Постанова № 23716864, 20.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 квітня 2012 р. № 2-а- 359/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХЛІС" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року №0003481501.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в акті перевірки встановлено факт порушення позивачем норм податкового законодавства за наслідками включення до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року податкових накладних, які виписані з порушенням встановленого порядку виписки. Вважав, що всі податкові накладні, використані ним під час формування податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки відповідача з цього приводу є необґрунтованими, а тому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.11 №0003481502.

В судовому засіданні представник позивача не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтехліс" (далі ТОВ "Інтехліс") 03.07.2007р. пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради та отримав відповідне свідоцтво серії А01 за № 081102 (а.с.20), в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців перебуває з кодом 35245557 (а.с.19).

06.09.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, яким встановлено порушення п.198.2 ст.198, п.201 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, п.4.1 порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року №41, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за № 197/18935, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів від 29.12.2010 року №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", ТОВ "Інтехліс" віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року податкову накладну №1/2 від 01.07.2011 року на суму ПДВ 131 166,67 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.31)

На підстав висновків акту керівником ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0003481502 від 16.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Інтехліс" за платежем податок на додану вартість на 196750,50 грн., з яких за основним платежем +131167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65583,5 грн. 9а.с.4)

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні обов'язкові реквізити.

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість з липень 2011 року, де у додатку № 5 розділ 2 «податковий кредит»зазначено обсяг постачання без податку на додану вартість по відносинам з ПСП "Явір", аналогічні відомості містяться у доданому до декларації реєстрі виданих та отриманих податкових накладних - рядки 53,54 розділу 2 «отримані податкові накладні»- №82/2 від 01.07.2011 та №82/1 від 01.07.2011 року (а.с.53) .

Тобто, податкову накладну №1/2 від 01.07.2011 року, на яку посилається відповідач, позивачем не було зазначено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а відповідачем її наявність була встановлено через електронне співставлення реєстру та єдиного реєстру ПН, яким встановлено, що ПСП "Явір" зареєструвало податкову накладну №1/2 від 01.07.2011 року (ас.68), через що, як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, відповідачем було зроблено висновок, що позивачем неправомірно не було включено податкову накладну №1/2 від 01.07.2011 року до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ (Перехідних положень) Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПСП "Явір" укладено договір купівлі-продажу від 15.06.2011 року № 15-06/1/11 (а.с.41-42) та договір купівлі-продажу від 01.07.2011 року №01-07/4/11 (а.с.43), на виконання якого позивачу видані податкові накладні № 82/2 та №81/2 від 01.07.2011 року (а.с.39-40). Зазначені податкові накладні внесені позивачем до додатку № 5 розділ 2 «податковий кредит», аналогічні відомості містяться у доданому до декларації реєстрі виданих та отриманих податкових накладних-рядки 53,54 розділу 2 «отримані податкові накладні»- №82/2 від 01.07.2011 та №82/1 від 01.07.2011 року

Зі змісту вказаних документів вбачається, що постачання проводилося протягом липня 2011 року, а тому суд приходить до висновку про відсутності у платника податків податкової накладної, яка зазначена у Акті перевірки як така, що підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстровані у ньому.

У той самий час позивачем надані податкові накладні, які у сукупності повністю підтверджують задекларовану суму податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При оцінці впливу наведених вище невідповідностей на право позивача на податковий кредит з ПДВ суд виходить з наступного.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 того самого кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПКУ.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПКУ є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Перелік документів, які належать до податкової звітності з ПДВ, наведений у п. 9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за №197/18935). Згідно з ним до податкової звітності належать як декларації з ПДВ, так і копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Зважаючи на це, дані щодо податкового кредиту, наведені у деклараціях з ПДВ та додатках до них, мають бути підтверджені не реєстром виданих та отриманих податкових накладних (який також є податковою звітністю), а податковими накладними.

Як вже зазначалося, наведені у додатку 5 до декларації з ПДВ позивача за липень 2011 року відомості щодо податкового кредиту, сформованого за операціями з ПСП "Явір" підтверджені податковими накладними. Відтак підстави для висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4.1 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41 - відсутні.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засіданні представником відповідача не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХЛІС" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року №0003481501.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2012 року.