Рішення № 23719584, 18.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 справа № 5015/581/12

за позовом малого приватного підприємства «ГРО»

до відповідача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»

про зобовязання Відповідача укласти на 2012р. з Позивачем договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту Позивача

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від Позивача - Гарбузюк Р.О., директор;

від відповідача ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Мале приватне підприємство «ГРО»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»про зобовязання Відповідача укласти на 2012р. з Позивачем договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту Позивача.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 17.02.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 00хв. 01.03.2012р. В судових засіданнях 01.03.2012р. та 13.03.2012р. оголошувались перерви. Розгляд справи відкладався та строк розгляду спору продовжувався на 15 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі господасрького суду Львівської області по даній справі від 02.04.2012р.

Представникам Позивача та Відповідача протягом розгляду справи оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обовязки учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 29.02.2012р. (клопотання задоволено, від ознайомлення відмовився); супровідний лист №24 від 27.02.2012р. з додатками згідно опису; клопотання про розподіл судових витрат №25 від 27.02.2012р. з додатками згідно опису; додаткові обгрунтування до позову №42 від 16.03.2012р.; додаткові пояснення №48 від 02.04.2012р.; додаткові доводи №49 від 02.04.2012р.; клопотання про видачу судового рішення від 02.04.2012р.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив повністю.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву №06-1678 від 12.03.2012р. з додатками згідно опису; клопотання про залучення третьої особи №06-1679 від 12.03.2012р. з додатками згідно опису; додаткові пояснення №б/н від 18.04.2012р. з додатками згідно опису.

З приводу клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні Відповідача Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики, суд зазначає наступне. Відповідач обґрунтовує необхідність залучення даного органу зясуванням можливості укладати на 2012р. з Позивачем договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту Позивача. Проте, суд зазначає, що Відповідачем не наведено обґрунтувань та не доведено, що укладання між Сторонами договору може вплинути на права та обовязки Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики, оскільки такий Договір визначатиме лише права та обовязки Сторін Договору. Крім того, Відповідачем не наведено доводів та не представлено доказів неможливості транспортування Позивачу заявлених обсягів природного газу. Також суд звертає увагу, що обсяги природного газу, що транспортуватимуться Позивачу, визначені в укладеному між Сторонами договорі про постачання природного газу, і транспортування такого не впливатиме на права та обовязки Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Крім того, Відповідачем не наведено доводів та не представлено доказів того, що газорозподільні мережі, якими транспортуватиметься Відповідачем Позивачу природний газ, є у власності чи в користуванні Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. З врахуванням вищенаведеного, в заявленому клопотанні судом відмовлено.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач, відповідно до ст.ст.1,5 Закону України «Про природні монополії», є суб'єктом природної монополії у сфері розподілу природного газу, а на суміжному ринку згідно ст.ст.1, 6 Закону України «Про природні монополії»здійснює постачання природного газу.

Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу; відповідно до п.п.7, 8, 15, 21 ст.1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору.

Між Позивачем та Відповідачем укладались договори з постачання природного газу, підтвердженням чого є доводи представників Сторін та обставини, встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 11.10.2011р. у справі №5015/5065/11, що набрало законної сили.

Також, Позивачем зазначено, а Відповідачем не заперечено, що з листопада 2002р. Відповідачем надавались Позивачу послуги з транспортування природного газу згідно укладених договорів, оскільки Відповідач є природнім монополістом на території, де знаходиться Позивач.

Листом №150 від 12.12.2011р. Позивач звернувся до Відповідача з проханням направити для розгляду та належного оформлення договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами на 2012р.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази направлення у 2011р. Відповідачем Позивачу проекту договору на транспортування природного газу; представники Сторін зазначену обставину підтвердили.

Позивачем 09.01.2012р. направлено Відповідачу листа №5 від 06.01.2012р., в якому зазначено, що направляється для розгляду та підписання належним чином оформлений договір №3951 від 06.01.2012р. на транспортування природного газу газорозподільними мережами на 2012р. (далі Договір) з додатками №№1, 2, та зазначалось прохання розглянути та погодити вказаний договір та додатки, належно оформити та повернути на адресу Позивача; до листа додано два примірники проекту Договору №3951 від 06.01.2012р. з додатками 1,2 та копію договору №Г-094 від 29.11.2011р. на постачання газу. Підтвердженням направлення листа №5 від 06.01.2012р. з додатками є фіскальний поштовий чек №7554 від 09.01.2012р. та опис вкладення з відбитком поштового шметпеля.

Листом №06-742 від 31.01.2012р. Відповідачем повідомлено Позивача про згоду на укладення договору на транспортування природного газу газорозподільчими мережами, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №8299 від 31.01.2012р. та опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля; до листа додано протокол розбіжностей до Договору №3951 від 06.01.2012р.

Проте, з приводу протоколу розбіжностей суд зазначає, що в такому не викладено розбіжності, які є у Відповідача до запропонованого Позивачем проекту Договору, а викладено зміст Типового договору.

Позивач звертався до Відповідача з приводу врегулювання розбіжностей, що підтвердив представник Відповідача в судовому засіданні, проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не представлені докази обговорення розбіжностей з боку Відповідача згідно вимог ст.181 Господарського кодексу України.

З врахуванням вищенаведеного, вжиті Позивачем заходи до врегулювання розбіжностей не дали результату.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого порушеного права або інтересу.

Захист порушених прав має відповідати способам, передбаченим чинним законодавством (ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України). Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер; при цьому захист таких інтересів повинен вчинятись у спосіб, передбачений законодавством.

В даному випадку Позивач звернувся до господарського суду Львівської області в спосіб, передбачений ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ст.187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при ук ладанні господарських договорів за державним замовленням, або до говорів, укладення яких є обовязковим на підставі закону та в ін ших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до ч.3 ст.184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно із ч.3 ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно до п.4 ст.179 Господарського кодексу України, у випадку, коли договір ук ладається на основі типового договору, сторони не можуть відступа ти від його змісту, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", обов'язкові умови для газотранспортних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу.

Пунктами 1, 2 ст.14 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов'язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою; обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що запропонований до укладення договір повинен відповідати затвердженому в установленному порядку типовому договору, проте, Сторони вправі конкретизувати умови такого.

Пунктом 1 ст.4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»визначено, що державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Одним з повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики відповідно до п.п.15 п.З ст.4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», належить затвердження типових договорів, в тому числі на розподіл природного газу.

Типовий договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) (далі Типовий договір) затверджено постановою НКРЕ від 31.03.2011р. N469.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що спірний договір між Сторонами повинен укладатись на основі Типового договору, Сторони не можуть відступати від його змісту, проте, вправі конкретизувати його умови.

Надісланий Позивачем Відповідачу проект Договору №3951 від 06.01.2012р. (далі Договір) містить наступні відмінності від тексту Типового договору:

1. Пункт 1 ч.1 розділу (терміни та визначення) Типового договору містить наступний запис: у цьому Договорі використані терміни мають таке значення: 1) замовник (юридична особа, фізична особа - підприємець) - суб'єкт ринку природного газу, який на підставі договору замовляє в газорозподільного підприємства послуги з транспортування газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживача.

У п.1 ч.1 розділу (терміни та визначення) Договору Позивач виключив слова "фізична особа- підприємець" з тих підстав що він є юридичною особою і ці слова не мають відношення до цього договору.

