Рішення № 23719582, 25.04.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 17/203/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1., довіреність № 1557/07.01-10 від 29.08.2011р.

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність №2396 від 25.10.2011р.

За участю прокурора Круш Т.О.

За первісним позовом Прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

До фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 10, кв. 35,

про: стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 7135грн. 73 грн.,-

За зустрічним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 10, кв. 35,

до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

про: визнання договору оренди недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1 038 грн. 43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 неналежно виконувались грошові зобов'язання за укладеним сторонами договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 5466, внаслідок чого виник борг з оплати орендних платежів у розмірі 1038,43 грн.

Заявою від 20.07.2009 року були збільшені позовні вимоги в частині розміру заборгованості по орендній платі до 1261,36 грн. та доповнені в частині розірвання договору оренди комунального майна та повернення приміщення.

Ухвалою суду від 20.10.2009 року провадження у справі № 17/203/09 було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 9/150/09.

Ухвалою суду від 18.05.2010р. провадження у справі № 17/203/09 було поновлено у зв'язку із набранням законної сили рішення суду у справі № 9/150/09.

Ухвалою суду від 01.06.2010р. провадження у справі № 17/203/09 було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 2а-2942/10/1470.

У зв'язку із набранням законної сили рішення суду у справі № 2а-2942/10/1470 суд ухвалою від 31.01.2012 поновив провадження у справі № 17/203/09.

Заявою від 21.02.2012 року були збільшені позовні вимоги в частині розміру заборгованості по орендній платі до 7135,73 грн. у зв'язку із тим, що у відповідача по справі за період з моменту подачі позову, зупинення провадження у справі та його поновлення збільшилась заборгованість по орендній платі.

Дані позовні вимоги в ході судового розгляду спору прокурор та Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради підтримали повністю, поясняючи, що ФОП ОСОБА_3 не сплатило орендної плати за користування орендованим приміщенням.

Такі позовні вимоги представник ФОП ОСОБА_3 не визнає повністю, поясняючи, що договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 5466 від 01.01.2011р. є недійсним, оскільки управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради не мала права укладати договір оренди від 01.09.2003р., так як не була і не є власником об'єкту, таким чином, оскільки позивач не мав права власності на орендоване приміщення, то він і не має права на отримання орендної плати.

За зустрічною позовною заявою фізична особа -підприємець ОСОБА_3 просить визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного з моменту укладення (нерухомого або іншого) майна, що належать до комунальної власності - нежитлового приміщення підвалу від 01 вересня 2003 року за адресою АДРЕСА_2 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірний договір суперечить вимогам ч. 1 ст. 203, 215, 761 Цивільного кодексу України, та іншим актам цивільного законодавства, щодо підстав виникнення права власності, а також п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає додатковою обставиною для визнання недійсним договору оренди те, що дії відповідача за зустрічним позовом під час укладення договору оренди носять ознаки обману, що також тягне за собою недійсність укладеного договору у відповідності до ст. 230 ЦК України.

Прокурор та управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради зустрічний позов не визнала, вважаючи такі вимоги безпідставними з огляду на те, що договір оренди індивідуально визначеного майна № 5466 був укладений сторонами без будь-яких зауважень. Згідно акту від 01.09.2003р., відповідач за зустрічним позовом передав, а позивач за зустрічним позовом прийняв у користування зазначене у договорі приміщення. В подальшому сторонами було укладено угоду про зміни до договору. Під час дії договору ФОП ОСОБА_3 користувалася об'єктом оренди та сплачувала за це орендну плату.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Щодо первісного позову.

Суд вважає, що позовні вимоги Прокурора та Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди № 5466 від 01.09.2003, та про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 54,5 кв.м. не підлягають задоволенню .

Так, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради, правонаступником якого є управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради 01 вересня 2003 року було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5466, у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності на підставі розпорядження м№ 193-р від 13.08.2003р., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 площею 54,50 кв. м., для використання їх під господарчі потреби. Вказаний договір відповідно до пункту 10.6 було пролонговано, оскільки від орендаря заяв про розірвання договору не надходило.

Відповідно до укладеного договору оренди № 5466 від 01 вересня 2003 року та угоди про зміни в договір оренди нерухомого майна від 01 вересня 2003 року відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати орендну плату за орендоване приміщення.

Позивач за первісним позовом на виконання умов договору за актом прийому-передачі від 01.09.2003року передав відповідачу за первісним позовом у строкове платне користування вищевказане приміщення.

