Рішення № 23726253, 20.04.2012, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 1225/449/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2012 року ,

Сватівський районний суд

Луганської області

У складі головуючого судді Половинки В.О.

при секретарі Фурсовій Н.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_7

ОСОБА_3

представників третіх осіб ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні зала суду міста Сватове цивільну справу №1225\449\2012 за позовом ОСОБА_6 до Державного нотаріуса Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7; Селянського фермерського господарства «Світанок»Сватівського району; треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9; ОСОБА_10, ОСОБА_11, Служба у справах дітей Сватівської РДА про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом

встановив:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів Державного нотаріуса Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7 та селянського (фермерського) господарства «Світанок»Сватівського району, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, Служба у справах дітей Сватівської РДА з вимогою про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.04.2011р. Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі № 702.

В ході розгляду справи, позивач із посиланням на факт отримання під час проведення судових засідань інформації від відповідача Державного нотаріуса Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7, яка стосуються предмету спору, зокрема щодо кількості виданих цим відповідачем свідоцтв спадкоємцям померлого ОСОБА_14, скориставшись процесуальними правами, передбаченими в т.ч. ст. 27, ч. 2 ст. 31 ЦПК України, подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог. Остаточно позивач заявив наступні вимоги та просив суд: визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011р. ОСОБА_6 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі № 702; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011р. ОСОБА_8 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі № 700; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011р. ОСОБА_9 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі № 698; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011р. ОСОБА_11 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі № 704; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011р. ОСОБА_10 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі № 706.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 20.05.1994 року було створено та проведено державну реєстрацію СФГ «Світанок». Засновником та власником СФГ «Світанок»був громадянин ОСОБА_14 (п. 1.2. Статуту СФГ «Світанок»в редакції від 2007р.). ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_14 помер. Після смерті ОСОБА_14 згідно до ст. 1220 ЦК України була відкрита спадщина. Спадкоємцями першої черги є 5 осіб: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно до Свідоцтв, вимоги про визнання яких недійсними заявлені позивачем, спадщина складається з майнових прав та обов'язків власника (засновника) селянського (фермерського) господарства «Світанок», код ЄДРПОУ 21781361, місце знаходження господарства: АДРЕСА_1. Позивач вважає, що Свідоцтва не відповідають вимогам ст. 22, ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки цим Законом передбачено спадкування фермерського господарства як сукупності майна (речей), а не як сукупності майнових прав та обов'язків (власника) засновника фермерського господарства «Світанок»померлого ОСОБА_14, тобто права на управління СФГ «Світанок» передаватися у спадок не можуть.

17.04.2012 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_7 в свої поясненнях в судовому засіданні 23.03.2012 року позов не визнав та вважає, що Свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані 21.04.2011р., відповідають вимогам чинного законодавства та видані відповідно до Закону України «Про нотаріат». Також, на думку цього відповідача, Свідоцтва відповідають вимогам закону із урахування положень ст. 1216 ЦК України, якою передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Представник відповідача СФГ «Світанок»-- голова господарства ОСОБА_3 в свої поясненнях в судовому засіданні 23.03.2012 року позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи ОСОБА_9 -- ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову, та пояснив, що позовні вимоги суперечать нормам законодавства, а Свідоцтва є такими, що чинному законодавству не суперечать. Крім того, ОСОБА_4 посилався на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07.11.2011 року по справі № 2-615-11, яке набрало законної сили, та яке, на думку цього представника, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме цим рішення встановлено законність виданого 21.04.2011 року відповідачем ОСОБА_7 Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки не повідомила, хоча у належний спосіб була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представником третьої особи Служби у справах дітей Сватівської РДА, яким надано пояснення з приводу предмету спору, питання задоволення чи відмови в задоволенні позову залишено на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши надані сторонами письмові докази, вислухавши та надавши юридичну оцінку поясненням сторін і їх представників та третіх осіб, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_6 підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.01.2008 року Сватівською райдержадміністрацією Луганської області зареєстровано Статут (нову редакцію) селянського (фермерського) господарства «Світанок», код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1. Відповідно до Статуту власником цього господарства є громадянин України ОСОБА_14.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 помер, про що видане відповідне свідоцтво про смерть, яке залучене до матеріалів справи (а.с. 9).

Після його смерті згідно до ст. 1220 ЦК України була відкрита спадщина. СФГ «Світанок», як об'єкт спадкування, що за життя належав на праві власності спадкодавцю ОСОБА_14, увійшло до складу спадкової маси, та підлягає спадкуванню (розподілу) між усіма спадкоємцями, долі у спадщині яких є рівними (ст. 1267 ЦК України).