Відповідач зазначає, що даний пункт визначає загальне визначення терміну «замовника»- який може бути як юридична особа так і фізична особа - підприємець. Виключення слів «фізична особа - підприємець», позбавляє дану категорію споживачів на право отримання послуг з транспортування газу газорозподільними мережам.

Виключення Позивачем зі змісту Типового договору, що запропоновано до укладення між Сторонами, словосполучення «фізична особа підприємець»є передбаченим п.4 ст.179 Господарського кодексу України правом на конкретизацію його умов, оскільки жодна із Сторін договору №3951 не є фізичною особою-підприємцем.

З даного приводу суд також зазначає, що договір №3951 спрямований на визначення прав та обовязків виключно Сторін договору, якими є Позивач та Відповідач; та Позивачем не запропоновано внесення змін до Типового договору, а відтак, не вчинено жодних дій на позбавлення жодних категорій споживачів прав на отримання послуг з транспортування газу газорозподільними мережам.

2. Пункт 1.1 Типового договору викладений наступним змістом: 1.1. Газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу (далі - газ) газорозподільними мережами (далі - ГРМ) до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі - у пункт призначення) відповідно до "Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін". Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку газу (далі - вузли обліку) визначаються Сторонами в додатку "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього Договору.

У п.1.1 Договору Позивач змінив слова "Актів розмежування ба лансової належності газопроводів та експлуатаційної відповіда льності сторін" на "Акту розмежування балансової належності га зопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін" від 11.06.2001р. з тих підстав, ш,о між сторонами складено і діє саме цей акт.

Відповідач жодним чином не заперечує запропоновану редакцію Позивача, та не наводить жодних доводів в обгрунтування заперечень, наводить лише редакцію Типового договору.

З даного приводу суд зазначає, що оскільки між Сторонами складено Акт розмежування балансової належності га зопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін від 11.06.2001р., то наведена редакція Позивача саме і є конкретизацією умов договору, тобто правом, передбаченим п.4 ст.179 Господарського кодексу України, відповідає Типовому договору і жодним чином не змінює його змісту.

3. Пункт 2.7 Типового договору викладено наступним змістом: 2.7 Газорозподільне підприємство до 5-го (п'ятого) числа, наступного за звітним місяцем, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газорозподільного підприємства.

У п.2.7 Договору Позивачем після слів "…звітний місяць" до дано слова "та рахунок на оплату наданих послуг" з тих підстав, ш,о обовязок надання Відповідачем такого рахунку встановлено ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і вказаний рахунок є підставою для проведення розрахунків між сторонами та проведень у бухгалтерському обліку сторін.

Відповідач зазначає, що редакція Позивача не конкретизує пункт а його змінює та доповнює. Даний пункт входить до розділу 2 Обсяги та умови транспортування газу ГРМ., а редакція Позивача стосується розділу 4 Тариф та порядок розрахунків. Редакція позивача не відповідає п.4.ст.179 ГКУ.

З даного приводу суд зазначає, що п.2.7 Типового договору визначає документи, які Відповідач повинен передати Позивачу за результатами звітного місяця, і включення в нього обовязку передання рахунку на оплату не визначає тарифів чи порядку розрахунку; крім того, саме розділ 2 Типового договору (в тому числі п.2.9) визначає документи, які є підставою проведення розрахунків.

Що ж до безпосередньо включення такого обовязку суд зазначає, що обовязок наявності такого рахунку для подальшого відображення в даних первинного бухгалтерського обліку та, відповідно, проведення розрахунків, визначений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі п.3 ст.9 вказаного Закону.

Згідно ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відтак, враховуючи встановлений Законом обовязок здійснення оплати на підставі рахунку, а отже, надання такого контрагентом, запропоновані Позивачем доповнення до п.2.7 Договору не є його зміною, відповідають змісту Договору, а є лише конкретизацією Типового договору та спрямовані на відповідність змісту Договору акту цивільного законодавства, та випливають із змісту та суті відносин між Сторонами.

4. Пункт 2.8 Типового договору викладено наступним змістом: 2.8. Замовник протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

У п.2.8 Договору Позивач після слова "…Замовника" доповнив словами "шляхом вручення представнику Газорозподільного підпри ємства чи направлення рекомендованим поштовим відправленням" з метою конкретизації способу виконання свого зсбовязання.

Відповідач зазначає, що даний пункт не обмежує Замовника в способі повернення акту наданих послуг, в редакції Позивача передбачено лише два способи повернення акту наданих послуг, що в свою чергу є не конкретизація а зміна умов пункту.

Суд частково погоджується з доводами Відповідача в частині того, що редакція Позивача обмежує права самого Позивача, оскільки даний пункт Типового договору не обмежує Позивача у праві вибору способу повернення акту наданих послуг.

Проте, суд зазначає, що запропоноване Позивачем доповнення до п.2.8 Договору не змінює суті змісту Договору, а є його конкретизацією, тобто конкретизацією способу повернення акту, що відповідає п.4 ст.179 Господарського кодексу України, а відтак підлягає до включення у спірний Договір як одного із способів здійснення такого повернення, проте, із зазначенням можливості повернення і іншими способами, оскільки звуження прав Позивача (Замовника), передбачених змістом Типового договору, в силу ст.179 Господарського кодексу України не допускається.

5. Пункт 2.9 Типового договору викладено наступним змістом: 2.9. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством..

У п.2.9. Договору Позивач змінив слово "Акти" на слово "Акт" з тих підстав, що між сторонами щомісячно офорляється тільки один акт наданих послуг в звязку з наявністю у Позивача тільки одного вузла обліку газу.

Відповідач зазначає, що зміна слова «Акти»на слово «Акт»є неможливою, оскільки передбачається можливість остаточного розрахунку і за попередні місяці при наявності заборгованості за отримані послуги.

Суд погоджується з доводами Відповідача, оскільки, при наявній заборгованості за попередні звітні періоди (місяці), запропонована Позивачем редакція унеможливить проведення згідно Договору ним же розрахунків за звітний та попередні періоди одночасно, що не передбачено змістом Типового договору та було б зміною такого.

При цьому суд зазначає, що наведене не унеможливлює проведення розрахунків Замовником (Позивачем) згідно Договору на підставі акта наданих послуг.

У п.2.9 Договору Позивач після слова "…послуг" додав слова "та рахунок на оплату наданих послуг" з тих підстав, ш,о остато чний розрахунок відповідно до закону (п.3 розбіжностей) прово диться саме на підставі акту і рахунку. Акт прийому-передачі послуг не може замінити рахунок на оплату отриманих послуг, ос кільки він не є розрахунковим документом.

Згідно доводів Відповідача, даний пункт зазначає акт надання послуг як єдину підставу для остаточних розрахунків замовника з Газорозподільним підприємством. Редакція Позивача передбачає ще одну підставу для розрахунків, що є не конкретизація а доповнення пункту, що також суперечить пункту 4.3 та 4.5 Договору змінюючи період та порядок оплати.

З даного приводу суд зазначає, що п.2.9 Типового договору визначає документи, які є підставою для проведення остаточних розрахунків, і включення в нього рахунку на оплату не суперечить пунктам 4.3, 4.5 Типового договору.

Що ж до безпосередньо включення такого обовязку суд зазначає, що обовязок проведення розрахунків на підставі рахунку визначений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі п.3 ст.9 вказаного Закону.

