомайськвугілля", Луганська обл.,

м. Первомайськ, вул. Куйбишева, 18а, р/р 2600930184684 у Первомайському відділенні ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304308, код 32320594, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, в сумі 15 000 гривень.

Стягнути з Державного підприємства "Первомайськвугілля" судовий збір в сумі 214,60 грн. на користь на користь Первомайського міського суду Луганської області, 93205, Луганська обл., м.Первомайськ, вул. Леніна, 36, код ЄДРПОУ суду (для платника збору, для зазначення у платіжному документі): 05381426, код класифікації доходів (ККД): 22030001, отримувач: УДКСУ у м.Первомайську, № доходного рахунку щодо сплати судового збору: 31216206700054, код ОКРО отримувача коштів: 37736894, МФО отримувача коштів: 804013, банк отримувача коштів: ГУДКСУ у Луганській області

З повним рішенням суду особи, які брали участь у справі, зможуть ознайомитися, починаючи з 30.04.2012 р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Г.Д. Скочій