Постанова № 23716514, 23.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2012 р. № 2-а- 2808/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "777" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ТОВ "777" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 01.02.2012 року № 0000362311, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначені податкові зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Чугуївської ОДПІ Харківської області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "777" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої 19.09.2011 року було складено акт перевірки № 753/2311/24344276, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, в тому числі пп. 241.2.1 п. 241.2, ст. 241п. 138.2, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем було занижено екологічний податок у сумі 322155,50 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000362311, згідно з яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на суму 322155,5 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 грн., всього на загальну суму 322156,5 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

За матеріалами справи вбачається, що підставою для встановлення податковим органом висновку щодо вищевказаного порушення з боку позивача, стало те, що ТОВ "777" не сплачувався екологічний податок від реалізованого палива за період, що перевірявся, на що суд зазначає наступне.

Підпунктом 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 розділу І "Загальні положення" та ст. 240-250 розділу VIII "Екологічний податок" Податкового кодексу запроваджено справляння екологічного податку.

Пунктом 241.1 статті 241 Кодексу визначено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Статтею 18 Кодексу визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом, для платників податків.

В екологічному податку, у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, згідно п. 241.2 ПКУ, функцію податкових агентів виконують дві групи суб'єктів господарювання:

- суб'єкти, які здійснюють оптову торгівлю паливом;

- суб'єкти, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що займаються його оптовою торгівлею).

Проте, розділ VIII "Екологічний податок" Податкового кодексу України не містить критеріїв визначення того, яка торгівля є роздрібною, а яка є оптовою. Не містить таких критеріїв і ст. 14 зазначеного кодексу, в якій визначені поняття для цілей оподаткування.

З аналізу п. 241.2 та інших положень ПКУ не вбачається, що позивач, як суб"єкт господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю паливом, зобов"язаний сплачувати разом із суб"єктом, який придбав це паливо та використовує його в своїй господарскій діяльності, екологічний податок.

Отже, із вищевикладеного слідує, що задум законодавців був в тому, щоб покласти функції податкового агента:

- або на тих суб'єктів, які придбають паливо у виробника та реалізують його напряму кінцевим споживачам (незалежно від кінцевого споживача - будь-то фізична чи юридична особа);

- або на тих суб'єктів, які придбають паливо у виробника та реалізують його суб'єктам господарювання для подальшої роздрібного перепродажу. Фактично, екологічний податок щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення включений податковими агентами до ціни палива та сплачується власниками транспортних засобів при його придбанні. Виходячи з цього, екологічний податок є непрямим податком, який включається в ціну придбаного товару.

Таким чином, законодавцем передбачений наступний механізм стягнення екологічного податку: він повинен закладатися в ціну палива тільки на одному етапі руху товару в ланцюгу "виробник-оптовик-роздрібний торговець".

Якщо дотримуватися позиції, що обкладається податком кожний оптовий продаж палива, то порушується принцип недопустимості подвійного оподаткування, оскільки при кожному наступному продажі об'єкт оподаткування залишається тим самим - об'єм фактично використаного кінцевим споживачем палива.

Тобто, реальний платник екологічного податку, який безпосередньо забруднює атмосферу пересувними джерелами, буде багаторазово сплачувати податок в залежності від кількості разів перепродажу палива, що суперечить меті з якою вводився екологічний податок.

Як вбачається з викладеного вище, ТОВ "777" отримував паливо від контрагентів-постачальників за ціною, до якої вже включений та сплачений був контрагентами екологічний податок.

Таким чином, в даному випадку ТОВ "777" не є податковим агентом в розумінні п. 241.2 Податкового кодексу України.

Отже, фахівці Чугуївської ОДПІ, зробивши висновок про ненарахування та несплату екологічного податку ТОВ "777", не взяли до уваги той факт, що екологічний податок на реалізоване паливо, вже сплачений контрагентами позивача, про що доказом є повідомлення останніх і зазначене відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

Таким чином, викладені в акті висновки мають підстави вважатись такими, що не відповідають вимогам діючого в Україні законодавства, і як наслідок, не можуть вважатись обґрунтуванням нарахування екологічного податку.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - Чугуївська ОДПІ Харківської області не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі у сумі 2146,00 грн. за рахунок Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 01.02.2012 року № 0000362311, прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "777".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "777" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24.04.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.