Згідно ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відтак, враховуючи встановлений Законом обовязок здійснення оплати на підставі рахунку, запропоновані Позивачем доповнення до п.2.9 Договору в цій частині не є його зміною, відповідають змісту Договору, а є лише конкретизацією Договору в розумінні ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, та спрямовані на відповідність змісту Договору акту цивільного законодавства, та випливають із змісту та суті відносин між Сторонами.

6. Абзаци 1-3 пункту 3.4 Типового Договору викладені наступного змісту:

«3.4. Кількість протранспортованого газу визначається на межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього Договору.

У разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності, витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку.

У разі розташування вузлів обліку після межі балансової належності, витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку.».

Позивачем виключено абзац 2 з п.3.4 Типового договору у звязку з тим, що його єдиний вузол обліку розташований після межі балансової належності.

Згідно доводів Відповідача, наявність даного абзацу в пункті не впливає на права та обов'язки Замовника, але виключення даного абзацу впливає на права та обов'язки Газорозподільного підприємства, недоотриманням умов Типового договору тим самим порушуючи ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Видалення даного абзацу є не конкретизація а зміна умов пункту.

З даного приводу суд зазначає, що з позицією Відповідача не можна погодитись з тих підстав, що у п.3.4 Типового Договору визначено розрахунки наслідків витрат і втрат газу при розташуванні вузлів обліку до межі балансової належності (абзац 2), та після межі балансової належності (абзац 3), тобто зазначаються два способи розрахунків в залежності від точки розташування вузла обліку. Оскільки вузол обліку газу, який є єдиним у Позивача (що підтверджується додатками №2 до проекту Договору та запропонованого Відповідачем протоколу розбіжностей до договору), розташований після межі балансової належності, з чим погодився представник Відповідача, то положення абзацу 2 (другого) пункту 3.4 Типового договору не мають відношення до прав та обовязків Сторін, оскільки не можуть їх регулювати (за відсутності вузла обліку до межі балансової належності) за відсутності таких, та, відповідно, не стосуються спірного Договору.

Враховуючи вищенаведене, запропонована Позивачем редакція п.3.4 Договору є конкретизацією змісту такого, та, відповідає вимогам ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

7. В редакції Типового договору п.3.5 викладено наступного змісту: 3.5. На підставі результатів вимірювання вузлів обліку складаються місячні акти наданих послуг.

У п.3.5. Договору Позивач змінив слова "...вузлів обліку скла даються місячні акти" на слова "вузла обліку складається місяч ний акт" з підстав, які викладено у п.5,6 розбіжностей.

Відповідачем з даного приводу зазначено, що в додатку 2, який є невід'ємною частиною Договору, зазначається перелік комерційних вузлів обліку газу, в даному випадку один вузол обліку, множинне значення «вузлів обліку»в Договорі не порушує права та обов'язки Замовника, Зміна Позивачем множинні значення термінів на значення термінів в однині, породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору. В пункті 3.4. теж аналогічне значення терміну в множині, але позивач не наполягає на зміні.

З даного приводу суд зазначає, і наведене підтверджується додатками №2 до проекту Договору та запропонованого Відповідачем протоколу розбіжностей до договору, що у наявному переліку комерційних вузлів газу та газоспоживаючого обладнання значиться лише один вузол обліку. Відтак, зазначення у п.3.5 Договору не вузлів обліку, а вузла обліку є конкретизацією умов Договору та відповідає фактичним обставинам, з приводу яких укладається між Сторонами договір, та, як наслідок, відповідає ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

8. В редакції Типового договору абзац 1 п.3.6 викладено наступного змісту: 3.6. Якість газу, який передається Газорозподільним підприємством Замовнику або його споживачу в пункті призначення, має відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия".

У п.3.6 Договору Позивач виклав назву ГОСТ 5542-87 державною мовою України.

Відповідач наполягає на викладенні назви ГОСТ 5542-87 іноземною мовою. При цьому зазначає, що ГОСТ є нормативно - правовий акт який становить рішення правотворчого органу, спрямоване на встановлення, зміну або скасування дії норм права, тобто зміни та доповнення до нормативно правових актів вносить орган який видав даний нормативно правовий акт.

З даного приводу суд зазначає, що викладення ГОСТу 5542-87 державною мовою не є внесенням змін чи доповнень до нього.

Крім того, виклавши назву ГОСТу 5542-87 державною мовою Позивачем не змінено мови абревіатури державного стандарту, - залишено ГОСТ 5542-87.

При цьому суд погоджується з доводами Позивача щодо того, що відповідно до п.4 ч1 ст.92 Конституції України, порядок зас тосування мов визначається виключно законами України.

Згідно ст.6 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідностї», національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про мови в Українській РСР» з змінами і доповненнями, який є чинним на даний час, В Українській РСР мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова.

Згідно п.1 рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999р. у справі N10-рп/99, положення частини першої стат ті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як дер жавна є обовязковим засобом спілкування на всій території Украї ни при здійсненні повноважень органами державної влади та орга нами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина пята статті 10 Конституції Ук раїни).

Запропонована Позивачем редакція є конкретизацією умов договору в розумінні ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

9. Пункт 4.1 Типового договору викладено наступним змістом: 4.1. Розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м (далі - тариф), затвердженим для Газорозподільного підприємства Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ).

У п.4.1. Договору Позивач виклав назву державного регулюючого органу відповідно до його назви на день укладення договору.

Згідно доводів Відповідача, Типовий договір на розподіл природного газу є нормативно - правовий акт який становить рішення правотворчого органу, спрямоване на встановлення, зміну або скасування дії норм права, тобто зміни та доповнення до нормативно правових актів вносить орган який видав даний нормативно правовий акт.

З даного приводу суд зазначає, що Указом Президента України від 23.11.2011р. N1057/2011 «Про ліквідацію Національної комісії регулювання електроенергетики України»ліквідовано Національну комісію регулювання електроенергетики України. Указом ж Президента України від 23.11.2011р. N 1059/2011 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відтак, запропонована Позивачем редакція п.4.1 Договору повністю відповідає вимогам законодавства, в тому числі ст.179 Господарського кодексу України, оскільки станом на час надання пропозицій щодо укладення Договору чи направлення Відповідачем редакції Типового договору органу, який зазначено Відповідачем, не існувало.

10. Абзаци 1, 3, 4 п.4.5 Типового договору викладені наступного змісту:

4.5. Оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу на період передоплати, визначений сторонами в цьому Договорі.

У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше ___ (в редакції Протоколу розбіжностей не пізніше 5 числа) числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично протранспортований газ, сума переплати зараховується Газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Замовника на його письмову вимогу.

У абзаці 1 п.4.5. Договору Позивач змінив слова "…період пе редоплати, визначений сторонами в цьому Договорі" на слова "на ступний місяць" з тих підстав, що наступним абзацом даного пун кту періодом передоплати встановлено наступний місяць.

З даного приводу Відповідачем зазначено, що попередня оплата авансовими платежами планового обсягу газу на «...період передоплати»замінивши»на наступний місяць»суттєво змінить умови пункту, оскільки період передоплати не завжди є наступний місяць (у звязку із закінченням опалювального сезону та початком такого не в наступному місяці, а пізніше тощо), це в залежності в які періоди буде споживання передбачене додатком 1 Договору.

