Рішення № 23720839, 27.04.2012, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 0312/307/2012

провадження №2/0312/176/2012

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі :

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

при секретарі Харук Ю.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_3, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/4 частину квартири в порядку спадкування -,

встановив:

31 січня 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

05 квітня 2012 року ОСОБА_1 уточнила позов, доповнивши його вимогою про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 23 грудня 2012 року Нововолинською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 в частині спадкування ним ? частини квартири АДРЕСА_1, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на дану частку нерухомого майна в порядку спадкування.

Вимоги мотивує тим, що вона вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно, починаючи з 2004 року проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_7 і на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснювала догляд за нею. Зазначає, що вона, її сестра ОСОБА_3 та ОСОБА_8 мали право, як діти, спадкоємці першої черги за законом, спадкувати після смерті матері ОСОБА_7 належну їй на праві власності 1\4 частину квартири АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і спадщини не прийняла, ОСОБА_3 на спадщину після матері не претендує, то вона, ОСОБА_1, як особа, що постійно проживала зі спадкодавцем на день смерті, здійснюючи догляд за матір'ю, єдина має право на спадкування ? частини квартири, належної ОСОБА_7 В зв'язку з цим, вважає, що ОСОБА_5 неправомірно 23 грудня 2011 року Нововолинською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом, і просить визнати його частково недійсним, оспорюючи право відповідача на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. З врахуванням наведеного, просить також визнати за нею, ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на ? частину квартири, що є спадковим майном після смерті її матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, позов підтримали з наведених у ньому підстав. При цьому не заперечили, що все життя ОСОБА_7 прожила в м.Нововолинську Волинської області і була зареєстрована на день смерті у квартирі АДРЕСА_1. Проте зазначають, що починаючи з 2004 року і по день смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 постійно проживала у м.Кузнецовську Рівненської області у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_2, оскільки потребувала стороннього догляду, який одноособово здійснювала позивач. З огляду на цю обставину, остання вважала, що фактично прийняла спадщину після ОСОБА_7, а тому у встановлений строк не зверталася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Також вважала, що прийняла спадщину з огляду на усну домовленість, яка існувала між трьома спадкоємцями, тобто дочками ОСОБА_7 стосовно спадкування ? частини спірної квартири однією з них, зокрема позивачем, яка здійснювала догляд за мамою, так як ОСОБА_8 і ОСОБА_3 фізично не могли цього робити.

ОСОБА_3, як третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, в судовому засіданні пояснила, що вона час від часу допомагала доглядати за матір'ю сестрі ОСОБА_1, у якої ОСОБА_7 постійно проживала в зв'язку із погіршенням стану здоровя, похилим віком та потребою у сторонньому догляді. Вважає вимоги позивача правомірними, з огляду на те, що ОСОБА_1 постійно, починаючи з 2004 року проживала із спадкодавцем, здійснювала догляд за матір'ю, а тому має право на спадкування ? квартири, належної ОСОБА_7 Вона ж, ОСОБА_3 не претендує на спадщину, а сестра ОСОБА_8 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, не прийняла спадкове майно після матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Також вважає, що відповідач не має права спадкувати частку належну їх матері ОСОБА_7, оскільки вона належить ОСОБА_1

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала з мотивів викладених у письмових запереченнях (а.с.55,93). Зазначила, що позов є безпідставним і до задоволення не підлягає. Акцентує увагу суду на пропуску позивачем встановленого ст.257 ЦК України, загальною строку позовної давності, встановленого для звернення для захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що вимоги позивача до задоволення не підлягають в зв'язку з наступним.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності від 21 грудня 1999 року, виданого приватизаційним відділом Нововолинського управління житлово-комунального господарства, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була передана з державного житлового фонду у спільну сумісну власність гр. ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.7)

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 померла, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 03 березня 2008 року зроблено актовий запис за № 121. (а.с.8)

До дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЖКП №1 ЖКО Нововолинської міської ради від 09.08.2011 року, оригінал якої зберігається у спадковій справі № 205/11, оглянутій судом, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8, яка також до дня смерті і станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на день відкриття спадщини на ? квартири, належної ОСОБА_7, була зареєстрована за вказаною адресою, що підтверджено у довідці ЖКП -1 від 04.08.2011 року і не заперечують сторони.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_3 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 їх рідна сестра ОСОБА_8, - як діти спадкодавця ОСОБА_7, згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу мали право на спадкування за законом після смерті останньої.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилася.

