Рішення № 23717058, 25.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2012 р.Справа № 5017/428/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. №82-4215 від 19.12.11.;

від відповідача 1:ОСОБА_2, довір. від 03.01.2012р.;

від відповідача 2: не з'явився

Розглянув справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Західенерго" (м. Львів )

до відповідачів: 1.Державного підприємства "Одеська залізниця" ( м. Одеса )

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЗФ „Курахівська" (с.Курахівка, Донецької обл. )

про стягнення 1795,42грн.

Справа розглядається у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

13.02.2012р. Публічне акціонерне товариство „Західенерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЗФ „Курахівська" про стягнення з відповідачів пропорційно ступеня вини вартості недостачі кам'яного вугілля в сумі 1795,42грн., обгрунтовуючи вимоги комерційним актом АА №039898/578/52 від 09.10.11., залізничною накладною №49972482 від 08.10.11., ст.ст.24,32,27 Статуту залізниць України.

Представник позивача в засіданні суду підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що вантажовідправник не прийняв всіх заходів щодо збереження вантажу в дорозі, а залізниця не зберегла вантаж при перевезенні. Проте, довідку щодо дійсної вартості вантажу не може надати, оскільки вантажовідправник ухиляється від наданння такої інформації.

Представник першого відповідача - Державного підприємства "Одеська залізниця" проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позов. Також пояснив, що вантажовідправник завантажував вагони своїми силами, тому повинен був вжити заходи з метою збереження вантажу. Але як свідчать акт загальної форми та комерційний акт, а саме: між створками дверей вагона є зазори довжиною 200мм, шириною 30мм, раніше закриті паклею та наявність слідів течі вантажу, отже вантажовідправник не вживав ніяких заходів, щоб зберегти вантаж. Крім того, зазначив, що залізниця може нести відповідальність за недостачу в розмірі дійсної вартості вантажу. Але ні позивач, ні вантажовідправник не надали докази, які б підтверджували дійсну вартість втраченого вантажу.

Представник другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЗФ "Курахівська" в засідання суду не з'явився, хоча другий відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений. Надіслав до суду телеграму, в якій зазначає, що вимоги до другого відповідача безпідставні, просить розглядати справу без його представника у зв'язку із значними витратами на відрядження у засідання суду представника.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, першого відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2011р. по залізничній накладній №49974284 у напіввагоні НОМЕР_1 на адресу Ладижинської ТЕС ПАТ "Західенерго" Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЗФ „Курахівська" відвантажило кам'яне вугілля (станція призначення Ладижин).

Постачальником вказаного вугілля за договором поставки №1/11 від 09.02.2010р. є ТзОВ „ДТЕК Трейдінг".

На станції Чаплине - 454201 Придніпровької залізниці проведено комісійне переважування вантажу в вагоні НОМЕР_1, про що свідчать акти загальної форми №4376 та 4379 від 09.10.11., згідно яких встановлено, що у напіввагоні НОМЕР_1 виявилось поглиблення, посередині вагону над 1 люком довжиною 0,8м, шириною 1,3 м, глубиною 0,6м. Вантаж маркований продольними бороздами, в місцях поглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу немає. У вагоні між створками дверей є зазор довжиною 20см, шириною 30мм, раніше закритий паклею. Недостача 2400кл.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагон і (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

09.10.2011р. на станції Чаплино- 454201, Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №4376 та №4349 від 09.10.2011р., згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України, було проведене комісійне переважування у напіввагоні НОМЕР_1. В ході перевірки у зазначеному вагоні НОМЕР_1 виявлена недостача вантажу в розмірі 2400кг (нетто) про що згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України складено комерційний акт АА №039898/578/52 від 09.10.2011р. В розділі Д якого зазначено, що при перевірці вагону НОМЕР_1 виявлено поглиблення, посередині вагону над 1 люком довжиною 0,8м, шириною 1,3 м, глубиною 0,6м. Вантаж маркований продольними бороздами, в місцях поглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу немає. У вагоні між створками дверей є зазор довжиною 200мм, шириною 30мм, раніше закритий паклею. На порозі дверей є сліди старої течі вантажу (а.с.12).

В силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ ЦЗФ "Курахівська" (вантажовідправник) і Державним підприємством "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (п.п. 5,6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. №542 ).

Відповідно до вимог ч.3 ст.27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання цих вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли із цієї причини несе відправник.