Суд погоджується з позицією Відповідача в даній частині, оскільки запропонована Позивачем редакція абзацу 1 п.4.5 Договору не є його конкретизацією та не відповідає принципу рівності договору, оскільки суттєво звужує права Позивача (Замовника).

У абзаці 3 п.4.5. Договору Позивач змінив слова "…5 числа мі сяця, наступного за розрахунковим" на слова "3-х банківських днів від дня отримання рахунку на оплату послуг за минулий мі сяць" з тих підстав, що без належно оформленого рахунку відпо відно до закону неможливо встановити точну суму зобов'язань По зивача з оплати, а тому неможливо провести остаточний розрахунок.

У абзаці 4 п.4.5. договору Позивач змінив слова "... на його пи сьмову вимогу" словами "протягом 3-х банківських днів від дня отримання відповідної письмової вимоги" з тих підстав, що від повідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють порядок укладення договорів, зобовязання сторін у договорі мають бути конкретизовані, якщо це можливо.

Відповідачем з даного приводу зазначено, що при здійсненні остаточного розрахунку у випадку недооплати Замовником слова «..5 числа місяця, наступного за розрахунковим»на слова «3-х банківських днів від дня отримання рахунку на оплату послуг за минулий місяць». Позивач змінив період та порядок розрахунків, надання рахунків на оплату не передбачений як спосіб до розрахунку в Договорі та зокрема в розділі 4 Тариф та порядок розрахунків. Зміни запропоновані Позивачем з зазначенням терміну повернення надміру сплачених коштів може вплинути на права та обов'язки Газорозподільного підприємства.

Суд частково погоджується з доводами Позивача в частині необхідності конкретизації строку розрахунку в залежності від дати отримання рахунку (необхідні подання якого зазначена у наведених вище п.п.3, 5 мотивувальної частини рішення) та вважає запропонований 3-х банківських денний термін розумним (абзац 3-й п.4.5 Договору). Проте, запропонована конкретизація не може виключати умови щодо необхідності здійснення оплати до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. З врахуванням вищенаведеного, запропонована Позивачем конкретизація: «протягом трьох банківських днів від дня отримання рахунку на оплату послуг за минулий мі сяць»може бути зазначена в абзаці 3 п.4.5 Договору після словосполучення: «не пізніше 5 числа мі сяця, наступного за розрахунковим». Наведене повністю відповідатиме вимогам ч.4 ст.179 Господасрького кодексу України, буде конкретизацією умов Договору та не буде відступом від положень останнього.

З запропонованою Позивачем редакцією абзацу 4 п.4.5 Договору суд погоджується повністю, оскільки така є конкретизацією умов Договору та спрямована на реальну можливість здійснення передбачених Договором прав; 3-банківських денний термін з моменту отримання суд вважає розумним, оскільки такого достатньо для перерахування наявних на рахунку коштів. Відтак, редакція абзацу 4 п.4.5 Договору, запропонована Позивачем, не змінює умов Договору, а є його конкретизацією, що відповідає вимогам ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

11. Пункт 4.7 Типового договору викладено наступною редакцією:

«4.7. У разі виникнення в Замовника заборгованості з оплати послуг за транспортування газу ГРМ Сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають графік погашення заборгованості, який є додатком до цього Договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від Замовника за послуги з транспортування газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Замовника з найдавнішим терміном її виникнення.

Укладення Сторонами та дотримання Замовником узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Замовника від виконання поточних зобов'язань за цим Договором.

У разі порушення Замовником графіка погашення заборгованості Газорозподільне підприємство має право у порядку, визначеному розділом 7 цього Договору, припинити або обмежити транспортування газу на об'єкти Замовника або його споживачам до повного погашення заборгованості.».

Позивачем запропоновано наступну редакцію п.4.7 Договору:

«У разі виникнення у Замовника заборгованості з оплати послуг за транспортування газу ГРМ Газорозподільне підприємство має право у порядку, визначеному розділом 7 цього Договору, припинити або обмежити транспортування газу на обєкти Замовника або його споживачам до повного погашення заборгованості.

Газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від Замовника за послуги транспортування газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Замовника з найдавнішим терміном її виникнення.».

Позиція Позивача, - у п.4.7. договору Позивач запропонував звузити свої права у по рівнянні з умовами типового договору та виключив положення щодо свого права на укладення графіка погашення заборгованості. Од ночасно, всі права Відповідача збережено у повному обсягу. Ця пропозиція зроблена Позивачем на підставі п.1 ст.12 ЦК України, яким встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Позивач ніколи не мав заборгованості і не планує порушувати умови договору щодо зобовязань з платежів.

Позиція Відповідача - даним пунктом передбачено права та обов'язки для Замовника, Позивач пропонує залишити за собою лише обовяки. Виключення з даного пункту право укладати графік погашення заборгованості, є зміною пункту а не конкретизацією.

Суд погоджується, що викладена Позивачем редакція п.4.7 Договору не є конкретизацією умов такого, а є змінами Договору, відтак, не відповідає ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

Крім того суд зазначає, що викладена редакція суперечить принципу юридичної рівності (ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України) та прямо порушує права Замовника, як контрагента (абзац 1 ч.1 ст.29 Господарського кодексу України).

12. Пункт 5.1.4 Типового договору викладено у наступній редакції: Газорозподільне підприємство зобов'язується складати та надавати на погодження Замовникові акт наданих послуг.

У п. 5.1.4. договору Позивач вніс наступне доповнення. "Одноча сно з актом наданих послуг надавати Замовникові рахунок на оплату послуг за минулий місяць та податкові накладні, оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України." Обовязок Від повідача надавати рахунки обгрунтовано вище, а обовязок видачі податкових накладних на вимогу покупця товарів (робіт, послуг) встановлено Податковим кодексом України. Тому така вимога міс титься в договорі.

Позиція Відповідача - даним пунктом зазначено вичерпний перелік документів який надається Замовнику, Редакція позивача передбачає додатково надання рахунку на оплату послуг за минулий місяць та податкові накладні, що є змінює та доповнює пункт а не конкретизує.

Суд не погоджується з такою позицією Відповідача та бере до уваги викладену Позивачем редакцію з наступних підстав.

Щодо необхідності передачі рахунку зазначено вище у п.п.3, 5 обгрунтувань мотивувальної частини рішення, в тому числі, такі обовязки прямо випливають із Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та узгоджуються з п.п.2.7, 2.9 Договору.

В частині необхідності передання податкових накладних суд зазначає, що такий обовязок випливає як із звичаїв ділового обороту, так і з Податкового кодексу України (в тому числі п.п.183.3, 183.5, 198.2, 198.6, статтею 201 вцілому), та не зазначення такого обовязку може вплинути на права та обовязки Позивача (Замовника) в частині відповідальності перед податковими органами, втрати права на отримання податкового кредиту тощо).

З врахуванням вищенаведеного, запропоновані Позивачем доповнення є конкретизацією умов Договору, внесені на виконання вимог Закону, та відповідають положенням ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

13. Пункт 5.3.3 Типового договору викладено наступного змісту: Замовник зобов'язується не перешкоджати Газорозподільному підприємству в заходах щодо вдосконалення обліку газу на території об'єктів Замовника або його споживачів для точності виміру обсягів протранспортованого газу, у тому числі впровадження автоматизованих систем дистанційного зчитування даних з вузлів обліку, установлення за власний рахунок дублюючих вузлів обліку, монтажу окремих закладних частин для можливості встановлення дублюючих засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) та/або перевірки метрологічних характеристик ЗВТ на місці їх установлення за допомогою мобільних (пересувних) витратомірних комплексів.

