Постанова № 23715214, 05.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р. 08 год.47 хв.Справа № 2-а-6353/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Овсяніченко О.В., представника відповідача Мкртчян Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Георесурси» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 16.12.2011

- № НОМЕР_1 яким збільшено податок на прибуток в сумі 2230686 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 503775 грн.,

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 473 736 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 100 101 грн.

ТОВ «Георесурси» вважає, що висновки Д.ПІ у м. Херсоні, які викладені в акті перевірки від 30.11.11 с необгрунтованими, не доведені належними доказами, а збільшення сум податкових зобов'язань по податку на прибуток і податку на додану вартість вважає безпідставними та неправомірними. Відповідачу в ході перевірки були надані всі первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового і бухгалтерського обліку. Висновки податкового органу про те, що операції придбання робіт у ТОВ «Агро Пак ЛТД» не мали реального характеру та не спричинили реального настання наслідків, а отже-є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, - є припущенням та не підтверджується доказами. Твердження податкової інспекції про нікчемність господарських операцій позивач вважає таким, що суперечить ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, у податкової інспекції відсутня компетенція визнавати будь-які угоди нікчемними або недійсними. Нікчемними правочини можуть бути визнано лише на підставі рішення суду. Позивач стверджує про те, що про скасування реєстрації як юридичної особи ТОВ «Укрпоставка-ХХ1» 29.06.10 йому не було відомо, тому кредиторська заборгованість по даному підприємству не могла бути списана як безнадійна в 2-му кварталі 2010 року. Вимоги відповідача про одночасне корегування валових витрат по даному підприємству є подвійним оподаткуванням. В позові зазначено, що висновок про списання кредиторської заборгованості в сумі 1810480 грн. по контрагентам ПП «Дім послуг Центуріон» та ТОВ «Камбіо» є необґрунтований, оскільки у бухгалтерському обліку немає записів про списання заборгованості. Позивач зазначає про самостійне включення до валового доходу безнадійної кредиторської заборгованості по підприємствам ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Реалорт», ПП «Одеська будівельна компанія», тому є неправомірним зняття суми боргу з валових витрат, оскільки таким чином виникає подвійне оподаткування. Позивач заперечує висновки ДПІ про заниження показника по рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за 3 квартали 2009 року на суму 1313400 грн., як такі, що суперечать фактичним обставинам та даним бухгалтерського та податкового обліку. Також позивач заперечує донарахування зобов'язань по податку на додану вартість, представник позивача вказує на те, що головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цією податковою накладною товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування грошового зобов'язання по даному податку. На момент вчинення операцій з ТОВ «Агро Пак ЛТД» та ТОВ "Тіса-інвест" останні були зареєстровані платниками ПДВ, здавали податкові декларації, сплачували податок на додану вартість.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Відповідно до статті 55 КАС України судом ухвалено на місці про процесуальне правонаступництво шляхом допуску до судового розгляду Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, яке є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Херсоні , що підтверджується наказом ДПС України від 10.10.11 № 49, випискою з ЄДР.

