Постанова № 237155, 24.10.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24.10.06 Справа № 9/459н-ад

Судова колегія у складі головуючого Ворожцова А.Г., суддів Рябцевої О.В., Яресько Б.В., розглянувши матеріали справи № 9/459н-ад за позовом Дочірнього автотранспортного підприємства «Авторем»ТОВ «ВКФ «Ремо», м. Свердловськ Луганської області

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

в присутності представників:

від позивача –Ул'янов О.В., довіреність № б/н від 27.06.06, Борок М.К., дов. № 2 від 28.07.06,

від відповідача –Баранова С.О., в.о.нач.юрид.відділу, дов. № 7 від 05.06.06.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Свердловську від 19.06.06р. № 0000432324/0 та № 0000442342/0.

Відповідач, ДПІ у м. Свердловську, відзивом на позов від 27.07.06р. № 12387/10 у задоволенні позовної заяви просить відмовити, посилаючись на висновки акту виїзної планової перевірки від 09.06.06р. № 129-23-21815968, якою встановлені порушення чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, судова колегія

в с т а н о в и л а:

1. Перевіркою податкового органу встановлено, що у порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР (далі –Закон про прибуток) підприємством зайво включено до складу валових витрат вартість послуг з оренди транспорту, охороні, постачанню газу, електроенергії згідно накладних на суму 16110 грн., отриманих від пов’язаної особи ТОВ ПКФ «Ремо», виплати по яких не здійснені.

ДПІ у м. Свердловську зазначає, що договором передбачено порядок розрахунків замовника: замовник виплачує виконавцю суму вартості виконаних робіт не пізніше 10 числа кожного місяця за пред’явленням рахунку-фактури. Позивач розрахунків за отримані послуги від ТОВ ВКФ «Ремо» у періоді з 01.12.05р. по 01.04.06р. не проводило, станом на 01.01.06р. за даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками»по розрахункам з ТОВ ВКФ «Ремо»визначено сальдо у сумі 461875,36 грн.

Таким чином, стверджує податкова служба, позивач зайво віднесло до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від пов’язаної особи, виплати по яким не здійснені. Порушення встановлені податковою службою при порівнянні даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку –декларації з податку на прибуток за відповідний період.

2. Перевіркою встановлено, що у порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (далі –Закон про ПДВ) позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми витрат, які не підтверджені податковими накладними. Позивач двічі включив податкові накладні на загальну суму 863,73 грн., у т.ч. податкова накладна № 87 від 21.07.04р. від ТОВ «Гідравліка-Сервіс»(ремонтні роботи) на суму 516,67 грн., яка проведена у липні та серпні 2004 року; податкова накладна № 212 від 29.04.06р. від ТОВ ВКФ «Ремо»на суму 347,09 грн., яка проведена у квітні та травні 2005 року. Порушення встановлено при порівнянні даних рядку 10.1 декларації з ПДВ, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) з даними бухгалтерського обліку (головної книги) первинних документів.

Перевіркою встановлено, що у порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку, нарахованого у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) від ТОВ ВКФ «Ремо»вартість яких не відносяться до складу валових витрат на загальну суму 21172,93 грн. Договором передбачено порядок розрахунків замовника: замовник виплачує виконавцю суму вартості виконаних робіт не пізніше 10 числа кожного місяця за пред’явленням рахунку-фактури. Позивач розрахунків за отримані послуги від ТОВ ВКФ «Ремо»у періоді з 01.12.05р. по 01.04.06р. не проводило. За даними бухгалтерського обліку з ТОВ ВКФ «Ремо»значиться кредитове сальдо:

· станом на 01.01.06р. у сумі 166674,25 грн.,

· станом на 01.02.06р. у сумі 8846,67 грн.,

· станом на 01.03.06р. у сумі 23182,81 грн.,

· станом на 01.04.06р. у сумі 171226,78 грн.

Таким чином. Стверджує податковий орган, позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту вартість послуг, отриманих від пов’язаної особи, ТОВ ВКФ «Ремо», виплати по яким не здійснені на загальну суму 19055,39 грн. Порушення встановлене при порівнянні даних рядку 10.1 декларації з ПДВ, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) з даними бухгалтерського обліку (головної книги), первинних документів.

3. У бухгалтерському обліку підприємства станом на 01.04.06р. обліковується кредиторська заборгованість по наступним підприємствам:

- ПП «Рембуддизайн»на суму 135823,03 грн.,

- ПП «Авторем плюс»на суму 104091,59 грн.,

Всього на суму 239914,62 грн.

За даними облікових справ ДПІ у м. Свердловську вказані підприємства реорганізовані та зняті з податкового обліку ДПІ у січні 2004 року. Реорганізація відбулася шляхом приєднання до наступних підприємств:

13.01.04р. ПП «Рембуддизайн»- до ДП «Добувник 2002»,

23.01.04р. ДП «Добувник»- до ПНПП «Схід-Техсервіс».

Відповідач посилається на ст. 107 ЦК України, відповідно до якої кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язань. В разі злиття, приєднання після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами і задоволення або відхилення цих вимог, комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт. Він повинен містити положення про правонаступництво відносно всіх зобов’язань припиняємої юридичної особи стосовно його кредиторів та боржників.

Відповідач стверджує, що до перевірки не надано акту про правонаступництво, акту прийому-передачі заборгованості або будь-яких інших документів, що підтверджували б передачу заборгованості по підприємствам, що були реорганізовані, у бухгалтерському обліку сальдо по розрахунках з вищевказаними підприємствами не перенесено на розрахунки з їх правонаступниками.

Крім того, позивач не проводив звірок розрахунків з ПНПП «Схід-Техсервіс», у нього відсутні документи, які б підтверджували проведення ПНПП «Схід-Техсервіс»претензійної роботи щодо стягнення з позивача кредиторської заборгованості.

