Рішення № 23712594, 23.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/27/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.12 Справа № 5009/1106/12

м. Запоріжжя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз", (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 15)

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення 23 870,88 грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_3 -довіреність № 777 від 18.04.2012 р.

від відповідача -не з'явився;

26.03.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз", м. Київ (ТОВ "Фірма "Володар-Роз") з позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 23 870,88 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1106/12, справі № 5009/1106/12 присвоєно номер провадження справи 4/27/12, судове засідання призначено на 23.04.2012 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 23.04.2012 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 23.04.2012 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву і витребувані ухвалою суду по справі від 26.03.2012 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки в судове засідання себе особисто або уповноваженого представника відповідач суд завчасно не повідомляв.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 5009/1106/12 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/1106/12, яка направлялася за належною адресою державної реєстрації відповідача, та 02.04.2012 р. була отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6909604016754).

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 22, 1166, 1172, 1188, 1194 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і полягають в наступному. 11.08.2010 р. на автодорозі "Бортничі-Рогозій" мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП), в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль Mercedes-Benz 2220, держ. реєстр. № НОМЕР_4, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу КІС № 501956, видане 11.03.2000 р. Керував зазначеним автомобілем працівник позивача ОСОБА_4 Факт ДТП засвідчено довідкою старшого слідчого відділу Бориспільського МВ ГУМВС України Київській області ОСОБА_5 від 12.08.2010 р. та постановою старшого слідчого відділу Бориспільського МВ ГУМВС України Київській області ОСОБА_5 від 15.08.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у зв'язку із відсутністю в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.02.2011 р. у справі № 3-765/11 винним у ДТП, що мала місце 11.08.2010 р., був визнаний водій автомобіля Mercedes-Benz 1834, держ. реєстр. № НОМЕР_1 ОСОБА_6 Автомобіль Mercedes-Benz 1834, держ. реєстр. № НОМЕР_1 належить ФОП ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, та використовувався відповідачем у здійсненні підприємницької діяльності. ОСОБА_6 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та був закріплений за автомобілем Mercedes-Benz 1834, держ. реєстр. № НОМЕР_1. Оскільки винним у ДТП є працівник відповідача ОСОБА_6, то, відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду, нанесену його працівником. Згідно експертного висновку № 418-1/10 від 20.08.2010 р. спеціаліста автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику автомобілю Mercedes-Benz 2220, держ. реєстр. № НОМЕР_4 вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням належного позивачу автомобіля становить 50 870,88 грн. Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ № 0991954 від 11.01.010 р. відповідальність відповідача застрахована АТ "Страхова компанія "АХА Страхування". Позивач звернувся до страховка щодо відшкодування та страховик відшкодував ТОВ "Фірма "Володар-Роз" 24 990,00 грн. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром школи і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідачем вказаний розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визнаний в повному обсязі. 20.07.2011 р. сторонами з метою добровільного відшкодування шкоди, завданої ДТП, був укладений договір про добровільне відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 25 880,88 грн. та графік погашення сплати коштів по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП. За вказаним договором відповідач сплатив частину визначеної для відшкодування шкоди 01.09.2011 р. в розмірі 2 000,00 грн., у зв'язку із чим сума відшкодування зменшилася до 23 870,88 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 11.08.2010 р. на автодорозі "Бортничі-Рогозій" мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП) за участю автомобілів Mercedes-Benz 2220, держ. реєстр. № НОМЕР_4 та Mercedes-Benz 1834, держ. реєстр. № НОМЕР_1, в якій було пошкоджено автомобіль Mercedes-Benz 2220, держ. реєстр. № НОМЕР_4.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 11.03.2000 р., автомобіль Mercedes-Benz 2220, держ. реєстр. № НОМЕР_4 належить ТОВ "Фірма "Володар-Роз" (позивачу у справі).

Керував зазначеним автомобілем працівник позивача ОСОБА_4 Наявність трудових відносин позивача з ОСОБА_4 на час, коли мала місце вказана дорожньо-транспортна пригода, підтверджується наказом по підприємству № 95-к від 27.04.2009 р. про переведення ОСОБА_4 на постійну роботу водієм та подорожнім листом № 398576 від 11.08.2010 р.

