Постанова № 23716791, 12.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 квітня 2012 р. № 2-а- 17559/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укр-ленд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення -рішення за №0006322305 та №0006312305 від 13.12.2011 року, №0000172305 та №0000182305 від 06.01.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Укр-ленд», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (з врахуванням збільшень) у якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0006312305 від 13.12.11, №0006322305 від 13.12.11, №0000182305 від 06.01.12 та податкове повідомлення -рішення №0000172305 від 06.01.12, винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Позивач посилається на те, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірок та при оформленні їх результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірок базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що під час проведення перевірок та складанню актів перевірок фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірок, в актах були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 11.08.11 по 30.09.11, за результатами якої було складено акт перевірки від 30.11.2011 за №5702/2305/14331730.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення №0006312305 від 13.12.11 на загальну суму 431 314,50 грн. та податкове повідомлення -рішення №0006322305 від 13.12.11 на загальну суму 315 378,80 грн.

Також, 26.12.11 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Укр-Ленд»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»за січень 2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 26.12.2011 за №6280/2305/14331730.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки винесені податкові повідомлення рішення №0000182305 від 06.01.12 на загальну суму 88 500,00 грн. та податкове повідомлення -рішення №0000172305 від 06.01.12 на загальну суму 110 625,00 грн.

Перевірками встановлено порушення ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.2, п. 18.8 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 3, 4, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України.

В актах перевірок, податковим органом зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Тех-Агромаркетинг»та ТОВ «Донтрансторг».

В ході проведення перевірок ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Тех-Агромаркетинг»та ТОВ «Донтрансторг»податковими органами в яких вказані підприємства перебувають на податковому обліку було складено акти перевірок, якими встановлено, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Також податковий орган зазначає, що вказані підприємства не знаходиться за юридичною адресою та всі укладені правочині між позивачем та його контрагентами вважаються нікчемними.

У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання актів перевірок та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Встановлено, що між ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД», як замовником та ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ»виконавцем, укладено чотири договори на поставку насосів, запасних частин та комплектуючих до насосів та конструкцій із ПВХ, а саме №Т11/10 від 08.06.10р., №Т20/10 від 02.08.10р., №Т20-1/10 від 02.08.10р., та №Т18/10 від 12.08.10р., згідно яких замовник доручає, а виконавець бере на себе поставку насосів, запасних частин та комплектуючих до насосів та конструкцій із ПВХ, згідно рахунків або специфікацій які є невід'ємною частиною вищезгаданих договорів.

Згідно з умовами вказаних договорів, ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ»виконало та передало, а ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»прийняло насоси, запасні частини та комплектуючи до насосів та конструкції із ПВХ, на загальну суму 977893,20 грн. крім того ПДВ 20% 162982,20 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 12.08.2010р. по договору №Т18/10 від 12.08.10р., від 05.08.10р. по договору №Т20-1/10 від 02.08.10р., від 02.08.10р. по договору №Т20/10 від 02.08.10р. від 11.07.10р. по договору №Т11/10 від 08.06.10р., від 02.07.10р. по договору №Т11/10 від 08.06.10р.

На виконання умов договору ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»прийняло насоси, запасні частини та комплектуючи до насосів та конструкції із ПВХ, сплативши їх вартість, ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ»були виписані податкові накладні № 140769 від 14.07.2010р., №290750 від 29.07.10р. №20864 від 02.08.10р., №60833 від 06.08.10р., та №120831 від 12.08.10р. які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами товарів.

Усі матеріали було оплачено згідно умов договорів, а саме за накладною від 11.07.2010р., від 02.07.10р. по договору №Т11/10 від 08.06.10р., платіжне доручення №462,463 від 11.08.10р, платіжне доручення №471 від 13.08.10р, платіжне доручення №492 від 25.08.10р, платіжне доручення №53 від 16.09.10р., платіжне доручення №544 від 17.09.10р, від 02.08.10р. по договору №Т20/10 від 02.08.10р., платіжне доручення №491 від 21.08.10р., від 12.08.10р. по договору №Т18/10 від 12.08.10р. платіжне доручення №475 від 17.08.10р., від 05.08.11р. по договору №Т20-1/10 від 02.08.10р.. платіжне доручення №545 від 17.09.10р., операція взаємозаліку від 28.02.11р.

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих позивачем доказів, отримання конструкцій із ПВХ за договором №Т18/10 від 12.08.10р., було необхідно ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»для виконання зобов`язань за договором №Т17/10 від 12.08.10р., який укладено між позивачем, як виконавцем та ТОВ фірма "СКОРПІОН-РП", як замовником. ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»свої зобов'язання виконало у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 41 від 17.09.10р. та податковою накладною №49 від 16.08.10р.

Отримання насосів та комплектуючих матеріалів за договором №Т20/10 від 02.08.10р., було необхідно ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»для виконання зобов'язань за рахунком №29 від 04.08.10р. який виписано між позивачем, як виконавцем та ВАТ "Харківський завод Гідропривід". ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»свої зобов'язання виконало у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №31 від 10.08.10р. та податковою накладною №45 від 10.08.10р.

Отримання матеріалів за договором №Т11/10 від 08.06.10р., було необхідно ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»для виконання зобов'язань за рахунком №23 від 12.07.10р. який виписано позивачем, як виконавцем та ВАТ "Харківський завод Гідропривід". ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»свої зобов'язання виконало у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №26 від 12.07.10р., податковими накладними №38 від 12.07.10р.

Отримання матеріалів за договором №Т20-1/10 від 02.08.10р., було необхідно ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»для виконання зобов'язань за договором №20/664-МТР від 11.05.10р. який укладено між позивачем, як виконавцем та ВАТ «Укрнафта». ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»свої зобов'язання виконало у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 25,24 від 06.08.10р.,05.08.10р., податковими накладними №36 від 06.08.10р., №35 від 05.08.10р.

