Постанова № 23716904, 25.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 квітня 2012 р. № 2а- 2736/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Шабас Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТРО-Х"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХУТРО-Х", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 23.02.2012 року №0000362302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +79993,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9794,75 грн.; скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 23.02.2012 р. №0000352302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі +110757,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24752,75 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про вчинення позивачем порушень податкового законодавства є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач до суду не прибув, причини неявки не повідомив, правову позицію щодо заявлених позовних вимог, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надав, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ХУТРО-Х" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.08.2004 року, ідентифікаційний код 33119607, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 22.08.2011 р. (а.с.120).

ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТРО-Х" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 16.02.2012 року №349/23-212/33119607 (а.с.16-57).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки від 16.02.2012 року №349/23-212/33119607 зазначається, що перевіркою було встановлено порушення:

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 79993,0 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 17580,0 грн., за лютий 2011 року у сумі 1694,0 грн., за березень 2011 року у сумі 21544,0 грн., за серпень 2011 року у сумі 359,0 грн., за вересень 2011 року у сумі 9020,0 грн., за жовтень 2011 року у сумі 6400,0 грн., за листопад 2011 року у сумі 897,0 грн., за грудень 2011 року у сумі 22499,0 грн.

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями у редакції Закону України від 22.05.1997 № 286/97-ВР) та п. 138.2. ст.138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 110757,0 грн., у т.ч. за 1 квартал 2009 року у сумі 5115,0 грн., за півріччя 2009 року у сумі 5115,0 грн., за 3 квартали 2009 року у сумі 5115,0 грн., за 2009 рік у сумі 92757,0 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 3125,0 грн., за 2010 рік у сумі 6250,0 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 3125,0 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 2875,0 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 5750,0 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 8625,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року №0000362302, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з ПДВ всього у сумі 89787,75 грн., з яких за основний платежем 79993,0грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9794,75 грн. (а.с.58) і податкове повідомлення -рішення від 23.02.2012 р. №0000352302, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього у сумі 135509,75 грн., з яких за основним платежем 110757,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24752,75 грн. (а.с.59).

З акту перевірки, інших матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді основною діяльністю позивача було виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів з них.

Щодо порушень з боку підприємства ТОВ "ХУТРО-Х" вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-вр від 03.04.1997 р., а саме п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 вказаного закону та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, суду зазначає наступне.

Згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду встановлюється виходячи з договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8 цього Закону, на протязі такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності; придбанням (будівництвом) основних фондів, у тому разі при їх імпорті, з метою наступного використання в виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в рамках господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними або митними деклараціями.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ХУТРО-Х" придбавало товар, який був повністю оплачений по безготівковому рахунку, контрагентами (продавцями товару) були виписані податкові накладні, які відповідають діючому законодавству, та товар був безпосередньо використаний у господарської діяльності. Крім того, ТОВ "ХУТРО-Х" орендувало промислове обладнання для виробництва власної продукції, орендна плата за обладнання була повністю сплачена, орендодавцем були виписані податкові накладні, які відповідають діючому законодавству.

Отже, з огляду на вказані вище норми законодавства України, суму ПДВ зазначену в податкових накладних, підприємство має право віднести до складу податкового кредиту.

Так, 23.02.2009 р. ЗАТ «Нова лінія»за видатковою накладною №12000000194 від 23.02.2009 р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 24551,75 грн. (а.с. 66). ЗАТ «Нова лінія»виписав податкову накладну №12902190009 від 19.02.2009р. на суму 25181,54 грн. (в т.ч. ПДВ 4196,54 грн.), яка складена відповідно вимог податкового законодавства України (а.с. 67).

Товар у сумі 25181,54 грн. був сплачений ТОВ "ХУТРО-Х" на підставі рахунку на оплату №12000000269 від 19.02.2009 р. (а.с. 65) шляхом перераховування коштів по безготівковому рахунку відповідно до банківської виписки від 19.02.2009 р. на суму 25181,54 грн. (а.с.68).