Залізничною накладною №49974284 від 08.10.11. підтверджується, що вугілля у спірні вагони завантажувалось засобами відправника, маса вантажу теж визначалась відправником без участі залізниці.

Як суд зазначив вище, комерційним актом встановлено, що у спірному вагоні між створками дверей є зазор довжиною 200мм, шириною 30мм, раніше закритий паклею. На порозі дверей є сліди старої течі вантажу (а.с.12), що могло теж привести до втрати вантажу у спірному вагоні.

Отже, вантажовідправником було завантажено кам'яне вугілля у несправний вагон в комерційному відношенні, що могло привести до не збереження вантажу під час його перевезення, тому відповідальність за незбереження вантажу повинен нести і відправник.

Слід зазначити, що така правова позиція і Вищого господарського суду України викладена у п.3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.02. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" з відповідними змінами.

В свою чергу, згідно п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Проте, вантаж у спірному вагоні прибув на станцію Чапліне 454201 з ознаками втрати вантажу, про свідчать акт загальної форми та комерційний акт, про що суд зазначав вище.

Таким чином, відповідальність за втрату вантажу повинні відповідаати як вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЗФ "Курахівська", так і перевізник - Державне підприємство "Одеська залізниця" в рівних частинах.

Слід зазначити, що позивач правильно визначив у позовній заяві з врахуванням норми природної втрати вантажу згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., нестачу вантажу у спірному вагоні 7,1т.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку про відшкодування вартості нестачі вантажу позивачу в рівних частинах відповідачами, то кожний з відповідачів повинен би відшкодувати вартість нестачі вантажу у спірному вагоні за 0,855т. (1,71т. : 2).

Згідно ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу ( ст. 115 Статуту залізниць України ).

Згідно п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.07. №01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника.

Проте, на вимогу суду, зокрема, ухвал суду від 28.03.12. та від 12.04.12. ні позивач, ні другий відповідач не надали доказів, в підтвердження дійсної вартості вантажу у спірному вагоні, що позбавляє можливості суд порахувати дійсну вартість вантажу недостачі в спірному вагоні в розмірі 0,855т, вартість якої повинен би відшкодувати перший відповідач - Державне підприємство "Одеська залізниця".

Отже, суд відмовляє в позові щодо Державного підприємства "Одеська залізниця".

Проте, з другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика „Курахівська" підлягає до стягнення вартість нестачі вантажу з розрахунку фактичної вартості вантажу, наданої позивачем, яка становить 897,71грн. з урахуванням ПДВ, згідно наданого розрахунку позивача (1795,42грн. вартість нестачі вантажу в розмірі 1,71т : 2) .

Оскільки позивач заявив позов про стягнення з відповідачів 1795,42грн., а визначити дійсну вартість вантажу 0,855т., які необхідно було б стягнути із Державного підприємства "Одеська залізниця" неможливо, то суд відмовляє в позові в частині стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 897,71грн. (1795,42грн.сума позову - 897,71грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд не приймає заперечення відповідачів, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме: актами загальної форми № 4376 і №4379 від 09.10.11. та комерційним актом, про що суд зазначав вище.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЗФ „Курахівська" 897,71грн. вартості нестачі вантажу та відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 897,71грн. і щодо Державного підприємства "Одеська залізниця".

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на другого відповідача ТОВ ЦЗФ "Курахівська" пропорційно задоволеній сумі позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (85490, с. Курахівка, вул. Орджонікідзе, 1-а, Донецька область, п/р 26008002888000 у ЗАТ "Донгорбанк" м.Донецьк, МФО 334970, код ЄДРПОУ 33959754) на користь Публічного акціонерного товариства "Західенерго" (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 15 та поштова адреса: 24321, м. Ладижин, вул. Наконечного, 173, Вінницької області, р/р 260033373803 у Вінницькому обласному управлінні ВАТ "Ощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 05470928)

- 897,71грн. - вартості недостачі вантажу,

- 804,75грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові щодо Одеської залізниці та в частині стягнення 897,71грн. вартості недостачі вантажу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 28 квітня 2012 року

Суддя Брагіна Я.В.

Копію рішення надіслати:

1.2. ПАТ „Західенерго" ( 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; 24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Наконечного, 173 );

3. Одеській залізниці ( 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 );

4. ТОВ ЦЗФ „Курахівська" ( 85490, Донецька обл., с. Курахівка, вул. Орджонікідзе, 1а ).