Угодою про зміни в договорі оренди нерухомого майна № 5466 від 01.09.2003 року сторони обумовили, що орендна плата за вказане майно складає 50,42 грн. за один місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за укладеним сторонами договором та угодою про зміни в договорі оренди нерухомого майна не виконав належним чином, у зв'язку з чим у останнього станом на 06.04.2009р. утворилась заборгованість у розмірі 1038,43 грн.

Позивач за первісним позовом заявою від 21.02.2012 року збільшив розмір позовних вимог в частині розміру заборгованості по орендній платі до 7135,73 грн. у зв'язку із тим, що у відповідача по справі за період з моменту подачі позову, зупинення провадження у справі в його відновлення збільшилась заборгованість по орендній платі.

Відповідно до ч.1 ст. 759, ч. 1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Господарським законодавством передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст.283 ГК України). Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

За викладених обставин, ФОП ОСОБА_3 повинна була належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеним сторонами договором. Дане витікає з умов договору та вимог законодавства, згідно якого суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач за первісним позовом проти позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди та зобов'язання повернути управлінню нежитлові приміщення заперечував, обґрунтовуючи свої доводи тим, що Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі 2-а-2942/10/1470 від 13.12.2010 року, що набула чинності 12.08.2011 року, визнано протиправними дії виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.206 року серії ЯЯЯ № 844022 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_2, скасована Державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв м за адресою АДРЕСА_2 проведену на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.206 року серії ЯЯЯ № 84402., тобто позивач за первісним позовом не мав права укладати договір оренди від 01.09.2003р. , оскільки не був і не є власником об'єкту. Таким чином, враховуючи наявність постанови суду про скасування реєстрації права власності на об'єкт оренди по пр.. Жовтневому,313, позивачем за первісним позовом не доведено будь-якого порушення його прав та майнових інтересів з боку відповідача за первісним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає, що в задоволенні позовних вимог в частині дострокового розірвання договору оренди № 5466 від 01.09.2003, та в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 54,5 кв.м. слід відмовити, а в частині стягнення з відповідача за первісним позовом орендної плати у розмірі 7 135, 73 грн. слід задовольнити з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди індивідуально визначеного майна № 5466 від 01.09.2003 року був укладений сторонами без будь-яких зауважень. Згідно акту від 01.09.2003р., відповідач за зустрічним позовом передав, а позивач за зустрічним позовом прийняв у користування зазначене у договорі приміщення. В подальшому сторонами було укладено угоду про зміни до договору. Під час дії договору ФОП ОСОБА_3 користувалася об'єктом оренди та сплачувала за це орендну плату.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Позивач за зустрічним позовом звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належать до комунальної власності - нежитлового приміщення підвалу від 01 вересня 2003 року за адресою АДРЕСА_2 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірний договір суперечить вимогам ч. 1 ст. 203, 215, 761 Цивільного кодексу України, та іншим актам цивільного законодавства щодо підстав виникнення права власності, а також п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

В обгрунтування заявленого зустрічного позову позивач зазначає, що додатковою обставиною для визнання недійсним договору оренди є те, що дії відповідача за зустрічним позовом під час укладення договору оренди носять ознаки обману, що також тягне за собою недійсність укладеного договору у відповідності до ст. 230 ЦК України., оскільки при укладанні договору оренди 01 вересня 2003 року відповідач за зустрічним позовом запевнив позивача за зустрічним позовом, що він є власником цього майна, про що було відображено в назві договору та його тексті, тобто ввів позивача за зустрічним позовом в оману щодо його права на передачу майна в оренду та права на отримання від цього майна доходів, що є істотним значенням при укладанні договору в розумінні ст.ст. 229, 230 ЦК України.

Крім того, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі 2-а-2942/10/1470 від 13.12.2010 року, що набула чинності 12.08.2011 року, визнано протиправними дії виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.206 року серії ЯЯЯ № 844022 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_2, скасована Державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв м за адресою АДРЕСА_2 проведену на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.206 року серії ЯЯЯ № 84402..