Позиція Позивача - у п.5.3.3. договору слова "…за власний рахунок" замінено на слова "за рахунок Газорозподільного підприємства" з тих підс тав, що за змістом назви п.5.3 та змістом п.5.3.3. вони є іде нтичними і в більшій мірі відповідають принципу юридичної виз наченості , яким сторонам слід керуватися при укладенні договору.

Позиція Відповідача - в даному пункті чітко прослідковується ким оплачуються зазначені роботи, дана зміна породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору.

З даного приводу суд зазначає, що ч.4 ст.179 Господарського кодексу України передбачено право на конкретизацію договору, відтак, запропонована Позивачем редакція п.5.3.3 Договору є правом Позивача, та спрямована, власне, на недопущення розбіжностей чи неточностей у Договорі.

14. Пункт 5.3.4.4 Типового договору викладено наступним змістом: якщо Замовник замовляє послугу для транспортування газу ГРМ на власні об'єкти, він зобов'язується забезпечити збереження і цілісність вузлів обліку та пломб на них і на газовому обладнанні, у тому числі відключеному від систем газопостачання, що знаходяться на території об'єктів Замовника. Негайно повідомляти Газорозподільному підприємству про недоліки в роботі ЗВТ (вихід з ладу, несправність, пошкодження, у тому числі пломб), що встановлені на його території.

Позиція Позивача - У п.5.3.4.4. Договору слово "…вузлів" замінено на слово "вуз ла" в звязку з тим, що у Позивача наявний тільки один вузол об ліку, що вбачається з додатка N 2 до договору.

Позиція Відповідача - в додатку 2 який є невід'ємною частиною Договору зазначається перелік комерційних вузлів обліку газу, в даному випадку один вузол обліку, множинне значення «вузлів обліку»в Договорі не порушує права та обов'язки Замовника, Зміна Позивачем множинні значення термінів на значення термінів в однині, породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору. В пункті 3.4. теж аналогічне значення терміну в множині, але позивач не наполягає на зміні.

З даного приводу суд зазначає, що Позивачем конкретизовано п.5.3.4.4 Договору, оскільки вузол обліку газу, який є єдиним у Позивача (що підтверджується додатками №2 до Договору та запропонованого Відповідачем протоколу розбіжностей до договору). Крім того суд зазначає, і наведене підтверджується додатками №2 до Договору та запропонованого Відповідачем протоколу розбіжностей до договору, що у наявному переліку комерційних вузлів газу та газоспоживаючого обладнання значиться лише один вузол обліку. Наведені обгрунтування викладені у п.п.6, 7 обгрунтувань мотивувальної частини рішення та зазначені у п.п.3.4, 3.5 Договору.

З врахуванням вищенаведеного, запропонована Позивачем редакція п.5.3.4.4 Договору є конкретизацією його умов в розумінні ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

При цьому суд зазначає, що конкретизація умов договору, відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, є правом, а не обовязком Сторони.

15. Пункт 5.4.3 Типового договору викладено у наступній редакції: Замовник має право на отримання інформації щодо тарифів на транспортування газу ГРМ, порядку оплат, нормативних і фактичних параметрів якісних показників газу та величини його тиску в мережі.

У п.5.4.3. договору Позивач вніс наступне доповнення: "Одночас но з отриманням акту про надання послуг, отримувати від Газоро зподільного підприємства належно оформлені рахунок на оплату послуг за минулий місяць та податкову накладну за наявності пі дстав для її видачі»". Обгрунтування наведено вище.

Відповідач зазначає, що даним пунктом зазначено вичерпний перелік інформації що надається Замовнику, Редакція позивача передбачає отримання додаткової інформації(документів), що не відповідає змісту даного пункту. Дана розбіжність Позивача Не конкретизує пунк а накладає на Газорозподільне підприємство додаткові зобов'язання, що є зміною та доповненням пункту.

Суд не погоджується з позицією Відповідача, бере до уваги позицію Позивача та зазначає наступне.

Щодо необхідності передачі рахунку зазначено вище у п.п.3, 5, 12 обгрунтувань мотивувальної частини рішення, в тому числі, такі обовязки прямо випливають із Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та узгоджуються з п.п.2.7, 2.9 Договору.

В частині необхідності надання податкових накладних суд зазначає, що такий обовязок випливає як із звичаїв ділового обороту, так і з Податкового кодексу України (в тому числі п.п.183.3, 183.5, 198.2, 198.6, статтею 201 вцілому), та не зазначення такого обовязку може вплинути на права та обовязки Позивача (Замовника) в частині відповідальності перед податковими органами, втрати права на отримання податкового кредиту тощо). Наведене зазначено в п.12 обгрунтувань мотивувальної частини рішення.

Крім того, суд зазначає, що викладене Позивачем доповнення узгоджується з п.2.7, 2.9, 5.1.4 Договору.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що викладене доповнення є конкретизацією умов Договору в розумінні ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

16. Пункт 6.3.1 Типового договору викладено наступним змістом: 6.3. Відповідальність Газорозподільного підприємства: 6.3.1. У разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів транспортування газу ГРМ Газорозподільне підприємство зобов'язане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого газу.

Позивач у запропонованому Договорі пункт 6.3.1 викладає наступним змістом: 6.3.1 У разі невиконання своїх зобовязань щодо обсягів транспор тування газу ГРМ, які встановлено Додатком 1 до цього Договору, Газорозподільне підприємство зобовязане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого з вини Газорозподільного підприємства газу. Ця сума є боргом Газорозподільного підприемства перед Замовником за грошовим зобовязанням. Борг у розмірі цієї суми підлягає оплаті протягом 10-ти календарних днів з дня отримання Газорозподільним підприемством обгрунтованої письмової ви моги Замовника у випадку відсутності спору між Сторонами. За наявності спору він підлягає вирішенню в суді у встановленому законодавством порядку.

Згідно доводів Позивача, враховуючи, що пунктом 6.3.1. встановлено відповідальність за поруше ння умов договору, він має бути сформульований максимально чіт ко і юридично вірно. Змінивши частково текст типового договору, Позивач повністю зберіг у новому викладі як умови і порядок за стосування відповідальності, так і її розмір, що є суттєвою умовою правомірності внесених уточнень. Так:

- уточнено які саме обсяги послуг є базою обчислення суми;

- уточнено юридичний статус суми, яка підлягає сплаті (оскільки типовим договором не встановлено, що ця сума є штрафом, і не встановлено, що вона є пенею. Відтак, для її реального стяг нення в судовому порядку вона може мати юридичний статус вик лючно грошового зобов'язання. В противному випадку взагалі ві дсутні юридичні підстави для її стягнення.);

- уточнено, що для стягнення зазначеної в тексті договору суми, необхідна наявність вини Відповідача (що відсутнє в тексті типового договору і є визначально суттєвою умовою);

- уточнено порядок предявлення вимоги про сплату суми, та стро ки її сплати (що відсутнє в тексті типового договору);

- уточнено, що за наявності спору, він підлягає вирішенню в су ді .

Всі викладені уточнення не суперечать умовам, які встановлено текстом типового договору, проте, у більшій мірі відповідають чинним нормам цивільного права, які врегульовують порядок зас тосування відповідальності за порушення умов договору.