21.04.2011 року відповідачем Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7, були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 яке зареєстроване в реєстрі № 702, ОСОБА_8 яке зареєстроване в реєстрі № 700, ОСОБА_9 яке зареєстроване в реєстрі № 698, ОСОБА_11 яке зареєстроване в реєстрі № 704, ОСОБА_10 яке зареєстроване в реєстрі № 706 (а.с. 46-50).

Згідно до ч. 2 ст. 1296 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Дослідивши в судовому засіданні видані 21.04.2011 року відповідачем ОСОБА_7 Свідоцтва про право на спадщину за законом, суд встановив, що спадщина на яку в указаних частках видані Свідоцтва, складається з майнових прав та обов'язків власника (засновника) селянського (фермерського) господарства «Світанок», код ЄДРПОУ 21781361, місце знаходження господарства: АДРЕСА_1.

Дослідивши в судовому засідання діючий Статут (нову редакцію) СФГ «Світанок»( а.с. 6-8) судом встановлено, що як на момент створення так і на момент своєї смерті власник (засновник) та Голова СФГ «Світанок»ОСОБА_14, маючи статус власника господарства та будучи його одноособовим засновником, мав 100% частки у статутному (складеному) капіталі господарства, який було сформовано в розмірі 500,00 грн. (п. 4.2. Статуту СФГ «Світанок»). Докази наявності інших власників або членів СФГ «Світанок»із внесенням відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і проведенням відповідної державної реєстрації необхідних змін до установчих документів СФГ «Світанок», на момент розгляду справи відсутні, сторонами не надані та судом не встановлені.

Оскільки в п. 5.1. Статуту СФГ «Світанок»передбачено, що управління господарством здійснює його Голова, а Головою господарства є його власник, тобто ОСОБА_14, цей громадянин за життя здійснював повне керівництво та управління господарством, оскільки право на управління було надане йому в силу того, що він виступив одноособовим власником СФГ «Світанок». Конкретні повноваження на управління визначені в п. 5.2. Статуту СФГ «Світанок»та у відповідності з Законом України «Про фермерське господарство».

Зі змісту норми ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство»випливає, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Таким чином, з урахуванням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство»та п. 7.7. Статуту СФГ «Світанок»за життя лише власник та засновник СФГ «Світанок»ОСОБА_14 мав право отримувати прибуток (або його частку) від участі в СФГ «Світанок», при цьому самостійно вирішуючи питання про порядок розподілу цього прибутку та збитків СФГ «Світанок».

Відповідно до п. 10.16. Статуту СФГ «Світанок», у разі ліквідації СФГ «Світанок»майно, грошові кошти, які належать господарству, включаючи виручку від продажу його майна при ліквідації залишаються власнику та розподіляються на його власний розсуд.

Отже, дослідженими письмовими доказами по справі, актами чинного спеціального законодавства та локальним актом (Статутом СФГ «Світанок») в повній мірі підтверджуються доводи позивача про те, що спадкодавець ОСОБА_14 як засновник та власник СФГ «Світанок», мав права на управління господарством, отримання частки прибутку (дивідендів) від діяльності господарства та активів у разі ліквідації СФГ «Світанок», а також інші правомочності (права та обов'язки), передбачені Законом України «Про фермерське господарство»та Статутом СФГ «Світанок». Ці права та відповідні їм обов'язки витікають та нерозривно пов'язані з тим, що саме ОСОБА_14 був одноособовим власником та засновником СФГ «Світанок».

Відповідно до п. 1) ч. 2. ст. 55 Господарського кодексу України, господарські організації -це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Отже, у розумінні Господарського кодексу України, СФГ «Світанок»є саме господарською організацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на: участь цієї особи в управлінні господарською організацією; отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації; отримання активів у разі ліквідації даної організації відповідно до закону; інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача про те, що спадкодавцю СФГ «Світанок»ОСОБА_14 одноособово належали права та обов'язки щодо управління господарством, яке відповідно до визначення, наданого у ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України є корпоративними правами.

Позивачем у належний спосіб доведено, що видаючи 21.04.2011 року оскаржувані Свідоцтва про право на спадщину за законом, яка згідно до Свідоцтв складається з майнових прав та обов'язків власника (засновника) селянського (фермерського) господарства «Світанок», відповідачем ОСОБА_7 оформлено таким чином отримання спадкоємцями у спадщину прав та обов'язків власника (засновника) селянського (фермерського) господарства «Світанок», які за цих умов складаються з права на управління СФГ «Світанок», тобто оформлено передачу у спадщину саме корпоративних прав, що за життя належали спадкодавцю ОСОБА_14, а не сукупності майна (речей) СФГ «Світанок».

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені спеціальною нормою права -Законом України «Про фермерське господарство».

