Рішення № 23717138, 24.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р.Справа № 5017/576/2012

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

від прокурора: Кустура В.М. посвідчення №358 від 16.12.2011р.;

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №3 від 03.01.2012р.;

Від відповідача: не з'явився;

Від 3-ї особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Перший лікеро-горілчаний завод" ;

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Міністерство аграрної політики та продовольства України;

про розірвання договору оренди, витребування майна та стягнення 176528,21 грн., -

у с т а н о в и в :

Заступник прокурора Одеської області ( далі -Прокурор) подав позов, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВ ФДМУ по Одеській області, позивач, орендодавець ) до Приватного акціонерного товариства "Перший лікеро-горілчаний завод" (далі -Відповідач, товариство), за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Міністерство аграрної політики та продовольства України про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод»від 01.10.2001р. (далі -Договір), витребування майна та стягнення 176528,21 грн., а саме заборгованості з орендної плати за період з 12.10.2011р. по 17.02.2012р. у сумі 170593,55 грн. та пені у сумі 5934,66 грн., посилаючись на наступне.

Прокуратурою Одеської області проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як зазначає прокурор у позові, між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Закритим акціонерним товариством «Перший лікеро-горілчаний завод»01.10.2001р. укладено договір оренди обліковий №° 2098409102 цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод»залишковою вартістю 2075400 гривень, розташованого на площі Старосінній, 1 у м. Одесі (надалі -договір оренди). У подальшому до цього договору оренди внесено деякі зміни та доповнення. Договором про внесення змін від 02.06.2008р. установлено інший розмір орендної плати, додатковою угодою від 01.10.2007 збільшено строк дії договору оренди.

Згідно з статутом, затвердженим 22.11.2010 загальними зборами закритого акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод», це товариство перейменовано у приватне акціонерне товариство «Перший лікеро-горілчаний завод».

Відповідно до пункту 11.1 договору оренди його укладено строком до 01.10.2021 включно (додаткова угода №1 від 01.10.2007р.). У пункті 3.2 визначено, що орендна плата за місяць становить 31606 гривень 60 копійок. (договір про внесення змін від 02.06.2008р.) Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Як зазначає прокурор у позові, державою свої зобов'язання за цим договором виконано - майно фактично передано у користування товариству, що підтверджується складеним між сторонами угоди актом приймання - передачі від 01.10.2001. Згідно з пунктом 5.4 договору товариство зобов'язалося своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Цей обов'язок орендаря установлено також частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», а необхідність його належного виконання в натурі випливає з вимог статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України.

Прокурор зазначає, що у порушення умов договору та вимог законодавства ПрАТ «Перший лікеро-горілчаний завод»взяті на себе зобов'язання з оплати оренди не виконує. Претензію РВ ФДМУ по Одеській області від 10.01.2012 № 11-05-00088 про погашення заборгованості по орендній платі у розмірі 130662 гривень 69 копійок і пені у розмірі 6922 гривень 41 копійок не виконав. Зазначеною претензією було повідомлено відповідача, що у разі несплати заборгованості товариством, РВ ФДМУ по Одеській області змушено буде звернутися до суду про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

На думку прокурора, нехтування товариством своїх зобов'язань призвело до збільшення розміру заборгованості з орендної плати, яка становить 170593 гривень 55 копійок (за період з 12.10.2011 по 17.02.2012).

За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Приписами статті 611 цього ж Кодексу установлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору та сплата неустойки.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найма і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю на протязі трьох місяців підряд. Згідно з пунктом 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У пункті 8.4 договору оренди сторони домовились, що у випадку невиконання або неналежного виконання його умов у орендодавця виникає право вимагати розірвання договору оренди.

У статті 654 Цивільного кодексу України передбачено, що розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 651 цього Кодексу передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 11.4 договору передбачено, що за ініціативою однієї з сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як зазначає прокурор у позові, з огляду на зазначене, держава в особі уповноваженого на це органу вправі вимагати дострокового розірвання вказаного договору у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Статтею 785 Цивільного кодексу України установлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У пункті 5.10 договору оренди сторони конкретизували, що у разі припинення (розірвання) цього договору товариство зобов'язано повернути об'єкт оренди орендодавцеві в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. У п. 2.4 договору передбачено, що комплекс вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

Як зазначає прокурор у позові, у разі розірвання договору оренди від 01.10.2001 ПрАТ «Перший лікеро-горілчаний завод»повинно негайно повернути цілісний майновий комплекс заводу регіональному відділенню ФДМУ по Одеській області. При цьому слід врахувати, що законодавством установлено певні особливості повернення державі цілісних майнових комплексів державних підприємств. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3, 4, 20 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 07.08.1997 № 847, цей Порядок регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна, у т.ч., у разі розірвання договору оренди за рішенням суду. Процедура повернення передбачає створення спільної комісії сторін по розмежуванню і оцінці майна орендного підприємства, проведення повної інвентаризації майна орендного підприємства, оцінку майна орендного підприємства та державної і орендарської часток у ньому, погашення орендарем заборгованості по орендній платі, реорганізація орендного підприємства, повернення державі майна за актом приймання-передачі.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. У пункті 3.7 договору установлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені за кожний день прострочки, включаючи день оплати. Ці положення аналогічні тим, що містяться у статті 343 Господарського кодексу України.