ДПІ у м. Херсоні заперечує проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні за необгрунтованністю. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, прийняті відповідно фактичних обставин справи. Обставини порушень викладено в акті від 30.11.11 № 4344/23-5/31390456 планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.11, відповідно до висновків якого позивач неправомірно не відніс до складу валових доходів 1810480 грн. кредиторської заборгованості, яка була списана, 87000 грн. безнадійної кредиторської заборгованості, до складу валових витрат необґрунтовано включені вартість робіт, наданих ТОВ «Агро Пак ЛТД» за нікчемними угодами, не відкореговані валові витрати на суму 15087331 грн. списаної кредиторської заборгованості та на суму безоплатно отриманих товарів 72500 грн. Позивачем не проведено корегування валових витрат при списанні у бухгалтерському обліку вартості готової продукції на загальну суму 1313400 грн. На порушення п. 138.3 ст.138 розділу Ш Податкового кодексу України, підприємством двічі враховано витрати в сумі 204882,0 грн. У складі залишків готової продукції, які вже були віднесені до валових витрат у І кварталі 2011 року як нематеріальні витрати. Частка нематеріальної складової у собівартості готової продукції становить 204882,0 грн. (359565 х 56,98%). За висновком ДПІ в акті перевірки підприємством завищено витрати відображені у рядку 05 Декларацій „витрати операційної діяльності" показників за 2 квартал 2011 року на суму нематеріальної складової, що обліковувалась у залишках готової продукції та припадає на частку у собівартості готової продукції, що реалізована у 2 кварталі 2011 року. Позивачем занижений податок на додану вартість на суму 473736 грн. внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних ТОВ «Агро Пак ЛТД», та ТОВ «Тіса інвест». Господарські операції з ТОВ «Агро Пак ЛТД» не мали реального характеру, є нікчемними, ТОВ «Тіса-інвест» не задекларувало податкові зобов»язання по податку на додану вартість за господарськими операціями продажу продукції в деклараціях, і відповідно не сплатило податок до бюджету.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Георесурси» зареєстровано як юридична особа 06.04.2001, є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 16.12.2011 №№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2 прийняті ДПІ у м. Херсоні на підставі акту від 30.11.11 № 4344/23-5/31390456 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.11». В акті зазначено, що товариство порушило пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 2230686 грн., в тому числі за З-й квартал 2009 р. - 1 345 389 грн., 4-й квартал 2009 р. - 205 608 грн., 2-й квартал 2010 р. - 173 526 грн., 4-й квартал 2010 р. - 290 573 грн., 1-й квартал 2011 р. - 168 467 грн., 2-й квартал 2011 р. - 47 123 грн. Також було виявлено порушення п. 1.4, п. 1.7 ст. 1; п.п.3.1.1 п. 3.1. ст. 3; п. 4.1 ст. 4; п.п.7.2.6 п. 7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 473 736 грн., в т.ч.: серпень 2009 р. - 65 411 грн., вересень 2009 р. - 84 377 грн., жовтень 2009 р. - 16 891 грн., листопад 2011р. - 114 405 грн., грудень 2009 р. - 11 243 грн., січень 2010 р. - 13 337 грн., лютий 2010 р. - 8 610 грн., травень 2010 р. - 17 394 грн., листопад 2010 р. - 68 732 грн., лютий 2011 р. - 73 336 грн.

Перевіркою виявлено, що заниження податку на прибуток виникло внаслідок того, що валовий дохід був занижений товариством на 1897480 грн., у т.ч. за звітний період три квартали 2009 року на суму 1810480 грн., півріччя 2010 року на суму 87000 грн. Валові витрати є завищеними на загальну суму 6836767 грн. , в тому числі за 3-й квартал 2009 року на 3571076 грн., 4 квартал 2009 року на суму 822429 грн., за 2-й квартал 2010 року в сумі 607104 грн. 4-й квартал 2010 року в сумі 1162292 грн.. 1 квартал 2011 року в сумі 673866 грн., витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2-й квартал 2011 року, завищені на 204882 грн.

В акті (т. 1 арк. справи 15) зазначено, що в порушення пп. 4.1.6 п .4.1 ст. 4 Закону України підприємством не відображено у складі інших доходів суму кредиторської заборгованості, яка рахувалась по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками і підрядниками» у бухгалтерському обліку станом на 01.07.09. Відповідач посилається на додаток № 3 до довідки про загальну інформацію до акту попередньої планової виїзної документальної перевірки, в якому відображено кредитове сальдо по рахунку 631 станом на 01.07.09 по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон», м. Одеса, на суму 2852923 грн., ТОВ «Камбио», м.Одеса, на суму 805480 грн. Згідно наданих до перевірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 631 загальне сальдо по кредиту рахунку 631 станом на 01.07.09 становить 6417601,83 грн., у т.ч. по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон» 1847923 грн., ТОВ «Камбио» 0,0 грн. Таким чином, фахівець податкової служби дійшов до висновку про те, що підприємством у бухгалтерському обліку списано кредиторську заборгованість по вищезазначених підприємствах на загальну суму 1810480 грн., у т.ч.: ПП «Дім послуг Центуріон» на суму 1005000 грн., ТОВ «Камбио» на суму 805480 грн., бухгалтерські записи щодо списання вказаної заборгованості або проведених розрахунків перевіркою не встановлено, підприємством документальних доказів не надано.

В акті зазначено, що у липні 2009 року підприємством оприбутковано двигун дизельний, отриманий від ТОВ «Укрпоставка-ХХІ», на суму 72500 грн., а також ПДВ склав 14500 грн., факт отримання двигуна підтверджується накладною від 25 червня 2009 року, а також податковою накладною від 25 червня 2009 року на загальну суму 87000 грн. у т.ч. ПДВ на суму 14500 грн. , ПДВ відображено у додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року. Згідно відповіді ДПІ у Приморському районі від 01.06.11 №32530/7/23-513/21 повідомлено, що підприємству ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» скасовано реєстрацію в РВК від 29.06.10, що на думку відповідача, є доказом того, що заборгованість є безнадійною. В порушення п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не відображено у складі інших доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості (т. 1 арк.справи 16).