Цим законом унормовано порядок успадкування фермерського господарства, в даному випадку - СФГ «Світанок».

Згідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Термін «цілісний майновий комплекс»тлумачиться в ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство», якою передбачено, що цілісний майновий комплекс включає в себе: майно, передане до складеного капіталу; не розподілений прибуток; майнові та інші зобов'язання господарства.

Таким чином, суд погоджується з відповідними доводами позивача ОСОБА_6 та його представника та приходить до висновку, що саме Законом України «Про фермерське господарство»унормовано, що фермерське господарство успадковується спадкоємцями як цілісний майновий комплекс (або його частина), тобто як сукупність майна (речей). Успадкування будь-яких майнових прав та обов'язків власника фермерського господарства, в т.ч. щодо управління цим господарством (корпоративних прав) чинним законодавством не передбачено та зворотнє сторонами не доведено і судом не встановлено.

Вирішуючи спір, судом застосовано положення ст. 1218 ЦК України, в якій сказано, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Судом не залишено поза увагою доводи відповідача ОСОБА_7 та його посилання на ст. 1216 ЦК України, яка містить положення за яким спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що на думку останнього свідчить про законність оскаржуваних Свідоцтв.

З цього приводу суд приходить до висновку, що вказана стаття є загальною нормою, якою визначено поняття спадкування та отримання у спадок спадкоємцями об'єкту спадкування (спадкової маси). Ця норма права застосовується в усіх випадках при отриманні у спадщину речей (майна, нерухомого майна, цінних паперів, грошових коштів тощо).

Оскільки право власності на річ є правом щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, а власність зобов'язує (ст. 319 ЦК України), то перехід в силу спадкування прав власності на річ (права володіння, користування та розпорядження) та обов'язків що випливають з права власності, наприклад щодо утримання речі тощо, від померлого спадкодавця до спадкоємців за цих обставин і є переходом прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до інших осіб, що не суперечить ст. 1216 ЦК України. Об'єктом відносин спадкування виступають права та обов'язки спадкодавця в їх сукупності, які належали йому на момент смерті (спадщина, спадкове майно, спадкова маса).

Виключення складають лише права та обов'язки, визначені в ст. 1219 ЦК України. А оскільки згідно ч. 2 ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є інші закони, то цілком логічним є те, що спеціальним Законом України «Про фермерське господарство»врегульовано порядок спадкування фермерського господарства як цілісного майнового комплексу або його частини до складу якого включається майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання господарства.

Вирішуючи спір по суті, окрім іншого, суд дійшов до висновку про необхідність застосування під час розгляду справи ч. 3 ст. 61 ЦПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, до матеріалів справи позивачем долучено копію рішення колегії судів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 28.02.2011 року по справі № 22ц-1568/11, винесеного за результатами розгляду апеляційних скарг СФГ «Світанок», ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка діяла в своїх інтересах та інтересах її малолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18.01.2011р. за позовом ОСОБА_6 до СФГ «Світанок».

На час розгляду справи зазначене рішення від 28.02.2011 року по справі № 22ц-1568/11 набрало законної сили та не є скасованим. Законність та правильність цього рішення було перевірено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яким за винесено ухвалу від 13.04.2011 року про відмову у відкритті касаційного провадження за відсутності підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення апеляційного суду Луганської області від 28.02.2011 року по справі № 22ц-1568/11. Копія вказаної ухвали від 13.04.2011 року надана позивачем та долучена судом до матеріалів справи.

Рішенням колегії судів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 28.02.2011 року по справі № 22ц-1568/11 встановлені обставини, що мають значення для розгляду справи та ці обставини в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи та особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В зазначеному рішенні від 28.02.2011 року по справі № 22ц-1568/11 встановлено наступне: Всі спадкоємці (позивач та треті особи по справі) своєчасно звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини. Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство»передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. Апеляційним судом встановлено, що виходячи з системного аналізу норм, фермерське господарство успадковується спадкоємцями виключно як сукупність майна (речей) при цьому в жодному разі не може успадковуватись права на управління господарством (корпоративні права).

Задовольнивши клопотання представника позивача ОСОБА_1, у судовому засіданні були дослідженні матеріали справи № 22ц-1568/11 та оригінал відповідного рішення колегії судів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 28.02.2011 року. При цьому, окремо було досліджено апеляційну скаргу третьої особи у справі ОСОБА_9, яка мала статус апелянта та діяла в своїх інтересах та інтересах її малолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11, за наслідками розгляду якої апеляційним судом Луганської області і було прийняте рішення від 28.02.2011р. по справі № 22ц-1568/11. Також, у власноручно підписаній ОСОБА_9 скарзі остання також посилаючись на норми ст. 22, ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство»стверджувала, що фермерське господарство успадковується спадкоємцями виключно як сукупність майна (речей) та не можуть успадковуватись права на управління господарством (корпоративні права). Тим самим, суд звертає увагу на невідповідність та протиріччя правових позицій третьої особи ОСОБА_9, які письмово виражені в її апеляційній скарзі, та яка не з'явилась у судове засідання і не надала свої пояснення з приводу предмету спору, правовій позиції і поясненням представника ОСОБА_9 -ОСОБА_4, наданим останнім в ході розгляду справи.