За підрахунком регіонального відділення розмір пені, який підлягає стягненню з ПрАТ «Перший лікеро-горілчаний завод»до бюджету за прострочення ним платежів з орендної плати, складає 5934 гривень 66 копійок (за період 12.10.2011 - 17.02.2012).

Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як зазначає прокурор у позові, зважаючи на те, що відповідач систематично не проводить платежі орендної плати за договором, не реагує на претензії щодо погашення заборгованості, вирішено об'єднати вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати і пені, розірвання договору та витребування об'єкту оренди в одній позовній заяві.

За положеннями статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовних заявах про стягнення грошей - стягуваною сумою, а у позовних заявах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується, у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог. З огляду на це, ціна цього позову у розмірі 2251928 гривень 21 копійка складається з додавання до суми 176528 гривень 21 копійка, що підлягає стягненню, суми вартості об'єкту оренди - 2075400 гривень, що витребовується.

Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»установлено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними. Відповідно до ст.ст. 3, 4 цього Закону до об'єктів управління державної власності входить майно, яке передане державним підприємствам, а також державне майно, передане в оренду. Суб'єктами управління таким майном виступають, зокрема, міністерства. За положеннями ст. 6 Закону саме міністерства уповноважено приймати рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, заснованих на державній власності, розробляти стратегію їх розвитку, вести облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснювати контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів, надавати орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, а також організовувати контроль за використанням орендованого державного майна.

Згідно з Додатком 1 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»органом управління Одеського лікеро-горілчаного заводу виступає Міністерство аграрної політики та продовольства України.

За правилами статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням прокурора.

Відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді. Згідно з статтею 361 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними та державою. Право прокурора звернутися до господарського суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого законом здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, передбачено також статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі саме РВ ФДМУ по Одеській області, оскільки відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України»до повноважень саме цього державного органу належить здійснення державної політики у сфері оренди державного майна, зокрема, контроль за надходженням орендної плати за його використання. Водночас несплата цих коштів створює перешкоди по утворенню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень державного самоврядування в цілому, чим суттєво зачіпає економічні інтереси держави.

Крім того, прокурор просить у порядку ст.66, 67 ГПУ України накласти арешт на грошові кошти у межах суми 176528 грн. 21 коп., які обліковуються на рахунках приватного акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод».

На підставі викладеного вище, прокурор просить:

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод»до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, одержувач ГУДКС України в Одеській області) заборгованість з орендної плати у розмірі 170593 гривні 55 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод»до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, МФО 328011, код ЄДРПОУ 37607526, одержувач ГУДКС України в Одеській області) пеню у розмірі 5934 гривень 66 копійок.

Розірвати договір оренди від 01.10.2001р. обліковий № 2098409102, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та приватним акціонерним товариством «Перший лікеро-горілчаний завод»на цілісний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод», розташований за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1.

Зобов'язати приватне акціонерне товариство «Перший лікеро-горілчаний завод»повернути державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод», розташований за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, у Порядку, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином ( повідомлення у справі). Відзив на позов, на час розгляду справи, не надав. Підстав для продовження строку розгляду справи у суду немає і тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника прокурора, представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає наступне, щодо вимоги прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, за яким прокурор просив накласти арешт на грошові кошти у межах суми 176528 грн. 21 коп., які обліковуються на рахунках приватного акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод».

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову прокурор посилається на те, що відповідач має реальну змогу у разі ухвалення рішення про стягнення з нього боргу перерахувати кошти з належних йому банківських рахунків на інші рахунки, що значно ускладнить реальне виконання судового рішення.

Розглянувши дану вимогу суд відмовив у її задоволенні, з огляду на те, що прокурором не надано належних доказів в її обґрунтування та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів. Так, обґрунтування позивача базується лише на припущенні, між тим жодних доказів, підтверджуючих можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення позивачем не надано. У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач сплачував орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, та останні місяці, починаючи з 12.10.2011р. по 17.02.2012р., взагалі її не сплачував, у зв'язку з чим за відповідачем, згідно розрахунку позивача, виникла заборгованість в розмірі 170593,55 грн. Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано та обставин, спростовуючих твердження прокурора та позивача не наведено.