ДПІ виявлено, що позивач мав господарські стосунки з ТОВ «Агро Пак», м. Одеса, яке за договорами з позивачем протягом серпня 2009 року - травня 2010 року виконувало допоміжні бульдозерні роботи з розробки та переміщенню грунту на картах гідронамиву в зоні роботи плавучого крану на Кардашинському родовищі, укладку піску в профільні споруди, відвали з устроєм обвалування при виробництві гідротехнічних робіт, просіву піску, рекультивацію порушених земель, розробка та переміщення грунту. Вартість робіт включена позивачем до складу валових витрат в розмірі 2105976 грн. за 2010 рік (в т.ч. за 3-й квартал на суму 748943 грн., 4-й квартал на суму 822429 грн., за 2-й квартал 2010 року на 534604 грн.) Виконання підрядником робіт було оформлено договорами, довідками про вартість підрядних робіт, актами про надання послуг, позивач надав накладні, податкові накладні, платіжні доручення. ДПІ посилається на акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22.07.10 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агро Пак ЛТД», відомості якого підтверджують відсутність відповідної техніки, основних фондів, трудових ресурсів ТОВ "Агро ЛТД" . ДПІ визнала усі операції виконання робіт ТОВ "Агро Пак ЛТД" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, - є нікчемними відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.216 Цивільного кодексу України.

В ході перевірки ТОВ «Георесурси» податкова інспекція встановила списання кредиторської заборгованості на суму 1810480 грн., у т.ч. по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон» на суму 1005000 грн., ТОВ «Камбио» - на суму 805480 грн. Відповідач вважає, що платник повинен був відкорегувати валові витрати за 3 квартали 2009 року на суму списаної кредиторської заборгованості за товари, не оплачені позивачем, 15087331 грн. (1810480 грн. за вирахуванням ПДВ 301747 грн.)

Також податковою інспекцією було встановлено, що позивач списав суму безнадійної заборгованості 2203390 грн. і не провів корегування валових витрат, в тому числі в 4-му кварталі 2010 року по підприємствам ПП «Одеська технопромислова група» на суму 106751 грн. та ПП «Реалорт» на суму 1288000 грн., у березні 2011 року по підприємству ПП «Одеська будівельна компанія» 808639,20 грн. Заборгованість, що визнана безнадійною, раніше була віднесена підприємством до валових витрат у сумі 1836158,0 грн. Таким чином, встановлено заниження показника по рядку 05.1 «зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)» за звітний період 2010 рік на суму 1162292 грн., а також за 1 квартал 2011 року на суму 673866 грн.

В ході перевірки ТОВ «Георесурси» згідно декларацій та наданих первинних документів встановлено, що підприємством не проведено коригування валових витрат на суму 72500 грн. за звітний період півріччя 2010 року по безнадійної кредиторської заборгованості, що рахується на балансі підприємства по контрагенту ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» 87000 грн. ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» скасовано реєстрацію в РВК від 29.06.10. В зв'язку з тим, що підприємством фактично не понесені витрати по кредиторській заборгованості за операціями з ТОВ «Укрпоставка-ХХІ», які відповідали б вимогам п.5.2.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», на момент визнання заборгованості безнадійною, відповідно до п.1.23, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товари вважаються безоплатно отриманими, а отже, валові витрати підлягають коригуванню.

В ході перевірки ТОВ «Георесурси» згідно декларацій та наданих первинних документів встановлено, що підприємством списано у бухгалтерському обліку суму 1313400 грн. (т. 1 арк. справи 23). Згідно наданих до перевірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «готова продукція» за період з 01.07.09 встановлено, що загальне сальдо по дебету рахунку 26 станом на 01.07.09 становить 1086900 грн. Як зазначено у додатку № 3 до довідки про загальну інформацію попередньої перевірки залишки готової продукції станом на 01.07.09 становили 2400300 грн. Таким чином, підприємством у бухгалтерському обліку списано вартість готової продукції на загальну суму 1313400 грн. (2400300 грн. - 1086900 грн.). Бухгалтерські записи щодо списання вказаної суми по залишкам готової продукції або проведених операцій з продажу перевіркою не встановлено, підприємством документальних доказів не надано. Таким чином , підприємством не проведено коригування валових витрат на суму 1313400 грн. з вартості списаної готової продукції, внаслідок чого встановлено заниження показника по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за звітний період три квартали 2009 року на суму 1313400грн.