Таким чином, на момент укладення договору оренди -01.09.2003 року право власності у відповідача за зустрічним позовом було відсутнє. Реєстрація права власності, що відбулася на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2006 року серії ЯЯЯ № 84402 визнана неправомірною та скасована постановою суду.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, суд дійшов висновку, що остання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке:

В обґрунтування первісних позовних вимог щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості з орендної плати та заперечуючи проти зустрічного позову, в судовому засіданні господарського суду Миколаївської області 27.07.2009р. представник відповідача за зустрічним позовом, в обґрунтування своєї позиції надав суду копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ М 844022 від 21.02.2006р. та довідку Відповідача - Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації № 4670 від 03.07.2009р., зміст яких свідчить що за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської Ради зареєстровано право власності на нежитлові приміщення горища площею 479,00 кв. м та підвалу площею 874,40 кв м.

Судом було встановлено, що вищезазначене свідоцтво було видане на підставі Рішення виконкому Миколаївської міської ради №1939 від 28.10.05. Проте, в Рішенні виконкому №1939 від 28.10.05 немає жодної згадки про приміщення підвалу в цьому будинку, а є лише рішення про оформлення право власності на приміщення горища у будинку за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 479 кв. м..

В свою чергу рішення виконкому №1939 від 28.10.05 посилається на рішення Миколаївської міської ради №14/22 від 26.09.97 та Акт приймання-передачі об'єктів нерухомого майна.

Втім, у вказаному Рішенні Миколаївської міської ради №14/22 від 26.09.97 до комунальної власності територіальної громади міста прийнято житловий фонд та об'єкти комунального призначення державних підприємств.

Відповідно до акту передачі від 01.07.07, ВАТ «Суднобудівний завод «Океан»передав до комунальної власності приміщення у будинку АДРЕСА_2 загальною площею 595 кв.м., що є значно менше, ніж оформлено у Свідоцтві про право власності 21.02.06 серії ЯЯЯ №844022 на загальну площу 874,40 кв.м.

Отже, суд дійшов висновку, що зміст свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.06 серії ЯЯЯ №844022 значно ширше рішення виконкому, на яке воно посилається, оскільки виконкомом не приймалося рішення про оформлення права власності на приміщення підвалу.

Таким чином, реєстрація права власності, що відбулася на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2006р. серії ЯЯЯ № 84402 визнана неправомірною та скасована постановою суду.

Відповідно до ч.1. ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарський суд, вирішуючи спір зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме:

- невідповідність змісту угоди вимогам закону;

- недодержання встановленої форми угоди;

- неправоздатність сторін за угодою;

- неправомірність дій сторін.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належить майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найма.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3, у відповідності зі ст.ст.33, 34 ГПК України, довела належним чином та в повному обсязі, що Фонд комунальної власності міської ради (УВРКВ Миколаївської МР) не мав права укладати договір оренди 01.09.2003 року, так як не був і не є власником об'єкту (нежитлового приміщення (підвал), розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площа -54,50 га.), а тому такий договір не відповідає вимогам статті 761 ЦК України та підлягає визнанню недійсним.

Проте суд дійшов висновку, що договір оренди 01.09.2003 року не підлягає визнанню недійсним з моменту укладення, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 236 Цивільного кодексу України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди індивідуально визначеного майна № 5466 від 01.09.2003 року був укладений сторонами без будь-яких зауважень. Згідно акту від 01.09.2003р., відповідач за зустрічним позовом передав, а позивач за зустрічним позовом прийняв у користування зазначене у договорі приміщення. В подальшому сторонами було укладено угоду про зміни до договору. Під час дії договору ФОП ОСОБА_3 користувалася об'єктом оренди та сплачувала за це орендну плату.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_3 та вважає, що договір оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна від 01.09.2003 року та підлягає визнанню недійсним.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 22440076, заборгованість по орендній платі у розмірі 7 135,73 грн. (сім тисяч сто тридцять п'ять грн.. 73 коп.).

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в доход державного бюджету України, Банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31218206783002, ЄДРПОУ 23626096; назва одержувача УДК у м. Миколаєві; код платежу 22030001; призначення платежу: Судовий збір, код 03499980, п. 2.1, державне мито у розмірі 102 грн. 00 коп. (сто дві грн. 00 коп.) та 312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп.)- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

5.Зустрічний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

6. Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 5466 від 01.03.2009., який укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, та Фондом комунальної власності міської ради (Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради), 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська,20, ідентифікаційний код 22440076.

7. Стягнути з Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 22440076, в доход державного бюджету України, Банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31218206783002, ЄДРПОУ 23626096; назва одержувача УДК у м. Миколаєві; код платежу 22030001; призначення платежу: Судовий збір, код 03499980, п. 2.1, державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) та 312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп. )- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Повний текст рішення складено 28.04.2012 р.