Позиція Відповідача - редакція Позивача істотно змінює пункт, дублюючи пункт 6.3.2. та вказуючи термін виплати Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого газу та зазначено як Газорозподільче підприємство зобов'язане відобразити по бухгалтерії дану суму. Також, слід врахувати можливу дію форс- мажорних обставин, де термін надання підтверджуючих документів складає 14 днів., а відтак редакція Позивача істотно змінює умови пункту .

З даного приводу суд зазначає, що з позицією Відповідача погодитись не можна, оскільки запропонована Позивачем редакція п.6.3.1 Договору не дублює п.6.3.2 Типового договору, підтвердженням чого є текст типового Договору.

Крім того, викладена Позивачем редакція п.6.3.1 Договору конкретизує даний пункт Типового договору та повністю відповідає вимогам законодавства.

Крім цього, суд погоджується з уточненим юридичним статусом суми як борг, оскільки в Типовому договорі таке положення відсутнє, відтак, з уточненням юридичного статусу суми Сторони не позбавлені права належним чином захищати свої права у випадку порушення таких контрагентом за Договором.

Проте, суд не може погодитись з позицією Позивача щодо обовязку Відповідача у випадку невиконання своїх зобовязань сплатити борг виключно за наявності вини. Оскільки, укладаючи договір Сторони беруть на себе взаємні зобовязання, відтак невиконання Відповідачем своїх зобовязань щодо поставки газу з вини третіх осіб не може бути підставою для звільнення від відповідальності за виконання грошового зобовязання.

При цьому суд зазначає, що запропонований Позивачем термін у 10 календарних днів з моменту отримання вимоги відповідає вимогам законодавства та не зменшує терміну, встановленого для виконання зобовязання ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Що ж до доводів Відповідача про те, що у випадку дії фарс-мажорних обставин термін надання підтверджуючих документів складає 14 днів суд зазначає наступне. Пунктом 8.1 Типового договору передбачено звільнення від відповідальності у випадку настання форс-мажорних обставин. Відповідно до п.8.4 Типового договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом 14-ти днів з моменту їх виникнення надати відповідні підтверджуючі документи. З врахуванням вищенаведеного, у випадку виникнення форс-мажорних обставин Сторона зобовязана негайно повідомити про існування таких обставин. І в даному випадку, вступає в дію п.8.1 Типового договору в частині звільнення від відповідальності, відтак, будуть відсутні підстави до вимог про стягнення боргу за запропонованим Позивачем п.6.3.1 Договору; а 14-ти денний термін передбачено виключно для передачі документів.

17. Пунктом 7.1 Типового договору передбачено, що газорозподільне підприємство має право обмежити або припинити транспортування газу на об'єкти Замовника або його споживачам з дотриманням норм безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження (припинення) газу, у випадках: несвоєчасних розрахунків за цим Договором.

Позиція Позивача - у п.7.1 Договору слова "несвоєчасних розрахунків за цим Дого вором" замінено на слова "несвоєчасних розрахунків Замовника за цим Договором" з тих підстав, ш,о відповідними положеннями дого вору передбачено обовязок Газорозподільного підприємства прове сти платіж на користь Замовника. Затримка проведення такого платежу не може бути підставою для припинення транспортування.

Позиція Відповідача - в даному пункті чітко прослідковується права та обов^язки Сторін, дана зміна породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору.

Суд погоджується з доводами Позивача щодо конкретизації п.7.1 Договору, оскільки така не тільки не породжує зайві розбіжності (як зазначає Відповідач), але і усуває невизначеність у застосуванні самого п.7.1 Договору, конкретизує підстави його застосування, та відповідає ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

18. Пункт 7.3 Типового договору викладено наступним змістом:

7.3. Підключення газового обладнання на об'єктах Замовника або його споживачів здійснюється за письмовим дозволом Газорозподільного підприємства, після оплати послуг за відключення та підключення.

У разі самовільного відновлення відбору газу без дозволу Газорозподільного підприємства до Замовника або його споживача застосовуються санкції, передбачені нормативними документами. Подальше припинення транспортування газу ГРМ здійснюється шляхом механічного (зварного) від'єднання газопроводу з подачею копії акта до відповідного органу внутрішніх справ.

У п.7.3. договору Позивачем доповнено абзацом 3 наступного змі сту "У разі встановлення судом факту неправомірного припинення транспортування газу ГРМ, Газорозподільне підприємство зобов'я зане за власний рахунок провести всі необхідні роботи та відно вити транспортування газу ГРМ в 10-ти денний строк від дня наб рання судовим рішенням законної сили, якщо судовим рішенням не встановлено інше."

Необхідність внесення даного доповнення, як зазначає Позивач, вик ликана тими обставинами, що на протязі останніх трьох років Ві дповідач двічі протиправно припиняв транспортування газу Пози вачу і ці Факти встановлено судовими рішеннями, які набрали за конної сили, у двох різних справах. Транспортування газу проти правно не здійснюється і на час розгляду даної справи.

Відповідачем з даного приводу зазначено, що в пункті прописаний чіткий порядок підключення газового обладнання на об'єктах Замовника або його споживачів. Редакція Позивача породжує для Відповідача, додаткові зобов'язання в майбутньому при настанні певних обставин, що не є конкретизацією чітких положень пункту а є зміною та доповненням пункту.

Суд погоджується з редакцією п.7.3 Договору, запропонованою Позивачем, оскільки така відповідає встановленому принципу юридичної рівності (ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України).

Редакція п.7.3 Договору, запропонована Позивачем, є конкретизацією умов договору в розумінні ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

При цьому суд також бере до уваги, що факти протиправного припинення газопостачання саме Відповідачем щодо Позивача, та тривалого не відновлення такого, встановлені рішеннями господарського суду Львівської області та постановами Львівського апеляційного господарського суду у справах №20/110 та 7/244(10), та не підлягають доведенню в силу вимог ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

19. Пункт 7.4 Типового договору викладено наступним змістом: у випадку запланованих капітальних ремонтів ГРМ, крім аварійних, Газорозподільне підприємство має повідомити Замовника та його споживача про припинення транспортування газу не пізніше ніж за 7 днів до дати припинення газу.

Редакція Позивача:

У п.7.4 Договору слово "...має" замінено на слово "зобовязане" в звязку з тим, що запропонована зміна у більшій мірі відпові дає принципу юридичної визначеності не змінюючи змісту.

Відповідач заперечує, мотивуючи своє заперечення наступним - в даному пункті чітко прослідковується обов'язок газорозподільного підприємства., а тому немає необхідності замінювати слова «має»на «зобов'язане», дана зміна породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору.

Суд погоджується з редакцією Позивача та доводами в обгрунтування необхідності зазначення саме такої редакції, та зазначає, що таке уточнення є конкретизацією, в розумінні ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, умов договору.

Також Позивачем п.7.4 Договору доповнено наступним змістом "Повідомлення повинне містити інформацію про плановий термін початку та закінчення робіт і місяць, день, годину, хвилини)." Внесення цього доповне ння викликане необхідністю вжиття Позивачем заходів безпеки, а також необхідністю вжиття заходів до опалення приміщєнь у випа дку, якщо роботи будуть проводитися в опалювальний період часу.

Відповідач з даного приводу жодних заперечень не наводить.