На порушення п. 138.3 ст.138 розділу Ш Податкового кодексу України, згідно якого «...У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат» підприємством двічі враховано витрати, а саме у складі залишків готової продукції, які вже були віднесені до валових витрат у І кварталі 2011 року як нематеріальні витрати, так як у І кварталі 2011 року у додатку К1/1 до Декларації відображались лише матеріальні складові у залишках готової продукції, тобто відображались у рядку 01.2 як приріст балансової вартості запасів. Станом на 01.04.11 на підприємстві налічувались залишки готової продукції на загальну суму 389404,27 грн. Згідно додатку К1/1 до Декларації за 1 квартал 2011 року підприємством відображено балансову вартість запасів у залишках готової продукції на суму 167519 грн., що становить 43,02%, відповідно частка нематеріальної складової у залишках готової продукції становить 56,98 % (221885,0 грн.). У II кварталі 201 1 року відображено у бухгалтерському обліку Д-т 26 К-т 231 суму 259268,51 грн., Д-т 901 К-т 26 рахунку відображено суму 359565,42 грн. Сальдо по рахунку 26 станом на 01.07.11 становить 303573,35 грн. Частка нематеріальної складової у собівартості готової продукції становить 204882,0 грн. (359565 х 56,98%). За висновком ДПІ в акті перевірки підприємством завищено витрати відображені у рядку 05 Декларацій „витрати операційної діяльності" показників за 2 квартал 2011 року на суму нематеріальної складової, що обліковувалась у залишках готової продукції та припадає на частку у собівартості готової продукції, що реалізована у 2 кварталі 2011 року.

Заниження податку на додану вартість на суму 473736 грн., на думку інспекції, сталось внаслідок завищення суми податкового кредиту через включення до його складу декларацій з ПДВ серпня 2009 року - грудня 2009 року, травня 2010 року суми 331668 грн. за податковими накладними ТОВ «Агро Пак ЛТД», та до декларацій листопала 2009 року. лютого 2010 року суми 73335,6 грн. за податковими накладними ТОВ «Тіса інвест», м. Одеса. Взаємовідносини з ТОВ «Тіса інвест» склались на підставі договорів на виконання послуг, роботи виконувались у лютому-квітні 2011 року. В акті перевірки вказано, що в інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Тіса-інвест» не задекларовано податкові зобов»язання по податку на додану вартість в деклараціях , і відповідно не сплатило податок до бюджету.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню за наступних підстав.

Так, відповідач наполягає на порушення товариством пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України при невідображенні у складі інших доходів сум кредиторської заборгованості 1810480 грн., яка рахувалась по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками і підрядниками» у бухгалтерському обліку станом на 01.07.09 при попередній перевірці та була відсутня на ту же дату при проведенні даної перевірці. Відповідач посилається на додаток № 3 до довідки про загальну інформацію до акту попередньої планової виїзної документальної перевірки , в якому відображено кредитове сальдо по рахунку 631 станом на 01.07.09 по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон», м.Одеса, на суму 2852923 грн., ТОВ «Камбио», м.Одеса, на суму 805480 грн. , але відповідний додаток № 3 на вимогу суду не надано. Разом з тим, позивач не заперечує тієї обставини, що згідно наданих до перевірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 631 загальне сальдо по кредиту рахунку 631 станом на 01.07.09 становить іншу суму по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон» 1847923,0 грн., ТОВ «Камбио» 0,0 грн. Фахівець податкової служби дійшов до висновку про те, що підприємством у бухгалтерському обліку списано частково кредиторську заборгованість по вищезазначених підприємствах з посиланням на те, що при проведенні перевірки посадовими особами підприємства не були надані відповідні пояснення та документи, які б свідчили про причини зменшення заборгованості або врегулювання заборгованостей іншим шляхом.

Позивач заперечує такі висновки, пояснюючи розбіжність даних помилкою бухгалтерського обліку при відображенні зменшення заборгованості на початок перевіряємого періоду. Суд приймає до уваги, що бухгалтерські записи щодо списання вказаної заборгованості або проведених розрахунків перевіркою не встановлено, тобто, факт списання заборгованості не є достовірно встановленим фактом, а є припущенням перевіряючої посадової особи, тому що здійснений не на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, бухгалтерських проводок, а на підставі розбіжностей попередньої перевірки з даними зворотньо-сальдової відомості позивача. Суд вважає, що факти виявлених порушень податкового законодавства повинні викладатись в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Податкова інспекція повинна зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті. Податковою інспекцією порушені правила проведення перевірки та вимоги до викладення в акті перевірки встановлених порушень, тому суд вважає недоведеним факт саме списання кредиторської заборгованості на суму 1810480 грн. в 2009 році, оскільки не спростовані доводи позивача про допущену помилку. Суд також приймає до уваги, що станом на 01.07.09 строк позовної давності (3 роки) за цією заборгованістю не минув, тому підстав для списання у позивача не було. Кредитори мають можливість пред'явити відповідні претензії про погашення заборгованості Отже, на думку суду, списання заборгованості в даному випадку є передчасним, на чому наполягає і свідок - головний бухгалтер ОСОБА_4. Після закінчення терміну позовної давності нестягнута сума заборгованості перед іншою юридичною особою включається до валового доходу дебітора як сума безповоротної фінансової допомоги (пп. 1.22.1). Якщо ж термін позовної давності ще не минув, то включати кредиторську заборгованість до валового доходу не має підстав.

Що стосується придбання у липні 2009 року двигуна дизельного у ТОВ «Укрпоставка-ХХІ», на суму 72500 грн., а також ПДВ 14500 грн. (т. 1 арк.справи 20-21), то суд приймає до уваги наявність документального підтвердження даного придбання, відображення сплаченого ПДВ у додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року. Та обставина, що реєстрацію ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» скасовано 29.06.10, на думку відповідача, є доказом безнадійної заборгованості та обов»язку позивача відобразити її у складі інших доходів за 1 півріччя 2010 року. Позивач стверджує про те, що про скасування реєстрації даного контрагента йому стало відомо тільки після складання акту перевірки, обов'язку відслідковувати такі факти чинним законодавством на нього не покладено. Суд погоджується з доводами позивача про те, що фізично було неможливо дізнатись про скасування державної реєстрації контрагента, яка відбулась 29.06.10 та включити заборгованість до валових доходів вже у 2-му кварталі 2010 року. Відповідач не надав доказів обізнаності позивача про втрату ТОВ «Укрпоставка- ХХ1» статусу юридичної особи до моменту проведення перевірки. Твердження податкової інспекції про безоплатно придбані товари є безпідставними, оскільки безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і матеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод (п. 1.23 ст. 1 Закону). Наведене означає, що законом чітко визначені підстави віднесення товарів до категорії безоплатно наданих і цей перелік є вичерпним. Позивач одержував товар за оплатним цивільно-правовим договором, тому відносити цей товар до безоплатно наданих є помилковим. В даному випадку суд вважає, що придбаний двигун набуває статусу безповоротньої фінансової допомоги, та у відповідності до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР на вартість такого майна збільшується валовий дохід підприємства, але відповідачем не доведено, що таке має відбуватись саме в 2-му кварталі 2010 року. Виходячи з викладеного, на думку суду, факт незбільшення валового доходу в цьому періоді на суму 87000грн. не є податковим порушенням.

При дослідженні податкових порушень, допущених при формуванні товариством валових витрат, суд вважає обґрунтованим включення до валових витрат суми 2105976 грн. за 2010 рік (в т.ч. за 3-й квартал на суму 748943 грн., 4-й квартал на суму 822429 грн., за 2-й квартал 2010 року на 534604 грн.) за господарськими операціями з ТОВ «Агро Пак ЛТД», м. Одеса, яке за договорами з позивачем протягом серпня 2009 року - травня 2010 року виконувало допоміжні бульдозерні роботи з розробки та переміщенню грунту на картах гідронамиву в зоні роботи плавучого крану на Кардашинському родовищі, укладку піску в профільні споруди, відвали з устроєм обвалування при виробництві гідротехнічних робіт, просіву піску, рекультивацію порушених земель, розробку та переміщення грунту . Виконання підрядником робіт було оформлено договорами, довідками про вартість підрядних робіт, при перевірці надані платіжні доручення, акти про надання послуг, накладні, податкові накладні.

Відповідач посилається на акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22.07.10 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агро Пак ЛТД» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту, з якого вбачається, що перевірку здійснено без документів підприємства, оскільки податкова служба не виявила місцезнаходження керівника підприємства Пейчева І.І., само підприємство було відсутнє за юридичною адресою. Отже, при перевірці використовувалась тільки податкова звітність ТОВ. В акті перевірки податкова інспекція вказала на відсутність відповідної техніки, основних фондів, трудових ресурсів, хоч не зазначено джерело таких відомостей, немає посилань, з яких податкових декларацій це встановлено. Відповідач стверджує, що позивачем не надано будь-яких доказів виконання ТОВ "Агро Пак ЛТД" бульдозерних робіт. Усі операції позивача з придбання ТОВ "Агро Пак ЛТД» робіт, товарів визнані відповідачем такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені між ТОВ «Георесурси» та ТОВ "Агро Пак ЛТД" договори відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного товару, є факт реального придбання товару та безпосередній зв'язок витрат на оплату вартості товару з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання. Доводи відповідача про те, що обґрунтованість віднесення позивачем згаданих витрат до валових нічим не підтверджена, суд не приймає до уваги через відсутність доказів. Такі витрати у розумінні підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР повинні бути підтверджені певними документами, складеними у відповідності до вимог, які пред'являються до них діючим законодавством.

Згідно ст.9 Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. В акті перевірки не зазначено факту відсутності документального підтвердження правочинів виконання робіт ТОВ "Агро Пак ЛТД", податковою інспекцією не перевірялось фактичне виконання цих робіт, будь-яких претензій до правильності складання первинних бухгалтерських та податкових документів в акті не викладено. Податкова інспекція повинна аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Матеріали справи свідчать, що ДПІ в акті перевірки посилається тільки на акт перевірки ТОВ "Агро Пак ЛТД", який суд оцінює критично, оскільки зі змісту акту перевірки невідомо, що саме слугувало підставою для висновків про відсутність у даного суб'єкта господарювання можливостей для здійснення господарської діяльності, дані податкової звітності по податку на прибуток, ПДВ, податку з доходів фізичних осіб, комунальному податку в акті не наведені.

Суд не погоджується з твердженнями ДПІ про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Агро Пак ЛТД" виходячи з наступного.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Суд не надано вироку відносно керівника ТОВ "Агро Пак ЛТД" або ТОВ «Георесурси» або іншої особи, які діяли з метою ухилення від оподаткування.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. . Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Позивач та його контрагент були на момент вчинення поставок юридичними особами, платниками податків. На день розгляду даної справи суду не надано доказів скасування реєстрації ТОВ "Агро Пак ЛТД" або визнання недійсними установчих або реєстраційних документів. Податковим органом не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій. Суд приймає до уваги той факт, що розрахунки за виконані роботи позивач здійснював не тільки в грошовому виді, а й шляхом заліку зустрічних вимог . Так, суду наданий акт про взаємозалік від 31.07.2010 (т. 2 арк. справи 92), з якого вбачається що позивач передав ТОВ "Агро Пак ЛТД" гранітно-щебеневу продукцію на загальну суму 870170 грн. за договором від 01.07.10 № 13/10, останній не розрахувався за поставку, тому заборгованість була погашена шляхом взаємозаліку зустрічних грошових зобов'язань. ДПІ в акті перевірки не зазначає про нікчемність угоди продажу позивачем ТОВ "Агро Пак ЛТД" продукції і не визначає грошових зобов'язань по даній угоді, що суд вважає нелогічним та таким, що суперечить висновкам ДПІ про нікчемність всіх угод даного контрагента.

Позивач, як покупець, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця за умови необізнаності щодо неї. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності контрагента на момент придбання робіт, продукції з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сплачених за роботи сум до валових витрат. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було завищення валових витрат шляхом документування господарських операцій без їх фактичного придбання.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактики дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Пунктом 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору . Враховуючи викладене, акт перевірки ТОВ "Агро Пак ЛТД" не є належним доказом обставин, на які вказує відповідач.

В ході перевірки ТОВ «Георесурси» податкова інспекція встановила списання кредиторської заборгованості на суму 1810480 грн., у т.ч. по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон» на суму 1005000 грн., ТОВ «Камбио» - на суму 805480 грн. Відповідач вважає, що платник повинен був не тільки збільшити валові доходи, а також відкорегувати валові витрати за три квартали 2009 року на суму списаної кредиторської заборгованості за товари, не оплачені позивачем, 15087331 грн. вартості безоплатно отриманих послуг (1810480 грн. за вирахуванням ПДВ 301747 грн.) (т. 1 арк. справи 24). Також податковою інспекцією було встановлено, що позивач списав суму безнадійної заборгованості 2203390 грн. і не провів корегування валових витрат, в тому числі в 4-му кварталі 2010 року по підприємствам ПП «Одеська технопромислова група» на суму 106751 грн. та ПП «Реалорт» на суму 1288000 грн., у березні 2011 року по підприємству ПП «Одеська будівельна компанія» 808639,20 грн. Заборгованість, що визнана безнадійною, раніше була віднесена підприємством до валових витрат у сумі 1836158 грн. Таким чином, встановлено заниження показника по рядку 05.1 «зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)» за звітний період 2010 рік на суму 1162292 грн., а також за 1 квартал 2011 року на суму 673866 грн. Крім того, відповідач також вказує на непроведення ТОВ «Георесурси» коригування валових витрат на суму 72500 грн. безнадійної кредиторської заборгованості, що рахується на балансі підприємства по контрагенту ТОВ «Укрпоставка-ХХІ», реєстрація якого скасовано 29.06.10. ДПІ вказує на те, що підприємством фактично не понесені витрати по кредиторській заборгованості за операціями з ТОВ «Укрпоставка-ХХІ», які відповідали б вимогам п.5.2.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», товари вважаються безоплатно отриманими.