Факт транспортування товару підтверджуються товарно-транспортною накладною №12000000194 від 23.02.2009 р. (а.с.69) та подорожнім листом вантажного автомобіля №353734 від 23.02.2009 р. (а.с.70).

Зазначені документи були складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України».

За період з 27.11.2009 р. по 29.12.2009 р. ТОВ «Донстрансторг»за видатковою накладною №19271101 від 27.11.2009 р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 300235,20 грн. (а.с. 61) та за видатковою накладною №19122908 від 29.12.2009 р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 120447,60 грн. (а.с. 72). ТОВ «Донстрансторг» виписав податкові накладні №19271101 від 27.11.2009р. на суму 300235,20 грн. (в т.ч. ПДВ 50039,20 грн.) (а.с.63) та №19122908 від 29.12.2009 р. на суму 120447,60 грн. (в т.ч.20074,60 грн.) (а.с.74), які складені відповідно вимог податкового законодавства України.

Товар був сплачений ТОВ "ХУТРО-Х" на підставі рахунків-фактур №1/25-1109 від 25.11.2009 р. (а.с. 60) та №1/29-1209 від 29.12.2009 р. (а.с.71) шляхом перераховування коштів по безготівковому рахунку відповідно до банківських виписок від 27.11.2009 р. на суму 300235,20 грн. (а.с.64) та від 29.12.2009 р. на суму 120447,60 грн. (а.с.75).

При отриманні товару позивачем були виписані довіреності на отримання товару №16 від 27.11.2009 р. (а.с.62) та №19 від 29.12.2009 р. (а.с.73).

Зазначені документи були складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України».

З метою здійснення своєї господарської діяльності позивач уклав договір оренди №1А від 31.12.2006 р. з ТОВ фірма «Хутро»промислового обладнання, перелік якого визначений у додатку 1 до договору (а.с.76-82). До договору оренди №1А від 31.12.2006 р. сторонами був складений фінансовий розрахунок орендної плати обладнання від 31.07.2009 р. (а.с.83).

На виконання умов договору були підписані наступні акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 30.07.2010 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000008 від 31.08.2010 р.на суму 5000,00 грн., №ОУ-0000009 від 30.09.2010 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000010 від 29.10.2010 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000011 від 30.11.2010 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000012 від 31.12.2010 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000001 від 31.01.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000012 від 28.02.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000003 від 31.03.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000004 від 29.04.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000005 від 31.05.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000006 від 30.06.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000007 від 29.07.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000008 від 31.08.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000009 від 30.09.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000010 від 31.10.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000011 від 30.11.2011 р. на суму 5000,0 грн., №ОУ-0000012 від 30.12.2011 р. на суму 5000,0 грн. (а.с. 84-101) та видано податкові накладні №6 від 30.07.2010 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №8 від 31.08.2010 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №9 від 30.09.2010 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №10 від 29.10.2010 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №12 від 30.11.2010 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №13 від 23.12.2010 р. на суму 10000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.), №2 від 28.02.2011 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №2 від 31.03.2011 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №1 від 29.04.2011 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №1 від 31.05.2011 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №1 від 30.06.2011 р. на суму 15000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.), №1 від 27.09.2010 р. на суму 1000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 166,67 грн.), №4 від 30.09.2011 р. на суму 4000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №1 від 30.10.2011 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №1 від 04.11.2011 р. на суму 3000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 500,00 грн.), №2 від 21.11.2011 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №1 від 06.12.2011 р. на суму 5000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), №2 від 21.12.2011 р. на суму 6000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 1000,0 грн.) (а.с. 102-119).

ТОВ "ХУТРО-Х" до матеріалів справи були надані докази сплати орендної плати на користь ТОВ фірма «Хутро», а саме банківські виписки від 15.09.2010 р. на суму 18800,0 грн., від 06.10.2010 р. на суму 2000,0 грн., від 21.10.2010 р. на суму 1000,0 грн., від 04.11.2010 р. на суму 2000,0 грн., від 19.11.2010 р. на суму 1000,0 грн., від 06.12.2010 р. на суму 2000,0 грн., від 23.12.2010 р. на суму 28000,0 грн., від 19.05.2011 р. на суму 15000,0 грн., від 30.05.2011 р. на суму 20000,0 грн., від 27.09.2011 р. на суму 1000,0 грн., від 12.10.2011 р. на суму 4000,0 грн., від 04.11.2011 р. на суму 8000,0 грн., від 21.11.2011 р. на суму 5000,0 грн. (а.с. 154-166).