З урахуванням встановлених обставин, суд перевіривши розрахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на відповідність його нормам чинного законодавства та умовам договору, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 170593,55 грн.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

У відповідності до п.7.5 договору оренди від 01.10.2001 року при наявності заборгованості з орендної плати понад трьох місяців від встановленого у договорі оренди терміну її внесення, забезпечити порушення питання про дострокове розірвання цього Договору оренди.

У відповідності до п. 8.2 договору оренди від 01.10.2001 року орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін у цей Договір оренди або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.

У відповідності до п. 8.4 договору оренди від 01.10.2001 року орендодавець має право за невиконання або неналежне виконання Орендарем істотних умов цього договору може порушити питання про дострокове розірвання Договору оренди.

Відповідно до п.11.4 Договору оренди за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавство.

Як вже було встановлено судом, в порушення вищезазначених приписів закону та договору, відповідач не дотримувався встановлених строків внесення орендної плати, та, як вбачається з наданих позивачами документів, починаючи з 12.10.2011р. по 17.02.2012р., взагалі її не сплачував, що є істотним порушенням умов договору, та, з огляду на п. 8.4. договору, є підставою для його розірвання, у зв'язку з чим позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.10.2001 року, укладеного між сторонами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, яка цілком кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Крім того, у відповідності до п. 5.10 договору оренди у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані. Пункт 2.4 договору оренди визначає умови повернення орендованого майна.

За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод», розташований за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, у Порядку, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847, також підлягають задоволенню.

Щодо вимог прокурора про стягнення з відповідача пені у розмірі 5934,66 грн., суд зазначає наступне:

Згідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі вказаного пункту договору та норм чинного законодавства Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області на суму заборгованості відповідача в розмірі 170593,55 грн. було правомірно нараховано пеню за період з 12.10.2011р. по 17.02.2012р., розмір якої, згідно розрахунку позивача, становить 5934,66 грн.

Як випливає з матеріалів справи, приведені прокурором обставини справи повністю підтверджуються наданими ним же доказами, що приведені вище, які не викликають у суду сумніву -договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод»від 01.10.2001р., розрахунком орендної плати цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод»(Додаток до договору оренди від 01.10.2001р., актом приймання -передачі в оренду державного майна - цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод», розташованого за адресою:65023, м.Одеса, Старосінна площа,1 від 01.10.2001р. (Додаток до договору оренди державного майна від 01.10.2001р.), Додатковою угодою №1 від 01.10.2007р.,Договором про внесення зміни до Договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод»від 01.10.2001р. зі змінами та доповненнями (обліковий номер договору №2098409102), розрахунком плати за оренду (погодженого 02.06.2008р.), звітом про стан надходженням коштів до бюджету.

Дотепер відповідач вказану вище суму боргу не погасив, що свідчить про порушення з його боку умов вказаного Договору та приписів ст. ст. 525, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України та розділу 3 та п.5.4 Договору.

Посилання прокурора в обґрунтування вимог щодо розірвання договору та повернення майна на ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 651, ч.ч. 2, 3 ст. 653, ч.1 ст.782 ЦК України, п. 8.4 та п. 5.10 Договору, суд вважає правильним.

Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги прокурора та позивача в доведеності розміру заборгованості з орендної плати, пені, розірвання договору оренди та повернення майна є обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому позов підлягає задоволенню.

Зворотнього відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог заступника прокурора в Одеській області.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Заступника прокурора Одеської області поданий в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод»(65007, м.Одеса, площа Старосінна, 1, код ЄДРПОУ 31631092) до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, одержувач ГУДКС України в Одеській області) заборгованість з орендної плати у розмірі 170593 (сто сімдесят тисяч п'ятсот дев'яносто три) гривні 55 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод»(65007, м.Одеса, площа Старосінна, 1, код ЄДРПОУ 31631092) до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, МФО 328011, код ЄДРПОУ 37607526, одержувач ГУДКС України в Одеській області) пеню у розмірі 5934 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) гривні 66 копійок.

Розірвати договір оренди від 01.10.2001р. обліковий № 2098409102, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська,15, код ЄДРПОУ 20984091) та приватним акціонерним товариством «Перший лікеро-горілчаний завод»(65007, м.Одеса, площа Старосінна, 1, код ЄДРПОУ 31631092) на цілісний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод», розташований за адресою: м. Одеса, площа Старосінна,1.

Зобов'язати приватне акціонерне товариство «Перший лікеро-горілчаний завод»(65007, м.Одеса, площа Старосінна, 1, код ЄДРПОУ 31631092) повернути державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська,15, код ЄДРПОУ 20984091) цілісний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод», розташований за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, у Порядку, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847.

Стягнути з приватне акціонерне товариство «Перший лікеро-горілчаний завод»(65007, м.Одеса, площа Старосінна, 1, код ЄДРПОУ 31631092) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 46111 (сорок шість тисяч сто одинадцять) грн. 56 коп.

Повне рішення складено 25.04.2012 р.

Суддя Никифорчук М.І.