Отримання матеріалів за договором №Т11/10 від 08.06.10р., було необхідно ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»для виконання зобов'язань за договором №20/664-МТР від 11.05.10р. який укладено між позивачем ,як виконавцем та ВАТ «Укрнафта». ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»свої зобов'язання виконало у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 20,21 від 06.07.10р., податковими накладними №31 від 06.07.10р., №32 від 06.07.10р.

Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Наведене підтверджує подальше використання оприбуткованих позивачем робіт, отриманих від ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ».

Згідно з умовами вказаних договорів, ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ»виконало та передало, а ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД»прийняло насоси, запасні частини та комплектуючи до насосів та конструкції із ПВХ, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними від 12.08.2010р. по договору №Т18/10 від 12.08.10р. -ТН б/н від 06.08.10р. по договору №Т20-1/10 від 02.08.10р. - ТН б/н від 02.08.10р. по договору №Т20/10 від 02.08.10р. - ТН б/н від 14.07.10р. по договору №Т11/10 від 08.06.10р. - ТН б/н від 29.07.10р. по договору №Т11/10 від 08.06.2010р.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД», як замовником та ТОВ «Тех-Агромаркетинг»як виконавцем, укладено договір № Т 10/10 від 04.07.10 щодо поставки вертикальних жалюзів на суму 26 214,58 грн. На виконання умов договору було виписано податкову накладну № 502 від 01.07.10,та накладну № б/н від 10.07.10. В подальшому придбаний товар був реалізований ТОВ фірма «СКОРПІОН-РП»відповідно до видаткової накладної № РН-0000019 від 09.07.10.

Також, між ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД», як замовником та ТОВ «Тех-Агромаркетинг»як виконавцем, укладено договір № Т 06/10 від 04.05.10 на поставку офісної меблі на суму 29 934,00 грн. На виконання умов договору було виписано податкову накладну № 223 від 06.05.10 та накладну № б/н від 12.05.10. В подальшому придбаний товар був реалізований ТОВ фірма «СКОРПИОН-РП»відповідно до видаткової накладної № РН-0000015 від 14.06.10.

12.05.10 між ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД», як замовником та ТОВ «Тех-Агромаркетинг»як виконавцем було укладено договір № Т 08/10 на поставку вертикальних жалюзів на суму 71947,80 грн. На виконання умов договору було виписано податкову накладну № 288 від 17.05.10 та накладну № б/н від 17.05.10. В подальшому, придбаний товар був реалізований ТОВ фірма «СКОРПИОН-РП»відповідно до видаткової накладної № РН-0000018 від 14.07.10.

Крім цього, ТОВ «НВП «УКР-ЛЕНД», як замовником та ТОВ «Тех-Агромаркетинг»як виконавцем, укладено договір № Т 15/10 від 20.07.10 на поставку запасних частин та комплектуючих до ГШН на суму 206403,00 грн. На виконання умов договору було виписано податкову накладну №992 від 02.08.10 та накладну № б/н від 02.08.10. В подальшому придбаний товар використаний для виготовлення та ремонту ГШН та реалізований на підприємства нафтовидобування.

Суд зазначає, що до матеріалі справи були надані документи підтверджуючи виконання умов вказаних договорів, а саме податкові накладні, технічні завдання, звіт про виконану роботу, акти прийому передачі виконаних робіт, протокол договірної вартості робіт, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ. Докази сплати підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку. Докази транспортування товарів підтверджуються залученими до матеріалів справи ТТН.

Також, судом встановлено, що між позивачем, як замовником та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», як виконавцем було укладено договір № Т 21/10 від 20.08.10 на поставку насосів на суму 39 000,00 грн. На виконання умов договору було виписано податкову накладну № 4532 від 02.09.10 та накладну № б/н від 02.09.10. В подальшому, придбані насоси були реалізовані ТОВ «Харківський завод Гидропривід»відповідно до видаткової накладної № РН- 0000036 від 03.09.10.

Також, між ТОВ «НВП Укр-Ленд»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»було укладено договір № Т 23/10 від 24.09.10 на поставку запасних частин на суму 60 000,00 грн. На виконання умов договору було виписано податкову накладну № 5238 від 30.09.10 та накладну № б/н від 30.09.10. В подальшому придбані запчастини були використані для ремонту ГШН та поставлені на підприємства нафтовидобування.

05.01.10 між ТОВ «НВП Укр-Ленд»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка було укладено договір № Т 03/10 на виконання робіт по гідравлічним роботам ГШН на суму 424 800,00 грн. Виконання умов договору підтверджується податковою накладною № 26 від 27.01.10, актом здачі-прийому виконаних робіт №1 від 27.01.10. В подальшому насоси були реалізовані на нафтовидобуваючи підприємства.

До матеріалі справи були надані документи підтверджуючи виконання умов договорів, а саме податкові накладні, видаткові накладні, технічні завдання, звіт про виконану роботу, акти прийому передачі виконаних робіт, протокол договірної вартості робіт. Докази сплати підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку. Транспортування придбаних товарі підтверджуються залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

Суд зазначає, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Тобто, вказані договори виконані сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів, які були складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова не можуть бути взяті судом до уваги оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України підприємство позивача та його контрагенти на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З приводу викладеного в акті висновку суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів передбачені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

А тому, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення рішення не поклав.

За таких обставин, за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність висновків суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП «Укр-Ленд»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укр-ленд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення -рішення за №0006322305 та №0006312305 від 13.12.2011 року, №0000172305 та №0000182305 від 06.01.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укр-ленд" витрати по сплаті судового збору в сумі 30,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлена 17 квітня 2012 року.

Суддя Бартош Н.С.