Що стосується матеріалів справи № 2-615-11 та судового рішення у цій справі, винесеного 07.11.2011 року Сватівським районним судом Луганської області, які досліджені у судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_4 -представника третьої особи ОСОБА_9 та відповідних пояснень цього представника, слід зазначити наступне:

Пояснення представника ОСОБА_4 про те, що рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07.11.2011р. по справі № 2-615-11, яка набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є предметом розгляду у цій справі, не знаходять свого підтвердження та спростовуються в повній мірі, адже склад сторін у цих двох справах відрізняється.

Предметом, підставами спору та позовними вимогами у справі № 2-615-11 було визнання незаконними дій нотаріуса ОСОБА_7 та часткове скасування Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.04.2011р. в частині визнання права на спадщину за малолітніми громадянами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарства»у зв'язку з недосягненням цими малолітніми громадянами 18-річного віку. Разом з тим, на відміну від справи № 2-615-11 предметом, підставами спору та позовними вимогами у справі, що розглядається, є вимоги про визнання недійсними усіх Свідоцтв про право на спадщину за законом через їх невідповідність ст.ст. 22, 23 Закону України «Про фермерське господарство», якою передбачено успадкування фермерського господарства як сукупності майна (речей), а не права управління ним (корпоративного права).

Надаючи правову оцінку обставинам справи та досліджуючи докази, судом не залишено поза увагою і пояснення представника ОСОБА_4 з приводу того, що на його думку рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 07.11.2011 року по справі № 2-615-11 вже встановлено законність виданого 21.04.2011 року відповідачем ОСОБА_7 Свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказані пояснення та доводи ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження і правового обґрунтування та є хибними, адже спростовуються наступними фактичними обставинами: відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07.11.2011 року по справі № 2-615-11, із дотриманням ч. 1 ст. 11 ЦК України було винесено за наслідком розгляду цивільної справи в межах заявлених по справі № 2-615-11 вимог, а саме в межах вимог про невідповідність Свідоцтва про право на спадщину за законам, виданого 21.04.2011 року вимогам ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство»в частині правомірності визнання права на спадщину за малолітніми громадянами ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Не маючи повноважень вийти за межі заявлених вимог по справі № 2-615-11 суд не розглядав, не досліджував та не робив висновків щодо законності Свідоцтва (усіх Свідоцтв) в цілому. За цих обставин абзац рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07.11.2011р. по справі № 2-615-11, яким встановлено законність Свідоцтва про право на спадщину, виданого 21.04.2011р., слід розуміти в контексті всього рішення та лише в межах заявлених по тій справі вимог про незаконність Свідоцтва в частині правомірності визнання права на спадщину за малолітніми спадкоємцями, а не в частині визнання Свідоцтва законним у повному обсязі та з усіх можливих правових підстав які вже виникли, або можуть виникнути у майбутньому.

Враховуючи фактичні обставини, що мають значення для справи, а також положення актів чинного законодавства, якими унормовані спірні правовідносини, суд зауважує, що внаслідок задоволення позову ОСОБА_6 у цій справі, права осіб з числа спадкоємців (третіх осіб у справі) на отримання спадщини від спадкодавця ОСОБА_14 не порушуються, адже прийняте рішення у справі не позбавляє спадкоємців самого права на отримання спадщини та не перешкоджає їм реалізувати це право у спосіб, встановлений законодавством України.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 319, 1216, 1218-1220, 1296 ЦК України;

ст.ст. 55, 167 Господарського кодексу України

ст. ст. 1, 22, 23 Закону України «Про фермерське господарство»;

ст. ст. 10, 11, 60, 61 212-215 ЦПК України

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - задовольнити.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011 року ОСОБА_6 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7 зареєстроване в реєстрі № 702.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011 року ОСОБА_8 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7 зареєстроване в реєстрі № 700.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011 року ОСОБА_9 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7 зареєстроване в реєстрі № 698.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011 року ОСОБА_11 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7 зареєстроване в реєстрі № 704.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.04.2011 року ОСОБА_10 Державним нотаріусом Другої Сватівської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_7 зареєстроване в реєстрі № 706.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Луганської області через Сватівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2012 року.

Суддя Сватівського

районного суду В.О. Половинка