Рішення № 23712528, 24.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" квітня 2012 р. Справа № 5/5007/19/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (м.Горлівка, Донецька область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 4207,17 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4207,17 грн. з яких: 2371,94 грн. боргу, 254,71 грн. пені, 394,55 грн. 24% річних, 1185,97грн. 50% штрафу.

В судове засідання призначене на 24.04.2012р., представник позивача не з'явився. Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2012р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та повідомив, що 22.03.2012р. відповідач частково погасив суму основного боргу в розмірі 500,00грн. Представник позивача просив стягнути з відповідача 1871,94грн. основного боргу, 254,71грн. пені, 394,55грн. 24 % річних, 1185,97грн. 50 % штрафу.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

Слід зазначити, що на адресу суду повернулась копія ухвали про порушення провадження у справі від 14.02.2012року яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, а саме: 10002, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 59 а, кв. 20, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Також, до господарського суду повернулись копії ухвал господарського суду від 13.03.2012р., які направлялись господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси відповідача, а саме: 1) 10031, м.Житомир, вул. Щорса, 108; 2)10002, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 59 а, кв. 20, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

До господарського суду також повернулись копії ухвал від 27.03.2012р., які направлялись господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси відповідача, а саме: 1) 10031, м.Житомир, вул. Щорса, 108; 2)10002, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 59 а, кв. 20, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24.04.2012р., місцем знаходження відповідача є: 10002, АДРЕСА_1 (а.с.61-62).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (позивач/постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №1259 (а.с.10-12), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених в цьому договорі (п. 1.1 договору).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно п.1.2 договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній (п. 1.3 договору).

Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 8393,82грн., що підтверджується видатковими накладними: №36656/36401 від 30.08.2011р. на суму 2932,38грн., №36680/36402 від 30.08.2011р. на суму 3167,16грн., № 36682/36403 від 30.08.2011р. на суму 996,60грн., №36683/36404 від 30.08.2011р. на суму 1297,68грн. (а.с.15-20).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії.

Таким чином, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату по видатковим накладним: №36656/36401 від 30.08.2011р. на суму 2932,38грн., №36680/36402 від 30.08.2011р. на суму 3167,16грн., № 36682/36403 від 30.08.2011р. на суму 996,60грн., №36683/36404 від 30.08.2011р. на суму 1297,68грн. у строк до 13.09.2011р.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки у повному обсязі не виконав. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 4930,00грн. Окрім того, відповідачем було здійснено часткове повернення товару на суму 1091,88грн., що підтверджується накладною № 36403 36404 (а.с. 21).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишилась непогашеною заборгованість за отриманий від позивача товар по договору поставки на суму 2371,94грн.

Матеріали справи свідчать також про те, що 22.03.2012р. (після звернення позивача з позовом до господарського суду) відповідачем було сплачено на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за договором №1259 від 26.08.2011р. грошові кошти в сумі 500,00грн., що підтверджується фіскальним чеком (а.с.43).

З огляду на наведене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 500,00грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Отже, згідно поданих до справи доказів, на час розгляду справи господарським судом у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 1871,94 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не надала суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 1871,94грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є правомірними та підлягають частковому задоволенню в сумі 1871,94грн. Провадження у справі в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1, ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 254,71грн. пені, 1185,97грн. штрафу та 394,55грн. - 24% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 24% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

Згідно п.7.2.2 договору визначено, що у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені (а.с.2, на звороті), зважаючи на встановлені судом обставини щодо строків оплати вартості поставленого товару, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 254,71 грн. підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар на суму 2371,94 грн., у відповідності до п. 7.2.2 договору поставки №1259 від 26.08.2011р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 1185,97 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення оплати товару більш ніж на 10 днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1185,97грн. (2371,94рн. х 50%) суд вважає такими, що відповідають обставинам справи та умовам договору, а тому позов в цій частині є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормою ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, згідно п.7.2.1 договору №1259 від 26.08.2011р. сторони встановили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику 24% річних від суми заборгованості.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 24% річних (а.с.2, на звороті, а.с.3), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24% річних в сумі 394,55 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1871,94 грн. основного боргу, 254,71 грн. пені, 1185,97 грн. штрафу, 394,55 грн. - 24% річних. Провадження у справі в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (10002, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Озерянівська, буд.2, ідентифікаційний код 35871504):

- 1871,94 грн. основного боргу,

- 254,71 грн. пені,

- 394,55 грн. 24% річних,

- 1185,97 грн. штрафу,

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.з пов.)

3 - відповідачу (реком.з пов.)