Постанова № 23714823, 25.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1124/2012

25 квітня 2012 року 09год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лук'янчук С. М.,

відповідача: представник Троянчук Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема пояснив, що податковий орган не мав права зменшувати позивачу суму бюджетного відшкодування за листопад 2011р. та застосовувати штрафні санкції. При цьому зазначив, що між позивачем та контрагентом ТОВ «Денір» 18.05.2011р. укладений договір поставки товару №750, за умовами якого контрагент зобов'язався поставити позивачу метаванадат амонію в кількості 800кг. На суму 137600грн.. в т.ч. ПДВ 22933,33грн. Даний товар був поставлений ТОВ «Денір» та отриманий ВАТ «Рівнеазот», що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та визнані відповідачем при проведенні перевірки. Також між позивачем та ТОВ «Денір» був укладений договір поставки №147 від 26.10.2011р.(25.10.2011р.), за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу турбіну до турбодетандера ДТ-1, 5-4 вартістю 20800грн. в т.ч. ПДВ 3466,67грн. Зазначений договір був виконаний і позивач отримав зазначений товар, що також підтверджується бухгалтерськими документами. Зазначені суми ПДВ були включені позивачем до податкового кредиту в жовтні та листопаді 2011 року. В жовтні 2011р. позивач задекларував від'ємне значення різниці податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту в сумі 4202788грн. В листопаді задекларовано позитивне значення - 3104909грн. Від'ємне значення ПДВ жовтня 2011р. (податковий кредит листопада) враховане при погашенні податкового зобов'язання листопада, а залишок в сумі 1097879грн. віднесений до рядка 23.2 (у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів). Позивач стверджує, що ним не було допущено порушень податкового законодавства при формуванні податкової звітності в період, що перевірявся відповідачем, а тому висновки про завищення бюджетного відшкодування в листопаді 2011р. є необґрунтованими. Також зазначає, що відповідачем перевищено свої повноваження при здійсненні перевірки, оскільки останнім вказано на невідповідність сертифікату якості товару умовам сертифікації імпортованих товарів, що стало підставою для складання висновку про завищення бюджетного відшкодування. Факт ненадання при перевірці відповідачу товарно-транспортних накладних не відповідає дійсності, оскільки такі накладні були надані. До того ж в разі відмови платника податку надати контролюючому органу документи, складається відповідний акт. Однак, жодного акту про відмову у наданні документів при перевірці відповідачем не складались. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що у позивача була проведена перевірка за період з 01.10.2011р. по 30.11.2011р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Денір» за результатами яких позивачем до податкового кредиту за жовтень 2011р. було віднесено податок на додану вартість в сумі 22933грн. та за листопад в сумі 3467грн. На підтвердження придбання товару до перевірки були надані первинні документи та регістри бухгалтерського обліку. Також до документів був наданий сертифікат якості товару (метаванадат амонію), складений на англійській мові, скріплений печаткою ТОВ «Денір», виданий китайською фірмою. Представник відповідача вказує, що даний сертифікат не відповідає умовам сертифікації імпортованих товарів, чинних на території України, порушуючи Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993р. №46-93 із змінами та доповненнями. Крім того, при транспортуванні зазначеного товару, позивачем не було надано товарно-транспортних накладних та супроводжувальних документів. В ході перевірки не встановлено відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів, а тому позивачем завищений податковий кредит за жовтень 2011 року на суму 22933грн. та за листопад 2011р. на суму 3467грн., та як наслідок, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в листопаді 2011р. в розмірі 26400грн. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2011р. (а. с.7-31).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що ВАТ «Рівнеазот» завищений податковий кредит за жовтень 2011р. на суму 22933грн. та за листопад 2011р. на суму 3467грн. по операціях із контрагентом ТОВ «Денір» (а. с. 16-18).

На підставі висновків акту перевірки № 225/23-300/05607824 від 27.02.2012 року та в результаті встановлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022344 від 15.03.2012р.

- за порушення п.200.1, п.200.2, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, яким в листопаді місяці 2011р. зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26400грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 13200грн. (а.с.32).

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду, ПАТ «Рівнеазот» зареєстроване як юридична особа та є платником ПДВ.

18.05.2011року між ВАТ «Рівнеазот» (покупець) та ТОВ «Денір» (постачальник) укладений договір поставки товару №750, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар (метаванадат амонію) в кількості, за ціною, згідно умов договору накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а. с. 33-35).

Відповідно до зазначеного договору, ТОВ «Денір» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 137600 грн. (а.с.51).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видаткова накладна №1 від 05.10.2011 року на загальну суму 137600грн. (без ПДВ - 114666,67 грн., ПДВ -22933грн.) (а.с.51); податкова накладна від 05.10.2011 року №4 на загальну суму 137600грн. (без ПДВ - 114666,67 грн., ПДВ -22933грн.) (а.с.52); товарно-транспортна накладна на перевезення товару від 05.10.2011 року (а.с.50), прибутковий ордер №79412-1435 від 11.10.201 року (а. с.53).