Звертаючись до суду с позовом, ОСОБА_1 стверджує, що вона, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, покликаючись при цьому на факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 на день смерті останньої в м.Кузнецовську Рівненської області.

На підтвердження цього факту надала суду копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_7 від 29 лютого 2008 року (а.с.25), де зазначено місце смерті останньої: АДРЕСА_2, тобто місце постійного проживання позивача, а також копії медичних виписок з Кузнецовської спеціальної медико санітарної частини № 3 Рівненської області про періоди перебування там на лікуванні ОСОБА_7 (а.с.29-31, а.с.74-76), та копію довіреності виданої 12 грудня 2006 року ОСОБА_7, що посвідчена приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу (а.с.12).

ОСОБА_1, доводячи в суді вимоги позовної заяви на підтвердження факту проживання у неї в м.Кузнецовськ Рівненської області її матері ОСОБА_7 з 2004 року по день смерті також посилається на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, які зазначили, що позивач у вказаний період здійснювала догляд за мамою, добросовісно виконувала свої обов'язки по догляду за ОСОБА_7 аж до дня смерті останньої.

Свідок ОСОБА_13 також не заперечив той факт, однак зазначив, що квартира ОСОБА_7 знаходиться в АДРЕСА_1, де проживала також її дочка ОСОБА_8, зять ОСОБА_5 та онук ОСОБА_6

Відповідачі стверджують, що постійним місцем проживання спадкодавця ОСОБА_7 була квартира АДРЕСА_1, де ОСОБА_7 була зареєстрована у встановленому порядку на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

Цю обставину не заперечує позивач, однак вважає, що спадкодавець постійно проживала в м.Кузнецовськ, Рівненської області і вона, ОСОБА_1 здійснювала догляд за нею. Вважає, що відповідач ОСОБА_5 не має права спадкувати майно ОСОБА_7, оскільки не здійснював догляд за нею, а ОСОБА_8, після смерті якої він прийняв спадщину, в тому числі частку, належну ОСОБА_7, фактично за життя не оформила своїх спадкових прав після матері, тому ? частини квартири АДРЕСА_1, має належати саме їй, ОСОБА_1

Такі доводи позивача суперечать нормам законодавства, що регулює дані правовідносини і не можуть бути взяті до уваги судом.

Кожна сторона, згідно ст.60 ЦПК України, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Здійснення права на спадкування врегульовано главою 87 ЦК України.

Як гласить ч.1 ст.1268 цього Кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини статтею 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ст.1220 ЦК України чітко вказано, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Як встановлено в судовому засіданні і що є незаперечним фактом, спадкодавець ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кузнецовськ Рівненської області.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне ОСОБА_7 майно -? частину квартири АДРЕСА_1, де остання була зареєстрована на день смерті.

Місцем відкриття спадщини, згідно ст.1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

У своїй Постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», Пленум Верховного Суду України, роз'яснюючи зміст вказаної норми щодо місця відкриття спадщини, також вказує, що ним є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

В судовому засіданні встановлено, що реєстрація постійного місця проживання спадкодавця ОСОБА_7 була за адресою: АДРЕСА_1.

Вказану квартиру, що підтвердила в суді позивач ОСОБА_1, її мама ОСОБА_7 завжди вважала своїм житлом, постійним місцем проживання, там зберігалося її майно, предмети побуту, туди вона бажала, тимчасово проживаючи в зв'язку потребою у сторонньому догляді у позивача, їздити, щоб відсвяткувати важливі події свого життя, зокрема у вересні 2005 року своє 80-ти річчя а також по можливості оглянути свою квартиру, побувати на могилі чоловіка. Поховали ОСОБА_7 в Нововолинську, тобто у місті, де вона постійно проживала.