Факт ДТП засвідчено довідкою старшого слідчого відділу Бориспільського МВ ГУМВС України Київській області ОСОБА_5 від 12.08.2010 р. та постановою старшого слідчого відділу Бориспільського МВ ГУМВС України Київській області ОСОБА_5 від 15.08.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у зв'язку із відсутністю в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.02.2011 р. у справі № 3-765/11 водія автомобіля Mercedes-Benz 1834, держ. реєстр. № НОМЕР_1 ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення п., п. 2.3 Б, 2.9 Б, 10.1 Правил дорожнього руху України, в діях ОСОБА_6 було встановлено наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак провадження у справі було закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Автомобіль Mercedes-Benz 1834, держ. реєстр. № НОМЕР_1 належить ФОП ОСОБА_2 (відповідачу у справі), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, та використовувався відповідачем у здійсненні підприємницької діяльності.

ОСОБА_6 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та був закріплений водієм за автомобілем Mercedes-Benz 1834, держ. реєстр. № НОМЕР_1, про що свідчить наказ б/н від 05.08.2010 р. та подорожній лист вантажного автомобіля № 010339 від 10.08.2010 р.

Згідно Висновку № 418-1/10 від 20.08.2010 р. спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням належного позивачу автомобілю Mercedes-Benz 2220, держ. реєстр. № НОМЕР_4 , становить 50 870,88 грн.

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди, що передбачено ст. 11 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, відповідно до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу наведеної норми закону слідує, що вимога про відшкодування шкоди може пред'являтися виключно у разі, якщо шкода є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Приписами статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом із тим, у випадках, визначених законом, обов'язок відшкодувати завдану шкоду може покладатися на особу, яка не є завдачем шкоди.

Так, відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.02.2011 р. у справі № 3-765/11, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили, встановлено, що пошкодження автомобіля Mercedes-Benz 2220, держ. реєстр. № НОМЕР_4, що належить ТОВ "Фірма "Володар-Роз", здійснено з вини водія автомобіля Mercedes-Benz 1834, держ. реєстр. № НОМЕР_1 ОСОБА_6

Факт перебування ОСОБА_6 на час вчинення ДТП у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 підтверджується наявними у справі письмовими доказами та не спростований відповідачем.

За таких обставин, оскільки винним у ДТП є працівник відповідача ОСОБА_6, то, відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду, нанесену його працівником.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ № 0991954 від 11.01.010 р. відповідальність відповідача застрахована АТ "Страхова компанія "АХА Страхування".

У зв'язку із цим, позивач звернувся до страховка щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди та АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" відшкодувало ТОВ "Фірма "Володар-Роз" 24 900,00 грн.

Виплачена страховиком сума є значно меншою, ніж розмір шкоди, заподіяної позивачу внаслідок пошкодження в ДТП належного йому автомобіля, визначений Висновком № 418-1/10 від 20.08.2010 р. спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.

Згідно з п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 р. різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром школи і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З досліджених судом в ході судового вирішення спору матеріалів справи вбачається, що відповідачем сума, що підлягає ним відшкодуванню, в розмірі 25 880,88 грн. (50 870,88 грн. /сума шкоди відповідно до висновку експерта/ - 24 990,00 грн. /сума шкоди, виплачена страховиком/) визнана в повному обсязі.

20.07.2011 р. позивачем та відповідачем з метою добровільного відшкодування шкоди, завданої ДТП, був укладений Договір про добровільне відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 25 880,88 грн. та підписаний графік сплати коштів по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП.

За вказаним договором відповідач 01.09.2011 р. сплатив частину визначеної для відшкодування шкоди в розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку № 26000301251154 за 01.09.2011 р., у зв'язку із чим сума відшкодування зменшилася до 23 880,88 грн.

Решту суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, відповідач позивачу не відшкодував.

Доказів повного відшкодування позивачу суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, відповідач суду не надав.

Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів відшкодування позивачу матеріальної шкоди у повному обсязі та належного виконання зобов'язань за Договором про добровільне відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, від 20.07.2011 р. суду не надав.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 майнової шкоди в порядку ст., ст. 1172, 1194 ЦК України суд вважає документально підтвердженими, обґрунтованими та заснованими на законі.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 23 880,88 грн. матеріальної шкоди. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення 23 870,88 грн. матеріальної шкоди, то судом позовні вимоги задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягають задоволенню судом в заявленій позивачем сумі 23 870,88 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 1, 11, 16, 22, 1166, 1172, 1188, 1194 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст., ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз", м. Київ до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 23 870,88 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз", (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 15, код ЄДРПОУ 21701113) 23 870 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 88 коп. матеріальної шкоди та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "27" квітня 2012 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.