У зв’язку з цим, кредиторську заборгованість в сумі 239914,62 грн. податковий орган вважає безповоротною фінансовою допомогою.

Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

1. Відповідно до пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов’язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час)…

Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, у т.ч.: витрати на придбання електричної енергії…

Аналіз цих норм показує, що платник податку має право включати до валових витрат будь-які витрати, які пов’язані з веденням виробництва, у тому числі витрати, пов’язані з розрахунками за електроенергію, газ, оренді транспорту незалежно від того факту, що ці послуги придбавалися у пов’язаної особи. Ці витрати ніяким чином не є виплатами винагороди або іншими видами заохочень, зазначеними у пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток за своєю суттю, тому позивач правомірно відніс спірні суми вартості послуг по оренді транспорту, охороні, за електроенергію та газ, наданих ТОВ ПКФ «Ремо», на валові витрати.

2. У зв’язку з встановленням податковим органом безпідставного включення до складу валових витрат за вищезазначені послуги актом перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, оскільки позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку, нарахованого у звітному періоді у зв’язку з придбанням послуг від ТОВ ВКФ «Ремо», вартість яких не відносяться до складу валових витрат на загальну суму 21172,93 грн.

Оскільки суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат суми вартості послуг по оренді транспорту, охороні, за електроенергію та газ, наданих ТОВ ПКФ «Ремо», у розмірі 21172,93 грн., віднесення до складу податкового кредиту вартість послуг, отриманих від пов’язаної особи, ТОВ ВКФ «Ремо», на загальну суму 19055,39 грн. не суперечить пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ.

3. Щодо безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 1.22 ст. 1 Закону про прибуток безповоротною фінансовою допомогою є, у т.ч.: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

В акті перевірки відповідач зазначив, що у бухгалтерському обліку підприємства станом на 01.04.06р. обліковується кредиторська заборгованість по наступним підприємствам:

- ПП «Рембуддизайн»на суму 135823,03 грн.,

- ПП «Авторем плюс»на суму 104091,59 грн.

Згідно за даними облікових справ ДПІ у м. Свердловську вказані підприємства реорганізовані та зняті з податкового обліку у січні 2004 року, реорганізація відбувалася шляхом приєднання до наступних приватних підприємств:

ПП «Авторем плюс»08.01.04р. - до ПП «Рембуддизайн», м. Свердловськ;

ПП «Рембуддизайн»13.01.04р. - до ДП «Добувник 2002», м. Свердловськ;

ДП «Добувник»23.01.04р. –до ПНПП «Схід-Техсервіс», м. Харків.

Посилаючись на ст. 107 ЦК України, відповідач у акті перевірки виклав, що кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язань. Крім того, після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами і задоволення або відхилення цих вимог, комісія по припиненню юридичної особи складає передавальний акт.

Оскільки до перевірки позивачем не було надано акту про правонаступництво, акту прийому-передачі заборгованості або будь-які інші документи, що підтверджують передачу заборгованості по підприємствах, що були реорганізовані, відповідач вважає кредиторську заборгованість в сумі 239914,62 грн. безповоротною фінансовою допомогою.

Суд вважає таке твердження податкового органу не відповідає вимогам чинного законодавства, тому є помилковим з огляду на наступне.

· Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

· Матеріали справи містять копії договорів між позивачем та ПП «Авторем плюс»від 03.01.03р., на виконання робіт (л.с. 71, 1-й том), від 08.01.03р. про надання послуг (л.с. 73, 1-й том), строк позовної давності за якими щодо невиконання грошових зобов’язань з боку позивача для кредиторів не сплинув на момент здійснення перевірки податковим органом (червень 2006 року).

· Відповідно до пп. 4.1.6 ст. 4 Закону про прибуток до валового доходу включаються, у т.ч. доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку.

У розумінні пп. 1.22 ст. 1 Закону про прибуток заборгованість по роботам та послугам, отриманим позивачем від ПП «Авторем», не є безповоротною фінансовою допомогою за своєю юридичною природою, оскільки вони надавалися позивачу на платній основі, строк позовної давності на момент перевірки за цими договорами не сплинув, у позивача не було обов’язку звертатися до кредиторів для складання будь-яких документів, які б підтверджували передачу заборгованості по підприємствах, що були реорганізовані.

4. В ході судового розгляду справи позивач погодився з правомірністю встановлення відповідачем в акті перевірки порушення пп. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ щодо подвійного включення податкових накладних до складу податкового кредиту на загальну суму 863,73 грн. (як зазначено у акті перевірки), у т.ч. податкових накладних:

- № 87 від 21.07.04р. від ТОВ «Гідравліка-Сервіс»на суму 516,67 грн., яка проведена у липні та серпні 2004 року,

- № 212 від 29.04.05р. від ТОВ ВКФ «Ремо»на суму 347,09 грн., яка проведена у квітні та травні 2005 року.

Всього сума складає 863,76 грн., а не 863,73 грн., як зазначено в акті.

У зв’язку з цим позовні вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 19.06.06р. № 0000442342/0 не підлягають задоволенню у розмірі 1295,64 грн. (основний платіж –863,76 грн., штрафна санкція –431,88 грн.).

За таких підстав позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Але при зверненні з позовом до суду позивач сплатив державне мито у зменшеному розмірі –3,40 грн., замість необхідного 6,80 грн., тому питання про повернення судових витрат не вирішується.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

п о с т а н о в и л а:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 19.06.06р. № 0000432324/0.

3. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 19.06.06р. № 0000442342/0 у розмірі 27287,45 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 30.10.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий А.Г.Ворожцов

Судді О.В.Рябцева

Б.В.Яресько