Зазначені документи були складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України».

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна повинна містити, зокрема, порядковий номер і місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Відсутність цих реквізитів позбавляє покупця права на включення в податковий кредит видатків зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону.

Відповідно до вимог п.п.7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань, продавцем у двох екземплярах. Оригінал податкової накладної надається покупцеві, копія залишається в продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковими органами.

Підприємства ЗАТ «Нова лінія», ТОВ «Донстрансторг»та ТОВ фірма «Хутро»знаходились на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що видані відповідні свідоцтва. Вказані підприємства, на час укладення угод, знаходились за місцем реєстрації, та перебували в реєстрі, що підтверджується витягами з Єдиного Державного реєстру підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців.

Згідно вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою, поки до них не внесені відповідні зміни.

Таким чином, на момент взаємовідносин підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, та відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" мали право виписувати (складати) податкові накладні, які правомірно видані покупцеві товарів (орендарю обладнання), а саме на адресу ТОВ «Хутро-Х».

На підставі п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у випадку розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Позивачем були отримані податкові накладні, а також здійснена оплата за поставлений товар (оренду обладнання) по безготівковому рахунку, тобто всі необхідні умови для виникнення права на податковий кредит, були в наявності.

Крім того, до перевірки були надані всі первинні документи, підтверджуючі наявність господарських взаємовідносин між підприємствами та безпосередньо самі податкові накладні, виписані контрагентами.

Як підтверджено матеріалами справи, угоди позивача з третіми особами виконані належним чином.

Відповідач не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися третіми особами, та по яких позивач скористувався правом на податковий кредит.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, підприємство правомірно включило до складу податкового кредиту суми на підставі одержаних податкових накладних від контрагентів у загальному розмірі 79993,0 грн.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.2. ст.138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На сьогоднішній час, визначення господарської діяльності закріплене і в п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із приписами абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В п. 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03. №134 було встановлено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, суд визначає, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з придбанням товару у ЗАТ «Нова лінія»та ТОВ «Донтрансторг», а також витрати, пов'язані з орендою промислового обладнання у ТОВ фірми «Хутро»за період з 01.01.09р. по 31.12.11р., адже податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі -прийняття робіт (надання послуг), які були виписані контрагентами, банківські аиписки мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отриманий позивачем товар та орендоване промислове обладнання своїм властивостям задовольняли потреби товариства виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

Матеріали судової справи свідчать про те, що податковий орган не подав до суду жодного доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»№996 від 16.07.99, не довів того, що вказані товари та промислове обладнання позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ позивачем були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність та фактичність господарських операцій з контрагентами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду ніяких доказів та заперечень, не довів правомірності прийнятих ним рішень. Суд звертає увагу на те, що відповідно ст. 107 КАС України в ухвалі про відкриття провадження по даній справі було запропоновано ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова надати до суду у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов.

Однак на виконання положень КАС України та письмової ухвали суду, відповідач не надав до суду ніяких матеріалів та заперечень на адміністративний позов, що розцінюється судом як не заперечення проти задоволення позовних вимог збоку ДПІ.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи. Дії ТОВ "ХУТРО-Х" щодо визначення сум податку на додану вартість в розмірі 79993,0 грн. та податку на прибуток в розмірі 110757,0 грн. є правомірними, такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, рішення відповідача не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТРО-Х" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 23.02.2012 року №0000362302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 79993,0 грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яноста три гривні 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9794,75 грн. (дев'ять тисяч сімсот дев'яноста чотири гривні 75 копійок).

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 23.02.2012 р. №0000352302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 110757,0 грн. (сто десять тисяч сімсот п'ятдесят сім гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24752,75 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 75 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТРО-Х" (код ЄДРПОУ 33119607) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2146.0 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2012 року.

Суддя Д.В. Бездітко