Суд вважає вимоги податкової інспекції щодо необхідності корегування валових витрат необгрунтованими. Вартість товарів була віднесена до валових витрат по першій події оприбуткування товарів. У зв'язку із закінченням терміну позовної давності щодо сплати цієї кредиторської заборгованості або набрання заборгованості статусу безнадійної позивач збільшує валовий дохід, що відображається в податкових деклараціях по податку на прибуток. Дану обставину податкова інспекція не заперечує, але вважає, що одночасно вартість зазначених товарів товариство повинно було виключити з валових витрат, оскільки вони надані безоплатно, позивач відповідні корегування валових витрат не здійснював. Внаслідок того, що платником податків не здійснена компенсація вартості отриманих товарів (робіт, послуг), на переконання податкового органу, підстав для віднесення вартості цих товарів (робіт, послуг) до валових витрат не має. В акті перевірки викладено висновок ДПІ про те, що сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншим підприємством, яка залишилася нестягнутою в зв'язку з тим, що минув строк позовної давності, або внаслідок ліквідації продавця, включається до складу валових доходів та одночасно зменшує валові витрати підприємства на суму оприбуткованого товару (робіт, послуг), оскільки фактично не понесені витрати, відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону про оподаткування прибутку.

Позивачем були придбані товари, продукцію, вартість яких була віднесена позивачем до валових витрат за першою подією - оприбуткування товарів. Згідно Закону про прибуток, якщо сума кредиторської заборгованості перед іншою юридичною або фізичною особою залишилась нестягнутою до закінченню строку позовної давності, вона підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та на підставі пп. 4.1.6 ст. 4 вказаного Закону включається до складу валових доходів. За змістом пп. 4.1.6 п. 4.1 цієї норми до такого доходу відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді. Безоплатно надані товари, це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і матеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод (п. 1.23 ст. 1 Закону). Наведене означає, що законом чітко визначені підстави віднесення товарів до категорії безоплатно наданих і цей перелік є вичерпним. Позивач одержував товари за оплатними цивільно-правовими угодами, що не заперечує податковий орган, тому відносити ці товари до безоплатно наданих є помилковим. Сума кредиторської заборгованості за товари, по якій сплинув строк позовної давності у відповідних періодах була віднесена позивачем до валового доходу як безнадійна заборгованість тобто заборгованість по зобов'язаннях, за якими минув строк позовної давності (п. 1.25 ст. 1 Закону про прибуток). Податковий облік безнадійної заборгованості відбувається за ст. 12 Закону про прибуток, його позивач не порушив.

Закон України "Про оприбуткування прибутку підприємств" містить вичерпний перелік випадків коригування валових витрат, і не передбачає коригування валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, а висновок про таке корегування ґрунтується на припущеннях податкового органу. Тому вимоги податкової інспекції про виключення з валових витрат вартості отриманих товарів, які залишились неоплаченими, не мають правових підстав. Посилання відповідача на норму п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток, який порушив позивач, суд не приймає до уваги, оскільки безпосереднє склад валових витрат регулюється п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток, згідно з приписами якого валовими витратами є не лише сплачені витрати, а й нараховані платником податку суми вартості товарів, що придбаваються. Підстав для проведення корегування податкового та бухгалтерського обліку валових витрат у позивача не було. В бухгалтерському обліку існують певні обмеження віднесення витрат до складу валових. Вони встановлені п. п. 5.3 - 5.7 Закону про прибуток. Але ні бухгалтерське, ані податкове законодавство не передбачає ніякого корегування витрат у випадку, коли сума кредиторської заборгованості залишилась нестягнутою по закінченню строку позовної давності.

Суд також вважає, що збільшення валового доходу на списані суми кредиторської заборгованості та одночасне корегування валових витрат на ці ж суми приводить до факту подвійного оподаткування.