Суд бере до уваги доводи та обгрунтування Позивача та погоджується з такими, оскільки останні є конкретизацією умов Договору та встановлюють взаємні права та обовязки з метою забезпечення рівної та вільної реалізації прав та недопущення порушення таких; редакція Позивача відповідає ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

20. Пункт 8.2 у Типовому договорі викладено наступним змістом: під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

У п.8.2. Договору Позивачем після слова "...пожежі" доповнено словами "не з вини Сторін" з тих підстав, що вибухи на газопроводах і поже жі на обєктах сторін з їхньої вини не можуть вважатися форс-мажорними обставинами, та обставинами невідворотного характеру, які є наслідком непереборної сили.

Згідно доводів Відповідача - в даному пункті чітко прослідковується що настання форс мажорних обставин, які виникли внаслідок непередбачуваних сторонами подій, а тому немає необхідності доповнювати слов «.. пожежі»словами «не з вини сторін», дана зміна породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору.

Суд погоджується з доводами Позивача та наведеними обґрунтуваннями таких, оскільки вибухи на газопроводах і поже жі на обєктах сторін з їхньої вини не можуть вважатися форс-мажорними обставинами, та обставинами невідворотного характеру, які є наслідком непереборної сили.

При цьому з приводу доводів Відповідача суд зазначає, що пожежа з вини однієї Сторони може виникнути і внаслідок непередбачуваних іншою Стороною подій, проте, така не може вважатися форс-мажорною обставиною.

З врахуванням вищевикладеного, запропонована Позивачем редакція п.8.2 Договору є конкретизацією умов такого, має характер юридичної визначеності, та спрямована на забезпечення виконання умов Договору, а відтак, відповідає ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

21. Пункт 8.3 Типового договору викладено наступним змістом: настання обставин форс-мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха Торгово-промисловою палатою України, висновками інших органів, що уповноважені засвідчувати обставини форс-мажору згідно із законодавством.

У п.8.3 Договору після слова "..„лиха," Позивачем доповнено словом "ак тами", яке, імовірно, в тексті типового договору помилково про пущене і Торгово-промислова палата України рішень не ухвалює).

Відповідач з даного приводу зазначає, що в даному пункті чітко прослідковується порядок підтвердження настання обставин форс мажорних обставин, дана зміна породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору.

Суд не погоджується з позицією Відповідача, проте, не може погодитись і з позицією Позивача, оскільки термін «рішення торгово-промислової палати»передбачений законодавством, підтвердженням чого є постанова Вищого господарського суду України від 12.04.2006р. у справі N1/209 та Рішення Президій торгово-промислової палати України, в тому числі від 15 жовтня 1998 року (протокол N 39(6)) «Про затвердження Інструкції про порядок засвідчення та видачі сертифікатів на товари та послуги українського походження»тощо.

Крім того, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні»не передбачено ухвалення торгово-промисловими палатами актів.

З врахуванням наведеного, включення слова актів в даний пункт може звузити його зміст, а відтак, буде відступом від такого.

Також п.8.3 Договору Позивачем доповнено словами "Сторони не звільняють ся від обовязку доведення причинно-наслідкового звязку між вка заними обставинами та невиконанням зобовязань за цим Договором".

Відповідач з даного приводу заперечень не наводить.

Наведена Позивачем конкретизація умов Договору, а саме п.8.3, повністю відповідає вимогам законодавства, в тому числі ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що запропоноване Позивачем доповнення є конкретизацією умов Договору та відповідає змісту ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

22. Пункт 8.4 Типового договору викладено у наступним змістом: 8.4. Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом 14-и днів з моменту їх виникнення надати відповідні підтверджуючі документи.

У запропонованому Позивачем Договорі п.8.4 викладено в наступній редакції: 8.4,, Сторона, яка в звязку з настанням форс-мажорних обставин не може належно виконати свої зобовязання за цим Договором, зобовязана невідкладно письмово повідомити про це іншу Сторону, та на протязі 14-ти днів з моменту настання форс-мажорних обставин на дати іншій стороні підтверджуючі документи.

Позивач обґрунтовує запропоновану редакцію наступним: виклад п.8.4 Договору конкретизовано без зміни суті викладено го:

- встановлено, ш,о повідомлення направляється іншій стороні ті льки у випадку, якщо це впливає на виконання зобовязань за договором, а не у всіх випадках;

- встановлено вимогу направлення письмового повідомлення.

Позиція Відповідача - в даному пункті чітко прослідковується права та обов'язки сторін при настанні форс-мажорних обставин, дана зміна породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору.

Суд погоджується з обґрунтуванням та викладеною Позицією Позивача, оскільки таке деталізує та конкретизує п.8.4 Договору, та не зачіпає змісту договору, а відтак, відповідає ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

23. Пункт 10.1 Типового Договору викладено наступним змістом: 10.1. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до ____ (31.12.2012р. - в редакції протоколу розбіжностей Відповідача). Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають переоформити додаток "Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ", у якому визначити планові обсяги газу на подовжений термін. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

У п.10.1 Договору Позивачем після слів: «…не буде»доповнено словом «письмово»з тих підстав, що усну заяву будь-якої з сторін про припинення дії договору або про перегляд його умов неможливо довести. Ця обставина невідворотно буде мати наслідком судовий спір. За звичаєм ділового обороту заяви про припинення дії до говору або перегляд його умов вчиняються в письмовій формі.

Позиція Відповідача - дана розбіжність відображена в п. 10.2. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох Сторін, атому не має необхідності положення пункту 10.2 дублювати в п. 10.1

Суд погоджується з позицією Позивача та зазначає, що така відповідає ст.654 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З приводу доводів Відповідача суд зазначає, що п.10.2 Типового договору не визначено обовязку повідомляти саме письмово іншу Сторону про припинення дії Договору.

Враховуючи викладене суд зазначає, що запропоноване Позивачем доповнення є конкретизацією умов п.10.1 Договору, та жодним чином не відступає від його змісту, а тому відповідає вимогам ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

24. У реквізитах сторони проекту Договору Позивач вказує правильну назву обслуговуючого банку.

Відповідачем жодним чином не заперечується викладена Позивачем назва банку, проте, у протоколі розбіжностей така зазначена Відповідачем невірно.

Суд приймає до уваги викладену Позивачем назву банку, оскільки невірно зазначена назва може породити розбіжності та спори при виконанні умов Договору.

25. У Додатку №1 до проекту Договору Позивач вказав обсяги газу, які йому обєктивно необхідні для забезпечення опалення будівлі та технологічного процесу сушки деревини. Вказані обсяги підтверджуються проектом №33-21-2000 на встановлення лімітів на газове паливо для опалення приміщень МПП «ГРО», укладеним договором на постачання газу на 2012р. з Відповідачем та обсягами поставки газу, які були встановлені договорами між Сторонами за період з 2002р.

Відповідач жодним чином не заперечує проти обґрунтувань Позивача.

У протоколі розбіжностей, запропонованому Відповідачем, взагалі відсутній додаток з назвою (договірні обсяги транспортування природного газу), проте, у додатку №2, запропонованому Відповідачем, з назвою (перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання) наведена таблиця, дані у якій можуть бути даними щодо обсягів транспортування газу).

Запропоновані ж Позивачем додатки до Договору відповідають додаткам, зазначених у Типовому договорі.

Суд погоджується з незапереченими Відповідачем обґрунтуваннями Позивача та зазначає, що такі відповідають праву Позивача на заявлення необхідних йому обсягів, зазначених у договорі на постачання природного газу, та відповідають ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, оскільки є конкретизацією умов Договору.