25.10.2011 року між ВАТ «Рівнеазот» (покупець) та ТОВ «Денір» (постачальник) укладений договір поставки товару №147, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар (турбіну до турбодетандера ДТ-1,5-4) в кількості, за ціною, згідно умов договору накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а. с. 40-42).

Вказана господарська операція з поставки зазначеного товару оформлена такими документами: видаткова накладна № 8 від 27.10.2011 року на загальну суму 20800грн., в тому числі ПДВ -3466,67грн. (а. с.59); податкова накладна від 27.10.2011 року №8 на загальну суму 20800грн., в т.ч. ПДВ - 3466,67грн. (а. с.58), товарно-транспортна накладна на перевезення турбіни від 27.10.2011 року (а. с.135), прибутковим ордером від 07.11.2011року № 79421-0174 (а. с. 57).

Вказані документи, надавалися позивачем до перевірки. Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми бюджетного відшкодування та податкового кредиту, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

Вказані товарно-матеріальні цінності використані позивачем в своїй господарській діяльності, сума ПДВ в розмірі 22933грн., сплаченого в ціні товару (метаванадат амонію), включена позивачем до податкового кредиту в жовтні 2011р., а ПДВ в сумі 3467грн. (турбіна до турбодетандера), включений в листопаді 2011р.

Відповідно до п.14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

В силу п.198.2 ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Судом встановлено, що у жовтні-листопаді 2011 року ТОВ «Денір» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 158400грн., в тому числі ПДВ -26400грн.: - 5 жовтня 2011 року ТОВ «Денір» поставило позивачу метаванадат амонію на загальну суму 137600грн. (в т.ч. ПДВ -22933,33грн.); - 25 жовтня 2011р. ТОВ «Денір» поставило позивачу турбіну до турбодетандера на загальну суму 20800грн. (в т.ч. ПДВ -3466,67грн.). Вказані обставини підтверджуються вище зазначеними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

В судовому засіданні з'ясовано, що розрахунки між сторонами проведені повністю, що підтверджується платіжними дорученнями №10708 від 11.10.2011р. на суму 137600грн. та №11554 від 03.11.2011р. на суму 20800грн. (а. с. 134, 136).

Придбані у контрагента товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі, що підтверджується оприбуткованими ордерами (а. с.53, 57) та використані позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується: вимогами №43504-0616 від 05.10.2011р., №43502-1605 від 05.12.2011р. (а. с. 54, 144), журналом обліку видачі каталізаторів (мідь, метаванадат амонію) (а. с. 140-142), технічним звітом по цеху (а. с. 146) актом монтажу турбіни від 06.12.2011р. (а. с.143).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання придбаних у ТОВ «Денір» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини встановлені в судовому засіданні. Крім того, суд звертає увагу, що 07.03.2012р. позивачем були надані заперечення на акт перевірки, з яких вбачається, що крім первинних бухгалтерських документів, перевіряючим були надані і товарно-транспортні накладні, які останніми не були взяті до уваги (а. с. 155-156).

Згідно з п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так як в судовому засіданні встановлено реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, то, відповідно, позивачем правомірно віднесена сума 23933грн. до податкового кредиту в жовтні місяці 2011р. та 3467грн. в листопаді місяці 2011р., а відтак, суд приходить до висновку про відсутність завищення бюджетного відшкодування за листопад 2011р. в сумі 26400грн.

Відповідно до ст.109 ПК, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 ПК встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень зі сторони позивача щодо: - формування податкового кредиту в жовтні 2011р. в сумі 23933грн. та листопаді 2011р. в сумі 3467грн.; - внесення до заявленого бюджетного відшкодування в листопаді місяці 2011р. суми 26400грн., то, відповідно, і штрафна санкція в даному випадку не застосовується.

Щодо посилань представника відповідача на невідповідність сертифіката якості товару, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1.1. ст.1 ПК, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Права органів державної податкової служби встановлені ст.20 Податкового Кодексу і з аналізу визначених прав вбачається, що право на перевірку якості товару у зазначених органів відсутнє.

Відповідно до ст.21 ПК, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Декретом Кабінету Міністрів України N 46-93, 10.05.1993 «Про стандартизацію і сертифікацію» визначено правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлення організаційних форм їх функціонування на території України.

Стаття 18 зазначеного Декрету зазначає, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеному законом.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі:

1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або

2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, виданого або визнаного центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» № 2735-VI від 02.12.2010р.

Із аналізу зазначеного закону вбачається, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за якістю продукції. Крім того, сертифікат якості товару не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підставі якого здійснюється податковий облік господарських операцій.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, а відтак, позов належить до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000022344 від 15 березня 2012 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі з моменту його прийняття.

Присудити на користь позивача - публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 396,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.