В ході перевірки ТОВ «Георесурси» згідно декларацій та наданих первинних документів встановлено, що підприємством списано у бухгалтерському обліку суму 1313400 грн. (т. 1 арк. справи 23) Згідно наданих до перевірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «готова продукція» за період з 01.07.09 встановлено, що загальне сальдо по дебету рахунку 26 станом на 01.07.09 становить 1086900 грн. Податкова інспекція посилається на додаток № 3 до довідки про загальну інформацію попередньої перевірки, відповідно до якої залишки готової продукції станом на 01.07.09 становили 2400300 грн., тому податкова прийшла до висновку про списання в бухгалтерському обліку вартості готової продукції на загальну суму 1313400 грн. (2400300 грн. - 1086900 грн.), при цьому не проведено коригування валових витрат на суму 1313400 грн. з вартості списаної готової продукції, що призвело до заниження показника по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за три квартали 2009 року на суму 1313400грн. Додаток № 3 відповідач суду не надав. Позивач заперечує викладені в акті перевірки обставини. Бухгалтерські записи щодо списання вказаної суми по залишкам готової продукції або проведених операцій з продажу перевіркою не встановлено, підприємством відповідних документальних доказів не надано. Допитаний в судовому засіданні свідок - головний бухгалтер ОСОБА_4 пояснила та надала документальне підтвердження того, що по рахунку 26 "залишки готової продукції" відображена не сума 2400300 грн., як вказано в акті перевірки, а 1086900 грн., головним бухгалтером в судовому засіданні висловлено припущення щодо того, що сума 2400300 грн. складається з суми 1086900 грн. (рах. 26 «готова продукція») та 780533 грн. (рах. 281 товари на складі). ДПІ для розрахунку вартості готової продукції повинно було відмітити лише сальдо по рахунку 26 в сумі 1086900 грн. Суд вважає, що висновок податкової інспекції про списання заборгованості повинен грунтуватись на конкретних документах, а не на розбіжностях двох перевірок. В акті не відображено по яким господарським операціям та з якими постачальниками вчинено таке списання. Податкова інспекція повинна зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, а не тільки навести показники рахунків, та зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті. Податковою інспекцією порушені правила проведення перевірки та вимоги до викладення в акті перевірки встановлених порушень, тому суд вважає недоведеним факт саме списання кредиторської заборгованості на суму 1313400 грн.

Що стосується завищення податкового кредиту на суму 473736 грн. через включення до складу податкового кредиту суми 331668 грн. за податковими накладними ТОВ «Агро Пак ЛТД», та ТОВ «Тіса інвест», на суму 73335,6 грн., суд дійшов до висновку про те, що факт недійсності податкових накладних ТОВ «Агро Пак ЛТД» не знайшло свого підтвердження при розгляді справи з підстав, які описані судом при дослідженні складу валових витрат.

Взаємовідносини з ТОВ «Тіса інвест» склались на підставі договорів на виконання послуг, роботи виконувались у лютому-квітні 2011 року, суду надані первинні бухгалтерські та податкові документи, правильність складання яких податкова інспекція не заперечує. В акті перевірки вказано, що в інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Тіса-інвест» не задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в деклараціях , і відповідно не сплатило податок до бюджету. Відповідач надав копії декларації ТОВ «Тіса-інвест» без додатку 5, тому визначити чи є в переліку покупців позивач неможливо. Натомість позивач надав копії декларацій даного постачальника за лютий чи 2011 року, грудень 2010 року з додатками, в яких зазначено такого покупця як ТОВ «Георесурси». Отже, без додаткових доказів або без перевірки даного постачальника з урахуванням наданих сторонами протилежних доказів підтвердити висновок податкової інспекції, викладений в акті перевірки, неможливо. Відповідач не надав суду матеріали перевірки даного постачальника, тому на думку, суду, доводи ДПІ мають характер припущення, а не достовірно встановленого факту.

Також суд зазначає про те, що опис порушення товариством п. 138.3 ст.138 розділу Ш Податкового кодексу України, згідно якого «...У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат» щодо подвійного врахування витрат також здійснений тільки на підставі аналізу бухгалтерських проводок, відсутні складові цих витрат, немає розшифрування показників рядку 05 Декларацій „витрати операційної діяльності" за 2 квартал 2011 року . Тому через недоліки складання акту визначити чи дійсно було допущено порушення суд не має можливості. Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивач не заперечує даного порушення ні в позовній заяві, представником позивача в судовому засіданні також не наведено обгрунтованих заперечень. Але в даному випадку, суд, констатуючи правильність висновків податкової інспекції про помилкове подвійне включення до складу витрат суми 204882 грн. через порушення ст. 138 ПКУ , не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки неясно яким чином це порушення , яке позивачем не оскаржується, вплинуло на загальну суму донарахованого податкового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір завищення валових витрат внаслідок порушення ст. 138 ПКУ, та прийняти нове рішення у зв'язку з безпідставним формуванням позивачем валових витрат в цій частині.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення визнаються неправомірними .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси". Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 16.12.11 № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 квітня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6