Решта пунктів Договору №3951 від 06.01.2012р. запропонованої Позивачем редакції відповідають Типовому договору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити частково; Відповідачу укласти з Позивачем на 2012р. Договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами:

- в редакції проекту Договору Позивача №3951 від 06.01.2012р.: розділ «Терміни та визначення», п.п.1.1-2.7, 3.1-4.4, абзаци 2,4,5 п.4.5, п.4.6, п.п.5.1-6.3, п.п.6.3.2-8.2, п.8.4, розділ 9, п.п.10.1-10.4, реквізити Сторін, додатки №№1, 2 до Договору;

- в редакції протоколу розбіжностей Відповідача до проекту Договору №3951 від 06.01.2012р.: абзац 1 п.4.5, п.4.7;

- п.2.8 викласти у наступній редакції: «2.8. Замовник протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника шляхом вручення представнику Газорозподільного підпри ємства чи направлення рекомендованим поштовим відправленням або в інший спосіб, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.»;

- п.2.9 викласти у наступній редакції: «2.9 Акти наданих послуг та рахунок на оплату наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.»;

- абзац 3 п.4.5 викласти у наступній редакці: «У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, враховуючи право проведення розрахунку протягом трьох банківських днів від дня отримання рахунку на оплату послуг за минулий мі сяць.»;

- п.6.3.1 викласти у наступній редакції: «У разі невиконання своїх зобовязань щодо обсягів транспор тування газу ГРМ, які встановлено Додатком 1 до цього Договору, Газорозподільне підприємство зобовязане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого газу. Ця сума є боргом Газорозподільного підприемства перед Замовником за грошовим зобовязанням. Борг у розмірі цієї суми підлягає оп латі протягом 10-ти календарних днів з дня отримання Газорозподільним підприемством обгрунтованої письмової ви моги Замовника у випадку відсутності спору мі ж Сторонами. За наявності спору він підлягає вирішенню в суді у встановленому законодавством порядку.»;

- п.8.3 викласти у наступній редакції: «Настання обставин форс-мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха Торгово-промисловою палатою України, висновками інших органів, що уповноважені засвідчувати обставини форс-мажору згідно із законодавством. Сторони не звільняють ся від обовязку доведення причинно-наслідкового звязку між вка заними обставинами та невиконанням зобовязань за цим Договором.».

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.04.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних днів) 25.04.2012року.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно доводів Позивача, відповідно до Ліцензійних умов на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, Відповідач зобовязаннй пропо нувати послуги з розподілу газу всім споживачам, які знаходяться на закріпленій за ним території. 3 огляду на ту обставину, що По зивач безперервно користується послугами Відповідача з розподілу газу більше 10 років, Відповідач мав обовязок завчасно направити Позивачу проект договору на розподіл газу на 2012р. Так, проект договору на постачання газу на 2012р. Відповідач направив Позивачу завчасно. Проте, проект договору на розподіл газу на 2012р. Відповідач не направив.

З матеріалів справи вбачається, що листом №150 від 12.12.2011р., враховуючи невиконання Відповідачем цього обовязку та наближення початку 2012р., Позивач звертався до Відповідача з проханням нап равити йому проект договору для належного оформлення. Проте, вка зане звернення було залишене Відповідачем без уваги.

Крім того суд бере до уваги, що надісланий відповідачем протокол розбіжностей фактично не містить обгрунтування неможливості включення запропонованих Позивачем розбіжностей у проекті Договору №3951 від 06.01.2012р., а є викладенням тексту Типового договору. Такі обгрунтування відповідачем надані лише частково та протягом розгляду справи.

Позивач звертався до Відповідача з приводу врегулювання розбіжностей, що підтвердив представник Відповідача в судовому засіданні, проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не представлені докази обговорення розбіжностей з боку Відповідача згідно вимог ст.181 Господарського кодексу України. З врахуванням вищенаведеного, вжиті Позивачем заходи до врегулювання розбіжностей не дали результату.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер позовних вимог та те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

З приводу ж включення понесених Позивачем витрат на отримання довідки про включення його в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд зазначає, що таке клопотання не підлягає до задоволення, оскільки оригінал витягу Позивач суду не наддав для долучення до матеріалів справи, а залишив в документах бухгалтерського обліку, підтвердженням чого є його письмова розписка на клопотанні №25 від 27.02.2012р. (вх. №4035/12 від 27.02.2012р.). Відтак, суд не вправі включати дані витрати Позивача до складу судових витрат та покладати їх на Відповідача, оскільки оригінал отриманої довідки залишений Позивачем та може використовуватись ним при здійсненні діяльності.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, п.3 ч.1 ст.2, ч.3 ст. 2, 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79039, м.Львів, вул.Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) укласти з малим приватним підприємством "ГРО" (м.Львів, вул.На Викопах, 10, код ЄДРПОУ 13797945) на 2012р. договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами:

- в редакції проекту Договору малого приватного підприємства "ГРО" (м.Львів, вул.На Викопах, 10, код ЄДРПОУ 13797945) №3951 від 06.01.2012р.: розділ «Терміни та визначення», п.п.1.1-2.7, 3.1-4.4, абзаци 2,4,5 п.4.5, п.4.6, п.п.5.1-6.3, п.п.6.3.2-8.2, п.8.4, розділ 9, п.п.10.1-10.4, реквізити Сторін, додатки №№1, 2 до Договору;

- в редакції протоколу розбіжностей публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79039, м.Львів, вул.Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) до проекту Договору №3951 від 06.01.2012р.: абзац 1 п.4.5, п.4.7;

- п.2.8 викласти у наступній редакції: «2.8. Замовник протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника шляхом вручення представнику Газорозподільного підпри ємства чи направлення рекомендованим поштовим відправленням або в інший спосіб, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.»;

- п.2.9 викласти у наступній редакції: «2.9 Акти наданих послуг та рахунок на оплату наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.»;

- абзац 3 п.4.5 викласти у наступній редакці: «У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, враховуючи право проведення розрахунку протягом трьох банківських днів від дня отримання рахунку на оплату послуг за минулий мі сяць.»;

- п.6.3.1 викласти у наступній редакції: «У разі невиконання своїх зобовязань щодо обсягів транспор тування газу ГРМ, які встановлено Додатком 1 до цього Договору, Газорозподільне підприємство зобовязане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого газу. Ця сума є боргом Газорозподільного підприемства перед Замовником за грошовим зобовязанням. Борг у розмірі цієї суми підлягає оп латі протягом 10-ти календарних днів з дня отримання Газорозподільним підприемством обгрунтованої письмової ви моги Замовника у випадку відсутності спору мі ж Сторонами. За наявності спору він підлягає вирішенню в суді у встановленому законодавством порядку.»;

- п.8.3 викласти у наступній редакції: «Настання обставин форс-мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха Торгово-промисловою палатою України, висновками інших органів, що уповноважені засвідчувати обставини форс-мажору згідно із законодавством. Сторони не звільняють ся від обовязку доведення причинно-наслідкового звязку між вка заними обставинами та невиконанням зобовязань за цим Договором.».

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79039, м.Львів, вул.Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь малого приватного підприємства "ГРО" (м.Львів, вул.На Викопах, 10, код ЄДРПОУ 13797945) 1609,50грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Фартушок Т.Б.