Вказані обставини не заперечила в суді представник відповідача та підтвердили зазначені вище свідки.

Актовий запис про смерть ОСОБА_7 зроблено 03.03.2008 року за № 121 відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції (а.с.8).

Таким чином, посилання позивача на дані про місце смерті спадкодавця ОСОБА_7 зазначене у лікарському свідоцтві про смерть, є безпідставними, як і посилання на довіреність ОСОБА_7, якою остання уповноважувала відповідача ОСОБА_5 отримувати належну їй пенсію по місцю постійного проживання в місті Нововолинську Волинської області, де в УПФ вона перебувала на обліку як отримувач пенсії за віком з 12.09.1980 року і по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.94).

У вказаній довіреності від 12 червня 2006 року нотаріус, який посвідчував документ, відмітив, що в зв'язку з хворобою довірителя ОСОБА_7, на її особисте прохання довіреність підписана нею за її тимчасовим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2.

У самому тексті вказано, що цією довіреністю ОСОБА_7, проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 уповноважує ОСОБА_14, що проживає та зареєстрований там же, отримувати у відділенні зв'язку м.Нововолинська належні їй до сплати пенсії.

За вказаною адресою, тобто в квартирі АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_7 також постійно проживала і була зареєстрована рідна сестра позивача ОСОБА_8, яка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, як спадкоємець першої черги, вважалася такою, що прийняла спадщину, що складалася з ? частини даної квартири.

Позивач ОСОБА_15, і третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_3, як спадкоємці першої черги, які на час відкриття спадщини, не проживали постійно із спадкодавцем, не подали нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк, а після смерті ОСОБА_8, лише 24 жовтня 2011 року звернулися до Нововолинського міського суду з позовом про визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини, належної ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Мотивували вимоги пропуском такого тривалого строку з поважних причин з огляду на їх стан здоров'я, а 30 листопада 2011 року подали суду письмову заяву про відмову від позову.

Відповідач ОСОБА_14, після смерті своєї дружини ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, 09 серпня 2011 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і успадкував 2/4 частин трикімнатної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, отримавши 23 грудня 2011 року свідоцтво про право на спадщину за законом.

Свідоцтво про право на спадщину, зокрема на 2/4 частини спірної квартири видано відповідачу ОСОБА_5 з врахуванням нотаріально посвідченої відмови ОСОБА_6 від спадщини на майно померлої ОСОБА_8 та ? частини квартири, спадкоємцем якої, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, після смерті співвласниці житла ОСОБА_7, була її дочка ОСОБА_8, котра спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Як зазначено у ч.3 ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину, не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав, передбачених ст.1301 ЦК України, для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке правомірно видано ОСОБА_5 23.12.2011 року Нововолинською державною нотаріальною конторою на спадкове майно, що складається з 2/4 частин квартири АДРЕСА_1.

Сам факт догляду позивачем за матір'ю ОСОБА_7 і проживання останньої у квартирі ОСОБА_1 в зв'язку з потребою у такому догляді певний період, не породжує права ОСОБА_1 на спадкування майна належного спадкодавцю, а таке право здійснюється з дотриманням норм, що регулюють спірні правовідносини.

Таких норм, зокрема вимог ст.1269, 1270 ЦК України, позивач не дотрималась, спадщину після смерті матері в строк до 28 серпня 2008 року не прийняла, тому суд не вбачає підстав для задоволення її вимог, в тому числі щодо визнання права власності на спадкове майно, оскільки таке право позивача ніким не порушено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст.29, 1220, 1221, 1268, 1296-1301 Цивільного кодексу України, - суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_3, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Нововолинською державною нотаріальною конторою 23 грудня 2011 року за реєстровим номером 2-4170 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук