Рішення № 23719616, 12.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2012 р. Справа № 5023/1140/12

вх. № 1140/12

Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.№ 06/5451 від 30.12.2011р.

Представник відповідача - ОСОБА_2,дов.№ б/н від 20.03.2012р.

розглянувши справу за позовом Публічне АТ "Харківміськгаз", м. Харків

до МПП "Надія-К", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 716317,31 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", м. Харків звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Малого приватного підприємства "Надія-К", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 716317,31 грн., мотивуючи свої вимоги незаконним та несанкціонованим втручанням відповідача в газотранспортну мережу позивача шляхом неправомірного встановлення газового обладнання.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20 березня 2012 року об 11:30 год.

Зазначеною ухвалою зобов'язано позивача надати до суду: докази на підтвердження правомірності нарахування відповідачу суми боргу; правове та документальне обґрунтування позовних вимог; обґрунтований розрахунок стягуваної суми; акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноважними представниками позивача та відповідача.

Ухвалами господарського суду від 20.03.2012р. та 03.04.2012р. розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача та у зв'язку з неявкою сторін відповідно.

03.04.2012р. через канцелярію господарського суду представником позивача надано правове обґрунтування нарахувань (вх. №7036), яке судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

11.04.2012р. через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позов (вх. №7855), в якому проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні.

У призначеному 12.04.2012р. судовому засіданні представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

У призначеному 12.04.2012р. судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов та просив відмовити в його задоволенні.

У призначеному 12.04.2012 р. судовому засіданні сторони пояснили, що ними надані всі необхідні для об'єктивного розгляду справи докази та просили розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.07.2010р. між сторонами у справі - ПАТ "Харківміськгаз" та МПП «Надія-К» укладено договір № 2724ттк з розподілу природного газу.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, ПАТ "Харківгаз" (позивач) взяв на себе зобов'язання надати МПП "Надія-К" (відповідач) послуги з транспортування природного газу (далі газ) газорозподільними мережами (далі ГРМ) до межі балансової належності об'єктів відповідача або його споживачів відповідно до «Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін».

Згідно п. 5.3.4.1 договору відповідач зобов'язується нести повну відповідальність за відповідність системи газопостачання проектній, виконавчій та технічній документації, збереження цієї документації, належний технічний стан та безпечну експлуатацію газового господарства, а також забезпечення протипожежних заходів у газовому господарстві позивача.

Згідно до п. 5.3.4.2 договору відповідач повинен був дотримуватись дисципліни відбору газу в пунктах призначення в обсягах та на умовах, визначених договором.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в ході проведення перевірки газового обладнання на території відповідача, було виявлено незаконне та несанкціоноване втручання в газотранспортну мережу позивача шляхом неправомірного встановлення газового обладнання.

На підтвердження своєї правової позиції до позовної заяви позивачем надані: акти обстеження підприємства відповідача № 95377/12 від 30.01.2012р. та №95386/12 від 28.01.2012р., №95378/12 від 30.01.2012р., відповідно до яких проведена перевірка підприємства відповідача за адресою: вул. Якутська, 55, м. Харків, які підписані представниками позивача та відповідача.

На підставі виявлених порушень, був складений акт нарахування обсягів протранспортованого газу у січні 2012р. на суму 716 317,31 грн., який позивач надав в обґрунтування своєї правової позиції.

На підставі викладеного, позивач, посилаючись на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р., звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 716 317,31 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вимоги ч. 1 ст.4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум.

До матеріалів позовної заяви позивачем надана додаткова угода від 12.10.2011р. (а.с. 17), в якій сторони виклали п. 4.1. договору в наступній редакції: «Розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюється за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м. (далі - тариф), затвердженим для газорозподільного підприємства Національною комісією регулювання електроенергетики України постановою від 29.09.2011р. №1686 у розмірі 100,80 грн. Крім того ПДВ: 20,16 грн. Разом: 120,96 грн.».

На підтвердження нарахування суми заборгованості, позивачем наданий акт нарахування обсягів протранспортованого газу за січень 2012р., в якому є посилання на договір № 2724 з організацією МПП "Надія-К", але в матеріалах справи не міститься договору з таким номером. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір на розподіл природного газу від 01.07.2011р. за № 2724ттк.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспарюються.

Відповідачем до суду не був наданий обґрунтований розрахунок суми позовних вимог на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.03.2012р. Таким чином, суд не може встановити обґрунтованість та правомірність нарахування зазначеної суми.

Також зазначений Акт підписаний тільки з боку позивача. В матеріалах справи не міститься доказів направлення Акта для підписання відповідачу або доказів про відмову у його підписанні.

В зв'язку з чим, наданий позивачем в обґрунтування своєї правової позиції Акт, не може бути прийнятий судом в якості належного доказу.

Також підлягає доказуванню факт втручання до газотранспортної мережі.

Щодо посилання позивача на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", слід зазначити, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтями 1,3,4 вищезазначеного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування. Але предметом судового розгляду є порушення умов договору та незаконне втручання до газотранспортної мережі. Питання щодо стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не входить до змісту позовних вимог.

Таким чином, враховуючи викладене, позивачем не доведено обґрунтованість нарахування суми заборгованості в розмірі 716 317,31 грн., що виключає можливість позивача вимагати стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 207, 208, 509, 526, 611, 626-630, ЦК України, ст. 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя Пономаренко Т.О.

повний текст рішення підписано 17.04.2012р.